Постанова

від 15.12.2010 по справі 20/114-10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 15.12.2010                                                                                           № 20/114-10

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Пашкіної С.А.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1 – представник за довіреністю від 08.11.2010 № 2-15/3158

 від відповідача - не з’явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

 на рішення Господарського суду Київської області від 17.09.2010

 у справі № 20/114-10 ( .....)

 за позовом                               Броварської міської ради Київської області

 до                                                   Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_2

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   звільнення самовільно зайнятої ділянки

ВСТАНОВИВ:

 Позов, з урахуванням уточнень від 01.09.2010 № 2-15/2417, заявлено про зобов’язання відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0338 га в м. Бровари, по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога”, шляхом знесення самовільно збудованої будівлі та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Рішенням господарського суду Київської області від 17.09.2010 у справі № 20/114-10 позовні вимоги задоволено у повному обсязі - зобов’язано Фізичну особу-підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0338 га в м. Бровари, по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога”, шляхом знесення самовільно збудованої будівлі, привівши її у придатний для використання стан.

Суд першої інстанції визнав доведеним, що у зв’язку з недотриманням СПД-ФО ОСОБА_2 процедури отримання земельної ділянки у власність чи оренду, відповідачем вчинено самовільне заняття спірної земельної ділянки, що унеможливлює використання землі за цільовим призначенням Броварською міською радою.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 звернулася до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить рішення господарського суду Київської області від 17.09.2010 у справі № 20/114-10 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Апелянт вважає оспорене рішення таким, що прийняте з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не прийнято до уваги, що така підстава для відмови у продовженні строку договору оренди земельної ділянки, як „згідно з рекомендацією постійної комісії з питань розвитку та благоустрою територій, земельних відносин, архітектури, будівництва та інвестицій у зв’язку з недоцільністю розміщення павільйону на землях рекреаційного призначення”, що її зазначено у рішенні позивача від 15.04.2010 № 1469-81-05 про відмову відповідачу у продовженні терміну користування спірною земельною ділянкою, законом не передбачено.

Ухвалою від 26.10.2010 у справі № 20/114-10 колегії суддів у складі головуючого Калатай Н.Ф., суддів Ропій Л.М., Синиці О.Ф. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 17.11.2010.

10.11.2010 від Броварської міської ради Київської області до канцелярії суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від 05.11.2010 № 2-15/3149, в якому проти апеляційної скарги заперечується.

Розпорядженням Голови суду від 16.11.2010 № 01-23/1/3 розгляд апеляційної скарги доручено здійснити колегії суддів у складі головуючого Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Синиці О.Ф.

В судовому засіданні 17.11.2010 представник відповідача звернувся до колегії суддів з письмовим клопотанням про відкладення розгляду апеляційної скарги на рішення господарського суду Київської області від 17.09.2010 у справі № 20/114-10, посилаючись на те, що 16.11.2010 відповідачем подано позов до Київського адміністративного окружного суду про скасування рішення Броварської міської ради Київської області від 15.04.2010 № 1469-81-05, з урахуванням якого суд першої інстанції прийняв оспорене рішення.

Колегія суддів ухвалою від 17.11.2010 розгляд справи відклала до 15.12.2010, зобов’язавши сторін надати додаткові докази та письмові пояснення по суті спору.

Розпорядженням Голови суду від 14.12.2010 № 01-23/1/12 розгляд апеляційної скарги доручено здійснити колегії суддів у складі головуючого Пашкіної С.А., суддів Калатай Н.Ф., Баранця О.М.

Під час розгляду справи представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив залишити її без задоволення, а спірне рішення – без змін.

Відповідач в судове засідання 15.12.2010 представника не направив, про причини неявки представника не повідомив, інформації про прийняття чи відхилення Київським адміністративним окружним судом його позовної заяви про скасування рішення Броварської міської ради Київської області від 15.04.2010 № 1469-81-05 колегії суддів не надав.

Враховуючи належне повідомлення сторін про час і місце розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе переглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, з урахуванням правил ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, рішенням від 24.05.2001 № 207 „Про припинення права користування, оформлення права користування, надання земельних ділянок суб’єктам підприємницької діяльності” виконавчий комітет Броварської міської ради Київської області вирішив оформити приватному підприємцю ОСОБА_2 право тимчасового користування земельною ділянкою площею 131,7 кв.м. по вул. Возз’єднання (парк „Перемога”) на умовах оренди на один рік для обслуговування павільйону, який належить згідно договору купівлі-продажу від 19.02.2001 (землі комерційного призначення).

26.03.2002 виконавчим комітетом Броварської міської ради як Орендодавцем та відповідачем як Орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідно до рішення виконкому Броварської міської ради Київської області від 24.05.2001 № 207 та від 18.12.2001 № 465 Орендодавець передає, а Орендар приймає в тимчасове користування на умовах оренди земельну ділянку площею 388,0 кв.м., розташовану в м. Бровари згідно з планом землекористування, що є невід’ємною частиною цього договору, яка згідно земельно-кадастрової документації Броварського міського відділу земельних ресурсів рахується в землях загального користування в межах Броварської міської ради станом на 01.01.2002, згідно довідки, виданої Броварським міським відділом земельних ресурсів від 26.03.2002 № 932.

26.12.2006 Броварською міською радою як Орендодавцем та відповідачем як Орендарем укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого відповідно до рішення сесії Броварської міської ради Київської області від 31.08.2006 № 88-07-05 Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,0388,0 га, для обслуговування павільйону та грального майданчику, яка знаходиться по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога” м. Бровари терміном до 09.08.2007.

Згідно п.п. 2.1, 2.2 Договору оренди земельної ділянки від 26.12.2006 на земельній ділянці загальною площею 0,0388 га, що передається в оренду, розміщені об’єкти нерухомого майна, що є власністю Орендаря.

Рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.11.2009 № 1309-75-05 термін користування відповідачем земельною ділянкою площею 0,0388 га для обслуговування павільйону та грального майданчику по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога” продовжено до 01.03.2010.

Як вбачається з матеріалів справи, після закінчення строку дії договору оренди від 26.12.2006 рішенням № 1469-81-05 від 15.04.2010 позивач відмовив відповідачу у продовженні терміну користування земельною ділянкою площею 0,0338 га для обслуговування павільйону та грального майданчику по вул. Возз’єднання, в районі розміщення парку „Перемога” в зв’язку з недоцільністю розміщення павільйону на землях рекреаційного призначення.

Приписом № 363 від 29.04.2010 головного спеціаліста Спеціального відділу контролю за станом благоустрою за зовнішнім дизайном міста Броварської міської ради Київської області відповідача зобов’язано демонтувати та вивезти павільйон по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога” в зв’язку з відсутністю чинного договору оренди земельної ділянки до 10.05.2010.

Невиконання відповідачем цього припису спричинило звернення позивача до господарського суду з цим позовом.

Для вирішення спору сторін по суті, необхідно для з’ясування дійсних обставин справи встановити правовідносини сторін у цьому спорі та норми закону, якими ці правовідносини регулюються.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням № 1469-81-05 від 15.04.2010 позивач  відмовив відповідачу у продовженні встановленого договором оренди земельної ділянки від 26.12.2006 терміну користування спірною земельною ділянкою.

Тобто, якщо виходити з зазначених обставин, спір між сторонами виник внаслідок невиконання відповідачем обов’язку з повернення спірної земельної ділянки після закінчення встановленого договором оренди терміну користування нею і відмовою власника у продовженні зазначеного терміну.

В той же час, позивач, з урахуванням того, що після рішення Броварської міської ради відповідачем не було вчинено дій щодо звільнення зайнятої земельної ділянки, з посиланням на ст. 212 Земельного кодексу України та ст. 1 ЗУ „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, а також на довідку управління містобудування та архітектури Броварської міської ради від 31.05.10 № 301 вважає спірну земельну ділянку самовільно зайнятою відповідачем, з урахуванням чого, наполягає на її звільненні.

Тобто, в даному випадку позивач вважає, що відповідач самовільно зайняв спірну земельну ділянку, і, відповідно, спір виник внаслідок відмови відповідача цю земельну ділянку звільнити.

Проте, вимоги звільнити земельну ділянку в зв’язку з закінченням терміну орендного користування нею і відмовою орендодавця цей термін продовжити і вимоги звільнити земельну ділянку як таку, що є самовільно зайнятою, є окремими передбаченими цивільним законодавством України способами захисту права. Правові підстави звернення з такими позовами до суду та норми, якими регулюються правовідносини сторін в таких спорах, є різними.

На думку, колегії суддів, незважаючи на те, що позивач в прохальній частині свого позову не визначає зазначену земельну ділянку як самовільно зайняту, зміст позову та матеріали справи дають підстави вважати, що позивач розглядає спірну земельну ділянку саме як таку, що є самовільно зайнятою відповідачем, з огляду на що, колегія суддів дійшла висновку, що позовними вимогами позивача фактично є вимоги про зобов’язання відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 0,0338 га в м. Бровари по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога” шляхом знесення самовільно збудованої будівлі та приведення земельної ділянки у придатний для використання стан.

Отже, судом мають розглядатися правовідносини сторін, що виникли зі спору про відмову відповідача звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, із застосуванням відповідних щодо такого спору правових норм.

Підтвердженням вищенаведених обставин є те, що позивач у відзиві на апеляційну скаргу повністю погоджується з судом першої інстанції, який визнав доведеним, що СПД-ФО ОСОБА_2 вчинено самовільне заняття спірної земельної ділянки в зв’язку з недотриманням процедури отримання земельної ділянки у власність чи оренду.

Проте, по-перше, жодного документального доказу на підтвердження того, що мало місце недотримання відповідачем процедури отримання земельної ділянки у власність чи оренду, матеріали справи не містять.

Крім того, колегія суддів вважає неправомірним віднесення земельної ділянки до самовільно зайнятої її особою, яка орендувала цю землю на законних підставах, з тих підстав, що орендодавець відмовився продовжити їй термін орендного користування на наступний строк, з огляду на таке.

З тексту позовної заяви, з текстів вищезгаданих договорів оренди земельної ділянки за 2002 та 2006 роки та рішення виконавчого комітету Броварської міської ради від 24.05.2001 № 207 вбачається, що торговий павільйон по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога” був придбаний відповідачем відповідно до договору купівлі-продажу від 19.02.2001.

За відсутності доведених підстав вважати інше, колегія суддів виходить з того, що торговий павільйон по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога” придбаний відповідачем на законних підставах і є його власністю.

Згідно нормам ст. 120 ЗК України та ст. 377 ЦК України до особи, яка набула право власності на будівлю, розміщену на земельній ділянці, що перебуває у користуванні іншої особи, переходить право користування земельною ділянкою, на якій він розміщений, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Як свідчать матеріали справи, після придбання торгового павільйону відповідачем, 26.03.2002 з ним було укладено відповідний договір оренди земельної ділянки для обслуговування зазначеного павільйону.

Згідно з частинами 1 та 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним і власник не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 346 ЦК України встановлено такі підстави припинення права власності:

1) відчуження власником свого майна;

2) відмови власника від права власності;

3) припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі;

4) знищення майна;

5) викупу пам'яток історії та культури;

6) викупу земельної ділянки у зв'язку із суспільною необхідністю;

7) викупу нерухомого майна у зв'язку з викупом з метою суспільної необхідності земельної ділянки, на якій воно розміщене;

8) звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника;

9) реквізиції;

10) конфіскації;

11) припинення юридичної особи чи смерті власника.

Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

В даному випадку право власності СПД-ФО ОСОБА_2 на торговий павільйон, розташований на спірній земельній ділянці, не припинялося з підстав, передбачених ст. 346 ЦК України, або з інших, встановлених законом підстав, а тому, задоволення позову про зобов'язання відповідача звільнити земельну ділянку шляхом знесення належного йому нерухомого майна призведе до порушення прав відповідача, гарантованих ст. 41 Конституції України, ст. 321 ЦК України, згідно яким, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмеження в його здійсненні, право власності є непорушним.

Крім того, враховуючи, що рішенням Броварської міської ради Київської області від 26.11.2009 № 1309-75-05 термін користування відповідачем спірною земельною ділянкою за умовами договору оренди земельної ділянки від 26.12.2006 продовжено до 01.03.2010, є доведеним, що протягом періоду з 26.03.2002 (дати укладення першого договору оренди земельної ділянки) по 01.03.2010 відповідач на законних підставах користувався цією земельною ділянкою.

Згідно ч. 16 ст. 1 Закону України „Про державний контроль за використанням та охороною земель”, самовільне зайняття земельної ділянки - це будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Матеріалами справи підтверджується і сторонами не заперечується факт намагання відповідача продовжити термін оренди спірної земельної ділянки, в чому позивач йому відмовив, що підтверджує існування спору між сторонами щодо продовження орендного користування відповідачем спірною земельною ділянкою, а тому, враховуючи, що відповідач як власник торгового павільйону має право на земельну ділянку, на якій розміщено його майно, та земельну ділянку, необхідну для його обслуговування, одна лише відсутність погодження позивача на продовження терміну орендного користування відповідачем цією земельною ділянкою не може кваліфікуватися як самовільне зайняття її особою, майно якої знаходиться на цій земельній ділянці.

Крім того, на думку колегії суддів, суд першої інстанції безпідставно погодився з позивачем і помилково відніс будівлю торгового павільйону відповідача до самовільно збудованих з огляду на таке.

Позивач на підтвердження зазначених обставин послався на те, що відповідно до довідки управління містобудування та архітектури Броварської міської ради від 31.05.2010 № 301 будівля, що збудована за адресою вул. Возз’єднання в районі парку „Перемога”, розширена без дозволу на реконструкцію та являється самочинно збудованою, про що свідчить відмітка у технічному паспорті павільйону.

Проте, позивач невірно передає зміст зазначеної довідки, оскільки зазначеною довідкою (а.с.18) позивача лише повідомляється про те, що питання реконструкції з розширенням павільйону по вул. Возз’єднання не розглядалося, інформація та документи по зазначеному питанню відсутні.

При цьому, як вбачається з тексту довідки, зазначені роз’яснення надавалися позивачу у відповідь на службову записку юридичного відділу від 28.05.2010 № 340 про надання інформації в зв’язку з підготовкою позовної заяви до відповідача про звільнення земельної ділянки по вул. Возз’єднання шляхом знесення самочинно реконструйованого павільйону.

Тобто, спочатку позивач дійшов висновку, що спірний павільйон є самочинно реконструйованим, і лише потім звернувся до управління містобудування та архітектури Броварської міської ради фактично за підтвердженням зазначених обставин.

За таких обставин, довідка управління містобудування та архітектури Броварської міської ради від 31.05.10 № 301 не може бути прийнята судом як належний доказ того, що торговий павільйон по вул. Возз’єднання в районі парку „Перемога” був розширений відповідачем без дозволу на реконструкцію та являється самочинно збудованим.

Посилання на технічний паспорт павільйону у зазначеній довідці також відсутнє.

В той же час, матеріали справи містять надані позивачем належні копії документів технічного паспорту кафе „Парк” по вул. Возз’єднання м. Бровари (а.с.32-38) (далі Техпаспорт павільйону 1) та документів технічного паспорту на будівлю по вул. Возз’єднання м. Бровари, власник ОСОБА_3 (а.с.28-31) (даті Техпаспорт павільйону 2).

Як вбачається з документів Техпаспорту павільйону 1, що складений станом на 12.03.2002, будівля кафе згідно Плану та Експлікації складається з 8 частин загальною площею 56,5 кв.м.

Як вбачається з документів Техпаспорту павільйону 2, що складений станом на 22.01.2009, будівля кафе згідно Плану та Експлікації також складається з тих саме 8 частин загальною площею 56,5 кв.м.

Тобто, розширення павільйону не відбулося.

В той же час, в Експлікації Техпаспорту павільйону 2 міститься запис про підсобне приміщення площею 4,9 кв.м., запис про який відсутній в Експлікації Техпаспорту павільйону 1. На Плані Техпаспорту павільйону 2 зазначене приміщення зображено як окремо розташоване від будівлі павільйону приміщення.

Враховуючи, що зображення будівлі павільйону на Плані Техпаспорту павільйону 1 а ні кількістю частин а ні їх площею не відрізняється від зображення будівлі павільйону на Плані Техпаспорту павільйону 2, напис „Самочинно побудована будівля” на Плані Техпаспорту павільйону 2 можна віднести, за умови належного доведення цього факту, лише до підсобного приміщення площею 4,9 кв.м., зображення якого відсутнє на Плані Техпаспорту павільйону 1.

Віднесення цього напису до будівлі павільйону є безпідставним.

Жодного іншого доказу на підтвердження того, що торговий павільйон по вул. Возз’єднання в м. Бровари слід вважати самовільно збудованою будівлею, матеріали справи не містять.

Отже, звертаючись до суду з вимогами зобов’язати відповідача звільнити земельну ділянку площею 0,0338 га в м. Бровари по вул. Возз’єднання в районі розміщення парку „Перемога” шляхом знесення самовільно збудованої будівлі, жодного належного документального доказу на підтвердження того, що відповідач самовільно зайняв зазначену земельну ділянку або що торговий павільйон відповідача, який розташований на цій ділянці, є самовільно збудованою будівлею, позивач суду не надав.

Суд першої інстанції безпідставно визнав доведеним, що у зв’язку з недотриманням фізичною особою – підприємцем ОСОБА_2 процедури отримання земельної ділянки у власність чи оренду, відповідачем вчинено самовільне заняття спірної земельної ділянки. При цьому, правової оцінки твердженням позивача про те, що будівля торгового павільйону, що належить відповідачу, є самовільно збудованою, суд першої інстанції у оспореному рішенні не надав.

Згідно ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними; Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки; повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 32 ГК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

З метою більш повного вивчення дійсних обставин справи, для справедливого і законного вирішення спору, колегія суддів ухвалою від 17.11.2010 зобов’язала позивача надати письмові пояснення щодо спору сторін та належні документальні докази на підтвердження обставин, на які він послався в обґрунтування своїх вимог.

Належних допустимих доказів на підтвердження обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, позивач колегії суддів не надав.

Згідно ст. 1 ГПК України, підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Позивачем не доведено, що відповідачем порушені його права або інтереси.

Згідно роз’яснень Пленуму Верховного суду України, викладених в п.1 постанови від 29.12.1976 р. №11 «Про судове рішення», обґрунтованим визнається рішення», в якому повно відображені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Законним рішення є тоді, коли суд, встановивши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга фізичної особи – підприємця підлягає задоволенню, рішення господарського суду Київської області від 17.09.2010 у справі № 20/114-10 підлягає скасуванню в зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, та невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, з прийняттям нового рішення, яким у позові позивачу відмовляється.

Судові витрати по справі у повному обсязі покладаються на позивача.

З огляду на висновки, що їх дійшов суд апеляційної інстанції при повторному розгляді справи, та прийняте колегією суддів рішення по суті спору, на позивача покладаються судові витрати відповідача на державне мито за подачу апеляційної скарги в сумі 42,50 грн.

Керуючись ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 на рішення господарського суду Київської облсті від 17.09.2010 у справі № 20/114-10 задовольнити.

2. Рішення господарського суду Київської області від 17.09.2010 у справі № 20/114-10 скасувати.

3. У позові відмовити повністю.

4. Стягнути з Броварської міської ради (07400, м. Бровари Київської області, вул. Гагаріна, 15, ідентифікаційний код 26376375) на користь фізичної особи – підприємця ОСОБА_2 (07423, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 42 (сорок дві) грн. 50 коп. витрат за подачу апеляційної скарги

5. Видачу наказу на виконання даної постанови доручити господарському суду Київської області.

6. Повернути до господарського суду Київської області матеріали справи № 20/114-10.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді