Рішення

від 29.01.2008 по справі 12/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/2

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

29.01.2008                                                             Справа  № 12/2

За позовом    Закритого акціонерного товариства „Закарпатське облпаливо”,           м. Ужгород

до відповідача    Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист”, м. Ужгород

про    стягнення суми 1939,52 грн. трьох процентів річних та 6073,07 грн. інфляційних                                                                       

                                                                                     Суддя  Л.М. Якимчук  

Представники:

від позивача –  Курей П.П. –голова правління

від відповідача –не з"явився.

СУТЬ СПОРУ: Закрите акціонерне товариство „Закарпатське облпаливо”,            м. Ужгород (далі –позивач) звернулося з позовом до Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіях „Закарпаттурист”, м. Ужгород (далі –відповідач) про стягнення суми 1939,52 грн. трьох процентів річних та 6073,07 грн. інфляційних, у зв'язку з неповним виконанням рішення господарського суду Закарпатської області від 22.10.02 у справі №12/240, яким  присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 13251,99 грн. основного боргу, 5091,04 грн. інфляційних та 894,51 грн. три проценти річних.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на їх обґрунтованість матеріалами справи.

Відповідач у відзиві на позов та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що не підлягають стягненню три проценти річних та інфляційні, оскільки погашений основний борг та позивачем пропущено строк позовної давності.

Заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 22.10.02 у справі №12/240 встановлено факт передачі позивачем відповідачу вугілля на підставі рахунків-фактури №148 від 15.05.01 та №292 від  07.02.1999р.   та    довіреності

№815098 (серія ЯАХ) від 07.02.1999р. та стягнуто з відповідача на користь позивача суму 13251,99 грн. основного боргу, 5091,04 грн. інфляційних збитків та 894,51 грн. три проценти річних, всього 19237,54 грн. Вищий господарський суд України своєю постановою від 08.07.03 залишив рішення без змін. На виконання  згаданого рішення видано наказ від 19.11.03.

Після набрання законної сили судовим рішенням, відповідач в добровільному порядку сплатив 2689,62 грн., а решту 16547,92 грн. було стягнуто органом ДВС, що підтверджується копією виписки з банківського рахунку від 19.09.06.

Позивач надіслав на адресу відповідача вимогу від 08.12.06 №115, отримання якої підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення від 13.12.06, в якій просить в семиденний строк сплатити   1939,52 грн. три проценти річних та 6073,07 грн. інфляційних, що виникли у зв'язку з несвоєчасністю розрахунків з часу набрання законної сили рішенням господарського суду від 22.10.02. Однак, вказана вимога, залишена відповідачем без відповіді та виконання.

Позивачем, на підставі ст. ст. 526, 530, 625 Цивільного кодексу України, заявлено позов про стягнення з відповідача суми 1939,52 грн. трьох процентів річних за період з 22.10.02 по 19.09.06 та 6073,07 грн. інфляційних  за період з листопада 2002 року по серпень 2006 року, тобто до 01.09.06.

Відповідач не погоджується з позовними вимогами, посилаючись на недоведеність обставин моменту виникнення прострочення грошового зобов'язання та на необґрунтованість нарахувань суми позову з огляду на сплату основного боргу. Відповідач вважає, що строк позовної давності минув, беручи до уваги зміст позовної заяви, відповідно до якої моментом порушеного права позивач вважає листопад 2002 року.

Суд, вважає, що позовні вимоги належить задоволити частково, виходячи з наступного.

На момент ухвалення та набрання чинності рішенням господарського суду у справі №12/240 від 22.10.02 діяли норми Цивільного кодексу УРСР, відповідно до ст. 71 якого, враховуючи ст. 5 та ч. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в 3 роки.

В ст. 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк,  у  межах  якого особа  може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно штемпеля канцелярії господарського суду, позовна заява ЗАТ „Закарпатське облпаливо” від 02.01.07 за №01 надійшла до господарського суду 03.01.07.

Встановлено, що рішення господарського суду Закарпатської області від 22.10.02 у справі №12/240 виконано відповідачем  -  19.09.06.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту  або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 599 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Після прийняття судом рішення від 22.10.02 у справі №12/240 про стягнення коштів, грошове зобов'язання боржника щодо сплати боргу не припинилось, оскільки кредитор реально грошові кошти не отримав.

Відтак, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України відсотки річних та інфляційні втрати підлягають нарахуванню до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання, тобто до 19.09.06.

Отже, беручи до уваги викладене, а також дані, наведені у розрахунку до позову, позивач має право вимагати стягнення інфляційних збитків та трьох процентів річних, враховуючи 3-річний строк позовної давності.

Відповідно до розрахунку позивача, сума позовних вимог, яка включає 1939,52 грн. три проценти річних та 6073,07 грн. інфляційних, нарахована з листопада 2002 року по серпень 2006 року.

Оскільки позов заявлено 03.01.07, то в межах 3-річного строку вимоги позивача підлягають до задоволенню, а саме з січня 2004 року по серпень 2006 року про стягнення інфляційних  та з січня 2004 року по 19.09.06 про стягнення трьох процентів річних.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягають стягненню: інфляційні втрати , за період з січня 2004 року по серпень 2006 року, що згідно перерахунку, проведеного судом, становлять - 4368,64 грн.; три проценти річних, за період з 01.01.04 по 19.09.06, що згідно перерахунку, проведеного судом, становлять –1347,87  грн., а всього –6095,54 грн.

Позовні вимоги позивачем належним чином обґрунтовані та доведені відповідно з вимогами ст.ст. 32, 33, 34 ГПК України.

Згідно з ст.49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 72,78 грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та 84,20 грн. - на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.    Позов задоволити  частково

2. Стягнути з Закарпатського обласного закритого акціонерного товариства по туризму та екскурсіям „Закарпаттурист” (м. Ужгород,                      вул. Кошицька, 30, код 02648811) на користь закритого акціонерного товариства „Закарпатське облпаливо” (м. Ужгород, пл. Ш. Петефі, 14,   код 01881764):

- суму 5716,51 грн., в т.ч. 4368,64 грн. втрат від інфляції   та          1347,87  грн. три проценти річних;

- суму 72,78  грн. у відшкодування витрат по сплаті державного мита та                      суму 84,20 грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

3.    В решті позовних вимог відмовити.

Судові витрати в цій частині покласти на позивача.

Рішення суду набирає законної сили і підлягає обов'язковому виконанню на території України в порядку ст.85 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя                                                                                      Л.М. Якимчук