Ухвала від 03.11.2025 по справі 490/274/25

Ухвала

3 листопада 2025 року

м. Київ

справа № 490/274/25

провадження № 61-12653ск25

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Карпенко С. О., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар Аліна Леонідівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Виконавчий комітет Миколаївської міської ради, про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

10 жовтня 2025 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» подана касаційна скарга ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар А. Л., на постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, повний текст якої складено 7 липня 2025 року.

Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій

статті 394 цього Кодексу.

Касаційна скарга містить клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

В обґрунтування заявник вказує, що вперше касаційна скарга подана ним у межах передбаченого законом строку, проте подану ним касаційну скаргу ухвалою Верховного Суду від 29 вересня 2025 року повернено особі, яка її подала.

Касаційний суд вважає за необхідне зазначити, що процесуальний строк, зокрема строк на апеляційне оскарження, у разі повторного подання апеляційної скарги може бути поновлено у випадку дотримання одночасно таких умов:

- первісне звернення до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою відбулось у межах передбаченого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження;

- повторне подання апеляційної скарги відбулось в межах строку апеляційного оскарження, встановленого процесуальним законом, або упродовж розумного строку після отримання копії відповідної ухвали суду про повернення первісної скарги, без невиправданих затримок і зайвих зволікань;

- скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до реалізації ним права на апеляційне оскарження й вжито усіх можливих та залежних від нього заходів з метою усунення недоліків апеляційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої апеляційної скарги, і такі недоліки фактично усунуті станом на момент повторного звернення з апеляційною скаргою;

- доведено, що повернення попередньо поданих апеляційних скарг відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення, і які обумовлені наявністю об`єктивних і непереборних обставин, що унеможливили або значно утруднили можливість своєчасного звернення до суду апеляційної інстанції, й не могли бути усунуті скаржником;

- наявність таких обставин підтверджено належними і допустимими доказами.

Вказаний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 (провадження № К/990/17155/23).

Слід зазначити, що під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду, а з боку держави не повинні чинитися правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Європейський суд з прав людини зауважує, що стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції»).

Касаційний суд вважає, що, з урахуванням встановлених обставин, ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар А. Л., на засадах верховенства права необхідно забезпечити доступ до незалежного і безстороннього вирішення спору за встановленою процедурою.

Водночас касаційний суд враховує, що вперше ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар А. Л., подав касаційну скаргу у встановлений законодавством строк; зі зверненням з касаційною скаргою вдруге не зволікав.

Розглянувши клопотання, касаційний суд дійшов висновку, що вказані заявником причини пропуску строку на касаційне оскарження судового рішення свідчать про пропуск процесуального строку з поважних причин.

Встановлені обставини є підставою для задоволення клопотання і поновлення ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар А. Л., строку на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 30 червня

2025 року.

Проте касаційне провадження не може бути відкрито з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у пунктах 2 і 3 частини першої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень)

(пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

Підставою касаційного оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2025 року заявник визначає порушення, зокрема судом першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, зазначаючи, що правові підстави для закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини, відсутні.

Також заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, на постанови Верховного Суду.

Проте заявник не зазначає на підставі яких саме пунктів (пункту) та

частин (частини) статті 389 ЦПК України оскаржується судове (судові) рішення, а лише узагальнено посилається на статтю 389 ЦПК України, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження за касаційною

За таких обставин заявнику необхідно подати до Верховного Суду виправлену касаційну скаргу, оформлену у відповідності до вимог статті 392 ЦПК України, зазначивши підстави касаційного оскарження, і надати докази надсилання копій цієї скарги та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 392 ЦПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено клопотання особи, яка подає скаргу.

Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право: 1) залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; 2) скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду; 3) скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд; 4) скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині; 5) скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині; 6) у передбачених цим Кодексом випадках визнати нечинними судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині; 7) у передбачених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених в пунктах 1-6 частини першої цієї статті (стаття 409 ЦПК України).

У касаційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар А. Л., вказує про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права. Проте у клопотанні заявник просить скасувати лише постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2025 року, якою залишено без змін ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 травня 2025 року.

З огляду на наведене клопотання заявника не відповідає змісту касаційної скарги та вимогам закону, тому потребує уточнення.

Оскільки касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 ЦПК України, вона відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України залишається без руху.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар Аліна Леонідівна, строк на касаційне оскарження постанови Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2025 року.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Ротар Аліна Леонідівна, на постанову Миколаївського апеляційного суду від 30 червня 2025 року залишити без руху.

Надати заявнику десять днів з дня вручення цієї ухвали для усунення зазначених недоліків.

У разі невиконання у встановлений судом строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною і підлягатиме поверненню заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. О. Карпенко