Рішення

від 14.12.2010 по справі 13/136-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

13/136-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

14.12.2010                                                                Справа №  13/136-10

Господарський суд Херсонської області у складі судді  Закуріна М. К. при секретарі  Фінаровій О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу              

за позовом Державного  підприємства  "Острозьке лісове господарство",

до  Державного  підприємства  "Голопристанське лісомисливське господарство",  

про стягнення 42843,48 грн,

за участі представників:

позивача –Максимчука В.М. (представника за дорученням),

відповідача –Канівця А.І., Канівця Ю.А.  (представників за дорученнями),

                                                      в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом  про стягнення з відповідача 61032 грн, з яких: 41436,02 грн основного боргу, 4912,36 грн річних та 14683,31 грн інфляційних, обґрунтовуючи вимоги невиконанням останнім взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг за  договорами підряду № 152/07 від 01.10.2007 р. та № 156/07 від 08.10.2007 р.  В подальшому під час судового розгляду справи позивач заявою від 16.11.2010 р. змінив позовні вимоги на стягнення з відповідача 42843,48 грн, з яких: 28808,04 грн основного боргу, 3537,54 грн річних та 10497,90 грн інфляційних, а також доповнив позовні вимоги стягненням 10513,46 грн пені та 2016,28 грн штрафу. При цьому в якості обґрунтування заявлених вимог позивач послався на невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг лише за  договором № 156/07 від 08.10.2007 р.  

Названі вимоги судом прийняті до розгляду лише в частині стягнення 28808,04 грн основного боргу, 3537,54 грн річних та 10497,90 грн інфляційних, а в іншій частині –не прийняті, виходячи з наступного.

Зокрема, відповідно до приписів статті 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог, а також до початку розгляду справи по суті –змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви. Проте, доповнення позовних вимог іншим предметом, а саме стягненням пені та штрафу, відбулося після початку судового розгляду справи, а також в даному випадку має місце одночасна зміна як предмету, так і підстави позову в цій частині. Аналогічне сприйняття положень статті 22 ГПК України узгоджується з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в пункті 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування норм ГПК України, порушені у відповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році” № 01-8/1228 від 2 червня 2006 року, згідно до якого зміна позивачем підстав і предмету позову може мати місце лише альтернативно, тому одночасна їх зміна неможлива, а тому у разі подання позивачем клопотання (заяви), направленого на одночасну зміну предмета і підстави позову, господарський суд з урахуванням конкретних обставин повинен відмовити в задоволенні такого клопотання (заяви).

Відповідачем зазначені вимоги не визнаються з посиланням на відсутність зобов'язань за договором  № 156/07 від 08.10.2007 р., оскільки роботи відповідачем виконувалися за договором № 152/07 від 01.10.2007 р., свідченням чому є акти прийомки-здачі робіт, в яких зафіксована їх вартість, виходячи з ціни саме за цим договором. Відповідач також вказує, що згідно до пункту 3.1. договору  № 152/07 оплата виконаних робіт здійснюється після реалізації деревини, а вона на даний час не реалізована на суму 28808,02 грн.

Розгляд справи проведено в судових засіданнях, які відбулися 21 жовтня, 2, 16, 25 листопада, 2 та 14 грудня поточного року.

Крім викладеного судом встановлено, що 1 жовтня 2007 року між сторонами укладено договір № 152/07 „Підряду на розробку згарищ”, за умовами якого позивач, виступаючи в якості підрядника, зобов'язався виконати, з використанням власних засобів, роботи по очистці згарищ –проведенню суцільної санітарної рубки в лісництві  Державного підприємства „Голопристанське лісомисливське господарство”. В свою чергу відповідач згідно до пункту 3.1. договору зобов'язався оплатити виконані роботи в розмірі 51,80 грн (з ПДВ) за 1 м3 ліквідної деревини, після її реалізації. Безпосередньо приймання-передача виконаних робіт у відповідності до пункту 3.2. договору здійснюється на підставі складеного акту приймання виконаних робіт.

Поряд з цим, між сторонами 8 жовтня 2007 року укладено договір № 156/07 „На заготівлю деревини”, за умовами якого позивач, виступаючи в якості підрядника, зобов'язався виконати на замовлення відповідача, з використанням власних засобів, роботи по заготівлі деревини. В пункті 2.1. договору сторони визначили, що оплата виконаної роботи здійснюється за договірною ціною, яка становить 80 грн (з ПДВ). Таким чином, цим договором визначено ціну всіх робіт –в розмірі 80 грн.

Згідно до актів прийомки-здачі робіт № 203 від 27.11.2007 р. на суму 762,50 грн, № 204 від 27.11.2007 р. на суму 2254,34 грн, № 205 від 27.11.2007 р. на суму 8097,38 грн, № 231 від 30.11.2007 р. на суму 11763,78 грн, № 232 від 06.12.2007 р. на суму 1259,78 грн, № 233 від 06.12.2007 р. на суму 6092,20 грн, № 234 від 06.12.2007 р. на суму 2652,16 грн, № 386 від 25.12.2007 р. на суму 14322,70 грн, № 440 від 28.12.2007 р. на суму 11603,20 грн, позивачем здійснено роботи по розробці згарищ шляхом проведення суцільної санітарної рубки дерев на загальну суму 58808,04 грн. В даному контексті суд відмічає, що у всіх актах виконаних робіт зазначено проведення робіт по розробці згарищ шляхом проведення суцільної санітарної рубки дерев, а також визначена вартість одного кубічного метра ліквідної деревини –51,80 грн, що відповідає умовам договору № 152/07 „Підряду на розробку згарищ”, а не договору № 156/07 „На заготівлю деревини”. У зв'язку з цим, твердження позивача про наявність договірних відносин за договором договір № 156/07 судом до уваги не приймаються, тим більше, що за цим договором вартість всіх робіт складає лише 80 грн.

За твердженнями та обліковими даними позивача відповідач умови договору в повному обсязі не виконав, вартість виконаних підрядних робіт своєчасно та в повному обсязі не сплатив, погасивши лише її частину, а саме 30000 грн платіжним дорученням № 733 від 11.06.2008 р., у зв'язку з чим на даний час заборгував позивачу 28808,04 грн. Суд зазначає, що призначення платежу у вказаному платіжному дорученні вказане: „За послуги по розробці згарищ …”, що відповідає умовам договору № 156/07.

Аналіз правовідносин, які існують між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір підряду, за яким згідно до приписів статті 837 Цивільного кодексу України одна сторона (підрядник) зобов'язується виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти  та оплатити виконану роботу. Поряд з цим, за змістом статті 854 того ж Кодексу, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи.

Проте, згідно до частини 3 статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

В даному контексті встановлення сторонами порядку оплати за виконані підрядні роботи  після реалізації деревини вказують на той факт, що вони відступили  від правових приписів статті 854 ЦК України і такий відступ не суперечить діючому законодавству.

Як слідує з інвентаризаційного опису лісопродукції станом на 1 листопада 2010 року, наданого відповідачем на вимогу суду, інвентаризаційною комісією встановлено, що на даний час в наявності у відповідача обліковується не реалізованою за договором № 152/07 лісопродукція в кількості 470,35 м3 загальною вартістю 28808,02 грн.

Таким чином, зобов'язання відповідача по оплаті вартості виконаних робіт на даний час не наступило, а тому підстави для стягнення спірної суми основної заборгованості відсутні, у зв'язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного судові витрати, а саме державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на позивача.

На підставі вказаних правових норм і керуючись статтями 44, 49, 82-85 ГПК України,

                                                   в и р і ш и в :

         В задоволенні позовних вимог відмовити.         

                                    Дата підпису рішення –20 грудня 2010 року          

         Суддя                                                                                      М.К. Закурін