Ухвала

від 14.09.2006 по справі 12/162

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД 

ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА      

"14" вересня 2006 р.                                                            

Справа  № 12/162

         Суддя  В.М. Тисянчин, розглянувши заяву

Приватного підприємства „Екс. Ті. Сі. Іллічівськ” (смт. Кольчино  Мукачівського району) про перегляд судового

рішення від 27.03.2006р. по справі №12/25 за нововиявленими обставинами 

за позовом  Приватного

підприємця ОСОБА_1(м. Свалява)

до Приватного підприємства „Екс. Ті. Сі. Іллічівськ” (смт. Кольчино  Мукачівського району)

про стягнення заборгованості в сумі 61130,04грн.,

Від позивача: ОСОБА_1, приватний підприємець 

Від відповідача (заявника): не з”явився

Суть спору:  про перегляд

судового рішення від 27.03.2006р. по справі №12/25 за нововиявленими

обставинами.

          У судових

засіданнях 22.08.2006р. та 04.09.2006р. приймали участь представники  відповідача (заявника) Гонак Т.О. -директор;

Думнич В.І. - представник  за дорученням

№57 від 22.08.2006р., які підтримали заяву про перегляд за нововиявленими

обставинами  судового рішення від

27.03.2006р. по справі №12/25, посилаючись на її обґрунтованість   обставинами, 

зазначеними в ній та довідкою ДП „Свалявська лісове господарство” від

14.04.2006р. НОМЕР_1, і подали в судовому засіданні заяву вх. НОМЕР_2 від

04.09.2006р. про доповнення й уточнення до раніше поданої заяви.

          Так як позивач у

судове засідання не з”явився, а копія другого примірника (всупереч вимогам

процесуального законодавства) заявником і його представниками не була надіслана

заздалегідь   поштовим відправленням

позивачу (ОСОБА_1) суд вимушений був відкласти розгляд справи на пізніший

термін в розумні строки з огляду на необхідність отримання додаткових пояснень

від ОСОБА_1 по суті обставин, викладених з врахуванням доповнень вищевказаної

заяви, через що розгляд справи відкладався за межі строку визначеного ч.3

ст.114 ГПК України.

          При цьому, ухвалою

суду від 04.09.2006р. уточнено час наступного судового засідання -14.09.2006р.

11год.30хв., та з метою вирішення і з”ясування на місці (під час судового

засідання) у разі виникнення обставин, що потребували б з”ясування визначена

явка уповноважених представників сторін у судове засідання обов”язковою. З

метою дотримання строків визначених ч.3 ст.114 ГПК України, судом вжито

необхідних заходів для своєчасного повідомлення сторін про час судового

засідання та можливості отримання судом пояснень  приватного підприємця ОСОБА_1 (позивача) на

додаткову заяву відповідача (заявника) ПП 

„Екс. Ті. Сі. Іллічівськ”, через що ухвалу суду від 04.09..2006р.

надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення (приєднано у

справі) сторонам 08.09.2006р.

          Телеграмою від

14.09.2006р. вх. НОМЕР_3 заявник просить відкласти розгляд справи на пізніший

термін, тоді як за день до розгляду справи 13.09.2006р. директор Гонак

Т.О.  у присутності помічника судді

Соляник С.Ф.  додатково (крім ухвали  суду від 04.09.2006р., яку отримав

08.09.2006р.) проінформований про вимоги п.3 ст.114 ГПК України щодо розгляду

заяви у місячний строк з дня її надходження.

          Крім того,

перенесення розгляду заяви на строк який би підходив   представнику 

заявника ускладнювався можливою десятиденною командировою в м. Київ

головуючого судді  у справі (лист

Академії суддів України від 12.09.2006р. №7-682/06).

          З огляду на

складені обставини, представник заявника 

Гонак Т.О. запевнив про свою явку разом із представником у судове

засідання.

          Враховуючи те, що

судом вже задовільнялось клопотання заявника від 22.08.2006р. (приєднано у

справі) про відкладення розгляду справи через неможливість того ж представника

прибути у судове засідання суду, поведінку представника заявника Гонак Т.О.,

яка направлена на затягування вирішення заяви по суті, клопотання в телеграмі

про видачу  неконкретно вказаних

документів, тоді як у поверненій із апеляційного провадження справи №12/25

містяться зазначення про ознайомлення відповідача  з матеріалами справи  (а.с 120, 21.07.2006р. згідно заяви від

21.07.2006р. вх. НОМЕР_4та 13.03.2006р. -3 стор. обкладинки справи);

достатністю матеріалів (що підтверджують чи спростовують обставини) для

здійснення  висновку суду, відсутністю в

ГПК  приписів щодо „погодження” строків  із сторонами про відкладення розгляду

справи  -судом відхиляється клопотання

відповідача (заявника) про відкладення розгляду справи на пізніший термін.

          Позаяк, дотримання

процесуальних строків та часу призначення до розгляду справ є прерогативою

суду, який в даному випадку, попередивши заявника  за 6 днів до судового засідання (не зобов”язував

його надати які-небудь матеріали,  не

порушив основних засад судочинства, в змагальності сторін та свободі в наданні

ними суду своїх доказів  у доведенні

перед судом їх переконливості, праві на представництво (ст. 129 ГПК України)).

          З огляду на

клопотання заявника зазначеного в телеграмі щодо надіслання йому надані ОСОБА_1

„документів  для ознайомлення

підготовки   до розгляду справи”, то

суд  констатує, що справа №12/162 містить

тільки матеріали, що подав заявник та 

подане в судове засідання письмове заперечення  на заяву, а ознайомлення  зі справою 

здійснюється відповідно до п.3.7 Інструкції з діловодства в Господарських

судах  України (затверджених наказом

Голови ВГСУ №75 від 10.12.2002р.).

          Слухання

справи  відкладалось: 22.08.2006р;

04.09.2006р.

          Втім, висловлення

на адресу суду  директора  ПП „Екс. Ті. Сі. Іллічівськ” в заяві від

26.07.2006р. (вх.№6087) „Ми розуміємо, що рішення суду , незаконність якого

лежить прямо на поверхні, з певних причин переглядати судді не хочеться, тому

тут діє не закон,  а інші чинники”

-розуміється як тиск на суд, а поведінка заявника такою, що виходить за межі

ст.22 ГПК України, ст.13 (п.13) ЦК України, містить ознаки, що межують з діями,

які переслідуються в кримінальному порядку, і може бути предметом окремої

правової оцінки.

          Приватний

підприємець ОСОБА_1  повністю заперечив

заяву ПП  „Екс Ті. Сі. Іллічівськ” (в

тому числі додаткову), про що подав письмове заперечення від 14.09.2006р. №7902

(вх.). Зокрема, посилається на те, що всі обставини на які вказує заявник були

предметом розгляду по справі №12/25 і досліджувались у судових засіданнях  та повідомив, що Розпорядженням  Закарпатської обласної державної

адміністрації від 19 липня 2005р. №НОМЕР_5 скасовано Розпорядження №НОМЕР_6 від

29.09.2003р. (про що подав суду письмовий перелік регуляторних актів, які

втратили чинність).  

                                        Судовим

розглядом встановлено:

          Заявник звернувся

з вимогою про перегляд за нововиявленими 

обставинами судового рішення від 27.03.2006р. по справі №12/25  за яким із заявника на користь Приватного

підприємця ОСОБА_1  присуджено до

стягнення 61130,04грн. -основного боргу; 611,30грн. -у відшкодування  витрат по оплаті держмита; 118грн. -у

відшкодування  витрат по оплаті за

інформаційно -технічне забезпечення судового процесу.

          У якості

нововиявлених обставин заявником зазначено наступне:

          08.06.2006р.

листом ДП „Свалявська лісове господарство” 

за червень-липень 2005р. було здійснено відпуск лісопродукції (порода

бук) у кількості 493,59м.куб. Не знаючи про наявність й існування   цієї істотної обставини (за словами

заявника) на момент розгляду справи він був позбавлений можливості використати

її в  заперечення позову, а суд дослідити

й врахувати при вирішенні спору, що потягло, на його думку, однобічний розгляд

справи і прийняття по ній помилкового рішення та неврахування судом

Розпорядження Обласної державної адміністрації №НОМЕР_6 від 29.09.2003р. „Про

додаткові заходи щодо попередження розкрадання лісоматеріалів на території

області”.

          Пріоритетним

предметом  додатково поданої заяви від

04.09.2006р. стають обсяги та джерела отримання лісопродукції у Приватного

підприємця ОСОБА_1,  яку той згодом

поставив    Приватному  підприємству „Екс Ті. Сі. Іллічівськ”, та

ставиться під сумнів законність її походження і доставки заявнику.

          Правовий аналіз

доказів, які містяться у матеріалах справ №12/25 і 12/162 вимагає констатувати

наступне:

             Приватним

підприємцем ОСОБА_1 придбано  ліс буковий

в асортименті   за період

другого-третього кварталу 2005р. загальною кубомасою 788,06грн. м. куб.:

-          від

Свалявського ДЛГ -550,16м. куб. (червень-липень 2005р., довідка від

14.04.2006р. НОМЕР_1, а.с. НОМЕР_7 від 16.06.2006р. №НОМЕР_8 (02-11);

-          від ТОВ

„Золота долина” -152,12м.куб. (ІІІ кв. 2005р., довідка від 04.05.2006р.

№НОМЕР_9);

-          від Приватного

підприємця ОСОБА_2 -85,78м. куб. (ІІ-ІІІ кв. 2005р., довідка НОМЕР_10від

04.05.2006р.).

Наявні обсяги лісу доставлялись Приватному підприємцю ОСОБА_1

переважно транспортом постачальників:

-          ТОВ „Золота

долина” -подорожні листи №№НОМЕР_11 НОМЕР_12 (а.с. №НОМЕР_13);

-          ПП ОСОБА_2 -власна доставка (а.с.

№НОМЕР_14);

-          перевізник ТОВ „Контакт 5”, с.

Неліпино Свалявського району, ЗКПО 22079947, подорожні листи НОМЕР_15; НОМЕР_16

(а.с. НОМЕР_17).

Перевезення здійснювалися багаторазовими рейсами на автомобілях

великої тонажності:

-          УРАЛ 4320; д/н

НОМЕР_18 (водій ОСОБА_3);

-          КРАЗ 255; д/н НОМЕР_19 та причіп

НОМЕР_20 (водій ОСОБА_4);

Відтак, в судовому засіданні ПП ОСОБА_1 черговий раз заявив суду

про те, що    накладні виписувались та

підписувались тільки по факту отримання заявником лісопродукції на складі ПП

„Екс. Ті. Сі. Іллічівськ”, про що ствердив письмово, зіславшись на лист від

28.04.2006р.   НОМЕР_21 начальника

Свалявського РВ УМВС України в Закарпатській області, підполковника міліції

Сверловича В.М., адресовані директору  ПП

„Екс. Ті. Сі. Іллічівськ” п. Гонак  О.Т.

щодо перевірки законності діяльності ОСОБА_1 (а.с. НОМЕР_22).

Посилання заявника на вплив регуляторного акту -Розпорядження

Закарпатської ОДА №НОМЕР_6 від 29.09.2003р. на господарську діяльність між

сторонами у спорі і законність їх діяльності, оцінка ступеня підґрунтя для

виникнення нововиявлених обставин судом розглядаються в контексті ст.108

Лісового кодексу України, за яким незаконно добута деревина та інші лісові

ресурси підлягали б вилученню у разі виявлення факту незаконного походження

лісопродукції у ПП ОСОБА_1

Як на період поставки лісопродукції ПП ОСОБА_1 підприємству

-заявнику, так на момент постановлення цієї ухвали відповідачем не доведено

незаконність  походження лісотовару у ПП

ОСОБА_1 (ст.33 ГПК України).  

До того ж, чинність вказаного вище 

розпорядження обмежена 26 липням 2005р., тоді як основна діяльність між

сторонами проводилась після цієї дати.

Позаяк, відсутність ґрунтовних доказів в підтвердження заперечень

заявника щодо відсутності боргу в сумі 61130,04грн. стверджується також його телеграмою

від 27.05.2006р. на адресу ЛАГС (а.с -НОМЕР_23), не надані такі докази станом

на момент постановлення ухвали у справі №12/162.

При вирішенні даної заяви суд виходив  з того, що перегляд судового рішення за

нововиявленими обставинами є окремою процесуальною формою судового процесу, яка

визначається юридичною природою цих обставин.

До даних обставин (нововиявлених) відносяться матеріально-правові

факти, на яких ґрунтується вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які

мають значення для правильного вирішення спору, і за своєю юридичною суттю є

фактичними даними, що в установленому порядку спростовують факти, які було

покладено в основу судового рішення.

Не можуть вважатись нововиявленими обставини, що встановлюються на

підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами. У разі подання таких

доказів у процесі перегляду судового рішення за правилами розділу ХІІІ ГПК

України господарський суд має прийняти ухвалу про залишення судового рішення

без змін (п.1.3. Роз”яснення Президії ВГСУ від 21.05.2002р. №04-5/563).

Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, які мали бути

вдомі заявникові на час прийняття рішення господарським судом (п.2 листа ВГСУ

від 11.12.2000р. №01-8/737 „Про практику вирішення окремих категорій спорів”).

Якщо нововиявлені обставини відсутні, господарський суд приймає

ухвалу про залишення рішення без змін (п.8 листа від 06.06.1994р. №01-8/368

„Про деякі питання практики вирішення господарських спорів”).

Таким чином, обставини на які посилається заявник у справі №12/162

не мають суттєвого значення для справи №12/25, оскільки не пов”язані з вливом

на правильність висновку суду, щодо предмету спору по суті зазначених у

позовній заяві вимог.

          Отже, у

задоволенні поданої заяви про перегляд рішення від 27.03.2006р. по справі

№12/25 належить відмовити. 

Вирішуючи дану заяву по суті, суд намагався дотримуватись

процесуальних засад  господарського

судочинства, де у ст.33 ГПК України визначено правила розподілу тягара

доказування, згідно з яким кожна сторона повинна довести ті обставини, на які

вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються

сторонами та іншими учасниками судового процесу.  Отже, кожна сторона повинна самостійно

визначати предмет доказування, тобто коло фактів матеріально-правового

значення, необхідних для вирішення справи по суті. На склад цих фактів вказує

норма матеріального права, яка визначає права і обов”язки сторін у конкретній

справі. Відповідач (заявник) має добросовісно, відповідно до вимог ст.22 ГПК

України користуватись належними йому процесуальними правами у процесі

доказування, а отже самостійно визначати та подавати докази для обґрунтування

своїх заперечень.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі обґрунтовують

свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Тому мотиви ухвали суду не

дають підстав для висновку про неможливість подання відповідачем (заявником)

доказів на стадії розгляду заяви  цим

судом.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4,

86, 112-114 Господарського процесуального кодексу України, суд    

УХВАЛИВ:

          У задоволенні

заяви про перегляд  рішення від

27.03.2006р. у справі №12/25 за нововиявленими обставинами, відмовити.

Суддя                                                                                 

В.М. Тисянчин