Рішення

від 17.01.2008 по справі 12/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/275

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

17.01.2008                                                                                          Справа  № 12/275

за первісним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Експертцентр Україна”, м. Київ

до відповідача Закарпатського обласного центру з гідрометеорології,                     м. Ужгород   

про повернення автомобіля і комплектуючих деталей

та

за зустрічним позовом Закарпатського обласного центру з гідрометеорології,                  м. Ужгород   

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю „Експертцентр Україна”, м. Київ

третьої особи товарної біржі „Атланта”  м. Київ

про визнання угоди недійсною.

                                                                                                       Суддя    Тисянчин  В. М.

                      Представники:

Від позивача –  Качайло А. І., (представник за довіреністю від 08.11.2007 року) (відповідач за зустрічним позовом)

Від відповідача – Биков А.І., (представник за довіреністю № 1780  від 04.12.2007 року) (позивач за зустрічним позовом)

Від третьої особи - не з'явився (не викликався, явка на розсуд сторін)

СУТЬ СПОРУ: заявлено первісний позов товариством з обмеженою відповідальністю „Експертцентр Україна”, м. Київ до Закарпатського обласного центру з гідрометеорології, м. Ужгород про повернення автомобіля і комплектуючих деталей та зустрічний позов Закарпатського обласного центру з гідрометеорології, м. Ужгород  до товариства з обмеженою відповідальністю „Експертцентр Україна”, м. Київ та до третьої особи товарної біржі „Атланта”  м. Київ про визнання угоди недійсною.

Представникам сторін роз'яснено права та обов'язки визначені ст. 20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не заявлено.

          Письмовою заявою від 14.01.2008 року (вх. № 394) уповноважений представник позивача за первісним позовом змінив предмет позову зі стягнення заборгованості вартості автомобіля в сумі 118 649,90 грн. на повернення автомобіля і комплектуючих деталей, мотивуючи бажання свого довірителя та тим, що відповідач (за первісним позовом) неодноразово інформувався до судового засідання про необхідність повернення автомобіля позивачу, і що озвучувалось представником позивача у судовому засіданні в присутності уповноваженого представника відповідача у судових засіданнях при розгляді даної справи (ухвала суду від 26.12.2007 року –а/с 126; лист МНС від 26.06.2007 року –а/с 71; лист позивача відповідачу від 12.06.2007 року               вих. № 1/12-06 - а/с 108 –109; лист позивача від 11.07.2007 року –а/с 111, 112) та підтримує позов, посилаючись на його обгрунтованість матеріалами справи.

          Відповідач та його представник заперечили позов щодо повернення автомобіля (в т.ч. комплектуючих деталей) або його оплати у відповідності до біржової угоди купівлі –продажу № 005131 від 14.02.2006 року з мотивів викладених у зустрічному позові (з доповненням від 24.12.2007 року вх. № 12650 – а/с 53), зокрема, посилається на те, що угода не відповідає вимогам закону, зокрема, Закону України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”  № 1490 –III від 22.02.2000 року.

          Судом відхиляється клопотання від 09.01.2008 року (вх. № 149) відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) про призначення судової експертизи з підстав мотивів самого клопотання, що суперечить позиції заявника клопотання зазначеного у листі № 411 –вих. від 27.03.2007 року (а/с 107); визнання факту отримання автомобіля та комплектуючих деталей; реєстраційно –документальної процедури біржової угоди на основі якої отримано свідоцтво № 06210 на право власності транспортного засобу, що є предметом спору (а/с 137); дотримання обґрунтованого визначення кола та меж доказування у відповідності до ст. ст. 34, 43 ГПК України: недопущення обставин направлених на зволікання у розгляді справи; принципу процесуальної економії в господарському судочинстві, відсутності обгрунтування необхідності задоволення клопотання; наявності круглих печаток особи відповідача (Закарпатського ЦГМ) на видаткових накладних від 14.02.2006 року, 23.03.2006 року (а/с 135, 136); довіреності № 74776 від 28.02.2006 року (а/с 14); доручення № 210 від 14.02.2006 року Закарпатського ЦГМ (а/с 47); відзивом товарної біржі                (вх. № 12726 від 25.12.2007 року); забезпечення рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом (п. 2 ст. 129 Конституції України).

          При цьому, суд виходив з того, що захист прав і свобод одних не повинен ущемлювати та зменшувати права і свободи інших.

          Окрім того, необхідність призначення і проведення експертизи є прерогативою суду (ст. 41 ГПК України).

          Через прийняття до уваги клопотань сторін, спонукання судом сторін до добровільного врегулювання спору розгляд справи неодноразово відкладався.

          Вивчивши доводи заяв за первісним та зустрічним позовом, матеріали справи, дослідивши їх,   заслухавши пояснення представників кожної сторони, взявши до уваги позиції кожної сторони,  суд

ВСТАНОВИВ:

Предметом первісного позову є вимога позивача про повернення йому автомобіля „Форд - Транзит” 2005 року випуску, білого кольору, кузов                                     №  FOVXTTFVSK 24561 в т. ч. комплектуючих деталей відповідно до акту прийому –передачі укладено між сторонами, а саме:

-           Авто холодильник Cool Matic RPD 0065 E, серійний номер 060326297,               65 L (12 V), за ціною 11 970 грн. за штуку –1 шт.;

-           Бензогенератор ENDRESS ESE 900 super silent, серійний номер 27039 (220/12 V), за ціною 1 250 грн. за штуку –1 шт.;

-          Бак для води, пластиковий ТУУ 25.2-20979380-001-2002, за ціною 50 грн. за штуку –1 шт.;

-          Акумулятор «Виват»6ст-60А 12V, за ціною 120 грн. за штуку –2 шт.,

який передано відповідачу на підставі і у відповідності до біржової угоди № 005131 від 14.02.2006 року на умовах купівлі –продажу через те, що останній не оплатив його вартість.

      Дана вимога ґрунтується на тому, що позивач на підставі договору купівлі –продажу # 99/12- F від 11.07.2005 року через Волотівського С.П.                                  (доручення ЯИР № 585017 від 08.12.2005 року) по накладній № 2348 від 14.12.2005 року придбав у ТОВ „Віннер Імпортс Україна ЛТД”, м. Київ автомобіль „Форд - Транзит”, що є предметом спору (а/с 12).

         Позивач, в подальшому як продавець, відповідно п.п. 1, 2 біржової угоди від 14.02.2006 року (а/с 11) через товарну біржу „Атланта”, м. Київ продає, а відповідач, в подальшому покупець, отримує через Манівчука В.М., що діяв на підставі доручення № 210 від 14.02.2006 року (а/с 47); довіреності ЯЛЕ № 747746 від 28.02.2006 року по накладній № РН 2 від 14.02.2006 року транспортний засіб –автомобіль  „Форд - Транзит”.

    Подальше схвалення сторонами зазначену в біржовій угоді вартість отриманого транспортного засобу відображено у видатковій накладній від 14.02.2006 року (а/с 13); актів прийому –передачі (а/с 15) –засвідчених круглими печатками та листі відповідача № 411 від 27.03.2007 року (а/с 107) свідчить про наявність необхідного обсягу цивільної дієздатності особи, що вчинила правочин.

     Втім, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ст. 203 ЦК України).

    Довідкою № 0702/12-825 від 08.11.2007 року „Експобанку” (а/с 16) стверджується, що розрахунки між сторонами по зобов'язаннях, які виникли з умов купівлі –продажу не відбулись.

        Отже, створились обставини відсутності проплати коштів за отриманий відповідачем від позивача автомобіль в результаті правовідносин купівлі –продажу, що суперечить приписам ст. ст. 547, 627, 629, 655 ЦК України.

          Відповідно до ст. 627 ЦК України –сторони є вільними в укладені договору , виборі контрагента та визначенні умов договору з   урахуванням   вимог  цього  Кодексу,  інших  актів  цивільного законодавства,  звичаїв  ділового  обороту,  вимог  розумності  та справедливості.   

          Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

          За договором    купівлі –продажу одна  сторона  (продавець) передає або зобов'язується  передати  майно  (товар)  у  власність другій стороні (покупцеві),  а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).

          Відтак, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

          Неодноразово письмові звернення позивача про сплату боргу або повернення автомобіля (наявні в матеріалах справи) результатів не дало. Добровільне врегулювання спору між сторонами під час розгляду справи –не відбулось.

          Між тим, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків можуть бути дії осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки (ст. 11 ЦК України).

          Відповідно до ст. 658 ЦК України, право продажу товару належить власникові товару, яким у спірній ситуації є позивач, що у біржовій угоді постає продавцем.

          Позаяк, якщо   настанню   обставини   недобросовісно  перешкоджала сторона,  якій  це  невигідно,  обставина  вважається  такою,   що настала. Якщо настанню обставини  недобросовісно  сприяла  сторона, якій це вигідно, обставина вважається такою, що не настала (п.п. 3,4 ст. 212 ЦК України).

          Отже, відповідач не набув ознак правомірності володіння майном, а тому позивач, як власник, має право вимагати повернення майна з чужого незаконного володіння через, що первісний позов заслуговує на увагу суду.

          Об'єктом судового дослідження у даній справі за зустрічним позовом є чинність біржової угоди купівлі –продажу від 14.02.2006 року спірного транспортного засобу, укладеного між ТзОВ „Експертцентр Україна”, м. Київ, що діяв як продавець та Закарпатським ЦГМ, м. Ужгород, що діяв як покупець.

          Предметом вказаної біржової угоди є автомобіль марки „Форд - Транзит” 2005 року випуску, білого кольору, кузов №  FOVXTTFVSK 24561  ( в т. ч. комплектуючих деталей відповідно до акту прийому –передачі укладено між сторонами).

          В основу зустрічних позовних вимог покладено посилання позивача на те, що ним (в т.ч.) недотримано процедури тендерних вимог визначених Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” № 1490 - III                                     від 22.02.2000 року.

          У відповідності з п. 1 ст. 2 цього закону, що застосовується до всіх закупівель товарів, робіт і послуг, що повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмету закупівлі товару становить або перевищує 20 000 грн.

          Згідно п. 4 ст. 2 названого закону –забороняється укладення договорів, які передбачають витрачення державних коштів без проведення процедур передбачених даним законом.

          Вартість автомобіля марки „Форд - Транзит” склала суму  118 649, 90 грн. Біржова угода про купівлю –продаж автомобіля передбачає витрачання державних коштів.

          Отже, недотримання ст. ст. 2, 20, 21, 24 Законом України „Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти” зобов'язує суд з огляду на ст. 215 ЦК України визнати правочин недійсним.

          У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій  стороні  у  натурі  все,  що  вона  одержала  на виконання   цього   правочину,   а   в  разі  неможливості  такого повернення,  зокрема тоді,  коли одержане полягає  у  користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування ( п. 1 ст. 216 ЦК України).

          Заявником зустрічного позову не доведено в повному обсязі, належним чином з документальним обгрунтуванням посилання на те, що саме йому (!)  в рамках програми ТАСІС по проекту „Управління басейнами річок Буг, Латориця та Уж” та контракту № 2005/103-392 від 27.05.2005 року на безоплатній основі (або по гуманітарній програмі) надано автомобіль марки „Форд - Транзит”, оскільки таке спростовується зверненням в.о. керівника операційного підрозділу Делегації Європейської Комісії в Україні Європейського Союзу п. Ремі Дюфло, де, зокрема, вказано, що у договорі поставки в рамках ТАСІС № 2005/103 –392 не зазначено поставку мікроавтобуса „Форд - Транзит” Гідрометеорології Закарпатської області, а підлягає цільовій поставці за договором управління екології Волинської області, через що керівника Закарпатського ЦГМ Данилюка М.М. просить прискорити процедуру передачі для поставки управлінню екології Волинської області                               (а/с 104 - 105).

          Вищенаведене не дає суду можливість констатувати про те, що заявник зустрічного позову набув ознак, які породжують підстави набуття права власності.

          Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право  власності вважається набутим правомірно,  якщо інше прямо  не  випливає  із  закону  або  незаконність  набуття  права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

Досліджуючи критерії розмежування вини і недобросовісності суб'єктів спірних відносин суд притримувався лінії розмежування специфічних для різних видів цивільних відносин форм дотримання або порушення обов'язкових з погляду права моральних велінь вочевидь, що має визначатися  колом обставин, які зумовлюють застосування  до правопорушника заходів цивільно –правової відповідальності.

 Позак, невідповідність параметрам добросовісності конкретних характеристик діяння учасника цивільних відносин залежно від мети правового регулювання може призводити не тільки до ненабуття ним певного права або відмови йому у праві на використання того чи іншого засобу правового захисту, а й до зміни його правового становища.

Отже, правовий аналіз встановлених судом обставин змушує суд констатувати про задоволення первісного і зустрічного позовів, поклавши відшкодування судових витрат за змістом ст. 49 ГПУ України на сторін у спорі.

                 Встановлюючи дійсні обставини справи, суд посилається на фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору, в даному випадку –письмовими доказами. При цьому, заяви та пояснення не приймаються судом за преюдицію, а перевіряються на достовірність.

При постановленні судового рішення враховується характер зобов'язання, наслідки його невиконання, особа відповідача, ступінь його вини, суспільно – державну значимість господарської діяльності сторін, обставини, що впливають на неможливість виконання відповідачем зобов'язання належним чином та межі здійснення цивільних прав (п.3 ст. 13 ЦК України), де не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах, безпідставного збагачення за рахунок погіршення фінансово –майнового стану сторони у спорі.

Вирішуючи даний спір, суд намагався дотримуватись процесуальних засад господарського судочинства, де кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази    подаються    сторонами    та   іншими   учасниками судового процесу (ст. 33 ГПК України).

Виходячи з викладеного, оцінивши повноту і достатність позовних матеріалів, проаналізувавши подані по справі доказові документи для вирішення спору, керуючись ст. 124, 129 (п. 4) Конституції України; ст.ст.  2, 11, 14  Закону України „Про судоустрій України”;  ст.ст. 4, 22, 27, 33 - 36, 43, 44, 49, 60, 77, 82 - 84, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.           Первісний позов задоволити  повністю.

2. Зобов'язати Закарпатський обласний центр з гідрометеорології - Закарпатський ЦГМ (м. Ужгород, Слов'янська набережна, 5; код 20442705 ) повернути ТзОВ „Експертцентр Україна” (м. Київ, вул. Рейтарська, 35 А;  код 32000970) автомобіль марки „Форд - Транзит” 2005 року випуску, білого кольору, кузов №  FOVXTTFVSK 24561 ( в т. ч. комплектуючих деталей відповідно до акту прийому –передачі укладено між сторонами, а саме:

   - Авто холодильник Cool Matic RPD 0065 E, серійний номер 060326297,               65 L (12 V), за ціною 11 970 грн. за штуку –1 шт.;

   - Бензогенератор ENDRESS ESE 900 super silent, серійний номер 27039 (220/12 V), за ціною 1 250 грн. за штуку –1 шт.;

   - Бак для води, пластиковий ТУУ 25.2-20979380-001-2002, за ціною 50 грн. за штуку –1 шт.;

   -  Акумулятор «Виват»6ст-60А 12V, за ціною 120 грн. за штуку –2 шт).

  3. Стягнути із  Закарпатського обласного центру з гідрометеорології                                    (м. Ужгород, Слов'янська набережна, 5; код 20442705 ) на користь ТзОВ „Експертцентр Україна” (м. Київ, вул. Рейтарська, 35 А;  код 32000970) 1 186,50  (одну тисячу сто вісімдесят шість грн. 50 коп.) -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу та 2 500 (дві тисячі п'ятсот  грн.) - витрат по оплаті послуг адвоката за надані юридичні послуги. Видати наказ.

 4.   Зустрічний позов задоволити повністю.

   5.  Визнати недійсним біржову угоду купівлі –продажу № 005131 укладену між ТзОВ „Експертцентр Україна”, м. Київ та Закарпатським обласним центром з гідрометеорології - Закарпатський ЦГМ, м. Ужгород зареєстровану на товарній біржі „Атланта”, м. Київ 14.02.2006 року.

    6.   Стягнути із  ТзОВ „Експертцентр Україна” (м. Київ, вул. Рейтарська, 35 А;  код 32000970) на користь Закарпатського обласного центру з гідрометеорології (м. Ужгород, Слов'янська набережна, 5; код 20442705 ) 85  (вісімдесят п'ять грн. -  у відшкодування витрат по оплаті держмита; 118 (сто вісімнадцять грн.) – у відшкодування витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу. Видати наказ.

7.      Правовим наслідком визнання недійсності спірної біржової угоди купівлі –продажу № 005131 від 14.02.2006 року є зобовязання учасників договору повернути один одному все одержане на виконання цього правочину.

 8.    Дію заходу до забезпечення позову вжитого ухвалою суду від 16.01.2008 року залишити в силі до повного виконання рішення суду.

 9.   Копію даного рішення надіслати сторонам, третій особі, органу ДВС у        м. Ужгороді

Дане рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

       Суддя                                                                                     Тисянчин В. М.