Ухвала від 24.07.2025 по справі 367/2216/23

УХВАЛА

24 липня 2025 року

м. Київ

справа № 367/2216/23

провадження № 61-8664ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Гостомель Резиденс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09 травня 2025 року задоволено позов ОСОБА_1 до ТОВ «Гостомель Резиденс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів. Стягнуто з ТОВ «Гостомель Резиденс» на користь ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 1 291 608,28 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Гостомель Резиденс» на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 09 травня 2025 року.

24 червня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до апеляційного суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Гостомель Резиденс», що знаходяться на будь-яких рахунках, які йому належать та рахунках, що будуть виявлені виконавцем, у межах суми 1 291 608,28 грн.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено. Накладено арешт на грошові кошти

ТОВ «Гостомель Резиденс», що знаходяться на будь-яких рахунках, які належать ТОВ «Гостомель Резиденс» та рахунках, що будуть виявлені виконавцем в процесі виконання ухвали про забезпечення позову, в розмірі ціни позову в межах

суми 1 291 608,28 грн.

07 липня 2025 року до Верховного Суду через систему «Електронний суд» надійшла касаційна скарга ТОВ «Гостомель Резиденс», в якій товариство просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції ухвалою Ірпінського міського суду Київської області вжито заходів забезпечення шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Гостомель Резиденс» у розмірі ціни позову, а саме 1 291 608,28 грн, що знаходяться на його рахунку в АТ КБ «ПриватБанк». Тому вважає, що вжиття заходів забезпечення позову судом апеляційної інстанції призвело до подвійного накладення арештів на рахунки відповідача. Крім того, суд апеляційної інстанції вжив заходи забезпечення позову, які за містом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог.

Згідно з частиною першою статті 394 Цивільного процесуального кодексу України питання про відкриття касаційного провадження (відмову у відкритті касаційного провадження) вирішується колегією у складі трьох суддів.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 1 частини першої, частини другої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Подібні правові висновки сформульовано Великою Палатою Верховного Суду

у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження

№ 14-729цс19), а також Верховним Судом у постановах від 13 грудня 2021 року

у справі № 367/3765/20 (провадження № 61-549св21), від 12 січня 2022 року у справі № 568/525/21 (провадження № 61-14463св21), від 19 травня 2022 року у справі

№ 619/2293/21 (провадження № 61-15440св21).

Частиною третьою статті 12 і частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Задовольняючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Гостомель Резиденс», що знаходяться на рахунках товариства, у розмірі ціни позову в межах суми 1 291 608,28 грн, апеляційний суд виходив з обґрунтованості наведених у заяві доводів, та того, що застосований вид забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачкою вимогами.

Апеляційний суд встановив, що при примусовому виконанні ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 21 березня 2024 року приватним виконавцем накладено арешт на відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» рахунок ТОВ «Гостомель Резиденс» № НОМЕР_1 . Станом на 18 квітня 2025 року залишок на цьому рахунку становить 2 490,37 грн, що не є співмірним із ціною позову і достатнім чином його не забезпечує.

Суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що обраний позивачкою спосіб забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача безпосередньо пов`язаний з предметом спору та спроможний забезпечити ефективний захист прав та інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона звернувся до суду.

Вжитий судом захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у межах ціни позову спрямований на попередження недобросовісної поведінки ТОВ «Гостомель Резиденс» під час розгляду спору та недопущення з його боку дій, які можуть ускладнити у майбутньому виконання ймовірного судового рішення. Застосування вказаного виду забезпечення позову слід визнати пропорційним заявленим позовним вимогам.

Застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Гостомель Резиденс», що знаходяться на його рахунках, не є тотожним стягненню грошових коштів. Окрім того, заходи забезпечення позову

є тимчасовими.

Такий захід забезпечення позову, застосований на стадії апеляційного розгляду справи, тимчасово обмежую права відповідача щодо розпорядження грошовими коштами у розмірі ціни позову і водночас забезпечує збереження балансу інтересів сторін та узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості та доцільності.

Доводи касаційної скарги про те, що оскаржувана ухвала суду апеляційної інстанції дублює вже вжиті приватним виконавцем заходи у межах виконавчого провадження з виконання ухвали Ірпінського міського суду Київської області

від 21 березня 2024 року є безпідставними, оскільки цією ухвалою накладено арешт на грошові кошти відповідача на одному банківському рахунку, на якому виявлено залишок у розмірі 2 490,37 грн.

Застосування вказаного виду забезпечення позову слід визнати пропорційним заявленим позовним вимогам про стягнення грошових коштів.

Учасники справи не позбавлені можливості користуватись своїми правами, передбаченими статтями 154 (зустрічне забезпечення), 156 (заміна заходів забезпечення позову), 158 (скасування заходів забезпечення), 159 (відшкодування збитків) ЦПК України.

Зокрема, частиною першою статті 159 ЦПК України передбачено право осіб, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Враховуючи вказані обставини, колегія суддів вважає, що правильне застосовування судом апеляційної інстанції положень статей 149, 150 ЦПК України не викликає розумних сумнівів.

Частиною четвертою статті 394 ЦПК України визначено, що у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Згідно з частиною шостою статті 394 ЦПК України ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ТОВ «Гостомель Резиденс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року щодо забезпечення позову (не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи) не може вважатись обґрунтованою.

Керуючись частинами першою, четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» на ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2025 року у цивільній справі за позовом за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Гостомель Резиденс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину шляхом стягнення грошових коштів - відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Синельников

О. М. Осіян

В. В. Шипович