Рішення

від 13.12.2007 по справі 37/549

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/549

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№  37/549

13.12.07

За позовомПриватного підприємство «Новоцентр»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд»

Простягнення 439334,42 грн.

                                                                                 Суддя  Кондратова І.Д.                                                                                                                                                  

Представники сторін:

Від позивача  Ортіков А.М.  - представник за довіреністю № б/н від 09.02.2007 року;

Від відповідача  не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Приватного підприємства «Новоцентр»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд» про стягнення 439334,42 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.10.2007 р. порушено провадження у справі № 37/549, розгляд справи було призначено на 15.11.2007 року о 15-30.

Представник відповідача 15.11.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/549 від 15.11.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.11.2007 року розгляд справи був відкладений на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 28.11.2007 року представник позивача надав витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, відповідно до якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд»значиться за адресою: 04107, м. Київ, Шевченківський район, вул. Підгірна/вул. Татарська, 3/7. Судом було встановлено, що дана адреса є іншою, ніж та, що вказана в позовній заяві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2007 року розгляд справи був відкладений на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також враховуючи те, що встановлена інша адреса відповідача. Ухвала Господарського суду міста Києва від 28.11.2007 року була надіслана на адресу відповідача, яка зазначена в довідці Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Представник відповідача 13.12.2007 р. в судове засідання не з'явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва № 37/548 від 28.11.2007 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду її судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого Арбітражного суду України від 18.07.97. № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відомості про місцезнаходження відповідача є правомірними, оскільки підтверджені довідкою, наданою позивачем, про включення Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертрейд» до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -  

                                               ВСТАНОВИВ:

26 жовтня 2005 року між Приватним підприємством «Новоцентр»(далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтертрейд»(далі - продавець) був укладений договір купівлі-продажу нафтопродуктів № Р5-072 (далі –Договір), відповідно до умов якого відповідач зобов'язувався передати у власність позивачу, а позивач  - прийняти та оплати нафтопродукти (товар) у відповідності до умов договору та додаткових угод до нього.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 4.1 Договору оплата здійснюється на підставі виставленого продавцем рахунку або відповідно до умов додаткових угод до даного договору.

26 жовтня 2005 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до Договору, відповідно до якої погодили, що продавець зобов'язується передати покупцеві товар (топливо дизельне) в кількості 13,464 тон, вартістю 48 360,28 грн. (у т.ч. 20% ПДВ –8 060,05 грн.). За умовами даної угоди оплата товару здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати повної вартості товару протягом 2 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди № 1, враховуючи день підписання.

27 грудня 2005 року сторони уклали додаткову угоду № 2 до Договору, відповідно до якої погодили, що продавець зобов'язується передати покупцеві товар (топливо дизельне) в кількості 60,000 тон, вартістю 203 999,76 грн. (у т.ч. 20% ПДВ –33 999,96 грн.). За умовами даної угоди оплата товару здійснюється на умовах 100 % попередньої оплати повної вартості товару протягом 3 календарних днів з моменту підписання додаткової угоди № 2, враховуючи день підписання.

На виконання умов Договору та додаткових угод до нього, позивач перерахував відповідачу грошові кошти в розмірі 376 000,00 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку, копії яких долучено до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди № 2 до Договору сторони встановили строк поставки товару –10 днів з моменту оплати товару, проте відповідач в порушення умов договору не поставив позивачу товар, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 376 000грн., що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків від 30.09.2006 року, який підписаний уповноваженими представниками обох сторін та завірений печатками підприємств.

26.04.2007 року позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути суму попередньої оплати в розмірі 376000,00 грн., а також сплатити пеню в розмірі 50 646,99 грн., що підтверджується листом № 070426-1, який був надісланий на адресу відповідача цінним листом.

Відповідач вимогу позивача залишив без відповіді та без належного реагування.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Приватним підприємством «Новоцентр» доказів вбачається, що позивач виконав свої зобов'язання в повному обсязі, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві.

Як визначено частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідач, в порушення вимог чинного законодавства в семиденний строк від дня пред'явлення вимоги позивачу грошові кошти не повернув, в зв'язку з чим позивач був змушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.

Таким чином враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то  за таких обставин, станом на день розгляду справи заборгованість відповідача у розмірі 376 000 грн. документально підтверджується та відповідає обліковим даним позивача, а тому  визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 63 334,42 грн., яка нарахована ним у відповідності до статті 6.3 Договору за період з 11.07.2006 року по 11.07.2007 року.

Суд зазначає, що вимоги позивача в частині стягнення пені не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а відповідно до ч. 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а згідно частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Аналогічне положення містить частина 2 статті 218 Господарського кодексу України, яка визначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Зокрема, у частині 1 статті 230 Господарського кодексу України зазначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Також у пункті 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6.3 Договору сторони погодили, що у випадку порушення строків поставки нафтопродуктів в передбачений договором або додатковими угодами строк, при виконанні покупцем своїх зобов'язань щодо оплати товару, продавець сплачує покупцю пеню в розмірі подвійної ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.

Судом встановлено, що договором сторони не визначили у відсотковому відношенні до якої суми має нараховуватись пеня (зокрема, до суми невиконаної частини зобов'язання, чи до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів тощо).

Відповідно до статей 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Оскільки сторони в письмовій формі чітко не погодили, до якої суми має нараховуватись пеня, в зв'язку з неналежним виконанням зобов'язання відповідачем умов договору щодо поставки товару, а отже договір в цій частині є нікчемним, а вимога позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 63 334,42 грн. визнається судом необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України, держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 525, 526, 530, 546, 541, 670 Цивільного кодексу України, ст. ст. 192, 193, 231, 230 Господарського кодексу України ст. ст. 32, 33, 44, 49, 75, 82 –85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, –         

В И Р І Ш И В:

1.          Позов  задовольнити частково.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Інтертрейд» (04107, Шевченківський район, вул. Підгірна/Татарська, 3/7, код ЄДРПОУ 32776618) на користь Приватного підприємства «Новоцентр»   (юридична адреса  01133, м. Київ, вул. Щорса, 29;  поштова адреса 04080, м. Київ, вул. Вікентія Хвойки, 21, офіс 200, кімната 3, код ЄДРПОУ 33236603) 376 000 (триста сімдесят шість тисяч)  грн. 00 коп. –основний борг,   3760 (три тисячі сімсот шістдесят) грн. 00  коп. - державного мита та 100 (сто) грн.  98 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В іншій частині в позові відмовити.

4.          Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                                 І.Д. Кондратова

Дата підписання

рішення 22.01.2008р.