Ухвала від 12.08.2025 по справі 420/2328/20

УХВАЛА

12 серпня 2025 року

Київ

справа №420/2328/20

адміністративне провадження №К/990/31881/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гімона М.М.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

перевіривши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 420/2328/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» до Головного управління ДПС в Одеській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

25.07.2025 до суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» (далі - Товариство, скаржник), направлена через підсистему «Електронний суд» 25.07.2025.

Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.

1. Відповідно до частини першої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до частини другої вказаної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

З поданих матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване рішення апеляційного суду ухвалене 22.04.2025, повний його текст складено того ж дня, проте, касаційну скаргу направлено до суду лише 25.07.2025, тобто з пропуском строку встановленого для цього.

Товариство заявило клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке вмотивоване тим, що 23.05.2025, тобто в межах строку на касаційне оскарження, представником Товариство - адвокатом Савицьким А.Я. була подана касаційна скарга, яку Верховний Суд ухвалою від 05.06.2025 залишив без руху, а ухвалою від 19.06.2025 повернув, оскільки Товариство подало уточнену касаційну скаргу, зміст якої був ідентичним її попередній редакції, тобто, так і не усував виявленого недоліку. Повторно подану касаційну скаргу було повернуто ухвалою від 08.07.2025. При цьому, директор Товариства, не є юристом за освітою та не має досвіду касаційного оскарження судових рішень, у зв`язку з чим у питанні касаційного оскарження він у повній мірі покладався на представника - адвоката Савицького А. Я., однак, дії останнього не призвели до відкриття касаційного провадження. 11.07.2025 між Товариством та адвокатським об`єднанням було укладено договір про надання правничої допомоги. Після отримання матеріалів справи адвокат Таран О. В. підготовив нову касаційну скаргу, яка подається лише на чотирнадцятий день з моменту ознайомлення новим представником з усіма матеріалами у цій справі. При цьому, у даній касаційній скарзі скаржником усунуті усі попередні недоліки першої та другої касаційних скарг, зокрема, наведені інші підстави касаційного оскарження, включаючи посилання на інші постанови Верховного Суду, у яких викладені висновки, які не були враховані судом апеляційної інстанції, обґрунтування подібності правовідносин у справах. Просить врахувати, що з 23.05.2025 позивачем без зайвих зволікань вчинялися та продовжують вчинятися дії, необхідні для відкриття касаційного провадження, що, свідчить про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, колегія суддів вважає їх неповажними з огляду на таке.

Вперше подану 23.05.2025 касаційну скаргу Верховний Суд ухвалою від 05.06.2025 залишив без руху, надав десятиденний строк для усунення виявлених недоліків. Підставою для залишення касаційної скарги без руху стало зокрема те, що наведене скаржником обґрунтування підстави касаційного оскарження судового рішення було недостатнім для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Крім того, посилаючись на судові рішення у справах № 420/1038/20 та № 812/3456/17, скаржник мав обґрунтувати застосовність їх до правовідносин, які виникли у цій справі. Ухвалою від 19.06.2025 Верховний Суд касаційну скаргу повернув, оскільки Товариство подало уточнену касаційну скаргу, зміст якої є ідентичним її попередній редакції, тобто, так і не усуває виявленого недоліку. Повертаючи вперше подану касаційну скаргу, Верховний Суд звертав увагу скаржника, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України недостатньо самого лише посилання на постанови Верховного Суду. Скаржник повинен був зазначити в чому він вбачає подібність правовідносин у справі, у якій подає касаційну скаргу, зі справами, які він перелічує, і які були предметом розгляду касаційним судом. Електронний примірник цієї ухвали Товариство отримало 19.06.2025 о 20:18.

Вдруге подану 24.06.2025 касаційну скаргу Верховний Суд повернув ухвалою від 08.07.2025 на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила підстав для касаційного оскарження судового рішення. Суд зауважив, що аналогічно попередній редакції касаційної скарги позивач посилається на ті ж самі постанови Верховного Суду, однак в чому, на переконання скаржника, полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) так і не зазначає. При цьому, скаржник також не зазначав конкретний висновок суду апеляційної інстанції, який суперечив би висновкам Верховного Суду, викладеним в перелічених ним постановах. Електронний примірник цієї ухвали Товариство отримало 08.07.2025 о 21:59.

25.07.2025 Товариство направило касаційну скаргу втретє.

Колегія суддів, не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, вважає, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

За змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Приведені скаржником причини пропуску строку стосуються суб`єктивних обставин, відповідно, не можуть бути підставою для поновлення строку. Товариство є вільним в обранні свого представника, а його зміна не визначена в КАС України як обов`язкова підстава для поновлення/продовження процесуальних строків. Не пов`язуються правила обчислення процесуальних строків і з датою, коли представник отримав чи ознайомився з матеріалами.

Відповідно до частини третьої статті 332 КАС України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

З огляду на наведене, подана касаційна скарга підлягає залишенню без руху для надання скаржнику часу подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення, у якій зазначити інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження.

2. Відповідно до частини четвертої статті 330 КАС України до касаційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Товариство зазначає, що ще при поданні первісної касаційної скарги був сплачений судовий збір, який не повертався відповідною ухвалою суду, у зв`язку з чим повторно судовий збір не сплачується.

Однак, до касаційної скарги документ про сплату судового збору не доданий.

Відповідно до підпункту 3 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України від 08.07.2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон №3674-VI) за подання до адміністративного суду касаційної скарги на рішення суду, заяви про приєднання до касаційної скарги на рішення суду, розмір судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, але не більше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (з 01.01.2025 - не більше 60560 грн).

Згідно з підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI (у редакції чинній на день подання позову до суду) за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано юридичною особою ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2102 грн).

Позов у цій справі заявлено юридичною особою у 2020 році, який містить одну вимогу немайнового характеру. Відповідно, сплаті при поданні позовної заяви підлягав судовий збір в сумі 2102 грн.

Отже, за подання касаційної скарги у цій справі сплаті підлягає судовий збір в сумі 4204 грн (2102 грн х 200 %).

Водночас згідно з частиною третьою статті 4 Закону № 3674-VI встановлено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Оскільки касаційна скарга подана через підсистему «Електронний суд» Товариство має надати докази сплати судового збору в сумі 3363,20 грн (4204 грн х 0,8).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Верховного Суду сплачується шляхом внесення або перерахування коштів за реквізитами:

Отримувач коштів - ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102

Код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37993783

Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП)

Номер рахунку отримувача (стандарт IBAN) - UA288999980313151207000026007

Код класифікації доходів бюджету - 22030102

Найменування податку, збору, платежу - Судовий збір (Верховний Суд, 055)

Призначення платежу - *;101;

---

(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір, за позовом

---

(ПІБ чи назва установи, організації позивача), ВЕРХОВНИЙ СУД (назва відповідного касаційного суду, де розглядається справа, або Велика Палата Верховного Суду), номер справи, у якій сплачується судовий збір.

3. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Усталеною є позиція Верховного Суду про те, що вимогам касаційної скарги щодо скасування судових рішень і ухвалення нового має кореспондувати викладення у касаційній скарзі підстав для оскарження судових рішень у взаємозв`язку із усіма висновками, які стали підставою для його ухвалення. Тобто, вимоги касаційної скарги мають бути сформульовані і відповідати їх безпосередньому обґрунтуванню.

Обов`язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 - 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);

- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).

Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).

Також обов`язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, та оцінку судами їх сукупності не можна вважати подібністю правовідносин.

У касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням з урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351 - 354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку.

У разі, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або які зібрані у справі докази судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

При цьому, пункт 1 частини другої статті 353 КАС України регламентує прийнятність доводів про не дослідження судом зібраних у справі доказів виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції.

У касаційній скарзі міститься посилання на пункти 1, 3 і 4 частини четвертої статті 328 КАС України, обґрунтування яких умовно можна розділити на три питання.

1. За позицією скаржника, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що для анулювання реєстрації платника єдиного податку контролюючий орган під час перевірки має встановити здійснення саме забороненого виду діяльності. Однак, в даному випадку Товариство не здійснювало забороненого виду діяльності - надання послуг з оренди нерухомого майна. Товариство надавало послуги з оренди тимчасової господарської споруди, яка не є нерухомим майном, на що не звернув увагу суд апеляційної інстанції.

2. За позицією скаржника, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію про те, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку є акт перевірки. Натомість, у цій справі в рішенні контролюючого органу зазначено, що документом, який підтверджує наявність підстав для анулювання реєстрації платника єдиного податку є відомості від управління податкових перевірок, трансфертного ціноутворення та міжнародного оподаткування, що не є актом перевірки. Отже, наявність у цій справі акта перевірки не свідчить про те, що саме на його підставі прийняте спірне рішення.

3. За позицією скаржника, є необхідність формулювання висновку Верховного Суду з питання застосування статті 109, пункту 110.1 статті 110 та підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України в контексті обов`язковості чи необов`язковості прийняття контролюючим органом рішення про анулювання реєстрації платником єдиного податку.

Проаналізувавши такі доводи, колегія суддів вважає їх недостатніми для відкриття касаційного провадження, з огляду на таке.

У судових рішеннях немає протилежного висновку щодо порядку і підстав для анулювання платника єдиного податку. Обґрунтування ж скаржника лежить в площині оцінки виявленої діяльності - чи вважається саме вона забороненою для платників єдиного податку 3 групи і таке питання, з огляду на приведене обґрунтування, пов`язане із фактичними обставинами, а не застосуванням норм матеріального права. Аналогічно це стосується питання, яке порушує позивач щодо формулювання підстави для анулювання реєстрації платником єдиного податку у спірному рішенні.

Крім того, зі змісту судових рішень не вбачається, що перед судами були поставлені питання належності чи неналежності майна, яке передавалось в оренду, до нерухомого, щодо формулювань у рішенні, а також щодо застосування статті 109, пункту 110.1 статті 110 та підпункту 3 пункту 299.10 статті 299 ПК України. Суд першої інстанції задовольнив позовну заяву з інших підстав, однак, скаржник, обґрунтовуючи касаційну скаргу іншими доводами, просить залишити в силі рішення суду першої інстанції. Зазначене свідчить про наявність суперечностей між доводами касаційної скарги і її вимогами.

Крім того, відповідно до частини четвертої статті 341 КАС України зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Враховуючи, що касаційна скарга надходить до суду без справи, у суду касаційної інстанції відсутня можливість встановити взаємозв`язок доводів касаційної скарги із підставами позову. Тому колегія суддів вважає за можливе запропонувати скаржнику надати копію позовної заяви.

Також варто зауважити, що приведене у касаційній скарзі обґрунтування пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України не містить безпосередньо правового обґрунтування, яким чином зазначені скаржником норми права мають застосовуватися. Посилання ж на те, що в нормі матеріального права міститься словосполучення "має право" не є достатнім обґрунтуванням необхідності формулювання висновку Верховним Судом щодо обов`язковості чи необов`язковості такого заходу. Тим більш, скаржник не зазначає, яким чином відповідь на це питання впливає на вирішення спірних правовідносин.

Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, може унеможливити в подальшому її розгляд.

У зв`язку з наведеним, скаржнику необхідно подати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судових рішень має бути викладено з урахуванням роз`яснень, наданих судом.

Частиною другою статті 332 КАС України встановлено, що до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, а також подана особою, яка відповідно до частини шостої статті 18 цього Кодексу зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без руху з наданням скаржнику строку для усунення виявлених недоліків.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 169, 328, 329, 330, 332, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Південьремзавод» на постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.04.2025 у справі № 420/2328/20 - залишити без руху.

Надати скаржнику десятиденний строк з дня отримання копії зазначеної ухвали суду для усунення недоліків касаційної скарги, а саме:

- подати заяву про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень, у якій вказати інші (поважні) причини пропуску строку на касаційне оскарження судових рішень з відповідним обґрунтуванням та доказами причин пропуску такого строку;

- надати платіжний документ про оплату судового збору за подання касаційної скарги у розмірі, встановленому Законом № 3674-VI;

- надати уточнену касаційну скаргу, зміст якої щодо підстав для касаційного оскарження судового рішення має бути викладено з урахуванням роз`яснень, неодноразово наданих судом.

Роз`яснити, що у разі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, будуть визнані судом неповажними, суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі.

У разі невиконання вимог ухвали в іншій частині в установлений судом строк касаційна скарга разом із доданими до неї матеріалами буде повернута скаржнику.

Також роз`яснити скаржнику, що у разі подання уточненої касаційної скарги в паперовій формі скаржник має надати її копії відповідно до кількості учасників справи. У разі подання уточненої касаційної скарги в електронній формі через електронний кабінет скаржник має додати докази надсилання її копії іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 44 КАС України (шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а у разі відсутності у іншого учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність у іншого учасника справи електронного кабінету - в паперовій формі листом з описом вкладення).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіМ.М. Гімон І.А. Васильєва В.П. Юрченко