Ухвала від 25.09.2025 по справі 1-82/2009

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 1-82/2009

провадження № 51-4790 ск 19

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги.

Суть питання та встановлені судом обставини

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року засудженому ОСОБА_4 відмовлено в поновленні строку на апеляційне оскарження постанови Краматорського міського суду Донецької області від 28 листопада 2008 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно нього. Апеляційну скаргу засудженого на вказане судове рішення повернуто особі, яка її подала, разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Засуджений ОСОБА_4 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій не погоджується із зазначеним рішенням апеляційного суду та порушує питання про його перегляд у касаційному порядку.

Вимоги касаційної скарги обґрунтовано тим, що суд апеляційної інстанції повернув апеляційну скаргу ОСОБА_4 з формальних підстав, проігнорував очевидну незаконність постанов про тримання під вартою, безпідставно відмовив у поновленні строку на їх апеляційне оскарження, не взявши до уваги, що засуджений не знав про ухвалення судових рішень стосовно нього, порядок їх оскарження, а також відсутність ефективної правової допомоги.

Мотиви Суду

Перевіривши доводи, наведені в касаційній скарзі, та додані до неї матеріали, суд дійшов висновку, що у відкритті провадження за касаційною скаргою слід відмовити, з огляду на таке.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів вбачається, що підстав для задоволення скарги немає.

З долученої до касаційної скарги копії оскарженої ухвали вбачається, що засуджений ОСОБА_4 03 серпня 2025 року звернувся з апеляційною скаргою на постанову Краматорського міського суду Донецької області від 28 листопада 2008 року про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, тобто майже через 17 років після її ухвалення.

Апеляційний суд спростував доводи засудженого щодо того, що він не був обізнаний про ухвалення цього судового рішення, зважаючи на те, що ОСОБА_4 був присутній у судовому засіданні разом із захисником. Крім того, йому під підпис роз`яснено право на апеляційне оскарження постанови, про що також свідчить долучена до касаційної скарги копія цього рішення. Доводи скаржника про протилежне жодним чином не підтверджені.

Що стосується неефективного захисту, як однієї з підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, що наводив засуджений, то суд правильно визнав її необґрунтованою.

Про поважність причин пропуску строку апеляційного оскарження може свідчити наявність конкретних обставин, які об`єктивно перешкоджали своєчасному зверненню до суду зі скаргою протягом встановленого законом строку на апеляційне оскарження рішення суду, виникли раптово, носили несподіваний характер і не могли бути контрольовані апелянтом.

Колегія суддів в ухвалі слушно акцентувала увагу на тривалості часу, що сплинув з моменту ухвалення рішення. Незрозуміло, що перешкодило засудженому звернутися за професійною правничою допомогою або до суду з апеляційною скаргою самостійно впродовж розумного часу.

Суд апеляційної інстанції, встановивши, що апеляційну скаргу подано ОСОБА_4 після закінчення строку апеляційного оскарження, не знайшов підстав для його поновлення, а тому керуючись ч. 3 ст. 399 КПК України вмотивовано повернув скаргу особі, яка її подала.

Що стосується вказівки засудженого у касаційній скарзі на незаконність та необґрунтованість постанов про тримання під вартою, то наведені судові рішення в будь-якому разі не можуть бути предметом перегляду касаційного суду.

Слід також зауважити, що їх ухвалено на стадії досудового слідства, де тримання під вартою виступало запобіжним заходом у справі, а тому вони вичерпали себе, як після закінчення того строку, який вони охоплювали, так і врешті ухваленням обвинувального вироку щодо ОСОБА_4 , який Верховним Судом України було переглянуто в касаційному порядку.

Істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, яке б могло бути безумовною підставою для скасування чи зміни оскарженої ухвали апеляційного суду, за змістом доводів касаційної скарги, Суд не вбачає.

Обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та доданих до неї матеріалів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.

Ураховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 слід відмовити.

З цих підстав Суд постановив:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 22 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3