Постанова від 02.09.2025 по справі 756/11601/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2 вересня 2025 року місто Київ.

Справа №756/11601/23

Апеляційне провадження № 22-ц/824/12598/2025

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

Головуючого судді: Желепи О.В.,

суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В.

за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справуза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року (у складі Жука М.В.)

у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-1», Виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії

ВСТАНОВИВ

У провадженні Оболонського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , АПТ «Трест Київміськбуд-1», Виконавчого органу Оболонської районної у місті Києві ради (Оболонська районна у місті Києві державна адміністрація), Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа: ОСОБА_3 , про визнання недійсними та скасування наказів, скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсними актів приймання-передачі, скасування державної реєстрації з одночасним припиненням речових прав на нерухоме майно, відновлення становища, що існувало до порушення та заборону вчиняти певні дії.

Позивачем ОСОБА_1 в даній цивільній справі подано заяву про забезпечення доказів шляхом огляду доказів за їх місцезнаходженням та проведення технічної інвентаризації, виготовлення технічного паспорту та довідки про показники об`єкта нерухомого майна.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення доказів - відмовлено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 27 травня 2025 року подав засобами поштового зв`язку до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права.

Вказує, що докази по справі можуть бути втрачені та/або падання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим у зв`язку з тим, що з боку відповідачів має місце триваюче правопорушення та внаслідок продовження будівельних робіт.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 30 червня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою.

17 липня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_2 на апеляційну скаргу, в якому відповідачка просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Вважає, що при прийняті оскаржуваної ухвали, суд правильно визначив, що позивачем не доведена необхідність застосування конкретних заходів забезпечення доказів, а позивачем в апеляцій1ній скарзі належним чином не спростовано такі висновки суду першої інстанції.

Зазначає, що вказаний скаржником спосіб забезпечення взагалі ніяким чином не пов`язаний із заявленими позовними вимогами.

Клопотання про забезпечення доказів подано після завершення підготовчого засідання і переходу до розгляду справи по суті, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні зазначеного клопотання.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_4 заперечував проти задоволення апеляційної скарги. ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, надіслав на електронну адресу Київського апеляційного суду вступне слово позивача, яким просив апеляційну скаргу задовольнити, а також просив відкласти розгляд справи у зв`язку з його відрядженням. Проаналізувавши вказане клопотання, колегія суддів визнала неповажними причини неявки оскільки до вказаного клопотання не було надано жодного доказу перебування ОСОБА_1 у відрядженні.

Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності позивача .

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не обґрунтовано необхідності забезпечення доказів шляхом їх огляду за їх місцезнаходженням, проведення технічної інвентаризації, виготовлення технічного паспорту та довідки про показники об`єкта нерухомого майна, при цьому заява не містить належного обґрунтування наявності реальних ризиків чи загроз того, що докази, про забезпечення яких порушує питання позивач можуть бути втрачені або їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

У статті 129 Конституції України однією із засад судочинства проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій.

Порядок звернення до суду із заявою про забезпечення доказів урегульовано статтями 116, 117 ЦПК України.

Частиною 1 ст. 116 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Відповідно до ч. 2 ст. 116 ЦПК України, способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб`єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування.

Згідно вимог п.п. 4, 5 ч. 1 ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів повинні бути вказані докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні, а також обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів.

Процесуальний механізм забезпечення доказів, призначений для того, щоб отримати та зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмету доказування і мають значення, потрібні для вирішення справи, але, насамперед, спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов, суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Отже, процесуальним порядком та механізмом забезпечення доказів передбачено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення доказів, має з урахуванням обґрунтування необхідності забезпечення доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що зволікання з цим питанням поставить під загрозу можливість подання доказів у майбутньому (вони можуть бути знищені, пошкоджені, втратити свою доказову цінність, тощо).

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення доказів ОСОБА_1 не навів підстав, які дають можливість припускати, що засоби доказування можуть бути втрачені, їх збирання або подання стане згодом неможливим чи утрудненим.

Сам факт проведення будівельних робіт у житлових(нежитлових) приміщеннях, законність побудови яких оспорює позивач, не може слугувати переконливими доказами майбутнього знищення або втрати доказів, забезпечити які просить позивач.

Обґрунтовуючи позовну заяву, ОСОБА_1 вказував, зокрема, на невідповідність спірних нежитлових вбудованих приміщень затвердженій проектній документації на будинок, невідповідність Рішенню державної приймальної комісії, згідно з яким житловий будинок прийнятий в експлуатацію без вбудованих приміщень.

Крім того вказує, що при будівництві вказаних нежитлових приміщень здійснено втручання в несучі конструкції будинку, у фасад першого поверху, без виконання усіх Державних будівельних норм щодо закладів громадського харчування.

Суд дійшов вірного висновку про відсутність підстав вважати, що без дослідження доказів, які позивач просить забезпечити, вирішення справи у відповідності з вимогами закону буде утрудненим, чи неможливим, з огляду на те, що обставини, які входять в предмет доказування, мають встановлюватись спеціалістами та експертами в галузі будівельної експертизи. Суд вірно встановив відсутність підстав вважати, що докази, які позивач просив забезпечити, можуть бути згодом втрачені та врахував, що позивачем суду першої інстанції надано висновок експерта за результатами проведеного експертного будівельно-технічного дослідження, фотографії спірних приміщень та інші докази.

З огляду на наведене, судова колегія вважає, що суд першої інстанції, правильно з врахуванням принципу процесуальної економії правильно відмовив у задоволенні заяви позивача про забезпечення доказів способом їх огляду за їх місцезнаходження, шляхом проведення технічної інвентаризації, виготовлення технічного паспорту та довідки про показники об`єкта нерухомого майна.

Саме лише посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування підстав для вжиття таких заходів з посиланням на відповідні докази та без обґрунтування необхідності термінового вжиття заходів забезпечення доказів, не може бути підставою для постановлення ухвали про забезпечення доказів.

Наведені в апеляційній скарзі доводи стосуються питання вирішення спору по суті, а не процесуального питання забезпечення доказів. Апеляційна скарга та надіслане апеляційному суду вступне слово не містять переконливих доводів та доказів на підтвердження втрати доказів, які позивач просить забезпечити та неможливості вирішення спору без виходу суду на місце, проведення технічної інвентаризації , виготовлення технічних паспортів, довідки про показники об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів вважає за необхідне відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 рокупро відмову у забезпеченні доказів - залишити без змін.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1ст. 374, ст. 375, ст. 384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 19 травня 2025 рокузалишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий О.В. Желепа

Судді Н.В. Поліщук

В.В. Соколова