Постанова

від 14.12.2010 по справі 22/262

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

22/262

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

14.12.2010 р.           справа №22/262

Донецький апеляційний господарський суд  у складі колегії суддів:

Головуючого:Діброви Г.І.

суддівДучал Н.М., Чернота Л.Ф.

при секретарі                          Клименко К.О.

від позивача:не з»явився

від відповідача:не з»явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД", м. Київ

на рішення господарського суду

Донецької області

від19.10.2010 р.

у справі№ 22/262 (суддя Іванченкова О.М.)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД", м. Київ

до відповідача

Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", м. Донецьк

про

стягнення 467708 грн. 70 коп.

ВСТАНОВИВ:

У 2010 році Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД", м. Київ звернулося до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Державного підприємства "Донецька вугільна енергетична компанія", м. Донецьк про стягнення 467708 грн.             70 коп.  

До моменту прийняття рішення по справі позивач заявою № 11/10 від 11.10.10 р. збільшив розмір позовних вимог в частині стягнення інфляційних на суму у розмірі 406506 грн. 23 коп.

Рішенням господарського суду Донецької області від 19.10.10 р. позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД", м. Київ були задоволені частково. Стягнуто з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія” на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед” 395453 грн. 37 коп., у тому числі 61077 грн. 35 коп.  3% річних та 334376 грн. 02 коп. інфляційних. В іншій частині позовних вимог  було відмовлено.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД", м. Київ, з прийнятим рішенням не згоден, вважає його незаконним та необгрунтованим. Тому він звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить Донецький апеляційний господарський суд рішення господарського суду Донецької області від 19.10.10 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, яким просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Також надав через канцелярію суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, яке судовою колегією розглянуто та задоволено.

Представник позивача до судового засідання не з»явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення 15.11.10р. уповноваженій особі підприємства поштового відправлення - ухвали суду від 10.11.10р. Про причину неявки суд не повідомив, своїм процесуальним правом, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, ніяких клопотань з цього приводу судовій колегії не надав, явка сторін ухвалою суду від 10.11.10р. не була визнана обов'язковою, неявка  без поважних причин у судове засідання представників сторін не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, тому справу розглянуто за наявними в ній матеріалами, а повний текст постанови направляється сторонам по справі в установленому порядку.

Судова   колегія   Донецького   апеляційного    господарського   суду    вважає   за   необхідне    розглянути   апеляційну   скаргу,  оскільки  для з'ясування  фактичних обставин  справи достатньо матеріалів, що знаходяться в матеріалах справи  № 22/262.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає справу та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді справи норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду відповідає вимогам чинного законодавства України, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням господарського суду Донецької області від 25.06.08р. по справі №26/21 було стягнуто з Державного підприємства “Донецька вугільна енергетична компанія”, м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Інтерофіс Лімітед”, м. Київ заборгованість за договором на переробку давальницької сировини №С-142 від 24.10.05р. в сумі 771637 грн. 30 коп., інфляційні витрати у розмірі 72533 грн. 92 коп. та 8562 грн. 00 коп. 3% річних.

Отже, з моменту набрання рішенням господарського суду Донецької області від  25.06.08 р.  по справі № 26/21 законної сили у відповідача виникли перед позивачем  зобов'язання у розмірі                771637 грн. 30 коп., яке відповідач не виконав.

Враховуючи наведене, позивач звернувся до господарського суду Донецької області із позовом про стягнення з відповідача на користь позивача 467708 грн. 70 коп., з яких 406506 грн. 23 коп. інфляційних та 61202 грн. 47 коп. 3% річних (з урахуванням заяви № 11/10 від 11.10.10 р. про збільшення позовних вимог).

Дослідивши фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія дійшла висновку, що:

Відповідач в порушення ст. 115 Господарського процесуального кодексу України, згідно якої рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України „Про виконавче провадження”, рішення господарського суду Донецької області від 25.06.08р. по справі № 26/21 не виконав.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені  рішенням  господарського  суду  (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням  третейського  суду,  під  час розгляду однієї справи, не доводяться  знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону та договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно приписів ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнув з відповідача на користь позивача 395453 грн. 37 коп., у тому числі 3% річних  у розмірі 61077 грн. 35 коп. та  інфляційні у розмірі 334376 грн. 02 коп. В іншій частині позовних вимог судом першої інстанції правомірно відмовлено через необґрунтованість.

Інші доводи апеляційної скарги не прийняті судовою колегією до уваги, оскільки не підтверджені матеріалами справи та не впливають на правомірність прийнятого господарським судом рішення.

Отже, відповідно до статті 47 Господарського процесуального кодексу України, судове рішення прийняте суддею за результатами дослідження усіх обставин справи.

З урахуванням вищевикладеного, судова колегія Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що відповідно до вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України  рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2010 р. у справі № 22/262 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають суттєве значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права України, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита по апеляційній скарзі покладаються на скаржника.

Керуючись статями 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну  скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРОФІС ЛІМІТЕД",                 м. Київ на рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2010 р. у справі № 22/262 залишити без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 19.10.2010 р. у справі  № 22/262 –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, направляється сторонам по справі в триденний строк  та може бути оскаржена  до Вищого господарського суду України через Донецький апеляційний господарський суд у двадцятиденний строк.

Головуючий                                                                                    Г.І. Діброва                    

Судді                                                                                           Н.М. Дучал

                                                                                                   Л.Ф. Чернота

Надр. 5 прим:

1 –у справу;

2 –позивачу;

3 –відповідачу;

4 –ДАГС;

5–ГС Дон. обл.

Ложка Н.Л.