Окрема думка від 24.07.2025 по справі 990/3/22

ОКРЕМА ДУМКА

суддів Великої Палати Верховного Суду Короля В. В. та Банаська О.О.

на постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2025 року у справі № 990/3/22 (провадження № 11-246 заі 25)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Волинська гірничо-хімічна компанія» (далі - ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія», позивач) до Президента України Зеленського Володимира Олександровича (далі - Президент України), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Рада національної безпеки і оборони України та Служба безпеки України про визнання протиправним та нечинним Указу Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 в частині.

Короткий виклад історії справи

1. 05 січня 2022 року ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» звернулося до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовною заявою до Президента України, в якій просило визнати протиправним та нечинним Указ Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)» у частині введення в дію персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача (пункт 533 Додатка № 2 до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року).

2. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 травня 2025 року позовну заяву ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» залишив без розгляду на підставі частини п`ятої статті 205 та пункту 4 частини першої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

3. Не погодившись із ухвалою суду першої інстанції, позивач подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2025 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

4. Постановою Великої Палати Верховного Суду від 17 липня 2025 року апеляційну скаргу ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» залишено без задоволення, а ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2025 року - без змін.

Основні мотиви, викладені у рішенні суду першої інстанції та постанові Великої Палати Верховного Суду

5. Ухвала Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 15 січня 2024 року мотивована тим, що до суду не надходило від позивача (його представника) повідомлення про зміну адреси місця перебування/знаходження, як і не надходило заяв про поважність причин, з яких уповноважений представник позивача не міг з`явитися в судові засідання, призначені на 17 лютого 2025 року та 12 травня 2025 року. Не надходило від позивача та/або його представника й заяв про розгляд справи за його відсутності.

6. Залишаючи без розгляду позовну заяву ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія», суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача повторно не з`явився до суду для розгляду справи, зокрема у судові засідання, призначені на 17 лютого 2025 року та 12 травня 2025 року.

7. Суд першої інстанції також зазначив, що позивач як ініціатор судового провадження представництва власних інтересів під час її розгляду не забезпечив, а тому дійшов висновку про наявність визначених у частині п`ятій статті 205, пункті 4 частини першої статті 240 КАС України підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

8. Велика Палата Верховного Суду визнала правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав у суду для задоволення клопотання представника відповідача та залишення позовної заяви без розгляду, оскільки позивач/представник позивача, який належним чином був повідомлений про час, дату і місце судового засідання, не з`явився в судові засідання для розгляду справи, призначені на 17 лютого 2025 року та 12 травня 2025 року, не надав доказів поважності причин неявки, не подав заяви про розгляд справи без його участі, а також ураховуючи, що відповідач не наполягав на розгляді справи по суті, а суд першої інстанції дійшов висновку щодо наявності підстав, що перешкоджають розгляду справи, позаяк неявка позивача/представника позбавили суд можливості встановити всі обставини справи, необхідні для вирішення спору.

9. При цьому Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду відповідно до частини п`ятої статті 205та пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.

Підстави і мотиви для висловлення окремої думки

10. Відповідно до частини третьої статті 34 КАС України суддя, не згодний із судовим рішенням за наслідками розгляду адміністративної справи, може письмово викласти свою окрему думку.

11. Як встановив суд першої інстанції, представник позивачау судове засідання, призначене на 17 лютого 2025 року, не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання.

12. Повістку про виклик у судове засідання, призначене на 17 лютого 2025 року, представник позивача отримав засобами електронного зв`язку, які вказано ним у позовній заяві ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 01 листопада 2024 року, про що свідчить Інформація щодо надіслання документа засобами електронного зв`язку.

13. Касаційний адміністративний суд визнав неявку в судове засідання позивача та його представника без поважних причин та неповідомлення про причини такої неявки. Відклав судове засідання до 12 травня 2025 року о 12 год. 00 хв.

14. Крім того, у судове засідання 12 травня 2025 року представник позивача повторно не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання засобами електронного зв`язку, які вказано ним у позовній заяві ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ІНФОРМАЦІЯ_2 ) 18 лютого 2025 року, про що свідчить Інформація щодо надіслання документа засобами електронного зв`язку.

15. При цьому суд першої інстанції та Велика Палата Верховного Суду дійшли висновку, що адресою місцезнаходження ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» є: вул. Центральна, 195, с. Новополтавка, Запорізька обл., 71214, позивач повідомлявся про дату, час та місце судових засідань засобами електронного зв`язку на електронні пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ІНФОРМАЦІЯ_2 , які вказано ним як у позовній заяві, так і в подальшому повідомлено суду.

16. Водночас Велика Палата Верховного Суду, як і суд першої інстанції,зазначила, що та обставина, що зареєстроване місцезнаходження ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» перебуває на тимчасово окупованій території України, не може розглядатися як підстава для визнання повідомлення позивача про дату і час судового розгляду неналежним, оскільки зазначена територія перебуває в окупації з 26 лютого 2022 року, однак протягом понад двох років після початку повномасштабної збройної агресії позивач забезпечував участь свого представника у судових засіданнях.

17. Велика Палата Верховного Суду відхилила доводи позивача про те, що призов юрисконсульта ОСОБА_1 на військову службу унеможливив передачу справи іншому представнику та доступ до поштових скриньок, на які надходили судові повістки.

18. При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що сам по собі факт зарахування ОСОБА_1 на військову службу, зокрема на посаду стрільця ІНФОРМАЦІЯ_3 , не може розглядатися як достатній доказ неможливості передати доступ до офіційної кореспонденції, належним чином оформити процесуальні документи або уповноважити іншого представника для участі у справі.

19. У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували неможливість використання ОСОБА_1 засобів зв`язку у період з 25 листопада 2024 року до 12 травня 2025 року. За таких обставин на позивача покладався обов`язок повідомити суд про зміну місця одержання кореспонденції. Однак ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» не вжило необхідних заходів для дотримання вимог процесуального законодавства щодо належного забезпечення участі в судовому провадженні.

20. Ми не погоджуємось із висновком більшості суддів Великої Палати Верховного Суду про те, що у цій справі існували належні правові підстави для застосування частини п`ятої статті 205та пункту 4 частини першої статті 240 КАС України та залишення позовної заяви без розгляду.

21. Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

22. Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

23. Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачено у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка ратифікована Україною.

24. Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

25. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

26. Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

27. У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

28. Крім того, у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

29. Водночас особі, яка звернулася до суду за захистом свого права, повинна бути забезпечена можливість реалізувати вказані вище права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист визначає зміст права на доступ до суду.

30. У своїй практиці ЄСПЛ наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи як звернутися до суду, так і право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

31. У пункті 52 рішення «Меньшакова проти України» (заява № 377/02) від 08 квітня 2010 року ЄСПЛ виклав конвенційні стандарти стосовно доступу до суду: «Суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Таким чином, він втілює в собі «право на суд», яке, згідно з практикою ЄСПЛ, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (пункт 25 рішення у справі «Кутіч проти Хорватії» (заява № 48778/99).

32. Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

33. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).

34. Судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями (частина перша статті 124 КАС України).

35. Судовий виклик або судове повідомлення учасників справи, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється:

1) за наявності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки до її електронного кабінету;

2) за відсутності в особи електронного кабінету - шляхом надсилання повістки рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки в порядку, визначеному статтею 129цього Кодексу.

36. Водночас статтею 129 КАС України передбачено, що за письмовою заявою учасника судового процесу, який не має електронного кабінету, текст повістки надсилається йому судом електронною поштою, факсимільним повідомленням, телефонограмою, текстовим повідомленням з використанням мобільного зв`язку на відповідну адресу електронної пошти, номер факсу, телефаксу, телефону, зазначені у відповідній письмовій заяві.

Учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки. Текст такого підтвердження роздруковується, а телефонне підтвердження записується відповідним працівником апарату суду, приєднується секретарем судового засідання до справи і вважається належним повідомленням учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою учаснику судового процесу з моменту надходження до суду підтвердження про отримання тексту повістки.

Якщо протягом дня, наступного за днем надсилання тексту повістки, підтвердження від учасника судового процесу не надійшло, секретар судового засідання складає про це довідку, що приєднується до справи і підтверджує належне повідомлення учасника судового процесу про дату, час і місце судового розгляду. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту складання секретарем судового засідання відповідної довідки.

Положення частин другої та третьої цієї статті не застосовуються, якщо направлення повістки здійснюється судом з використанням засобів мобільного зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику. В такому випадку повістка вважається врученою з моменту її доставки учаснику судового процесу (частини перша - четверта статті 129 КАС України).

37. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо позивач не прибув (повторно не прибув, якщо він не є суб`єктом владних повноважень) у підготовче засідання чи у судове засідання без поважних причин або не повідомив про причини неявки, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

38. Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначені статтею 205 КАС України. У частині першій цієї статті міститься загальне правило про те, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

39. Відповідно до частини п`ятої статті 205 КАС України у разі неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду, якщо неявка перешкоджає розгляду справи. Якщо відповідач наполягає на розгляді справи по суті, справа розглядається на підставі наявних у ній доказів. До позивача, який не є суб`єктом владних повноважень, положення цієї частини застосовуються лише у разі повторної неявки.

40. Як встановив суд першої інстанції, адресою місцезнаходження ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» є вул. Центральна, 195, с. Новополтавка, Запорізька обл., 71214, а відповідно до інформації, розміщеної на веб-сайті Акціонерного товариства «Укрпошта», пересилання поштових відправлень, що адресовані одержувачам населених пунктів Запорізької області за поштовим індексом 71214, не здійснюється на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 07 листопада 2014 року № 1085-р та відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309.

41. Відповідно ж до положень частини другої статті 129 КАС України учасник судового процесу повинен за допомогою електронної пошти (факсу, телефону) негайно підтвердити суду про отримання тексту повістки.

42. Водночас зі змісту ухвали суду першої інстанції вбачається, що на електронні адреси ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія», зазначені в позовній заяві, були надіслані повістки про виклик позивача у судові засідання, але суд, не отримавши підтвердження про їх одержання позивачем, зазначив, що він був належним чином повідомлений про дату, час та місце судових засідань засобами електронного зв`язку, проте позивач та його представник в судове засідання без поважних причин не з`явились та не повідомили про причини такої неявки.

43. До того ж, окрім електронної пошти, у позовній заяві позивач зазначав й інші засоби зв`язку - номер мобільного телефону НОМЕР_1 .

44. Разом з тим, суд першої інстанції не вжив відповідних заходів, визначених частиною першою статтею 129 КАС України, та не надіслав позивачу повідомлення про судовий розгляд даної справи, який був призначений на 17 лютого 2025 року та 12 травня 2025 року, з використанням мобільного зв`язку або телефонограми.

45. Окрім того, в апеляційній скарзі позивач стверджував, що починаючи з 26 лютого 2022 року ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» не здійснює господарську діяльність через окупацію с. Новополтавка Чернігівської селищної громади Бердянського району Запорізької області та втрату доступу до офісних і виробничих приміщень позивача, а тому не має можливості укласти договір про надання правової допомоги з адвокатом, маючи в своєму штаті фахівця в галузі права. Єдиним повноважним представником ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» є юрисконсульт - ОСОБА_1 , який 25 листопада 2024 року був призваний на військову службу під час мобілізації та направлений для проходження базової загальної військової підготовки до навчального центру в с. Тучин Рівненської області.

46. На підставі вищенаведеного вважаємо, щоКасаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду мав вжити всіх необхідних заходів для повідомлення позивача та його представника про дату, час та місце розгляду справи, зокрема шляхом надсилання судової повістки про розгляд справи на 17 лютого 2025 року та 12 травня 2025 року на електронну пошту з отриманням зворотного повідомлення, мобільним зв`язком та телефонограмою. Указаних дій суд першої інстанції не вчинив та належно не перевірив фактичні дані про одержання позивачем або його представником повісток про виклик до суду для розгляду справи, що свідчить про неналежне повідомлення ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» про дату, час та місце судових засідань, які були призначені на 17 лютого 2025 року та 12 травня 2025 року.

47. А тому доходимо висновку, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви ПрАТ «Волинська гірничо-хімічна компанія» без розгляду відповідно до частині п`ятої статті 205 та пункту 4 частини першої статті 240 КАС України.

48. З огляду на викладене, вважаємо, що апеляційну скаргу необхідно було задовольнити, ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 12 травня 2025 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до цього ж суду.

Судді Великої Палати Верховного Суду В. В. Король

О.О. Банасько