Постанова від 04.06.2025 по справі 509/719/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2025 року

м. Київ

справа № 509/719/17

провадження № 61-18409св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

судді-доповідача - Сердюка В. В.,

суддів: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В., Пророка В. В.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідачі за первісним позовом: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову за первісним позовом: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-АБІЛІА»,

позивач за об`єднаним позовом - ОСОБА_3 ,

відповідачі за об`єднаним позовом: Головне управління Державної казначейської служби України в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1,

третя особа за об`єднаним позовом ? ОСОБА_2 ,

особа, яка звернулася з касаційною скаргою,- Одеська обласна прокуратура,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ІНФОРМАЦІЯ_1 на постанову Одеського апеляційного суду

від 09 листопада 2023 року у складі колегії суддів Дришлюка А. І., Громіка Р. Д., Драгомерецького М. М.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області (далі - ГУДКС в Одеській області), ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ-АБІЛІА» (далі - ТОВ «СТ-АБІЛІА»), про відшкодування шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що в жовтні 2008 року ОСОБА_1 передав засновнику ПП «Рошен» ОСОБА_3 коносаменти на контейнери:

- NBODS8719459 від 22 серпня 2008 року на контейнер PCIU 8232548;

- NDA 135140 від 17 серпня 2008 року на контейнер TCKU 9938632;

- YMLUM 450014267 від 11 липня 2008 року на контейнер YMLU 4773384;

- SHASEA 08080132 від 21 серпня 2008 року на контейнер FSCU 7411975;

- NBODS 8319109 від 17 серпня 2008 року на контейнер PCIU 9782467.

Стверджував, що речі, які знаходилися в контейнерах, на загальну суму

2 649 557,00 грн, та які надійшли до Одеського торгівельного порту, належать ОСОБА_1 та були передані ОСОБА_3 .

Зазначав, що ОСОБА_3 , будучи засновником ПП «Рошен», з метою переміщення товарів у зазначених контейнерах через митний кордон України з приховуванням від митного контролю та з метою ухилення від сплати податків, зборів та інших обов`язкових платежів, під час митного оформлення товарів дав вказівку брокеру ПП «Рошен» ОСОБА_2 виготовити підроблені документи на вказаний вантаж, зазначивши завідомо неправдиві дані щодо вантажовідправника, а також дані про найменування, кількість і вартість товарів у контейнерах.

Надалі товар, який містився в контейнерах, було затримано в рамках кримінальної справи № 674 за обвинуваченням ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених частиною другою статті 201, частинами другою, третьою статті 358, частиною першою статті 212 Кримінального кодексу України, та переданий на зберігання ТОВ «Фірма Талісман - М».

Під час проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 інвентаризації матеріальних цінностей, переданих на зберігання ТОВ «Фірма Талісман - М», було встановлено нестачу речових доказів у кримінальній справі № 674. Цей факт слугував підставою для порушення кримінальної справи № 892 за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України. Тому позивач вважав, що має право на відшкодування державою збитків, пов`язаних із викраденням вилучених за порушення митних правил товарів.

Уточнивши позовні вимоги в червні 2017 року, ОСОБА_1 як позивач за первісним позовом просив суд стягнути з держави Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів зі спеціально визначеного рахунку Державної казначейської служби України на його користь 2 649 557,00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої неправомірними діями ІНФОРМАЦІЯ_1.

У березні 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ГУДКС в Одеській області, треті особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, про відшкодування шкоди.

Позовну заяву мотивовано тим, що в жовтні 2008 року п`ять контейнерів, а саме: NBODS8719459 від 22 серпня 2008 року на контейнер PCIU 8232548; NDA 135140 від 17 серпня 2008 року на контейнер TCKU 9938632; YMLUM 450014267 від 11 липня 2008 року на контейнер YMLU 4773384; SHASEA 08080132 від 21 серпня 2008 року на контейнер FSCU 7411975; NBODS 8319109 від 17 серпня 2008 року на контейнер PCIU 9782467, прибули на адресу Приватного підприємства «Імекстрейд» (далі - ПП «Імекстрейд»).

З метою виконання передбачених законом зобов`язань про митне оформлення імпортного товару, товари, що знаходилися у перелічених контейнерах, тимчасово були передані митному брокеру ОСОБА_2 для оформлення митних декларацій на підставі договору від 02 серпня 2008 року № 02/08 з брокерською фірмою «Рошен». ОСОБА_3 зазначає, що в той час, коли товари знаходилися у тимчасовому віданні митного брокера ОСОБА_2 , 15 жовтня 2008 року вилучені в рамках кримінального провадження № 674 слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 і надалі в ході слідства товар був повністю втрачений.

Позивач вказував, що ПП «Імекстрейд» сплачені всі митні платежі і збори, а також послуги митного брокера, складені та оформлені митні декларації.

Також позивач повідомив, що 17 січня 2017 року протоколом загальних зборів № 12 власників ПП «Імекстрейд» вирішено передати право вимоги на ці контейнери з метою виплати дивідендів ОСОБА_3 .

Після сплати отримувачем товару усіх митних платежів цього ж дня 11 жовтня 2008 року та 17 жовтня 2008 року слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 були вилучені товари на загальну суму 4 227 737,00 грн.

У січні 2018 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 , звернулися до суду із спільною позовною заявою (уточненою), до ІНФОРМАЦІЯ_1, Державної казначейської служби України в особі Головного територіального управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування шкоди за рахунок держави.

У спільній позовній заяві позивачі просили стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з рахунку Державної казначейської служби України, призначеного для відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, прокуратури та суду, на користь ОСОБА_2 шкоду у розмірі 4 227 737,00 грн.

Короткий зміст рішень суду першої інстанцій

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 24 квітня 2017 року цивільну справу № 509/719/17 за позовом ОСОБА_3 до ГУДКС в Одеській області, треті особи: ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди об`єднано в одне провадження із цивільною справою № 522/29677/13-ц за позовом ОСОБА_1 до ГУДКС в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про відшкодування шкоди. Справі присвоєний єдиний унікальний номер № 509/719/17 (т. 4, а. с. 22).

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_2 залишено без розгляду (т. 5, а. с. 9).

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року:

- у задоволенні позову ОСОБА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_1, Державної казначейської служби України в особі Головного територіального управління Державної казначейської служби України в Одеській області, про відшкодування шкоди за рахунок держави - відмовлено;

- у задоволенні позову ОСОБА_1 до ГУДКС в Одеській області, ІНФОРМАЦІЯ_1), треті особи - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «СТ-АБІЛІА», про відшкодування шкоди - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції керувався тим, що під час розгляду справи позивачами суду не подані належні та допустимі докази, що містять відомості щодо предмета доказування, та вказували б на причинно-наслідковий зв`язок із діями відповідачів та заподіяною шкодою.

Короткий зміст рішень суду апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 липня 2023 року у зв`язку зі зміною назви ТОВ «Фірма Талісман - М» залучено до участі у справі як третю особу ТОВ «СТ АБІЛІА».

Постановою Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та в цій частині ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнено на користь ОСОБА_1 із Державного бюджету України шкоду, завдану незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, у розмірі 2 649 557,00 грн.

В іншій частині рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року залишено без змін.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції вважав, що втрачені товари належать саме ОСОБА_1 на підставі коносаменту YMLUM 450014267, копії рахунку-фактури № 20080704 від 11 липня 2008 року на контейнер YMLU4773384, контракту № 010708 від 01 липня 2008 року на поставку товарів, укладеного між ОСОБА_1 та Marine Parade PO BOX, рахунку-фактури

від 01 серпня 2008 року, контракту № 010808 від 01 серпня 2008 року, рахунку-фактури від 31 липня 2008 року.

Висновком додаткової судово-товарознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 674 від 20 березня 2009 року, за якою досліджувалися товари, номери та серії яких збігаються із номерами та серіями товарів, що зазначені в рахунках-фактурах, долучених ОСОБА_1 до матеріалів справи, встановлена вартість майна, переданого на зберігання ТОВ «Фірма Талісман - М» .

Апеляційний суд виснував, що неналежне виконання зберігачем свого обов`язку щодо зберігання майна не може бути підставою для відмови у позові, оскільки майно було вилучено у позивача державними органами, а тому саме в них існує обов`язок або повернути майно або відшкодувати його вартість. Той факт, що держава не змогла забезпечити розслідування кримінальної справи щодо втрати вказаного майна лише додатково підтверджує справедливість обраного способу розподілу ризиків втрати майна.

У зв`язку з наведеним апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги

ОСОБА_3 в частині порушення судом першої інстанції його прав як таких, що не підтверджені матеріалами справи та суперечать обставинам, встановленим апеляційним судом під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Короткий зміст вимог касаційних скарг

1. 22 грудня 2023 року заступник керівника Одеської обласної прокуратури, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою

на постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в указаній справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року.

2. 28 грудня 2023 року ІНФОРМАЦІЯ_1, через підсистему «Електронний Суд», звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року в указаній справі, у якій заявник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року та залишити в силі рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 21 травня 2018 року.

Доводи осіб, які подали касаційні скарги

У касаційних скаргах заступник керівника Одеської обласної прокуратури

та ІНФОРМАЦІЯ_1 посилаються на пункт

3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначають про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

Також заявники у касаційних скаргах посилаються на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказують, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 цього Кодексу.

Зазначають, що ОСОБА_1 не набув права власності на майно, оскільки матеріали справи не містять доказів здійснення оплати товару протягом 90 днів.

Вказують, що суд апеляційної інстанції у оскаржуваному судовому рішенні послався на неналежні докази, оскільки в матеріалах справи відсутні оригінали, а копії додані без офіційного перекладу. Наголошують, що суд апеляційної інстанції не встановив причинно-наслідкового зв`язку заподіяння ІНФОРМАЦІЯ_1 матеріальної шкоди ОСОБА_1 .

Звертають увагу, що обов`язок щодо зберігання вилученого товару покладався на ТОВ «Талісман - М» на підставі договору від 14 жовтня 2008 року про зберігання товарів, вилучених за протоколом місця події від 11 жовтня 2008 року, однак суд апеляційної інстанції не дослідив права та обов`язки сторін за вказаним договором.

Заступник керівника Одеської обласної прокуратури додатково звертає увагу про формування Верховним Судом правового висновку і тлумачення особливостей застосування частини першої статті 334 ЦК України щодо моменту набуття позивачем права власності на товар, який йому не передано у випадку наявності контракту, коносаменту та рахунку-фактури, та частини першої статті 692 ЦК України щодо застосування до спірних правовідносин обов`язку покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Доводи відзивів на касаційні скарги

29 лютого 2024 року до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу Одеської обласної прокуратури, в якому, ОСОБА_1 в інтересах якого діє ОСОБА_4, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін. 29 лютого 2024 року до Верховного Суду подано відзив на касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1, в якому ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_4 , просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Провадження у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2024 року відкрито касаційне провадження

у справі за поданими касаційними скаргами, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзивів на касаційні скарги.

Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 3, 4 частини другої статті

389 ЦПК України.

У січні 2024 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.

Ухвалою Верховного суду від 06 травня 2025 року справу призначено до судового розгляду.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_1 у вересні 2008 року передав ОСОБА_3 коносаменти: NBODS8719459 від 22 серпня 2008 року на контейнер PCIU 8232548; NDA 135140 від 17 серпня 2008 року на контейнер TCKU 9938632; YMLUM 450014267 від 11 липня 2008 року на контейнер YMLU 4773384; SHASEA 08080132 від 21 серпня 2008 року на контейнер FSCU 7411975; NBODS 8319109 від 17 серпня 2008 року на контейнер PCIU 9782467, загальною вартістю 1 118 236,04 грн. 11 жовтня 2008 року вказані п`ять контейнерів прибули на адресу ПП «Імекстрейд».

З метою виконання передбачених законом зобов`язань про митне оформлення імпортного товару, товари, що знаходилися у перелічених вище контейнерах, тимчасово були передані митному брокеру ОСОБА_2 для оформлення митних декларацій на підставі договору від 02 серпня 2008 року № 02/08, укладеного з брокерською фірмою «Рошен».

11 жовтня 2008 року між ІНФОРМАЦІЯ_1 (замовник) та ТОВ «Фірма Талісман - М» (виконавець) укладено договір про зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника здійснити зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події від 11 жовтня 2008 року, що обліковується замовником в асортименті та кількості згідно з вказаним протоколом огляду місця події та додатків до дійсного договору, актів приймання-передавання, які є невід`ємною частиною цього договору.

14 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_2 складений протокол про порушення митних правил, за статтею 352 МК України. Товари, що знаходилися у тимчасовому віданні ОСОБА_2 , були вилучені в неї органами досудового розслідування.

Згідно з актом приймання-передавання від 15 жовтня 2008 року оперуповноважений ГВ БКОЗ ІНФОРМАЦІЯ_1 передав, а директор ТОВ «Фірма Талісман - М» прийняв затримані товари.

22 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 201 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

12 лютого 2009 року стосовно ОСОБА_3 та ОСОБА_2 слідчим відділом ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною першою статтею 212, частинами другою, третьою статті

358 КК України.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 01 червня 2012 року закрито провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених статтею 28, частиною другою статті 212, частинами першою, другою статті 358 КК України, та провадження у кримінальній справі за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених статтею 27, частиною другою статті 212, частинами першою, другою статті 358 КК України, - закрито на підставі пункту «е» статті 1 Закону України «Про амністію» від 08 липня 2011 року. Матеріали кримінальної справи в 6 томах разом із протоколами про порушення митних правил, передбачених статтею 352 МК України, направлені за підсудністю до Малиновського районного суду м. Одеси для розгляду по суті адміністративних матеріалів про переміщення товарів у контейнерах через митний кордон України з приховуванням від митного контролю.

Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 11 вересня 2012 року провадження в адміністративній справі про порушення митних правил ОСОБА_2 закрито за закінченням на момент її розгляду строків накладення адміністративного стягнення, вирішено повернути вилучений товар ОСОБА_2

06 листопада 2014 року на виконання постанови Малиновського районного суду

м. Одеси від 11 вересня 2012 року відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 про зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 повернути ОСОБА_2 товар, вилучений у рамках кримінальної справи № 674.

25 грудня 2014 року постановою старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області закінчено виконавче провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження». У постанові зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомило про неможливість виконання вимог постанови, оскільки зазначені в ній предмети були втрачені в листопаді 2010 року підприємством, що їх зберігало. За вказаним фактом відкрито кримінальне провадження.

Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 в суді повідомив, що 24 листопада 2010 року під час проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_1 інвентаризації матеріальних цінностей, переданих на зберігання до ТОВ «Фірма Талісман - М» було встановлено нестачу частини речових доказів у кримінальній справі № 674. Цей факт слугував підставою для порушення кримінальної справи № 892 за ознаками злочину, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України. Одночасно повідомив, що в ході досудового розслідування у кримінальних справах № 674 та № 892 будь-яких документів, які підтверджували б право власності на вилучений товар з боку

ОСОБА_1 , надано не було.

На виконання ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області

від 10 серпня 2017 року слідчий відділ ІНФОРМАЦІЯ_1 направив до суду матеріали щодо надходження на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 від ТОВ «Фірма Талісман - М» грошових коштів у сумі 1 687 253,50 грн у кримінальній справі № 674.

Крім того, на виконання ухвали Овідіопольського районного суду Одеської області

від 10 серпня 2017 року Малиновський відділ поліції в м. Одесі ГУНП в Одеській області 17 жовтня 2017 року повідомив суд про те, що у кримінальному провадженні № 22012170000000010 від 22 листопада 2012 року, відкритого за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною п`ятою статті 191 КК України, вживалися заходи щодо забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування. Також повідомив, що у цьому кримінальному провадженні на момент надсилання цього листа до суду першої інстанції жодній особі не повідомлено про підозру.

На підтвердження належності втрачених товарів саме ОСОБА_1 надано, зокрема, коносамент YMLUM 450014267, рахунок-фактуру № 20080704

від 11 липня 2008 року на контейнер YMLU4773384, контракт № 010708

від 01 липня 2008 року на поставку товарів, укладений між ОСОБА_1 та Marine Parade PO BOX, рахунок-фактуру від 01 серпня 2008 року, контракт № 010808

від 01 серпня 2008 року, рахунок-фактуру від 31 липня 2008 року.

Крім того, у висновку додаткової судово-товарознавчої експертизи за матеріалами кримінальної справи № 674 від 20 березня 2009 року досліджувалися товари, номери та серії яких збігаються із номерами та серіями товарів, що зазначені в рахунках-фактурах, долучених ОСОБА_1 до матеріалів справи. Наприклад, зазначені об`єкти дослідження висновку від 20 березня 2009 року Alpine KCE 300 Bt, Alpine CDA 9886, Alpine MRP F450, Alpine MRP F550, Alpine CDA W925E, Alpine CDA 9872E та товари у рахунку-фактурі від 11 липня 2008 року. Вказаним висновком також підтверджується вартість майна, яку просить стягнути на свою користь позивач, а саме 2 649 557,00 грн.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

За положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов такого висновку.

Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом,

що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати

у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його

у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар)

і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 664 ЦК України визначено момент виконання обов`язку продавця передати товар, та зазначено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи судове рішення, правильно взяв до уваги надані

ОСОБА_1 коносамент YMLUM 450014267, рахунок-фактуру від 11 липня

2008 року № 20080704 на контейнер YMLU4773384, контракт на поставку товарів

від 01 липня 2008 року № 010708, укладений між ОСОБА_1 та Marine Parade PO BOX, рахунок-фактуру від 01 серпня 2008 року, контракт від 01 серпня 2008 року

№ 010808, рахунок-фактуру від 31 липня 2008 року та правильно виснував, що втрачені товари належать ОСОБА_1 .

Щодо відшкодування матеріальної шкоди

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування

за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування та посадової або службової особи вказаних органів при здійсненні ними своїх повноважень, визначені статями 1173 і 1174 ЦК України.

Відповідно до статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно із статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

У пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року

у справі № 920/715/17 (провадження № 12-199гс18) зроблено висновок,

що «застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування».

Правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади,

є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Разом з тим, обов`язок доведення наявності шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв`язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із складової цивільно-правової відповідальності є підставою для відмови у задоволенні позову.

Отже, визначальним є доведення усіх складових деліктної відповідальності, на підставі чого суди першої та апеляційної інстанцій встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення

до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення

у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право

на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу,

що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»).

Згідно пункту другого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються, зокрема, майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери

та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в дохід держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт.

За змістом статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

У цій справі суди встановили, що у вересні 2008 року ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 коносаменти: NBODS8719459 від 22 серпня 2008 року

на контейнер PCIU 8232548; NDA 135140 від 17 серпня 2008 року на контейнер

TCKU 9938632; YMLUM 450014267 від 11 липня 2008 року на контейнер

YMLU 4773384; SHASEA 08080132 від 21 серпня 2008 року на контейнер

FSCU 7411975; NBODS 8319109 від 17 серпня 2008 року на контейнер PCIU 9782467, загальною вартістю 1 118 236,04 грн. 11 жовтня 2008 року вказані п`ять контейнерів прибули на адресу ПП «Імекстрейд».

Для виконання усіх передбачених законом зобов`язань про митне оформлення імпортного товару, товари, що знаходилися у перелічених вище контейнерах, тимчасово були передані митному брокеру ОСОБА_2 для оформлення митних декларацій на підставі договору від 02 серпня 2008 року № 02/08, укладеного з брокерською фірмою «Рошен».

14 жовтня 2008 року відносно ОСОБА_2 складений протокол про порушення митних правил, за статтею 352 МК України. Товари, що знаходилися у тимчасовому віданні ОСОБА_2 , були вилучені в останньої органами досудового слідства.

11 жовтня 2008 року між ІНФОРМАЦІЯ_1 (замовник) та ТОВ «Фірма Талісман - М» (виконавець) укладений договір про зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події, відповідно до умов якого виконавець зобов`язується за дорученням замовника здійснити зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події від 11 жовтня 2008 року, що обліковується замовником в асортименті та кількості згідно з вказаним протоколом огляду місця події та додатків до дійсного договору, актів приймання-передавання, які є невід`ємною частиною цього договору. 15 жовтня 2008 року складений акт приймання-передавання, згідно з яким оперуповноважений ІНФОРМАЦІЯ_1 передав, а директор

ТОВ «Фірма Талісман - М» прийняв затримані товари.

У частині першій статті 936 ЦК України визначено, що за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності. Договором зберігання, в якому зберігачем є особа, що здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов`язок зберігача зберігати річ, яка буде передана зберігачеві в майбутньому. Договір зберігання є публічним, якщо зберігання речей здійснюється суб`єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.

Частиною другою статті 949 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості. Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей. Зберігач зобов`язаний передати плоди та доходи, які були ним одержані від речі.

Згідно з частиною першою статті 951 ЦК України збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем: 1) у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості; 2) у разі пошкодження речі - у розмірі суми, на яку знизилася її вартість.

Відповідно до пункту 5.1 договору про зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події, від 11 жовтня 2008 року зберігання товарів сторони погодили, що у випадку втрати (нестачі), знищення або пошкодження майна, яке зберігається, або його частини, Виконавець повинен за свій рахунок повернути Замовнику рівну кількість аналогічного майна у належному стані.

У випадку неможливості повернення рівної кількості аналогічного майна в належному стані збитки завдані у результаті втрати (нестачі) або пошкодження майна, відшкодовується Виконавцем за свій рахунок у розмірі вартості цього майна, встановленої на момент проведення останнього, перед пошкодженням, знищенням або втратою, експертного дослідження.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що ТОВ «Фірма Талісман-М» 30 листопада 2010 року сплатило грошові кошти на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1

у кримінальній справі № 674, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства з Державного бюджету України, у розмірі 2 649 557,00 грн, оскільки згідно з договором про зберігання товарів, вилучених за протоколом огляду місця події від 11 жовтня 2008 року ТОВ «Фірма Талісман-М» відповідно до пункту 5.1 договору відшкодувало на рахунок ІНФОРМАЦІЯ_1 збитки у зв`язку із втратою майна.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують, і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Згідно з пунктом 3 частини четвертої статті 265 ЦПК України, пунктом 3 частини першої статті 382 ЦПК України у мотивувальній частині судового рішення зазначаються, зокрема, мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити (частина перша статті 264 ЦПК України).

З огляду на викладене колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення, повно та всебічно дослідив докази, які містяться у справі, надав належну оцінку їм оцінку та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення із Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями органів досудового слідства, у розмірі 2 649 557 грн.

Щодо доводів касаційної скарги за пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України

У касаційній скарзі заступник керівника Одеської обласної прокуратури посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо моменту набуття права власності на товар, який не отримано ОСОБА_1 та за який не сплачено грошові кошти, з урахуванням наявності контракту, коносаменту та рахунку-фактури.

Колегія суддів Верховного Суду зауважує, що ОСОБА_1 у вересні 2008 року передав ОСОБА_3 коносаменти: NBODS8719459 від 22 серпня 2008 року на контейнер PCIU 8232548; NDA 135140 від 17 серпня 2008 року на контейнер TCKU 9938632; YMLUM 450014267 від 11 липня 2008 року на контейнер YMLU 4773384; SHASEA 08080132 від 21 серпня 2008 року на контейнер FSCU 7411975; NBODS 8319109 від 17 серпня 2008 року на контейнер PCIU 9782467, загальною вартістю 1 118 236,04 грн.

Товари, що знаходилися у перелічених вище контейнерах, тимчасово були передані митному брокеру ОСОБА_2 для оформлення митних декларацій на підставі договору від 02 серпня 2008 року № 02/08, укладеного між ОСОБА_1 та брокерською фірмою «Рошен». 14 жовтня 2008 року стосовно ОСОБА_2 складений протокол про порушення митних правил, за статтею 352 МК України. Товари, що знаходилися у тимчасовому віданні ОСОБА_2 , вилучені органами досудового слідства.

Таким чином, у Верховного Суду відсутні підстави для формування правового висновку щодо моменту набуття права власності на товар, який не було отримано позивачем ОСОБА_1 та за який не сплачено грошові кошти, зважаючи на наявність контракту, коносаментів та рахунків-фактури, а також з урахуванням фактичних обставин цієї конкретної справи.

Інші доводи касаційних скарг висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів.

Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України.

Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).

У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятого судом апеляційної інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони, хоча пункт 1 статті 6 і зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент (рішення від 09 грудня 1994 року у справі «RUIZ TORIYA v. SPAINE», заява № 18390/91, § 29).

Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення від 27 вересня 2001 року у справі «HIRVISAARI v. FINLAND», заява № 49684/99, § 2).

Враховуючи вимоги статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції, у Верховного Суду відсутні підстави для скасування оскарженого судового рішення. Передбачених частиною третьою статті 400 ЦПК України підстав для виходу за межі доводів та вимог касаційних скарг Верховним Судом не встановлено.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі «DIYA 97 v. UKRAINE», заява № 19164/04, пункт 47).

Висновки за результатами розгляду касаційних скарг

Суд апеляційної інстанціївідповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді.

Доводи касаційних скарг про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції і не дають підстав для скасування оскарженого судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті та законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України).

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційні скарги без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційних скарг, на думку колегії суддів, слід відмовити, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги заступника керівника Одеської обласної прокуратури та ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного суду від 09 листопада 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач В. В. Сердюк

Судді А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко

Є. В. Петров

В. В. Пророк