Рішення

від 26.08.2011 по справі 22/262

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  22/262

26.08.11

За позовом   Комунального підприємства «Грушківське» Солом’янської районної у м. Києві ради

до                   Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія Дагар»

про                 стягнення боргу, 3% річних та інфляційних збитків

                                                                                                                                     суддя Самсін Р.І.

Представники сторін:

від позивача          ОСОБА_1 (довіреність № 822 від 01.06.2011р.);

від відповідача      не з’явились;

В судовому засіданні 26.08.2011р. на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство «Грушківське»Солом’янської районної у м. Києві ради (надалі КП «Грушківське», позивач) звернулось до суду з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-будівельна компанія Дагар»(надалі ТОВ «ПБК «Дагар», відповідач) суми боргу в розмірі 1 689, 17 грн..

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що відповідачем не сплачені виставлені рахунки № 32 від 30.06.2008р., № 41 від 31.07.2008р. за договором № 190-р від 01.04.2008р. на компенсацію витрат електричної енергії житлового будинку по бульвару І. Лепсе 7-9. Також з урахуванням вимог Цивільного кодексу України заявлено до стягнення суму інфляційних збитків та 3% річних.   

Відповідач відзив на позов не надав, явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, про час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (довідка станом на 16.08.2011р. наявна у матеріалах справи).

У відповідності з положеннями ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається за повідомленою сторонами господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Ухвала суду, що надсилалась за адресою вказаною у довідці була повернута поштовим відділенням з відміткою про незнаходження товариства за вказаною адресою.

У п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України  від 02.06.2006р. № 01-8/1228 зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Провадження у справі порушено ухвалою від 05.08.2011р., що свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду справи, подання суду відзиву на позов, доказів в обґрунтування своєї позиції, в разі їх наявності.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

          01 квітня 2008р. між КП «Грушківське»та ТОВ «ПБК Дагар»укладено договір № 190-р, за яким було погоджено, що постачальник (позивач у справі) здійснює подачу електроенергії на житловий будинок № 7-9 по бульвару І. Лепсе (стара будівля ДЕЖ-907), а споживач (відповідач у справі) здійснює компенсацію витрат електричної енергії.

Порядок розрахунків за договором сторони визначили у розділі 3 договору, згідно з п. 3.1 якого, споживач здійснює оплату за використану електроенергію згідно рахунків постачальника.

Спір у справі виник внаслідок несплати виставлених рахунків № 32 від 30.06.2008р. на суму 221, 95 грн., № 41 від 31.07.2008р. на суму 928, 58 грн. по оплаті послуг за подачу електроенергії у червні, липні 2008р., при цьому виконання позивачем договірних зобов’язань у цьому періоді підтверджується звітами про використану електричну енергію КП «Грушківське» у червні, липні 2008р., додатками до акту приймання-передачі товарної продукції.   

Заборгованість перед позивачем складає 1 150, 53 грн. та у вказаній сумі станом на час вирішення спору є несплаченою, доказів які б спростовували визначену суму боргу суду не представлено.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов‘язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 901 ЦК України за  договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за  завданням  другої  сторони  (замовника)  надати послугу,  яка  споживається  в  процесі  вчинення  певної  дії або здійснення певної діяльності,  а замовник зобов'язується  оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 ЦК України якщо  договором  передбачено  надання  послуг  за   плату, замовник  зобов'язаний  оплатити надану йому послугу в розмірі,  у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

При укладенні договору сторонами не визначено конкретного строку виконання зобовязання по сплаті наданих послуг, відповідно строк оплати має визначатись з урахуванням ч. 2 ст. 530 ЦК України.

Про необхідність сплати заборгованості в сумі 1 150, 53 грн. позивач зазначав у претензіях, які надсилались відповідачу 14.01.2011р., 26.05.2011р., що підтверджується наданими до справи в копіях поштовими чеками № 5591 від 26.05.2011р., № 2984 від 14.01.2011р..

Повторно, рахунки на оплату були надіслані відповідачу листом 27.07.2011р. в якому зазначалось, зокрема, про звернення до суду, в разі їх несплати.

Виходячи з наведеного, строк виконання зобов’язань по оплаті наданих послуг, з урахуванням звернення з вимогою від 14.01.2011р., станом на час вирішення спору є таким, що настав, розрахунок з позивачем мав бути здійснений по строку 21.01.2011р..

Через відсутність доказів погашення боргу та сплати виставлених на оплату рахунків № 32 від 30.06.2008р., № 41 від 31.07.2008р., сума заборгованості відповідача за надані послуги складає 1 150, 53 грн. заявлена до стягнення, і вимоги щодо такої підлягають задоволенню.

          Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сума 3% річних за прострочення сплати 1 150, 53 грн. в періоді з 22.01.2011р. по 08.07.2011р. (дата на яку здійснено розрахунок позивачем) складає 15, 89 грн. (1 150, 53 грн. х 3% : 365 х 168 (кількість днів прострочення)), та саме у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача в межах заявленого позову.

Інфляційні збитки у розмірі нарахованому позивачем стягненню з відповідача не підлягають, оскільки у періоді за який здійснено їх нарахування (з серпня 2008р. по червень 2011р.), в суду відсутні підстави вважати відповідача таким що прострочив. Належних доказів, що на дати виставлення рахунків від 30.06.2008р., від 31.07.2008р. такі були отримані відповідачем матеріали справи не містять. Інфляційні збитки позивача за період з лютого 2011р. по червень 2011р. складають 55, 23 грн.:

1 150, 53 грн. х 100, 9 % (індекс інфляції за лютий 2011р.) –1 150, 53 грн. = 10, 36 грн.;

1 150, 53 грн. х 101, 4 % (індекс інфляції за березень 2011р.) –1 150, 53 грн. = 16, 11 грн.;

1 150, 53 грн. х 101, 3 % (індекс інфляції за квітень 2011р.) – 1 150, 53 грн. = 14, 96 грн.;

1 150, 53 грн. х 100, 8 % (індекс інфляції за травень 2011р.) – 1 150, 53 грн. = 9, 20 грн.;

1 150, 53 грн. х 100, 4 % (індекс інфляції за червень 2011р.) – 1 150, 53 грн. = 4, 60 грн..

Здійснені позивачем розрахунки не можуть бути прийняті судом, оскільки  як про те встановлено вище, починаючи з 22.01.2011р. (семиденний строк після отримання відповідачем претензії) наявним є факт порушення строків оплати, з яким закон пов’язує нарахування штрафних санкцій, зокрема у вигляді інфляційних збитків, трьох процентів річних.

Заявлені позовні вимоги відповідачем не спростовані, контррозрахунку суми штрафних санкцій, відзиву на позов та документів в підтвердження заперечень на вимоги ухвали суду не надано, доказів здійснення розрахунків з позивачем по договору від 01.04.2008р. згідно виставлених рахунків № 32 від 30.06.2008р., № 41 від 31.07.2008р.,  обов’язок по оплаті яких виник згідно надісланої вимоги, суду не представлено, у зв’язку з чим позов підлягає задоволенню в частині стягнення з відповідача 1 150, 53 грн. основного боргу, 15, 89 грн. 3% річних, 55, 23 грн. інфляційних збитків.

Судові витрати позивача у сумі 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно задоволених вимог в сумі 243, 36 грн..

Керуючись  ст.ст. 33, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Проектно-Будівельна компанія «Дагар»(юрид. адреса: 01133, м. Київ, бул. Лесі Українки 34, р/р 26008301256048 в філії Московського відділення Промінвестбанку м. Києва, МФО 322175, з рахунку виявленого під час виконання судового рішення, ідент. код 31064965) на користь Комунального підприємства «Грушківське»Солом’янської районної у місті Києві ради (юрид. адреса: 03124, м. Київ, бульвар І. Лепсе 23-А, р/р 2600157340 в АБ «Укргазбанк»МФО 320478, ідент. код 35756939) 1 150, 53 грн. (одну тисячу сто п’ятдесят гривень 53 копійки) основного боргу, 55, 23 грн. (п’ятдесят п’ять гривень 23 копійки) інфляційних збитків, 15, 89 грн. (п'ятнадцять гривень 89 копійок) 3% річних, 243, 36 грн. (двісті сорок три гривні 36 копійок) судових витрат.

3. В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                                            Р.І. Самсін

                                                                                             дата підписання рішення 29.08.2011