Постанова

від 16.08.2006 по справі 48/164

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/164

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

16 серпня 2006 р.                                                                                   № 48/164  

Вищий  господарський  суд  України  у  складі  колегії  суддів:

головуючого      Подоляк О.А.

суддів :Панченко Н.П.,Самусенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

ПП “Універсал Буд”

на постановувід 05.06.2006 р. Київського апеляційного господарського суду

у справі№ 48/164

за позовом Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України

доПП “Універсал Буд”

провиселення

за участю представників:

від позивача -  Боярчуков М.Г.

від відповідача-  не з'явились

В С Т А Н О В И В:

В березні 2006 р. Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України звернулось до суду з позовом про припинення договору оренди нежитлового приміщення № 36 від 01.09.2002 р., який укладений між сторонами, та про зобов'язання ПП “Універсал Буд” звільнити нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Е. Потьє, 9, загальною площею 286 м2.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що ухвалою господарського суду міста Києва від 26.05.2004 р. порушено провадження у справі № 43/211 про банкрутство Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України, а ухвалою цього суду від 11.03.2005 р. введено процедуру санації. Відповідно до ч. 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо виконання договору завдає збитків боржнику порівняно із аналогічними договорами, що укладаються за таких же умов, якщо виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

В процесі розгляду справи ПП “Універсал Буд” заявило клопотання про залишення позову без розгляду в порядку п. 2 ч. 1 ст. 81 ГПК України, оскільки у провадженні господарського суду міста Києва є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, а саме – справа № 2/134 за позовом ПП “Універсал Буд” до Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України про зобов'язання виконати умови договорів оренди.

Рішенням господарського суду міста Києва від 04.04.2006 р. (суддя Сулім В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. (судді: Капацин Н.В., Данилова Т.Б., Студенець В.І.), позов задоволено з підстав правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Не погоджуючись з постановою, ПП “Універсал Буд” звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про відмову в позові, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні та постанові господарських судів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, на підставі договору оренди № 36 від 01.09.2002 р. (надалі –Договір), укладеного між Державним житлово-комунальним підприємством Національної академії наук України (орендодавець) та ПП “Універсал Буд” (орендар), позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування індивідуально визначене майно –нежитлове приміщення, загальною площею 286 м2, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Е. Потьє, 9.

Згідно п. 10.1 Договору останній укладено строком на 5-ть років по 31.12.2007 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.03.2005 р. у справі №43/211 за заявою АЕК “Київенерго” про визнання банкрутом Державне житлово-комунальне підприємство Національної академії наук України введено процедуру санації, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Лецкана В.Л. та зобов'язано керуючого надати план санації боржника, ухвалений комітетом кредиторів.

Відповідно до протоколу № 2 від 09.02.2006 р. засідання комітету кредиторів Державного житлово-комунального підприємства Національної академії наук України затверджено план санації боржника. Актом прийому-передачі документів ДКЖП НАН України від 16.01.2006 р. передано арбітражному керуючому документи щодо оренди індивідуально визначеного майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі ДЖКП НАН України, зокрема, договір оренди № 36 від 01.09.2002 р. нежитлового приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Е. Потьє, 9, загальною площею 286 м2.

Керуючий санацією надіслав відповідачеві листи, в яких вказав на те, що договір оренди № 36 від 01.09.2002 р. завдає матеріальну шкоду Державному житлово-комунальному підприємству Національної академії наук України, оскільки орендна плата у розмірі 880,88 грн. за орендоване приміщення не відповідає Методиці розрахунку орендної плати, затвердженої Кабінетом Міністрів України. Підприємство-боржник є державним та знаходиться в процедурі санації, з метою погашення кредиторської заборгованості та відновлення платоспроможності боржника, керуючим санацією запропоновано ПП “Універсал Буд” внести зміни до договору оренди № 36 від 01.09.2002 р.

ПП “Універсал Буд” не відповіло на пропозицію керуючого санацією щодо узгодження внесення змін до договору оренди № 36 від 01.09.2002 р. в частині розміру орендної плати.

В подальшому, листом № 2171-05 від 03.11.2005 р. відповідача повідомлено про необхідність розірвати договір оренди № 36 від 01.09.2002 р.

Відповідно до положень ст. 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до п. 10.4 Договору за ініціативою однієї із сторін Договір може бути розірвано рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно п. 10.8 Договору його чинність може припинитись достроково за рішенням господарського суду.

Відповідно до ч. 5 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією має право розпоряджатися майном боржника з урахуванням обмежень, передбачених цим Законом.

Частиною 10 ст. 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” керуючий санацією в трьохмісячний строк з дня прийняття рішення про санацію має право відмовитися від виконання договорів боржника, укладених до порушення провадження у справі про банкрутство, не виконаних повністю або частково, якщо: виконання договору завдає збитків боржнику; виконання договору створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника.

Сторона договору, щодо якого прийнято рішення керуючим санацією про відмову від його виконання, має право в тридцятиденний строк з дня прийняття рішення керуючим санацією вимагати в установленому порядку відшкодування збитків, які виникли у зв'язку з відмовою від виконання договору, в процедурі провадження у справі про банкрутство.

Санація є формою фінансового оздоровлення боржника. Вказана процедура має місце лише тоді, коли у боржника є реальна можливість відновити свою платоспроможність. Процедура санації повинна реалізовуватися шляхом плану санації, який представляє собою комплексну програму фінансового оздоровлення боржника та застосування спеціальних засобів по відновленню платоспроможності боржника.

Відповідно до плану санації, затвердженого зборами кредиторів, збільшення прибутку підприємства-боржника планувалося здійснити за рахунок оптимізації надання орендних послуг, надходження коштів на рахунок ДЖКП НАН України від оренди нежитлових приміщень у житлових будинках, що залишаться на балансі ДЖКП НАН України, зокрема, вул. Е. Потьє, 9, шляхом збільшення орендної плати.

Як встановлено судами, умови типового договору індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності та знаходиться на балансі установ, організацій, підприємств НАН України № 36 від 01.09.2002 р. не відповідає вимогам плану санації.

Оскільки, виконання зазначеного договору оренди позивачем створює умови, що перешкоджають відновленню платоспроможності боржника, це надає керуючому санацією, у відповідності зі статтею 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” право відмовитися від виконання договору оренди № 36 від 01.09.2002 р., що правомірно враховано судами.

Відповідно до положень ст. 18 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” план санації повинен містити заходи щодо відновлення платоспроможності боржника. До затвердження господарським судом план санації має бути схвалений комітетом кредиторів. Усі обставини мають бути з'ясовані господарським судом і відображені в ухвалі про затвердження плану санації.

Приймаючи рішення та постанову суди підставно врахували те, що договір оренди № 36 від 01.09.2002 р. керуючий санацією отримав за актом приймання-передачі 16.01.2006 р., план санації затверджено зборами кредиторів 09.02.2006 р., а тому правильно не прийняли до уваги твердження відповідача щодо пропуску керуючим санацією строку на використання права, передбаченого статтею 17 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, як і те, що даний строк є присічним та відновленню не підлягає.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суди в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянули в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідили подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізували відносини сторін, що виникли та існували на підставі укладеного Договору; встановили наявність підстав, з якими закон пов'язує настання цивільно-правових наслідків у вигляді розірвання Договору.

На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, обґрунтовано та правомірно задоволено позов.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України, повторно розглядаючи справу, повно з'ясував обставини, які мали значення для правильного розгляду поданої апеляційної скарги. Висновки апеляційного суду ґрунтуються на доказах, наведених в постанові суду, та відповідають положенням чинного законодавства. Як наслідок, прийнята апеляційним господарським судом постанова відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, що викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976 р. № 11 “Про судове рішення” зі змінами та доповненнями.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Посилання оскаржувача на те, що справу було розглянуто апеляційним господарським судом за відсутності відповідача, не повідомленого належним чином про час і місце засідання суду, не приймається колегією суддів до уваги, оскільки ухвала Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2006 р. про прийняття апеляційної скарги до провадження у відповідності до ст. 87 ГПК України розіслана учасникам судового процесу 22.05.2006 р., про що свідчить відповідна відмітка суду на звороті оригіналу ухвали (а. с. 68), яка відповідає вимогам п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, а матеріали справи містять повідомлення про вручення кореспонденції (а. с. 70).

Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.

Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ПП “Універсал Буд” залишити без задоволення.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 05.06.2006 р. у справі № 48/164 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                      О. Подоляк   

С у д д і:                                                                                          Н. Панченко

                                                                                                        С. Самусенко