Ухвала від 08.07.2025 по справі 420/2328/20

УХВАЛА

08 липня 2025 року

Київ

справа № 420/2328/20

адміністративне провадження № К/990/27092/25

Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Гімона М.М., перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 420/2328/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

24.06.2025 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» (далі - Товариство, скаржник), направлена через підсистему «Електронний суд» 23.06.2025.

Вперше подану касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 05.06.2025 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало зокрема те, що наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення було недостатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Крім того, посилаючись на судові рішення у справах № 420/1038/20 та № 812/3456/17 скаржник мав обґрунтувати застосовність їх до правовідносин, які виникли у цій справі. Ухвалою від 19.06.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, оскільки Товариство подало уточнену касаційну скаргу, зміст якої є ідентичним її попередній редакції, тобто, так і не усуває виявленого недоліку. Так, повертаючи вперше подану касаційну скаргу, Верховний Суд звертав увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанови Верховного Суду. Скаржник повинен був зазначити в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він перелічує, і які були предметом розгляду касаційним судом.

Під час перевірки вдруге поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 КАС України встановлено, що у касаційній скарзі так і не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження постанови апеляційного суду в касаційному порядку, а її зміст є ідентичним до попередньої редакції касаційної скарги, яку Верховний Суд вже визнав неналежно оформленою.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вдруге, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередньої касаційної скарги, що свідчить про формальне ставлення скаржника до оформлення касаційної скарги та ігнорування ним роз`яснень, наданих Верховним Судом. Так, аналогічно попередній редакції касаційної скарги у вдруге поданій касаційній скарзі позивач посилається на ті ж самі постанови Верховного Суду, однак в чому, на переконання скаржника, полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) не зазначає.

При цьому, скаржник також не зазначає конкретний висновок суду апеляційної інстанції, який суперечив би висновкам Верховного Суду, викладеним в перелічених скаржником постановах. Скаржник посилається на відсутність "належної" перевірки, що передбачена Податковим кодексом України, однак, суди встановили, що ГУ ДПС провело документальну позапланову виїзну перевірку. Обґрунтування, яка перевірка в розмінні позивача була б "належною" (з посиланням на відповідний висновок Верховного Суду) уточнена касаційна скарга не містить. Також скаржник зазначає, що він здійснював спірну діяльність з 2006 року, про яку було достеменно відомо контролюючому органу, однак, який не висловлював жодних зауважень щодо такої. Проте зі змісту приведених скаржником постанов Верховного Суду не вбачається висновків, що у такому випадку анулювання реєстрації платника єдиного податку є протиправним за будь-яких умов.

Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги.

Суд вчергове звертає увагу скаржника, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 420/2328/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - повернути скаржнику.

Копію даної ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.

Роз`яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Гімон