Рішення

від 29.11.2007 по справі 37/505

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/505

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  37/505

29.11.07

За позовомТовариства з обеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна фірма "Юго - Восток"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Водолій"

Простягнення 414567,64 грн.

                                                                                         Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача Савченко М.Ю. –представник за довіреністю № б/н від 09.10.2007 року;

Від відповідача  не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна фірма "Юго- Восток" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій" про стягнення 414567,64 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.10.2007 р. порушено провадження у справі № 37/505, розгляд справи було призначено на 12.11.2007 року о 10-30.

Представник відповідача 12.11.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/505 від 17.10.2007 р. не виконав, проте через канцелярію Господарського суду міста Києва подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2007 року розгляд справи було відкладено на 29.11.2007 року.

Представник позивача в судовому засіданні 29.11.2007 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача 29.11.2007 р. в судове засідання вдруге не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/505 від 17.10.2007 р. не виконав, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій" до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                       ВСТАНОВИВ:

09 листопада 2006 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна фірма "Юго - Восток" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Водолій"  (покупець) був укладений договір поставки № 9/11/06  (Договір), відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність Покупця нафтопродукти (товар).

Асортимент, кількість та ціну товару сторони погодили додатком  № 1 до даного Договору, який підписали 09.11.2006 року (п. 1.2 Договору).

У відповідності до статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 7 додатку № 1 до договору покупець зобов'язувався здійснити оплату 10 % вартості товару (в тому числі ПДВ), протягом 1 банківського дня по факту надходження товару до пункту призначення, інші 90 % протягом 14 календарних днів з моменту поставки Товару.

На виконання умов Договору, Постачальник (позивач) поставив відповідачу наступний товар:  моторне масло И-30А у кількості 54,314 тон та моторне масло И-20А у кількості 51734 тон,   на загальну суму 519635,20 грн., що підтверджується актами приймання –передачі товару від 27.11.2006 року, від 06.12.2006 року, квитанціями про приймання вантажу № 48971688, № 4891612 та видатковою накладною № 2 від 06.12.2006 року.

За твердженням позивача відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього вникла заборгованість в розмірі 359626,20 грн.

22.02.2007 року на адресу відповідача булв направлений лист з вимогою погасити заборгованість.

04.04.2007 року відповідач на адресу позивача надіслав лист-відповідь, в якому гарантував перерахування грошових коштів до кінця травня 2007 року, а також повернення 40 тон продукції двома частинами. Станом на день прийняття рішення по даній справі заборгованість перед позивачем відповідачем не погашена.

Таким чином на день подання позову відповідач, в порушення вимог договору, за поставлений товар розрахувався частково, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 359626,20 грн., що підтверджується вищезазначеними документами.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна фірма "Юго - Восток" доказів вбачається, що  позивач виконав в повному обсязі зобов'язання покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно частини 1 статті 625 боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки відповідач борг за отриманий Товар позивачу не сплатив у строк встановлений договором, позов  Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна фірма "Юго - Восток",  щодо стягнення суми основного боргу в розмірі 35926,20 грн. з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій"  обґрунтований та підлягає задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 11.2 договору та статтю 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 54941,44 грн.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна яких за погодженням сторін не допускається.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що розмір пені, який обчислюється від суми прострочення платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 11.2 Договору, у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за поставлений товару згідно додатку до даного Договору, Покупець сплачує Продавцю пеню в розмірі 0,2 % від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.  

Оскільки розмір пені обмежується законом, а в договорі сторони встановили пеню у розмірі 0,2 % заборгованості за кожний день прострочення, яка більша ніж та, що передбачена Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», позивач правомірно нарахував відповідачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Враховуючи вищевикладене суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення пені за несвоєчасне виконання взятих на себе зобов'язань в розмірі 54941,44 грн. є обґрунтованими та такими, що  підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на сплату послуг адвоката в розмірі 20000,00 грн.

Судові витрати, згідно статті 44 Господарського процесуального кодексу України, складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до статей 2, 4 Закону України «Про адвокатуру»адвокатом може бути особа, яка має вищу юридичну освіту, підтверджену дипломом України або відповідно до міжнародних договорів України дипломом іншої країни, стаж роботи у галузі права не менше двох років, володіє державною мовою, склала кваліфікаційні іспити, одержала в Україні свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняла Присягу адвоката України. Адвокат має право займатись адвокатською діяльністю індивідуально, відкрити своє адвокатське бюро, об'єднуватися з іншими адвокатами в колегії, адвокатські фірми, контори та інші адвокатські об'єднання, які діють відповідно до цього Закону та статутів адвокатських об'єднань

Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України «Про адвокатуру»(частина 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України).

Для захисту своїх порушених прав та майнових інтересів позивач звернувся за послугами адвоката для надання правової допомоги та представництва в суді.

01.03.2007 року між позивачем та адвокатом Савченко Максимом Юрійовичем був укладений договір про надання юридичних (адвокатських) послуг, відповідно до умов якого позивач доручив, а адвокат прийняв на себе зобов'язання надати позивачу юридичну допомогу на умовах, передбачених цим договором, а саме : здійснювати представництво інтересів Замовника при вирішенні питання щодо подання позову та представництва інтересів у справі про стягнення боргу з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій" за договором № 9/11/06 від 09.11.2006 року в усіх державних і судових установах, за що позивач сплатив гонорар.

На виконання вищезазначеного договору позивач здійснив 100 % передоплату, що підтверджується  видатковим касовим ордером № 13 від 11.10.2007 року, авансовим звітом та квитанцією до прибуткового касового ордреру № 14 (копії міститься в матеріалах справи).

Оскільки стаття 49 Господарського процесуального кодексу України передбачає відшкодування судових витрат за рахунок винної сторони, то суд вважає за доцільне стягнути з відповідача на користь позивача витрати на сплату послуг адвоката в розмірі 20000,00 грн.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Крім того, відповідно до Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державний бюджет України на 2005 рік" та деяких інших законодавчих актів" із заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів, справляється мито у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 6 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач сплатив 4146,16 грн. державного мита, тоді як відповідно до ціни позову необхідно було сплатити 4145,68 грн., в зв'язку з чим 0,48 грн. зайво сплаченого державного мита підлягають поверненню позивачу з Державного бюджету України на підставі статті 47 Господарського процесуального кодексу України.  

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 530, 546, 549, 551, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 265 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,–         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолій" ((02160, м. Київ, проспект Воз"єднання, 7-а, офіс 303, код ЄДРПОУ 16481349) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна фірма "Юго - Восток"  (83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 167-А, код ЄДРПОУ 30076236) 359626 (три п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот двадцять шість) грн. 20 коп. –основний борг, 54941 (п'ятдесят чотири тисячі дев'ятсот сорок одна) грн. 44 коп. –пені, 20000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп. –витрат на адвокатські послуги, 4145 (чотири тисячі сто сорок п'ять) грн. 68  коп. - державного мита та 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          На підставі даного рішення повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Торгово-інвестиційна фірма "Юго - Восток"  (83015, м. Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 167-А, код ЄДРПОУ 30076236) з Державного бюджету України державне мито в сумі 0,48 грн. як зайво сплачене, що перераховане платіжним дорученням № 33 від 02.10.2007 (оригінал якого залишається в матеріалах справи).

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 22.01.2008 р.