Постанова від 04.11.2025 по справі 209/9662/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/8567/25 Справа № 209/9662/24 Суддя у 1-й інстанції - Корнєєва І. В. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 листопада 2025 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі:

судді - доповідача Халаджи О. В.

суддів: Агєєва О.В., Космачевської Т.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні у м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах кого діє ОСОБА_2 на заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Корнєєва І.В., повний текст рішення складено 25 квітня 2025 року),

В С Т А Н О В И В:

14 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг» звернулась до Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором №1020540 від 10.02.2020 року у розмірі 33700 грн., а також судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2422,40 грн. та правничої допомоги у розмірі 6000 грн.

Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено частково.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Кам`янського від 10 червня 2025 року заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду від 22 квітня 2025 року залишено без задоволення.

Не погоджуючись із заочним рішенням суду, відповідач ОСОБА_1 , через свого представника Мартиненка С.О., подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Мотивує скаргу тим, що позивачем не доведено укладання кредитного договору між відповідачем та первісним кредитором, також як і не доведено доказів отримання кредитних коштів, відсутні докази щодо підписання відповідачем договору за допомогою електронного підпису.

Не надано доказів перерахування кредитних коштів, та не доведено наявну заборгованість.

ОСОБА_2 , просив заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Від представника ТОВ «ФК «Солвентіс» - Ланового Є.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано, що відповідачем не доведено порушення його прав при укладенні Кредитного договору № 1020540 від 10.02.2020, що є його процесуальним обов`язком (статті 12, 81 ЦПК України), як і не надано належних доказів укладення вищевказаного кредитного договору від його імені іншою особою за відсутності його волевиявлення, перерахування кредитних коштів не на його рахунок, просив оскаржуване рішення суду залишити без змін.

Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядаєтьсясудом апеляційноїінстанції заправилами,встановленими длярозгляду справив порядкуспрощеного позовногопровадження,зособливостями,встановленими цієюглавою.

Згідно частини.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

В даній справі ціна позову становить 33700 грн. тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (3028х30=90840), а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Матеріалами справи встановлено, що 10 лютого 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 1020540, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредитні кошти шляхом перерахування на картковий рахунок у розмірі 10 000 гривень (а.с.10-11, 23).

20 серпня 2020 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 02/08, за якими первісний кредитор передав ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги до відповідача, за яким ТОВ «Діджи Фінанс» набув права грошової вимоги до відповідача (а.с.12-15 ).

24 січня 2022 року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" було укладено договір факторингу № 1/15, за якими кредитор ТОВ «Діджи Фінанс» передав ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ»" за плату належні йому права вимоги до відповідача, за яким ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПІНГ-ПОНГ`набув права грошової вимоги до відповідача (а.с.16-19).

Відповідач ОСОБА_1 має забогованість за кредитним договором в сумі 33 700,0 грн., з яких заборгованість за тілом кредиту становить 10 000,00 гривень; заборгованість за відсотками в розмірі 22 500,00 гривень, заборгованість за комісією - 1200,00 гривень.(а.с.20-21).

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору та порушення ним взятих на себе зобов`язань.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина першастатті 2 ЦПК України).

Так, відповідно до ч.1, 2 ст 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1ст. 634 ЦК Українидоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідност. 627 ЦК України, відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей626,628 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першоюстатті 638 ЦК Українивстановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно дост. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другоюстатті 1054 ЦК Українивстановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першоюстатті 633 ЦК Українипублічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістомстатті 634 цього Кодексудоговором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Із прийняттямЗакону України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним таГосподарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеномустаттею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно доЗакону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначенимст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що 10.02.2020 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №1020540 у формі електронного документу з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до п.п. 1.1.-1.7. п. 1 договору №1020540 від 10.02.2020 року, кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п. 1.4. договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника.

Типом кредиту є кредит. Сума (загальний розмір) кредиту становить 10000 грн. у валюті: Українські гривні. Кредит надається строком на 30 днів з 10.02.2020 року (строк кредитування). Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 11.03.2020 року.

Проценти за користування кредитом: 7500 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору.

Відповідно до п.п. 2.2.1 - 2.2.3. п. 2 договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.

Тобто, сторонами було погоджені всі істотні умови договору.

На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору позивачем було надано платіжне доручення №15052446 від 10.02.2020 року згідно якого, ТОВ «Мілоан» на виконання погоджених умов договору було направлено 10000 грн. ОСОБА_1 . Призначення платежу: кошти згідно договору 1020540 (а.с.23).

Вказані докази є належними та достатніми для висновку провиконання первісним кредиторомТОВ «Мілоан»свого обов`язкуза кредитним договором №1020540 від 10.02.2020 року.

Щодо відсотків за користуванням кредитом.

Відповідно до ч. 1ст. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).

Частиною 1статті 1048 ЦК Українипередбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 1.3 договору кредит надається строком на 30 днів з 23.01.2020 року (строк кредитування).

Згідно п. 1.4 термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 11.03.2020 року.

Згідно п. 1.5.2. Проценти за користування кредитом: 7500 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.

Згідно п. 1.6 Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Відповідно до п.п. 2.2.1- 2.2.3. п. 2 договору, позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах визначених п. 2.3 договору.

Проценти нараховуютьсяза стандартною(базовою)ставкою,що визначенап.1.6.цього договору,яка єнезмінною протягомвсього строкукредитування,окрім випадків,коли заумовами акцій,програм лояльності,спеціальних пропозицій,тощо,визначена вп.1.5.2процентна ставкапротягом первісногостроку кредитуваннявизначеного п.1.3,запропонована позичальникузі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п. 1.6. договору. Якщо визначена п. 1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п. 1.6. договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов`язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованості зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановлено п.1.6 та процентною ставкою визначеною п. 1.5.2 договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено товариством без письмової (такої, що прирівнюєте до письмової) згоди позичальника.

Відповідно до п. 2.3.1.2 договору, позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).

Як вбачається із розрахунку заборгованості ОСОБА_1 наданої позивачем, нарахування відсотків за користування кредитним коштами здійснювалося протягом 6 днів (строк кредитування) за ставкою передбаченою п. 1.5.2. договору, та після закінчення строку дії договору протягом 60 днів, тобто, протягом погодженого сторонами строку, передбаченого п. 2.3.1.2. договору.

Оскільки кредит вчасно не повернуто, за умовами п. 2.2.3. Кредитного договору, відбулася автопролангація, яка не може перевищувати 60 днів.

Таким чином, у відповідності до вищезазначених пунктів Кредитного договору розмір відсотків за користування кредитом протягом встановленого умовами Кредитного договору строку, розраховувався за формулами:

1) у період із 11.02.2020 по 11.03.2020 підлягають сплаті проценти у розмірі 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 10 000,00 (сума кредиту) * 0,025 (2,50/100) * 30 (днів) = 7 500,00 грн. (п. 1.5.2 Кредитного договору № 1020540 від 10.02.2020);

2) у період із 12.03.2020 по 10.05.2020 підлягають сплаті проценти у розмірі 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, що складає: 10 000,00 (сума кредиту) * 0,025 (2,50/100) * 60 (днів) = 15 000,00 грн. (п.п. 1.6, 2.2.3 Кредитного договору № 1020540 від 10.02.2020).

Відповідно дост. 1077 ЦК Українипередбачено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг від 06.02.2014 року № 352 «Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 року №231» до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі, права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі, шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Відповідно дост. 1078 ЦК Українипредметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.

Як встановлено судом, 20.08.2020року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір про відступлення прав вимоги №02/08, за умовами якого ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за що сплатило грошові кошти.

Відповідно до витягу з додатку 1 до вказаного договору ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором №1020540 на загальну суму заборгованості у розмірі 33700 грн.

24.01.2022року між ТОВ «Діджи Фінанс» та ТОВ «ФК «Пінг-Понг» укладено договір факторингу №1/15, за умовами якого ТОВ «Діджи Фінанс» передало (відступило) ТОВ ««ФК «Пінг-Понг» права вимоги зазначені в реєстрі, а ТОВ «ФК «Пінг-Понг» прийняло належні права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників, за що сплатило грошові кошти.

Відповідно дододатку 1до вказаного договору ТОВ «ФК «Пінг-Понг» прийняло право вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором №1020540 на загальну суму заборгованості у розмірі 33700 грн.

Відповідно до долучених до електронної справи договорів, за яким відступлено право вимоги боргу ОСОБА_1 за кредитним договоромсторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов, визначили межі, зміст прав, які перейшли до нового кредитора, порядок передачі документів новому кредитору, що підтверджують права вимоги до боржника.

Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до ОСОБА_1 відТОВ «Мілоан» до ТОВ «Діджи Фінанс»,від ТОВ «Діджи Фінанс»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке 01 липня 2025 рокузмінило назвуна Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за укладеним договором кредиту з відповідачем.

Відповідачем ОСОБА_1 фактично отримані та використані кредитні кошти у розмірі 10000 грн., що підтверджується матеріалами справи. В добровільному порядкувідповідач отримані у кредит кошти в сумі 10000 грн.на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило назвуна Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс», не повернула,а томусуд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_4 на користь кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс» заборгованостіза тілом кредиту урозмірі 10000 грн.

Окрім цього, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача щодо стягнення із відповідача ОСОБА_1 на користь позивача відсотків за користування наданими кредитними коштами у розмірі 22500 грн, та комісії у розмірі 1200 грн., оскільки розмір відсотків за користування кредитними коштами та строк їх нарахування відповідає погодженим сторонами умовам договору.

Вирішуючи спір у справі, яка переглядається, суд першої інстанції надав належної правової оцінки обставинам та доказам, якими обґрунтовувалися вимоги, іншим фактичним даним, які випливають із встановлених обставин, а томудійшов правильного висновку про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Пінг-Понг», яке змінило назву наТовариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Солвентіс».

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

У частині першійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апеляційної скарги не створюють висновок про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»).

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги на предмет законності судового рішення виключно в межах заявлених в суді першої інстанції вимог та які безпосередньо стосуються правильності застосування судом норм матеріального і дотримання норм процесуального права, у зв`язку із чим, не вдається до аналізу і перевірки інших доводів, які за своїм змістом зводяться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин у справі, оскільки доводи апеляційної скарги не спростовують правильність висновків суду першої інстанції і не дають підстав вважати, що судом порушено норми процесуального права та/або неправильно застосовано норми матеріального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах кого діє ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 22 квітня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України.

Судді: