Постанова

від 24.04.2008 по справі 8/323-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

8/323-07

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2008 року                                                                                   Справа № 8/323-07  

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого                    Виноградник О.М. ( доповідач)

суддів:             Джихур О.В., Лисенко О.М. (зміни у складі колегії суддів на підставі розпорядження від 23.04.2008р. № 205)

при секретарі: Прокопець Т.В.

за участю представників сторін:  

позивача – Федотова Вікторія Миколаївна, юрисконсульт, довіреність № 09/42  від 08.01.08;

відповідача –  Курицин Андрій Валерійович, довіреність № б/н  від 01.08.05;

третьої особи –  не з'явився; про час та місце судового засідання повідомлений належним чином в судовому засіданні 08.04.2008р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні          апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Аудит” м.Дніпродзержинськ

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2008 року                                    

у справі № 8/323-07                             

за позовом  відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька область, м.Маріуполь

до товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Аудит”, м.Дніпродзержинськ

третя особа –відкрите акціонерне товариство “Орсільмаш”, Запорізька область, м.Оріхів

про  стягнення 126 720 грн. 62 коп.

та за зустрічним позовом  товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Аудит”, м.Дніпродзержинськ

до відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь

третя особа –відкрите акціонерне товариство “Орсільмаш”, м.Оріхів Запорізької області

про визнання недійсним договору

          За згодою представників сторін, присутніх в судовому засіданні, було проголошено вступну та резолютивну частину постанови (ст.ст.85, 99, 105 ГПК України).                                              

ВСТАНОВИВ:

          Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2008р. (суддя Дубінін І.Ю.) по справі № 8/323-07 за позовом відкритого акціонерного товариства “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, Донецька область, м.Маріуполь (далі –ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча”) до товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Аудит”, м.Дніпродзержинськ  (далі –ТОВ “Приват-Аудит”) за участю третьої особи –відкрите акціонерне товариство “Орсільмаш”, Запорізька область, м.Оріхів (далі –ВАТ “Орсільмаш”) про стягнення 126 720 грн. 62 коп. та за зустрічним позовом ТОВ “Приват-Аудит”, м.Дніпродзержинськ до ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча”, м.Маріуполь, за участю третьої особи –ВАТ “Орсільмаш” м.Оріхів Запорізької області про визнання недійсним договору первісний позов було задоволено та стягнено з ТОВ “Приват-Аудит” на користь ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча” 126 720 грн. 62 коп. боргу, 1267 грн. 21 коп. витрат по держмиту, 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в задоволенні зустрічного позову –відмовлено.

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області мотивовано по первісному позову –неналежним виконанням відповідачем своїх договірних зобов'язань по повній та своєчасній оплаті винагороди за відступлення права вимоги; по зустрічному позову –відсутністю правових підстав для визнання угоди недійсною; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.224, 245 ЦК УРСР, ст.ст.512, 514, 525, 526, 530, 655, 692, 1077, 1080 ЦК України.

          Не погодившись з вищезазначеним судовим рішенням, його оскаржує в апеляційному порядку відповідач по справі –ТОВ “Приват-Аудит” м.Дніпродзержинськ, посилається на порушення господарським судом норм процесуального права, зокрема, ст.ст.4-2, 4-3, 43 ГПК України,  неповне з'ясування обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення.  

          У відзиві на апеляційну скаргу позивач по справі –ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча” м.Маріуполь, проти задоволення апеляційної скарги заперечує, посилаючись на відповідність оскаржуваного судового рішення вимогам чинного законодавства, фактичним обставинам та матеріалам справи.

          Третя особа –ВАТ “Орсільмаш”, м.Оріхів Запорізької області  у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу задовольнити повністю, рішення господарського суду Дніпропетровської області в частині зустрічного позову скасувати.

          Перевіривши законність та обґрунтованість рішення господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухав пояснення представників сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення слід  залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

09.06.2006р. між ВАТ “Маріупольський металургійний комбінат ім..Ілліча” м.Маріуполь (позивач по справі, первісний кредитор за договором) та ТОВ  “Приват-Аудит”, м.Дніпродзержинськ (відповідач по справі, скаржник, новий кредитор) було укладено договір № 4256, відповідно до якого “первісний кредитор” передає, а “новий кредитор” приймає право вимоги грошових коштів до ВАТ “Орсільмаш” м.Оріхів Запорізької області щодо оплати 272 867 грн., які заявлені “первісним кредитором” до боржника –ВАТ “Орсільмаш” в порядку ст..14 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та включені до реєстру вимог кредиторів, затверджений господарським судом Запорізької області по справі № 20/34-21/13 та які виникли за контрактом № 666/167 від 03.07.2001р. та договором № 2383 від 26.06.2002р. (а.с.13-14).

Відповідно до п.п.2.1-2.2 розділу 2 договору № 4256 від 09.06.2006р. “новий кредитор” сплачує “первісному кредитору” винагороду за відступлення право вимоги в сумі 272 867 грн. 67 коп. шляхом перерахування вказаної суми грошових коштів на поточний рахунок “первісного кредитора” в встановлені п.2.2 строки.

Пунктом 3.1.1 розділу 3 договору сторони передбачили, що “первісний кредитор” зобов'язаний протягом 5 календарних днів, після отримання повної суми винагороди, передати “новому кредитору” за актом приймання-передачі оригінали документів, які засвідчують право вимоги до “боржника”, а також інші документи та інформацію, які необхідні “новому кредитору” для виконання договору та які підтверджують дійсність відступленої вимоги “первісного кредитора” до боржника.

15.06.2006р. за платіжним дорученням № 1 відповідачем на рахунок позивача було перераховано 54 573 грн. 53 коп. (а.с.15). В подальшому 01.08.2006р. було перераховано 43 900 грн. (а.с.10), 08.08.2006р. було перераховано 10 673 грн. 53 коп. (а.с.12), 24.10.2006р. було перераховано 37 000 грн. (а.с.11), що підтверджується виписками установи банку, платіжними дорученнями, не спростовується жодною із сторін. Отже, на виконання договору № 4256 відповідачем було перераховано 126 720 грн. 62 коп.

Докази перерахування решти суми винагороди за договором № 4256 відповідачем відсутні в матеріалах справи, не надавались скаржником судам обох інстанцій при розгляді справи відповідно до ст..33 ГПК України.

Докази визнання недійсним в встановленому законом порядку договору № 4256, докази його розірвання до звернення позивача з цим позовом до господарського суду, а також до звернення відповідача з зустрічним позовом по цій справі відсутні, не надавались сторонами у відповідності до ст.ст.32, 33, 36 ГПК України при розгляді справи.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України регламентовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення право вимоги).

Згідно зі ст..514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.516 ЦК України передбачено, що заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

За цих обставин господарським судом зроблено правильний та обґрунтований висновок щодо задоволення первісного позову про стягнення 126 720 грн. 62 коп. боргу.

18.09.2007р. відповідач по справі звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з зустрічною позовною заявою в порядку ст..60 ГПК України про визнання недійсним договору № 4256. В якості правових підстав відповідач послався на ст..203, 215, 217, 1079 ЦК України, ст..207 Господарського кодексу України, ст.ст.1, 4 Закону України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”. При цьому позивач за зустрічним позовом посилався на те, що за своєю правовою природою договір № 4256 є договором факторингу та станом на 09.06.2006р. (дату укладення договору) відповідача не було зареєстровано в встановленому законом порядку як фінансову установу.

Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором.

Статтею 1079 ЦК України передбачено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Отже, якщо навіть погодитись з доводами відповідача, останній повинен був виступити в оспорюваному договорі згідно із законом як “фактор”.

Що стосується фактора, то ним можуть бути банки, юридичні особи, що мають статус фінансової установи та отримали відповідну ліцензію (ст.ст.5, 7 Закону України від 12.07.2001р. (зі змінами та доповненнями) “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”). Відповідно до цього Закону та ч.3 ст.1079 ЦК України фізична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності та отримала відповідну ліцензію, також може здійснювати факторингові операції. Цей висновок випливає із п.7 ч.1 ст.1, ч.1 ст.5, ч.2 ст.35 названого Закону.

Оскільки отримання ліцензії, тобто набуття права на здійснення факторингових операцій залежало безпосередньо від відповідача по справі, то неможливо погодитись з доводами зустрічної позовної заяви, що цим порушено право позивача за зустрічною позовною заявою в розумінні ст..1 ГПК України, як сторони за договором № 4256.

За цих обставин господарським судом зроблений правильний висновок в резолютивній частині оскаржуваного рішення щодо відсутності правових підстав для визнання договору № 4256 недійсним.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

          Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.01.2008р. по справі № 8/323-07 –залишити без змін; а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Приват-Аудит” м.Дніпродзержинськ –залишати без задоволення.

Головуючий                                                                                                    О.М. Виноградник

Судді                                                                                                               О.В. Джихур

                                                                                                    О.М.Лисенко