Постанова

від 12.11.2007 по справі 6/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

6/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

                                          ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

  "12" листопада 2007 р.                                м.Чернівці                                   Справа № 6/12

Господарський суд Чернівецької області у складі: головуючого судді  Скрипничука Iвана Васильовича, судді Проскурняка Олега Георгійовича, судді Дутки Віталія Володимировича,  при секретарі судового засідання Добровольській А.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов

Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ ТЕХ", с. В.Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області

до Міністерства економіки України

третя особа: Вадул-Сіретська митниця

про визнання нечинним висновку Міністерства економіки України № 103-21/

503 від 25.07.06р.

Представники:

від позивача –Мазурашу М.Г., довіреність від 01.10.06р.

від відповідача –Лавренюк А.С., довіреність № 24-17/287 від 26.10.07р.  

від третьої особи - Амаріца В.С., довіреність №11/27/1-110 від 12.01.07р.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю “АВ ТЕХ”, с. В. Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області, звернулося з позовом до Міністерства економіки України про визнання нечинним висновку від 25.07.2006 року № 103-21/503 про те, що операція з розпорення вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я за договором від 01.01.2004 року № 1 між ТОВ “АВ ТЕХ” та фірмою “АВtex” (Бельгія) не відноситься до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Позовна вимога обґрунтовується тим, що Висновок суперечить статті 1 Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” від 15.09.1995 року № 327/95-ВР (далі –Закон № 327/95) та статтям 316, 317 Цивільного кодексу України.

Заперечуючи проти позову, відповідач посилається на те, що Висновком, який був виданий відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 327/95 та Положення про порядок надання висновків щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської  інтеграції України від 26.11.2003 року № 340 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.12.2003 року за № 1146/8467 (далі –Положення), на лист Вадул-Сіретської митниці від 02.06.2006 року № 11/25/1-2328 позивачеві було відмовлено у визначенні операції з переробки одягу що був у вжитку на ганчір'я, як такої, що не належить до операції з давальницькою сировиною з урахуванням того, що:

- положення пункту 7.1. договору щодо відшкодування виконавцем 100% вартості сировини замовнику у разі її повного зіпсуття або загибелі не відповідає частині 17 статті 2 Закону № 327/95, якою передбачений єдиний випадок можливої втрати чи повного зіпсуття давальницької сировини або готової продукції внаслідок форс-мажорних обставин, факт настання яких засвідчений Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами;

- пункти 7.1 та 7.6 договору передбачають перехід права власності на сировину чи готову продукцію до виконавця, що не відповідає вимогам статті 1 Закону № 327/95, якою встановлено, що право власності на давальницьку сировину на кожному етапі її переробки, а також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику. Готова продукція може бути повернена у країну замовника або реалізована замовником (чи за його дорученням виконавцем) у країні виконавця, зокрема у порядку, визначеному статтею 3 Закону, або в іншій країні;

- висновок Чернівецької торгово-промислової палати В-521 від 09.03.05 не засвідчував технологічну схему витрат та витрат сировини, вихід готової продукції та не містив обґрунтування наявності переробки, підтверджене нормативно-технічними, методологічними документами або дослідним методом;

- заяви про визнання недійсними різного роду листів, інформації, роз'яснень і т. п., які надсилаються державними чи іншими органами на адресу підпорядкованих їм структур та ін. з приводу конкретних ситуацій, розгляду господарськими судами не підлягають;

- висновок не може бути підставою для митного оформлення готової продукції позивача, що вироблена з використанням давальницької сировини, ввезеної на митну територію України, а, отже, не може перешкоджати позивачеві здійснювати зовнішньоекономічну діяльність за зазначеним договором. Саме тому, на думку відповідача, Висновок  не порушує і не може порушити прав позивача у сфері публічно-правових відносин.

Отже, Міністерство діяло виходячи з положень ч.2 ст.19 Конституції України, Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», зазначеного Положення.

Одночасно, Міністерство економіки України звернулось з клопотанням про залучення у справу третьої особи Вадул-Сіретську митницю, оскільки рішення суду може вплинути на обов'язок митниці, визначений ч.10 ст. 2 Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», зокрема щодо здійснення митного оформлення готової продукції –ганчір'я, що вироблена ТОВ «АВ ТЕХ»з використанням давальницької сировини, ввезеної на митну територію України і вивозиться позивачем  з її території.

Ухвалою суду від 13.09.2007р. відкрито провадження у справі колегією у складі трьох суддів.

Ухвалою суду від 04.10.2007р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Вадул-Сіретську митницю.

Вадул-Сіретська митниця як третя особа на стороні відповідача заперечує вимоги позивача, посилаючись на те, що частиною 1 статті 7 Закону «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»передбачено, що у разі потреби за запитом митних органів або органів державної податкової служби визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною, здійснюється Міністерством економіки України на підставі акта експертизи, виданого Торгово-промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.

У відповідності до ч. І ст.7 зазначеного Закону, Положення про порядок надання висновків щодо визначення операцій як таких, що належать до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах", затвердженого наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 26.11.2003 р. № 340, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 11.12.2003 за №1146/8467 (далі Положення), п.2.4 Порядку, Вадул-Сіретською митницею 02.06.2006 за вих. №11/25/1-2328 був направлений запит до Міністерства економіки України з метою визначення, чи належить до операцій з давальницькою сировиною, операція по розпоренню вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я за договором від 01.01.04 №1 між ТОВ "АВ ТЕХ" (Україна) та фірмою " АВtex " (Бельгія).

Згідно з висновком Міністерства економіки України від 25.07.2006 №103-21/503, одяг, який був у вжитку не є давальницькою сировиною, оскільки не підпадає під жодну категорію, які включені у це поняття згідно з Законом, а операція по розпоренню вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я не відноситься до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, так як внаслідок такої операції не відбувається зміна якісних властивостей готової продукції відносно сировини, що не підтверджує достатнього ступеня її переробки.

Таким чином, уповноваженим органом було надано висновок про те, що операції по розпоренню вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я, які проводив позивач, не відносяться до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

На підставі зазначеного, ч. І п.2.10 Порядку та ч. 2 ст.230 МК України, Акту перевірки від 17.08.06, дозвіл, виданий Вадул-Сіретською митницею 30.05.06 №22-1/40-199, було скасовано.

Як передбачено ч.2 п.2.10 Порядку, у разі скасування дозволу на розміщення товарів, які перебувають у режимі переробки, підприємство зобов'язане у строк, що не перевищує десяти календарних днів з дня його скасування, заявити про зміну митного режиму, з додержанням вимог Митного кодексу України та інших актів законодавства України із сплатою всіх необхідних платежів, установлених законодавством.

Отже, висновок Міністерства економіки України від 25.07.2006 №103-21/503 став підставою для проведення камеральної перевірки дотримання чинного законодавства України при здійсненні оформлень по ввезенню давальницької сировини ТОВ «АВ ТЕХ», за результатами якої було скасовано вказаний вище дозвіл. Проте, вказаний висновок жодним чином не вплинув на здійснення Позивачем зовнішньоекономічної діяльності, оскільки змінивши режим переробки на режим ІМ-40 та сплативши необхідні платежі, будь які інші перепони для вивезення вантажу «ганчір'я»за межі митного кордону України відсутні.

Окрім того, що ТОВ «АВ ТЕХ»не оскаржувало Акт перевірки від 17.08.06 та рішення Вадул-Сіретської митниці про скасування дозволу на розміщення товарів у режим переробки від 30.05.06 №22-1/40-199, що свідчить про згоду із вказаними документами, а тому позовні вимоги позивача до Міністерства економіки України про визнання нечинним висновку Міністерства економіки України №103-21/503 від 25.07.06 є безпідставними.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані докази, колегія суддів вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими.

Так, статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, тобто захист фізичних та юридичних осіб від чиновницького свавілля. До  адміністративних  судів можуть бути оскаржені будь-які рішення,  дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків,   коли   щодо   таких   рішень,   дій  чи  бездіяльності  Конституцією чи законами України встановлено  інший порядок судового провадження.

Пунктом 1 Рішення  Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 року N 15-рп/2002 встановлено, що Положення  частини  другої статті 124  Конституції України  щодо   поширення   юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи  (громадянина України,  іноземця,  особи  без громадянства,  юридичної особи) на звернення до суду  за  вирішенням  спору  не  може  бути обмежене законом,  іншими нормативно-правовими актами.

А тому, твердження відповідача про те, що оскаржуваний висновок від 25.07.06р. не може бути предметом спору в господарських судах, є безпідставними і не обґрунтованими.

Механізм розгляду Міністерством економіки та його підрозділами  отриманих від митних органів або органів державної податкової служби документів викладений в пункті 4 Положення. Відповідно до абзацу 5 вказаного пункту остаточний розгляд документів на предмет відповідності умов здійснення  операції за контрактом, поданої технологічної схеми переробки та актів експертизи Торгово-промислової палати України чи регіональної торгово-промислової палати вимогам Закону “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах” і наявності, власне, самої переробки давальницької сировини здійснює відділ митно-тарифної політики та захисту внутрішнього ринку Мінекономіки, який готує лист-висновок або мотивовану відмову в наданні висновку.

Випадки, в яких допускається відмова в наданні висновку щодо віднесення операції за контрактом до операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах, встановлені пунктом 5 Положення, яким в числі іншого визначено, що якщо положення контракту не узгоджуються між собою чи не підтверджуються актами експертизи Торгово-промислової палати України чи регіональної торгово-промислової палати, а також якщо умови здійснення операції за контрактом не відповідають вимогам Закону України “Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах”, Міністерство економіки України та уповноважені ним органи вправі відмовити в наданні  висновку щодо віднесення операції за контрактом до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

Отже, лист-висновок Департаменту зовнішньоекономічної політики Мінекономіки від 25.07.06р. може бути предметом судового розгляду, і, як наслідок, Міністерству економіки України приписано надавати висновки або відмовляти в наданні таких.

Як наслідок, оскаржуваний висновок Міністерства економіки  України за № 103/21/503 від 25.07.06р. підлягає визнанню нечинним з таких підстав.

01.12.2004 року фірма “ АВtex ” ВVBA (Бельгія) –Замовник, та ТОВ “АВ ТЕХ” (Україна) –Виконавець, уклали між собою договір № 1 на переробку давальницької сировини, відповідно до якого Замовник доручив, а Виконавець зобов'язався виконати роботу з переробки давальницької сировини –одягу текстильно-трикотажного, який був у вжитку (окрім верхнього одягу осінньо-зимового асортименту) у готову продукцію –ганчір'я, а замовник зобов'язується прийняти готову продукцію, тобто, ганчір'я розрізані, сортовані та упаковані в тюки, і оплатити проведену роботу у встановленому договором порядку, а також прийняти залишки, які залишаться після переробки давальницької сировини.

Укладений позивачем та фірмою “ АВtex ” ВVBA вище вказаний договір за своєю правовою природою є договором підряду, який регулюється главою 61 Цивільного кодексу України та передбачає виконання роботи з матеріалу замовника відповідно до ст.ст. 837, 840 ЦК України.

З іншого боку, 25.07.2006 року Департамент зовнішньоекономічної політики Міністерства економіки України на лист Вадул-Сіретської митниці Державної митної служби України від 02.06.2006 року № 11/25/1-2328 роз'яснив, що операція з розпорення вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я за договором від 01.01.2004 року № 1 між ТОВ “АВ ТЕХ” (Україна) та фірмою “ АВtex ” ВVBA (Бельгія)  не відповідає вимогам Закону «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», а тому не відноситься  до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

       У відповідності до статті 1 Закону «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах»давальницька сировина визначена як сировина,  матеріали, напівфабрикати, комплектуючі  вироби,  енергоносії,  ввезені  на   митну  територію України іноземним замовником (чи закуплені іноземним замовником за іноземну  валюту  в  Україні)  або вивезені за її межі українським замовником  для  використання  у  виробленні  готової   продукції. Право  власності  на  давальницьку  сировину   на кожному  етапі  її  переробки,  а  також на вироблену з неї готову продукцію належить замовнику.

Операція з давальницькою  сировиною  у  зовнішньоекономічних відносинах законодавцем визначається як операція з перероблення  (оброблення,  збагачення  чи використання)  давальницької  сировини в результаті технологічного процесу  із  зміною  коду  по  ТН  ЗЕД  (незалежно  від  кількості виконавців),   а   також  етапів  (операцій  з  перероблення  цієї сировини) з метою отримання готової продукції за відповідну плату. До  операцій  з  давальницькою  сировиною  у  зовнішньоекономічних відносинах  належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі  переробки,  а також на заключному,  є основним матеріалом та її  вартість  становить  не  менш  як  20  відсотків загальної  вартості  готової  продукції,  при цьому обов'язковим є попереднє здійснення поставки виконавцю  давальницької  сировини відносно   повернення   виготовленої   з   неї  готової  продукції замовнику. При розрахунку вартості давальницької сировини і вартості  готової  продукції враховуються вартість всієї вивезеної (ввезеної) давальницької сировини  та  витрати  по  доставці  цієї сировини до виконавця.

Відповідно до п.9.1 договору , зміст якого відповідає повністю статті 323 ЦК України сторони звільняються за часткове або повне виконання зобов'язань по даному договору, якщо повне або часткове невиконання своїх зобов'язань являється наслідком обставин непоборної сили (землетрусу, пожежі, повені, епідемії), а також некласичних видів форс-мажорних обставин, які можуть мати місце на території України, таких як непередбачені політичні дії, у тому числі бойові (учбові), страйки, національні та еміграційні хвилювання, рішення органів влади, зміни національного законодавства.

Статтею 842 ЦК України передбачено, що ризик випадкового знищення речі (матеріалу) до настання строку здачі підрядником визначеної договором підряду роботи несе сторона, яка надала матеріал, тобто  її власник.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання відповідача на пункт 7.1. договору, який суперечить пункту 9.1. договору, не є підставою для визнання операції позивача за договором такою, що не відноситься до операцій з давальницькою сировиною.

Безпідставними також є посилання Мінекономіки на те, що пункти 7.1. та 7.6. договору передбачають перехід права власності на сировину чи готову продукцію до виконавця і не відповідає вимогам статті 1 Закону «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», оскільки жодний із зазначених пунктів договору не передбачає перехід права власності на сировину чи готову продукцію до виконавця, як це стверджує відповідач.

З огляду на викладене, керуючись статтями 86, 94, 160, 161, 162, 163, 167, 185, 186, пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

1.Позов задовольнити.

2.Визнати нечинним висновок Міністерства економіки України від 25.07.2006 року № 103-21/503 про те, що операція з розпорення вживаного одягу та розкрою його на ганчір'я за договором від 01.01.2004 року № 1 між ТОВ “АВ ТЕХ” та фірмою “АВtex” (Бельгія) не відповідає вимогам Закону України «Про операції з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах», а тому не відноситься до операцій з давальницькою сировиною у зовнішньоекономічних відносинах.

3.Стягнути з Державного бюджету на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “АВ ТЕХ” (с. Верхні Петрівці Сторожинецького району Чернівецької області, ідентифікаційний код 32908185) державне мито в сумі 3,40 грн.

Постанова, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова або ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Порядок і строки апеляційного оскарження:

Про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Чернівецької області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Головуючий суддя                                               І.В. Скрипничук

Суддя                                                                      О.Г.Проскурняк

       Суддя                                                                            В.В.Дутка