Рішення

від 23.12.2010 по справі 2-1410

КОЗЕЛЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-1410/10 р.

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

21 грудня 2010 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Короїд Ю.М.,

при секретарі Божок А.О.

за участю

позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Козелець Чернігівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -

в с т а н о в и в:

із цивільним позовом до суду звернувся ОСОБА_1 у якому просить стягнути із відповідача ОСОБА_2 кошти у сумі 14239 гривень 80 копійок відповідно до розписки, моральну шкоду в сумі 5000 гривень та судові витрати.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі та пояснив, що ним надано відповідачу в грудні 2009 року в борг 1800 доларів США, еквіваленту 14400 гривень, які відповідач обіцяв повернути виплачуючи 100 доларів США щомісячно. На даний час відповідачем борг не повернуто.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та пояснив, що між ним та позивачем була попередня домовленість про придбання у позивача автомобіля. Для того, щоб дізнатися про технічний стан автомобіля, відповідач попросив позивача тимчасово користуватися цим автомобілем. Позивач попросив написати розписку про отримання в борг грошей в сумі 1800 доларів США для гарантії повернення автомобіля. При цьому будь-яких грошей не передавав. Через деякий час відповідач повернув автомобіль позивачу, однак той відмовився знищити розписку.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_3 пояснив, що він разом з відповідачем був присутній в квартирі позивача під час їх розмови стосовно купівлі автомобіля. Позивач погодився дати автомобіль у тимчасове користування за умови написання розписки про отримання в борг грошей. При цьому будь-які грошові кошти не передавались.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_4 пояснив, що відповідач запропонував йому придбати автомобіль у позивача. Він безпосередньо зустрічався з позивачем стосовно купівлі автомобіля і останній у нього просив написати розписку про отримання в борг грошей для гарантії купівлі автомобіля.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні пояснив, що відповідач дійсно приїжджав до нього з проханням оглянути автомобіль. Оцінивши технічний стан автомобіля він порекомендував відповідачу не купувати цей автомобіль.

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердили, той факт, що відповідач деякий час відповідач користувався автомобілем іноземного виробництва та висловлював бажання придбати його.

У судовому засіданні встановлені такі факти та відповідні правові відносини:

16 грудня 2009 року ОСОБА_2 дана розписка в тому, що він отримав у ОСОБА_1 суму 14400 гривень, еквівалентну 1800 доларів США та зобов'язався виплачувати суму 100 доларів США щомісячно в національній валюті.

Згідно довідки Українського професійного банку курс валют на 29 жовтня 2010 року курс валют становить 719,16 гривень за 100 доларів США.

Заслухавши позивача, відповідача, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу підлягає частковому задоволенню.

Згідно ст. 11 Цивільно-процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобо в”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу.

Позивач в позовній заяві ставить вимоги про стягнення з відповідача грошових коштів, які були передані йому за розпискою, та моральну шкоду, заподіяну відповідачем невиконанням договору.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 1047 ЦК України визначено, що д оговір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, — незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до частини 1 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що між сторонами укладено правочин у вигляді договору позики. Сторони факт написання розписки під час судового засідання не оспорювали.

Відповідач не надав суду доказів, що розписка була ним написана внаслідок обману з боку позивача, а навпаки зазначив, що розписка була написано добровільно, він усвідомлював свої дії. Також, відповідач не заперечив той факт, що умови повернення грошових коштів ним не виконувались.

Згідно ст..1050 Цивільного кодексу України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Розпискою передбачено повернення позики частинами, однак відповідачем дані умови виконані не були. Відповідачем не було заявлено вимоги про визнання недійсним даного правочину.

Враховуючі зазначені положення законодавства суд вважає, що відповідач не виконав зобов'язання, визначені розпискою, а тому з нього підлягає стягненню борг в межах позовних вимог в сумі 14239,80 копійок.

Посилання відповідача на той факт, що грошові кошти фактично не були йому передані, що підтверджується показами свідків, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.. 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Разом з тим не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача моральної шкоди, заподіяної невиконанням зобов'язання, оскільки позивачем не надано доказів понесення ним моральних страждань.

Згідно ст..88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Таким чином, з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 203, 208, 524, 625, 1046, 1047, 1049,1050,1051 ЦК України, ст.ст. 60, 88, 209, 212, 215, 218, 223,224-229, 294, 295 і 296 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 14239 (чотирнадцять тисяч двісті тридцять дев'ять) гривень 80 копійок боргу, 142 (сто сорок дві) гривні 40 копійок судового збору та 120 (сто двадцять) гривень витрат на інформаційне-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Чернігівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: