Постанова від 12.11.2025 по справі 2-9/11

Справа № 2-9/11

Провадження № 22-ц/801/2258/2025

Категорія:

Головуючий у суді 1-ї інстанції Патраманський І. І.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2025 рокуСправа № 2-9/11м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Копаничук С.Г., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Закерничної А.О.,

за участю сторін: представника Тиврівського ВДВС Фролової Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу №2-9/11 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» на дії головного державного виконавця Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фролової Людмили Миколаївни по поверненню виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання,

за апеляційною скаргою Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року, яку постановив суддя Патраманський І.І. в Тиврівському районномусуді Вінницької області, повний текст складено 12 вересня 2025 року,

в с т а н о в и в :

ТОВ «ФК «Форінт» звернулось до суду зі скаргою на дії головного державного виконавця Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фролової Л.М. по поверненню виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Скарга обґрунтована тим, що ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2025 року здійснено процесуальне правонаступництво у справі №2-9/11 (145/968/16-ц) та АТ «Мегабанк» замінено його правонаступником - ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

18 липня 2025 року на адресу Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стягувачем ТОВ «ФК «Форінт» направлено заяву про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 за виконавчим документом - ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року в справі № 145/968/16-ц про затвердження мирової угоди між АТ «Мегабанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт» та ОСОБА_1

12 серпня 2025 року головним державним виконавцем Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фроловою Л.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому документі, а саме ухвалі Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року, відсутні число, місяць і рік народження боржника, що унеможливлює прийняття його до виконання.

Не погоджуючись із діями державного виконавця, вважаючи повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірним та незаконним, ТОВ «ФК «Форінт» просило суд:

- визнати неправомірними дії головного державного виконавця Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фролової Л.М. при винесенні повідомлення від 12 серпня 2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу ТОВ «ФК «Форінт» без прийняття до виконання;

- скасувати повідомлення головного державного виконавця Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фролової Л.М. від 12 серпня 2025 року про повернення виконавчого документу стягувачу ТОВ «ФК «Форінт» без прийняття до виконання;

- зобов`язати головного державного виконавця Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фролову Л.М. та інших відповідальних осіб Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вирішити питання про прийняття до виконання виконавчого документа, а саме ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року у справі № 145/968/16-ц про затвердження мирової угоди між АТ «Мегабанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт» та ОСОБА_1 .

Також просить стягнути з Тиврівського відділу державної виконавчої служби понесені витрати на правничу допомогу.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року скаргу задоволено повністю.

Також стягнуто на користь ТОВ «ФК «Форінт» за рахунок бюджетних асигнувань Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на правничу допомогу в розмірі 7000 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду, Тиврівський відділ державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) подав апеляційну скаргу, оскільки вважає її незаконною та необґрунтованою, тому просив скасувати ухвалу Тиврівського районного суду Вінницької області від 12 вересня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні скарги відмовити.

В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» обов`язковими реквізитами виконавчого документа є зокрема: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та по батькові (для фізичних осіб), а також дата народження боржника (число, місяць і рік). Отже відсутність цих відомостей унеможливлює ідентифікувати боржника та порушує вимоги до виконавчого документа.

Крім того, вважає, що скаржником не надано належних доказів понесених витрат (договір, акти виконаних робіт, платіжні документи), що унеможливлює їх реальність та розумність.

У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Форінт» просило залишити її без задоволення, а ухвалу суду без змін. Крім того просить стягнути з Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши осіб, які з`явились в судове засідання, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.

З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року в справі №145/968/16-ц затверджено мирову угоду між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 , відповідно до якої остання визнала боргові зобов`язання перед АТ «Мегабанк» та зобов`язалась їх сплатити відповідно до погодженого сторонами графіка платежів.

Ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 19 березня 2025 року здійснено процесуальне правонаступництво у справі № 2-9/11 (145/968/16-ц) та АТ «Мегабанк» замінено його правонаступником на ТОВ «Фінансова компанія «Форінт».

18 липня 2025 року на адресу Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) стягувачем ТОВ «ФК «Форінт» направлено заяву про відкриття виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 за виконавчим документом - ухвалою Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року в справі № 145/968/16-ц про затвердження мирової угоди між АТ «Мегабанк», правонаступником якого є ТОВ «ФК «Форінт» та ОСОБА_1

12 серпня 2025 року головним державним виконавцем Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Фроловою Л.М. винесено повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання, оскільки у виконавчому документі, а саме ухвалі Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року, відсутні число, місяць і рік народження боржника ОСОБА_1 , що унеможливлює прийняття його до виконання.

Суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України).

Відповідно до статті 1Закону України«Про виконавчепровадження» (надалі Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім`я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред`явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти. У разі пред`явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.

Згідно з пунктом 6 частини четвертої статті 4 Закону виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.

Серед засад виконавчого провадження, визначених статтею 2Закону України«Про виконавчепровадження» є обов`язковість виконання рішень.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Частина 5 вказаної статті передбачає, що під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Відповідно до частини четвертої статті 263ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 22 серпня 2018 року у справі №471/283/17-ц(провадження №61-331св18) викладено такий правовий висновок: «Згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 3 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну. Тому відсутність у виконавчому листі відомостей про дату народження боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків та його паспортні дані не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчих документів без прийняття до виконання».

Подібні за змістом правові висновки викладені також у постановах Верховного Суду у складі колегій Касаційного цивільного суду від 16 жовтня 2019 року у справі №219/7439/14-ц (провадження №61-31681св18), від 11 грудня 2019 року у справі №487/3774/16-ц (провадження №61-42083св18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 08 травня 2019 року у справі №813/2125/16(провадження №К/9901/21841/18), а також у постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі №6-45цс14. Підстави для відступлення від наведених правових висновків відсутні.

Європейський суд з прав людини вказує, що «право на суд» було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина «судового розгляду» (HORNSBY v. GREECE, , №18357/91, § 40, рішення Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року).

Таким чином, сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчих документів без прийняття до виконання.

Отже апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що відсутність у виконавчому документі дати народження боржника не є безумовною підставою для повернення виконавчого документа, тому дії головного державного виконавця Фролової Л.М. при винесенні повідомлення від 12 серпня 2025 року про повернення виконавчого документа стягувачу ТОВ «ФК «Форінт» без прийняття до виконання на підставі пункту 6 частини 4статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку із відсутністю у виконавчому документі дати народження боржника, порушують права стягувача та є такими, що не відповідають вимогам закону.

Колегія суддів також звертає увагу на те, що державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження наділений повноваженнями самостійно отримати вказану інформацію з метою ідентифікації особи боржника та захисту інтересів стягувача.

Крім того, як вбачається з резолютивної частини ухвали Тиврівського районного суду Вінницької області від 30 червня 2016 року про затвердження мирової угоди (т.2 а.с.108 на звороті) в пункті 11 міститься інформація щодо дати народження ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та її РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідно достатті 451 ЦПК Українипередбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Щодо доводів апеляційної скарги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійнуправничу допомогу;2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані зправничою допомогоюадвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничоїдопомогиза рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати направничу допомогуадвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1)розмір витратнаправничу допомогуадвоката в тому числі гонорару адвоката за представництво суді та іншуправничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничоїдопомогита на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничоїдопомогина підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат направничу допомогуз метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничоїдопомоги.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-цта в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничоїдопомогиадвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничоїдопомогиу разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» на адресу Тиврівського районного суду Вінницької області та Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) була направлена відповідна заява ТОВ «ФК «Форінт», до якої були долучені докази понесених витрат (договір про надання правничої допомоги із додатковими угодами, а також складений між сторонами 03 вересня 2025 року акт приймання-передачі наданих послуг, згідно якого розмір витрат складає 9000 грн).

Відповідно до положень ст. 452 ЦПК Українисудові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 18.12.2024 по справі №921/357/20, чинне законодавство не містить заборони на користування професійною правничою допомогою учасниками справи під час звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного (приватного) виконавця. Відсутні подібні обмеження щодо використання правничої допомоги і суб`єктами оскарження. Згідно зі статтею 344 ГПК України(аналогічні за змістом положеннястатті 452 ЦПК України) судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Отже, посилання апелянта щодо необґрунтованості стягнення коштів на користь ТОВ «ФК «Форінт» в сумі 7 000 грн на професійну правничу допомогу з підстав відсутності підтверджуючих документів є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи, які містять докази направлення 04 вересня 2025 року зазначених документів в електронний кабінет відділу виконавчої служби (доставлено 04 вересня 2025 року о 12:07 год).

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Процесуальних порушень, які були б обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції чи призвели б до неправильного вирішення справи апеляційним судом не встановлено.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу Тиврівського відділу державної виконавчої служби у Вінницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) залишити без задоволення.

Ухвалу Тиврівського районногосуду Вінницькоїобласті від12вересня 2025року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 12 листопада 2025 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Копаничук С.Г.

Матківська М.В.