Рішення

від 21.01.2008 по справі 31/466

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

31/466

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  31/466

21.01.08

За позовом        Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО», м. Київ

До                       Приватного підприємства «Ю-Ві-Ді компані», м. Київ

Про                          стягнення 20 000 грн.

Суддя  Качан Н.І.

Представники:

Від позивача            Савицька Т.Б.–пред. по довіреності  

Від відповідача        не з'явився

В судовому засіданні оголошувалась короткочасна перерва відповідно до ст. 77 ГПК України

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 20 000 грн. авансованого платежу, посилаючись на невиконання відповідачем, як підрядником, умов Договору підряду від 31.03.2005 р. № Буд-05/31-03, щодо виконання робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.10.2007р. порушено провадження у справі та призначено розгляд справи на 30.10.2007р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2007р. розгляд спору відкладено на 12.12.2007р., у зв'язку з неявкою представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.2007р. розгляд спору відкладено на 18.01.2008р., у зв'язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 18.01.2008р. підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судові  засідання двічі . не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду ,зокрема  від 12.12.2007р.  не виконав, заявлені вимоги не оспорив.

Представник позивача заявив письмове клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача відповідно до ст. 75 ГПК України, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від явки до суду та проведення розрахунків.

Керуючись ст. 75 ГПК України суд визнав клопотання представника позивача обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

За таких умов, розгляд справи було продовжено за відсутності представників відповідача за наявними у справі доказами та матеріалами.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши наявні у справі документи і матеріали,  всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Між сторонами 31 березня 2005 року було укладено Договір підряду №БУД-05/31-03. Відповідно до п. 1.1., п. 1.2. та п. 1.4. Договору Відповідач зобов‘язувався на власний ризик, своїми силами та засобами виконати роботи у відповідності до завдання Позивача та в терміни, визначені Договором, а Позивач зобов‘язувався прийняти та оплатити такі роботи. Відповідно до умов Договору Відповідач зобов‘язувався виконувати електромонтажні роботи. Роботи мали бути виконані на об‘єкті Позивача за адресою:        м. Київ, проспект Науки, будинок 8 (1-й поверх, приміщення магазину).

Позивачем та Відповідачем узгоджувалась  Договірна  ціна до Договору та Локальний кошторис 2-1-1 на роботи - Ремонт приміщень (копії  залучено до  матеріалів справи).

Відповідно до п. 3.1. Договору Відповідач повинен був виконати роботи на об‘єкті Позивача у термін до 15.04.2005 р. згідно графіку виконання робіт.

Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Відповідач повинен був приступити до виконання робіт за Договором протягом 3 (трьох) робочих днів від дати затвердження проекту робіт, але не раніше отримання авансу, передбаченого п. 5.6. Договору.

Відповідно до п. 5.6. Договору Позивач повинен був сплатити Відповідачу аванс у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн. у т.ч. ПДВ 20% протягом 3-х днів з моменту підписання Договору.

Позивач у строк, визначений Договором, перерахував на банківський рахунок Відповідача аванс у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч) грн., що підтверджується платіжним дорученням №9175 від 05.04.2005 р. ,який приймається судом як належний доказ в підтвердження проведеного перерахунку коштів.

Таким чином, Відповідач повинен був виконати електромонтажні роботи на об‘єкті Позивача у строк до 15 квітня 2006 рта у відповідності до умов укладеного Договору.

Проте, станом на день розгляду спору , Відповідач свої зобов‘язання за Договором не виконав, електромонтажні роботи на об‘єкті Позивача не здійснив.

Проаналізувавши матеріали справи, надані сторонами докази, пояснення представників Позивача, які брали участь у судовому засіданні, суд дійшов висновку про наступне.  

Договір між Позивачем та Відповідачем за своєю правовою природою є договором підряду. Правовідносини сторін щодо підряду регулюються нормами Цивільного кодексу України (надалі –«ЦК України»), зокрема, главою 61 ЦК України.

Нормами Договору, зокрема, п. 6.1., визначено, що за невиконання чи неналежне виконання зобов‘язань за Договором, сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та Договором.

П. 6.5. Договору передбачено, що у випадках, не передбачених Договором, сторони керуються чинним законодавством України. З огляду на це, відповідно до закріпленої у Договорі домовленості сторін , відповідальність за невиконання зобов‘язань за Договором може встановлюватися як самим Договором, так і нормами чинного законодавства України.

Норми глави 61 ЦК України, які регулюють правовідносини учасників цивільних правовідносин в сфері підряду, за своєю правовою природою є спеціальними правовими нормами, оскільки регулюють правовідносини щодо окремого виду цивільно-правових договорів, а саме: договорів підряду. Разом з тим, наявність спеціальних правових норм, які регулюють певний окремий вид правовідносин сторін, не скасовує факту наявності загальних правових норм, які регулюють правовідносини сторін з приводу договорів взагалі. З огляду на це, у разі наявності одночасно загальних та спеціальних правових норм, що регулюють певні правовідносини сторін, застосуванню підлягають як загальні, так і спеціальні норми права, а у разі, якщо спеціальними нормами права регулюють певні правовідносини у інший спосіб, ніж загальні норми права, і таке регулювання правовідносин спеціальними нормами права прямо виключає можливість застосування загальних норм права для регулювання таких правовідносин, то пріоритет у застосуванні належить саме спеціальним нормам права та конкретному договору сторін.

Спеціальними нормами права, які регулюють правовідносини сторін з приводу підряду, зокрема, чч. 2-3 ст. 849 ЦК України, визначено права замовника у разі невиконання або неналежного виконання підрядником своїх зобов‘язань за договором підряду. Зокрема, згідно ч. 2 ст. 849 ЦК України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

За своєю правовою природою зазначена норма ст. 849 ЦК України є спеціальною нормою права, проте не відноситься до категорії імперативних норм, якими встановлюються певний спосіб регулювання правовідносин сторін, який не може бути змінений чи від якого не може бути відступлено сторонами. Зокрема, вказівка, яка міститься у зазначеній статті, про те, що замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків, чітко вказує на те, що відмова від договору та вимога щодо відшкодування збитків є правом, а не обов‘язком замовника. Норми ст. 849 ЦК України також не встановлюють прямої заборони замовнику здійснювати захист свого порушеного права згідно чинного законодавства України у інший спосіб, ніж той, що передбачено ст. 849 ЦК України.

Таким чином, Позивач, який є замовником за Договором, не зобов‘язаний здійснювати захист свого порушеного права у зв‘язку з невиконанням Договору з боку Відповідача виключно у спосіб, встановлений ст. 849 ЦК України, а має право скористатися для цього будь-яким іншим способом, передбаченим чинним законодавством України та договором.

Правові наслідки порушення зобов‘язання взагалі передбачені ст. 611 ЦК України. Відповідно до норм зазначеної статті у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Зазначені норми ст. 611 ЦК України за своєю правовою природою є загальними нормами права, якими регулюються правові наслідки порушення будь-яких цивільно-правових зобов‘язань, що виникають з підстав, визначених законодавством. Перелік санкцій, що настають для сторін за порушення умов зобов‘язання, встановлений ст. 611 ЦК України, не є вичерпним, а отже сторонами у договорі та іншими нормами законодавства можуть бути визначені інші правові наслідки порушення зобов‘язань.

Відповідно до положень пунктів 3.2., 5.6. Договору, грошові кошти у розмірі 20 000 (двадцяти тисяч), які було перераховано

          Позивачем на банківський рахунок Відповідача згідно платіжного доручення №9175 від 05.04.2005 р., є авансом, про що прямо вказується і у Договорі.

Відповідно до загальних засад цивільного законодавства під авансом розуміється сума коштів, яка вноситься в рахунок наступних платежів або виплачується в рахунок майбутніх виплат, передбачених зокрема Договором сторін.

Подібними за своїм змістом до відносин сторін з приводу авансу є цивільні відносини з приводу попередньої оплати товару, чи послуг  які регулюються, зокрема, ст. 693 ЦК України. З огляду на це, правовідносини з приводу авансу можуть бути врегульовані також нормами ЦК України, які регулюють подібні за своїм змістом цивільні правовідносини, тобто, правовідносини з приводу попередньої оплати послуг.

Таким чином, у разі невиконання зобов‘язання щодо передачі товару , роботи, послуг стороною, яка одержала від іншої сторони суму попередньої оплати, надає іншій стороні, яка перерахувала суму такої передоплати, право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати ( ч.2 ст.693 ЦК ).

З огляду на це, незалежно від того, яка зі сторін зобов‘язання є відповідальною за невиконання зобов‘язання, та сторона, що отримала аванс, повинна повернути його іншій стороні.

Таким чином, Позивач підтвердив  право здійснити захист свого порушеного права у спосіб, який, передбачений чинним законодавством, та  витребувати  повернення сплаченого Відповідачу авансу, в зв‘язку з тим, що зобов‘язання не було виконано з вини  Відповідача

З огляду на це, твердження Відповідача, викладені у відзиві на позов, стосовно відсутності у Позивача права звернутися до суду з позовом про стягнення з Відповідача суми авансу за Договором у розмірі 20 000 грн. є безпідставним та не може бути прийнято до уваги судом.   

Щодо твердження Відповідача, викладеного у відзиві на позов, стосовно того, що Відповідачем було належним чином виконано свої зобов‘язання за Договором, а Позивач безпідставно ухилявся від прийняття виконання за Договором, Господарський суд міста Києва вважає за необхідне зазначити наступне.

У своєму відзиві на позов Відповідач посилається на договори підряду №БУД-05/21-03 від 21.03.2005 р., №БУД-05/12-04 від 12.04.2005 р., на рішення Господарського суду міста Києва у справі №16/494 від 23.11.2006 р. та у справі №27/348 від 17.10. 2007 р. і листи від 25.03.2005 р. №49 від 05.04.2005 р. №96 та від 27.05.2005 р. №114, вважаючи зазначені документи належними доказами у справі, що підтверджують заперечення Відповідача проти позову.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України (надалі –«ГПК України») передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Договори підряду №БУД-05/21-03 від 21.03.2005 р. та № БУД-05/12-04 від           12.04.2005 р., хоча й укладені між Позивачем та Відповідачем та стосуються належного Позивачу об‘єкту по проспекту Науки, 8 у м. Києві, проте мають інший предмет, а саме: виконання будівельних і монтажних робіт та виконання робіт з влаштування системи вентиляції повітря, демонтажу та монтажу існуючих систем кондиціонування повітря відповідно.

Рішення Господарського суду міста Києва у справі №16/494 від 23.11.2006 р. стосується правовідносин Позивача та Відповідача щодо виконання вказаних вище договорів підряду, та не стосуються Договору підряду від 31.03.2005 р. №Буд-05/31-03.

Рішення Господарського суду міста Києва у справі №27/348 від 17.10.2007 р. прийняте за позовом Відповідача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Балтика»з приводу правовідносин, що виникли між цими юридичними особами з приводу Договору підряду №БУД-08/08-05 від 08.08.2005 р., не стосується правовідносин, що виникли між Позивачем та Відповідачем з приводу Договору підряду від 31.03.2005 р. №Буд-05/31-03.

З огляду на це, зазначені договори та рішення суду не є належними доказами у даній  справі, оскільки вони не мають значення для предмету справи, а тому, згідно ч. 1 ст. 34 ГПК України Господарський суд міста Києва не може прийняти такі договори та рішення суду у якості безумовного  доказу у  даній справі.

Листи Відповідача від 25.03.2005 р. №49 від 05.04.2005 р. №96 та від 27.05.2005 р. №114 також не можуть вважатися належними доказами у справі, оскільки Відповідачем не надано доказів отримання зазначених листів та актів виконаних робіт Позивачем або доказів того, що Позивач ухилявся від отримання зазначених листів. Тому, твердження Відповідача про ухилення Позивача від прийняття виконаних робіт та підписання актів приймання-передачі виконаних робіт є безпідставним та таким, що не підтверджується пред'явленими  доказами.

Не може Господарський суд міста Києва прийняти як належні докази у справі також письмові пояснення майстра будівельної дільниці Риндіка Ю. В., який є працівником Відповідача, та акти на списання матеріалів, використаних на проведення робіт за адресою: м. Київ, просп. Науки, 8 (1-й поверх, приміщення магазину).

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Нормами ГПК України не передбачено, що у якості доказів у справі можуть бути прийняті пояснення працівників однієї із сторін, які є належним чином уповноваженими представниками сторін, та  беруть участь у справі.

Акти на списання матеріалів, надані Відповідачем, підтверджують лише факт списання з балансу Відповідача певних матеріалів, проте не підтверджує факту виконання робіт за Договором, а тому також не є належним доказом у справі. Так само, видаткова накладна №2263/2 від 13.04.2005 р., накладна №К-825-1 від 14.04.2005 р., видаткова накладна №4164 від 15.04.2005 р., накладна №3594 від 05.04.2005 р., накладна №К-482-1 від 11.04.2005 р. (копії є у матеріалах справи) підтверджують лише факт придбання Відповідачем відповідних матеріалів, проте не підтверджують факту виконання робіт за Договором,та використання їх саме на спірному об'єкті , а тому також не визнаються  належними доказами у справі.  

Посилання Відповідача у своєму відзиві на відсутність претензії Позивача з приводу невиконання Договору з боку Відповідача, що нібито позбавляє Позивача права на звернення до суду з позовом, є безпідставним та не ґрунтується на нормах чинного законодавства, оскільки ст. 5 ГПК України та рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) від 9 липня 2002 року №15-рп/2002 (справа №1-2/2002) встановлено, що направлення претензії з метою досудового врегулювання спорів є правом, а не обов‘язком сторони і не є перешкодою для звернення особи до суду за захистом свого порушеного права.

Існування правовідносин між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Балтика»та наявність судового спору між ТОВ «Балтика»та Відповідачем з приводу невиконання зобов‘язань за Договором підряду №БУД-08/08-05 від 08.08.2005 р., що нібито стало причиною звернення Позивача до суду з позовом проти Відповідача, ніяким чином не спростовує факт невиконання зобов‘язань за Договором з боку Відповідача, а тому всі висновки, зроблені Відповідачем з приводу підстав та причин звернення Позивача до суду не стосуються обставин справи та не ґрунтуються на доказах, а тому не приймаються до уваги судом.

Таким чином, оскільки наявні у матеріалах справи докази вказують на невиконання зобов‘язань за Договором з боку Відповідача та на перерахування відповідно до Договору авансу на користь Відповідача в установлені Договором строки та порядку, а Відповідачем не надано доказів, які свідчили б про належне виконання своїх зобов‘язань за Договором, Господарський суд міста Києва вважає, що позов є законним і обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню. У зв‘язку з цим, порушене право Позивача підлягає захисту і сума авансу у 20 000 (двадцять тисяч) грн. за Договором, перерахована Відповідачу, підлягає стягненню з Відповідача у повному обсязі на користь Позивача.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню повністю за розрахунком позивача.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов'язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 75, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Стягнути з Приватного підприємства «Ю-Ві-Ді Компані»(01001, м. Київ, вул. Трьохсвятительська, 13, кв. 4; поштова адреса: 03047, м. Київ, вул. Несторова, 3; код за ЄДРПОУ 32162850) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко»(03039, м. Київ, просп. Науки, 8; поштова адреса: 04215, м. Київ, проспект Радянської України, 20; код за ЄДРПОУ 32104254), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час здійснення виконавчого провадження, суму авансового платежу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн.., державне мито у розмірі 200 (двісті) грн. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                                Н. І. Качан