Окрема думка від 28.08.2025 по справі 420/2328/20

ф

ОКРЕМА ДУМКА

Судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Васильєвої І.А.

ухвала Верховного Суду від 28 серпня 2025 року у справі № 420/2328/20 (адміністративне провадження №К/990/31881/25)

В провадженні колегії суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (головуючий суддя - Гімон М.М. (суддя-доповідач), судді: Васильєва І.А., Юрченко В.П.) перебувала касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 року у справі № 420/2328/20, якою відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» до Головного управління ДПС в Одеській області про:

- скасування рішення № 6/15-32-55-04 від 04.03.2020 року про анулювання реєстрації платника єдиного податку третьої групи - юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський верстато-ремонтний завод «Південремверстат», код ЄДРПОУ 00223190;

- зобов`язання Головне управління ДПС в Одеській області внести відповідний запис до реєстру платників єдиного податку про скасування такого рішення та поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Котовський верстато-ремонтний завод «Південремверстат», код ЄДРПОУ 00223190 як платника єдиного податку третьої групи зі ставкою 3% з 01.04.2016 року.

Вперше (23.05.2025 року) та вдруге (24.06.2025 року) подані представником позивача, адвокатом Савицьким А. Я. касаційні скарги були повернуті ухвалами Верховного Суду від 19.06.2025 року та від 08.07.2025 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як такі, що не містили належного викладення підстав касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції.

Однак, з метою реалізації права на касаційне оскарження, Товариство (25.07.2025 року) втретє звернулось до суду з касаційною скаргою, поданою іншим представником, адвокатом Тараном О.В. на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 року та рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 року у справі № 420/2328/20, в якій заявило клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду з касаційною скаргою.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення, Товариство посилалось на те, що попередньо подані касаційні скарги представником адвокатом Савицьким А. Я. не містили належного викладення підстав касаційного оскарження, оскільки директор Товариства не є юристом за освітою та не має досвіду касаційного оскарження судових рішень, у зв`язку з чим у питанні касаційного оскарження він у повній мірі покладався на представника - адвоката Савицького А. Я., однак, дії останнього не призвели до відкриття касаційного провадження.

Врахувавши викладене, 11.07.2025 року між ТОВ «Південьремзавод» та Адвокатським об`єднанням було укладено договір про надання правничої допомоги і після отримання матеріалів справи адвокат Таран О. В. підготовив нову касаційну скаргу, яка подається лише на чотирнадцятий день з моменту ознайомлення новим представником з усіма матеріалами у цій справі. При цьому, скаржник зазначив, що у даній касаційній скарзі ним усунуті усі попередні недоліки першої та другої касаційних скарг, зокрема, наведені інші підстави касаційного оскарження, включаючи посилання на інші постанови Верховного Суду, у яких викладені висновки, які не були враховані судом апеляційної інстанції; обґрунтування подібності правовідносин у справах, а також зазначено про необхідність зміни мотивувальної частини рішення суду першої інстанції (якою позов був задоволений).

Враховуючи викладене, скаржник просив врахувати, що з 23.05.2025 року позивачем без зайвих зволікань вчинялися та продовжують вчинятися дії, необхідні для відкриття касаційного провадження, що свідчить про поважність причин пропуску строку звернення на касаційне оскарження судових рішень.

Крім цього, під час вирішення питання поновлення строку звернення до суду з касаційною скаргою, скаржник, посилаючись на принцип рівності сторін, закріплений п. 2 ч. 3 ст. 2 КАС України, просив врахувати, що 23.12.2024 року, тобто лише через 20 днів з моменту повернення первісної апеляційної скарги відповідачеві та через 66 днів з моменту отримання рішення суду першої інстанції, ГУ ДПС у Одеській області до П`ятого апеляційного адміністративного суду було повторно подано апеляційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 у справі №420/2328/20 разом з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке за доводами скаржника не містило жодних доводів та доказів поважності причин його пропуску, зокрема, неможливості своєчасно сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги. Однак, не зважаючи на викладене, судом апеляційної інстанції був поновлений відповідачеві строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12.08.2025 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлений скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали суду для подання заяви про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із зазначенням інших поважних причин його пропуску з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Також, у зв`язку із невідповідністю касаційної скарги вимогам пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), Суд запропонував надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

На виконання вимог вищенаведеної ухвали суду, 22.08.2025 року Товариством через підсистему «Електронний суд» надіслано уточнену касаційну скаргу, у якій також було заявлено клопотання про поновлення строку звернення до суду, внаслідок поважності причин його пропуску.

Обґрунтовуючи поважність причин пропуску строку звернення до суду, скаржник посилався на те, що ще до запровадження воєнного стану Товариство було збитковим, а з його запровадженням - опинилося на межі банкрутства; у штаті Товариства відсутній адвокат, а керівник не володіє знаннями та навичками, необхідними для визначення того, чи належним чином відповідний представник здійснює захист інтересів Товариства. Враховуючи вкрай обмежені ресурси, для підготовки касаційної скарги був залучений адвокат, який здійснював представництво інтересів товариства у судах попередніх інстанцій. Однак, після повернення вдруге поданої касаційної скарги через некомпетентність попереднього адвоката, позивачем було закумульовано додаткові кошти для залучення іншого представника, який в найкоротші строки підготував нову касаційну скаргу.

В той же час, скаржник просив врахувати, що надмірний формалізм у питанні поновлення строку на касаційне оскарження за наведених вище обставин (істотне погіршення фінансового стану ТОВ «ПІВДЕНЬРЕМЗАВОД» із запровадженням військового стану, відсутність кваліфікованого штатного представника, неможливість залучення іншого представника через істотну обмеженість власних коштів у підприємства, а також добросовісна та послідовна поведінка скаржника, який демонструє бажання реалізувати своє право на касаційне оскарження) призведе до порушення права ТОВ «ПІВДЕНЬРЕМЗАВОД» на доступ до суду, гарантованого ст. 6 Конвенції, ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та ст. ст. 55, 124, 129 Конституції України.

Крім цього, під час вирішення питання поновлення строку звернення до суду з касаційною скаргою, скаржник знову наголосив на тому, що контролюючому органу, не зважаючи на значний пропуску строку звернення з апеляційною скаргою (поданою вдруге у цій справі) було поновлено строк на апеляційне оскарження і відкрито апеляційне провадження, що на його думку призводить до порушення принципу правової визначеності та принципу рівності сторін.

До того ж, уточнюючи підстави касаційного оскарження, скаржник наголошував на тому, що суди першої та апеляційної інстанції застосували положення п. 298.2 ст. 298 та пп. 3 п. 299.10, п. 299.11 ст. 299 ПК України та констатували факт допущення ТОВ «ПІВДЕНЬРЕМЗАВОД» порушення вимог абз. 7 пп. 298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України, а саме - здійснення діяльності з передачі в оренду нерухомого майна за відсутності у реєстрі платників єдиного податку відомостей про вид діяльності 68.20 - надання в оренду та експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна. Вищенаведене за доводами касаційної скарги має виключну правову проблему у цій справі.

Однак ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2025 року визнано неповажними зазначені скаржником причини пропуску строку звернення до суду з касаційною скаргою, у зв`язку з чим, на підставі пункту 4 частини першої статті 333 КАС України відмовлено у відкритті касаційного провадження на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.10.2024 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 420/2328/20.

Підставою для відмови у поновленні строку звернення до суду з касаційною скаргою, і як наслідок, у відкритті касаційного провадження, слугувало визнання неповажними повідомлених скаржником причин пропуску строку звернення до суду з касаційною скаргою з посиланням на те, що наведені скаржником причини пропуску строку так і не свідчать про наявність об`єктивних перешкод у можливості приведення касаційної скарги у відповідність із вимогами КАС України у більш стислий строк. Мотивуючи такий висновок суд керувався тим, що: 1) строки для подання касаційної скарги, так і вимоги до її оформлення КАС України встановлює саме для особи, яка не погоджується із судовим рішенням, в даному випадку - Товариства, а не для його представника; 2) доводи щодо поновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції відповідачеві не є обставиною, з якою КАС України пов`язує підстави для поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень; 3) відхилені посилання представника позивача на введення воєнного стану, як поважну причину для поновлення пропущеного процесуального строку, внаслідок не доведення ним причин того, що такий пропуск чи неможливість вчинення відповідної процесуальної дії зумовлені саме обмеженнями, впровадженими у зв`язку з воєнним станом.

Так, відповідно до статті 34 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) усі питання, що виникають під час колегіального розгляду адміністративної справи, вирішуються більшістю голосів суддів. При прийнятті рішення з кожного питання жоден із суддів не має права утримуватися від голосування та підписання судового рішення. Головуючий у судовому засіданні голосує останнім. Суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку. Про наявність окремої думки повідомляються особи, які беруть участь у справі, без оголошення її змісту в судовому засіданні. Окрема думка приєднується до справи і є відкритою для ознайомлення.

Не погоджуючись з висновком суду про неповажність повідомлених скаржником причин пропуску строку звернення до суду, вважаю за необхідне викласти свою окрему думку з огляду на наступне.

Так, у відповідності до вимог статті 129 Конституції України та частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), основними засадами (принципами) адміністративного судочинства є, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно із частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Отже право на розгляд справи, означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень, а здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя.

Відповідно до частини першої статті 329 КАС України, касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті, учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

До поважних причин пропуску строку звернення до суду слід віднести обставини, які унеможливлюють або ускладнюють можливість вчинення особою процесуальних дій щодо звернення з касаційною скаргою у визначений законом строк; є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з касаційною скаргою, або пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду.

Повертаючись до спірного питання, вважаю, що повідомлені скаржником обставини свідчать про поважність причин пропуску строку звернення з касаційною скаргою, оскільки скаржник, не зволікаючи правом на касаційне оскарження і намагаючись усунути недоліки касаційної скарги в контексті підстав касаційного оскарження, вчинив усі залежні від нього дії для подання касаційної скарги з належним викладенням підстав касаційного оскарження на виконання вимог ухвал суду, якими попередні касаційні скарги були повернуті скаржнику через відсутність викладення підстав касаційного оскарження.

Тоді, як поважність причин пропуску строку звернення до суду із касаційною скаргою, скаржник обґрунтував погіршенням фінансового стану ТОВ «Південьремзавод» із запровадженням військового стану та власне, збитковістю підприємства, відсутністю кваліфікованого штатного представника і неможливістю залучення іншого представника через істотну обмеженість власних коштів у підприємства.

Крім цього, неможливо оминути і ту обставину, що скаржник, посилаючись на дотримання принципу рівності сторін наголошував і на тому, що контролюючому органу, не зважаючи на значний пропуску строку звернення з апеляційною скаргою (поданою вдруге у цій справі) було поновлено строк на апеляційне оскарження і відкрито апеляційне провадження, що фактично призводить до порушення принципу рівності сторін в питанні доступу кожного з них до правосуддя з метою апеляційного та касаційного оскарження судових рішень.

Отже вважаю, що повідомленні скаржником причини пропуску строку звернення до суду з касаційною скаргою в сукупності із вчиненням ним послідовних дій для усунення встановлених судом недоліків в контексті належного викладення підстав касаційного оскарження, цілком слугувало підставою для поновлення пропущеного строку звернення до суду з касаційною скаргою з огляду на поважність причин його пропуску.

За таких обставин, з огляду на поважність повідомлених скаржником причин пропуску строку звернення з касаційною скаргою, вважаю, що Верховний Суд, за наслідками перевірки касаційної скарги на відповідність вимогам процесуального законодавства у відповідності до вимог статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України міг би відкрити касаційне провадження у цій справі з метою перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів скаржника, викладених в касаційній скарзі.

Суддя І.А. Васильєва