Постанова

від 14.09.2006 по справі 20-5/326-4/343-7/095-11/116

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ 

АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  

СУД

Постанова

Іменем України

  11

вересня 2006 року 

 Справа № 20-5/326-4/343-7/095-11/116

                    Севастопольський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого

судді                                                  Прокопанич

Г.К.,

суддів                                                                      Борисової

Ю.В.,

Плута В.М.,

за участю

представників сторін:

позивача:

Філонова О. О.,

довіреність №  121 від 07.12.04 -

товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит";

відповідача:

Уманця П. М. -

директор товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний

клуб "Севастополь";

відповідача:

Сазонова О. В.,

довіреність б/н від 10.01.06 - Регіональне відділення Фонду державного майна

України по місту Севастополю;

відповідача:

Луценка В.Г.  довіреність № 500/003 від 03.01.06  - Громадське об'єднання  "Футбольный клуб "Чайка";

третьої

особи: Сирського С.

В., довіреність № 03-15/21НОМЕР_1 від 25.07.06 -  Севастопольська міська рада;

третьої

особи: ОСОБА_1.,

паспорт НОМЕР_1 від 13.01.98 - суб'єкт 

підприємницької діяльності ОСОБА_1;

розглянувши

апеляційні скарги

Громадського об'єднання "Футбольный клуб "Чайка" та товариства з

обмеженою відповідальністю Професійний футбольний клуб "Севастополь"

на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя  Дмитрієв В.Є.) від 27.06.2006 у справі

№20-5/326-4/343-7/095-11/116

за

позовом           товариства з обмеженою відповідальністю

"Фаворит" (вул. Суворова, 15-7, м.Севастополь, 99011)

до           Регіонального

відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю (майд.

Повсталих, 6, м.Севастополь, 99008)

Громадського

об'єднання  "Футбольный клуб

"Чайка" (вул. Адм. Октябрьського, 20, м.Севастополь, 99011)

товариства

з обмеженою відповідальністю Професійний футбольний клуб

"Севастополь" (вул. Шостака, 7, м.Севастополь, 99045)

третя

особа:

Севастопольська

міська рада (вул. Леніна, 3, м.Севастополь, 99011)

про

визнання недійсними договорів №НОМЕР_1від 19.07.2001; від 01.02.2003;

19.05.2004; зобов'язання передати державне майно; зобов'язання укласти з  договір оренди майнового комплексу стадіону

"Чайка"

за

позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору:

суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 (вул. АДРЕСА_1, м. Севастополь, 99057)

до

 Регіонального відділення Фонду державного

майна України по місту Севастополю

Громадського

об'єднання  "Футбольный клуб

"Чайка"

про

визнання недійсним договору оренди та спонукання передати майно

ВСТАНОВИВ:

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 27.06.2006 (суддя Дмитрієв В.Є.) у

справі № 20-5/326-4/343-7/095-11/116 задоволено позов товариства з обмеженою

відповідальністю "Фаворит" до Регіонального відділення Фонду

державного майна України по місту Севастополю, Громадського об'єднання  "Футбольный клуб "Чайка",

товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб

"Севастополь" про визнання недійсними договорів №НОМЕР_1 від

19.07.2001; від 01.02.2003; 19.05.2004; зобов'язання передати державне майно;

зобов'язання укласти договір оренди майнового комплексу стадіону

"Чайка".

Задоволено

позов третьої особи -  суб'єкта

підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Регіонального відділення Фонду державного

майна України по місту Севастополю, Громадського об'єднання  "Футбольный клуб "Чайка" про

визнання недійним договору оренди та спонукання передати майно.

Визнано

недійсним договір оренди нерухомого майна № НОМЕР_1, укладений 19.07.2001 між

Регіональним відділенням Фонду державного майна 

України   по місту Севастополю та

Громадським об'єднанням „Футбольный клуб „Чайка".   Визнано

недійсним договір про співпрацю та розмежування функцій і повноважень   на  

території   стадіону   „Чайка",   укладений  

01.02.2003   року   між Громадським об'єднанням „Футбольный клуб

„Чайка" та товариством з обмеженою відповідальністю "СФЕД".

Визнано недійсним договір про передачу повноважень, укладений 19.05.2004 між

Громадським об'єднанням „Футбольный клуб „Чайка" та товариством з

обмеженою відповідальністю "СФЕД".

Громадське

об'єднання „Футбольный клуб „Чайка" зобов'язано передати Регіональному

відділенню Фонду державного майна України по місту Севастополю державне майно

стадіону „Чайка, розташоване за адресою: місто Севастополь, вулиця Адмірала

Октябрьського, 20.

Зобов'язано

Регіональне відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю

укласти з товариством з обмеженою відповідальністю „Фаворит" договір

оренди майнового комплексу стадіону „Чайка на умовах товариства з обмеженою

відповідальністю „Фаворит".

Не

погодившись з постановленим судовим актом, відповідачі - Громадське

об'єднання  "Футбольный клуб

"Чайка", товариство з обмеженою відповідальністю "Професійний

футбольний клуб "Севастополь" подали  

апеляційні скарги, в яких просять рішення скасувати, у позові відмовити.

Третя

особа - Севастопольська міська рада у поясненні на апеляційну скаргу також

просить рішення скасувати, у позовах відмовити.

Товариство

з обмеженою відповідальністю „Фаворит", заперечуючи проти апеляційних

скарг, просить їх задовольнити частково, рішення змінити.

У

зв'язку відпусткою судді Горошко Н.П. 26.07.2006 за розпорядженням виконуючого

обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М.

Шевченко у складі судової колегії була проведена заміна судді Горошко Н.П. на

суддю Щепанську О.А.

Ухвалою

виконуючого обов'язки голови Севастопольського апеляційного господарського суду

Н.М. Шевченко від 26.07.2006 відмовлено у задоволенні клопотання товариства з

обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб

"Севастополь" про відвід головуючого судді Прокопанич Г.К. та судді

Гонтаря В.І.

Судове

засідання 26.07.2006 відкладено на 11.09.2006.

У

зв'язку відпусткою судді Щепанської О.А. та зайнятістю у іншому судовому

процесі судді Гонтаря В.І. 11.09.2006 за розпорядженням виконуючого обов'язки

голови Севастопольського апеляційного господарського суду Н.М. Шевченко у

складі судової колегії була проведена заміна суддів Щепанської О.А. та Гонтаря

В.І. на суддів Плута В.М. та Борисову Ю.В.

За

клопотанням представників сторін судочинство здійснювалось російською мовою.

Розглянувши

справу повторно, в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу

України судова колегія встановила наступне.

У

червні 2004 року товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит"

звернулось до господарського суду з позовом до Регіонального відділення

Фонду Державного майна України у місті Севастополі, Громадського об'єднання

"Футбольный клуб "Чайка", товариства з обмеженою

відповідальністю "СФЕД", за участю третьої особи, яка не заявляє

самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Севастопольської

міської ради, просило визнати недійсними договір оренди нерухомого майна

№НОМЕР_1 від 19.07.2001, договір про співпрацю від 01.02.2003 і розподілення

повноважень  на території ринку

"Чайка" та спонукати передати майно Регіональному відділенню Фонду

Державного майна України у місті Севастополі, посилаючись на статті 123, 125

Земельного кодексу України, статтю 215 Цивільного кодексу України та статтю 22

Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

У липні

2004 року суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1 звернувся до

господарського суду у якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на

предмет спору з позовом до Регіонального відділення Фонду Державного майна

України у місті Севастополі, Громадського об'єднання "Футбольный клуб

"Чайка", просив визнати недійсним договір оренди нерухомого майна

№НОМЕР_1 від 19.07.2001 та спонукати передати державне майно стадіон

"Чайка" Регіональному відділенню Фонду Державного майна України у

місті Севастополі, посилаючись на статті 16, 215-216 Цивільного кодексу

України, статті 24 Закону України "Про об'єднання громадян", статтю

50 Цивільного кодексу Української РСР і договір суборенди від 14.09.2001.

Справа

розглядалась судом неодноразово.

Рішенням

господарського суду міста Севастополя від 02.09.2005 у задоволенні позовних

вимог товариства з обмеженою відповідальністю "Фаворит" та

третьої особи відмовлено у повному обсязі.

Постановою

Севастопольського апеляційного господарського суду від 19.10.2005 зазначене

рішення господарського суду міста Севастополя скасоване та постановлено нове

рішення про  задоволення позовних вимог.

Постановою

Вищого господарського суду України рішення господарського суду міста

Севастополя від 02.09.2005 та постанову Севастопольського апеляційного

господарського суду від 19.10.2005 скасовано, справу передано на новий розгляд

господарського місцевого суду.

Зібранням

засновників 23.04.2006 було прийнято рішення про перейменування товариства з

обмеженою відповідальністю "СФЕД" у товариство з обмеженою

відповідальністю "Професійний футбольний клуб "Севастополь".

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Фаворит", уточнивши позовні вимоги,

просить визнати недійсним договір оренди нерухомого майна №НОМЕР_1 від

19.07.2006, який укладено між Регіональним відділенням Фонду Державного майна

України у місті Севастополі та Громадським об'єднанням  "Футбольный клуб "Чайка",

визнати недійсним договір про співпрацю та розмежування функцій і повноважень на

території стадіону "Чайка", який укладено 01.02.2003 між Громадським

об'єднанням  "Футбольный клуб

"Чайка" та товариством з обмеженою відповідальністю "СФЕД",

визнати недійсною додаткову угоду до договору оренди №НОМЕР_1від 19.07.2001,

яка укладена між Регіональним відділенням Фонду Державного майна України у

місті Севастополі та Громадським об'єднанням 

"Футбольный клуб "Чайка"; визнати недійсним договір про

передачу повноважень від 19.05.2004, укладений між Громадським об'єднанням  "Футбольный клуб "Чайка" та

товариством з обмеженою відповідальністю "СФЕД"; зобов'язати

Регіональне відділення Фонду Державного майна України у місті Севастополі

укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Фаворит" договір

оренди майнового комплексу стадіону "Чайка", який розташований за

адресою: м. Севастополь, вул. АДРЕСА_2 на умовах позивача, зобов'язати

товариство з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб

"Севастополь" передати державне майно стадіону "Чайка".

Відповідач

- Регіональне відділення Фонду Державного майна України у місті Севастополі,

заперечуючи проти позову, посилається на пункт 2 Роз'яснень Вищого арбітражного

суду України № 02-5/11 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики

вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угоди недійсною".

Заперечуючи

проти позовних заяв, третя особа - Севастопольська міська рада вважає, що

підстави для задоволення позову відсутні з посиланням на статтю 16 Цивільного

кодексу України, вважаючи, що  товариство

з обмеженою відповідальністю "Фаворит" є неналежним позивачем, право

або охоронюваний законом інтерес якого 

оспорюваними договорами не порушено.

Відповідачі

- товариство з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб

"Севастополь" та Громадське об'єднання  "Футбольный клуб "Чайка" також

позовні вимоги не визнають, вважають їх такими, що не підлягають задоволенню.

Оскаржуване

рішення мотивоване посиланням на загальні умови дійсності угод та Закон України

„Про оренду державного та комунального майна”.

Вивчивши

матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи

апеляційних скарг, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції

норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду

обставинам справи, судова колегія вважає, що 

апеляційні скарги  підлягають

задоволенню, а рішення -скасуванню з 

наступних підстав.

Відповідно

до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених в пункті 1 постанови

від 29.12.1976 № 11 “Про судове рішення”, рішення  є законним тоді, коли суд, виконавши всі

вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають

застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності -на підставі закону,

що регулює подібні відносини, або виходячи з загальних  засад і змісту законодавства України.

На

думку колегії оскаржуване рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Як

вбачається з матеріалів справи, 19.07.2001 між Регіональним відділенням Фонду

державного майна України у місті Севастополі та Громадським об'єднанням

"Футбольный клуб "Чайка" було укладено договір оренди державного

майна № НОМЕР_1, предметом якого є комплекс споруд, будівель, обладнання та

інженерні мережі стадіону "Чайка", розташованого за адресою: місто

Севастополь, вул. АДРЕСА_2, склад і вартість якого містяться у Додатках № 1-3

для організації тимчасового дрібнооптового ринку з метою забезпечення

фінансування міської футбольної команди.

Об'єкт

оренди передано орендарю, що підтверджується актом від 19.07.2001 (т.1

арк. с. 22.).

01.02.2003

між Громадським об'єднанням 

"Футбольный клуб 

"Чайка" та товариством з обмеженою відповідальністю

"СФЕД" укладено договір про співпрацю та розподіл функцій і

повноважень на території стадіону "Чайка" згідно з яким передано

право на ведення господарської діяльності на земельній ділянці площею 2,05 га

по вулиціАДРЕСА_2 у місті Севастополі (т.1 арк. с. 23).

19.05.2004

між Громадським об'єднанням "Футбольный 

клуб   "Чайка" і  товариством 

з обмеженою відповідальністю "СФЕД" укладено договір на

передачу повноважень (т.2 арк. с. 7) з огляду на те, що Громадське

об'єднання  „Футбольный клуб „Чайка” є

одним з засновників товариства з обмеженою відповідальність СФЕД.

Відповідно

до Додаткової угоди від 15.07.2004 до договору №НОМЕР_1 від 19.07.2001, яка

укладена між Регіональним відділенням Фонду державного майна України у

місті Севастополі та Громадським об'єднанням "Футбольный клуб

"Чайка" змінено пункт 1.1. Договору в частині об'єкту оренди -

індивідуально визначеного майна: групи інвентарних об'єктів згідно з актом від

31.01.2003,  склад і вартість якого зазначена

в Додатках до договору,  також  пунктом 4.10. договору передбачений обов'язок

орендаря в строк до 01.07.2005 розробити і узгодити з відповідними органами

виконавчої влади та затвердити на містобудівельній раді міста Севастополя

проект реконструкції об'єкту оренди з створенням на його базі

видовищно-розважального та торгового центру (т.1 арк. с. 92).

Додатковою

угодою від 06.09.2004 до договору №НОМЕР_1від 19.07.2001 внесені зміни

до пункту 4.1, договір доповнено розділом 8 "Особливі умови",

відповідно до яких метою оренди визначено організацію та обслуговування

стадіону, оскільки розпорядженнями Севастопольської міської державної

адміністрації №889-р від 29.05.1998 "Про затвердження акту державної

приймальної комісії про прийом в експлуатацію закінчені реконструкцією

північної трибуни на стадіоні "Чайка" під тимчасовий продовольчий

ринок на майдані Повсталих", Ленінської районної державної адміністрації в

місті Севастополі № 287-р від 27.05.2003 "Про порядок тимчасового

функціонування торгового майдану "Чайка" по вулиці АДРЕСА_2"

орендарю в строк до 01.07.2005 приписано привести використання об'єкту у

відповідність з пунктом 4.1. договору. Визнані такими, що втратили дію пункти

4.9 і 4.10 Договору оренди №НОМЕР_1від 19.07.2001 (т.2 арк. с. 5).

Спір

між сторонами виник внаслідок того, що позивач вважає незаконною  передачу спірного майна відповідачеві та

визнає себе єдиним належним орендарем.

Угода,

визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з

самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія

угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Визнаючи

договір оренди нерухомого майна №НОМЕР_1від 19.07.2001 недійсним, суд послався

на положення статті 24 Закону України «Про об'єднання громадян»від 16.06.1992,

згідно яким останні можуть здійснювати необхідну  господарську 

та іншу  комерційну  діяльність 

шляхом  створення  госпрозрахункових установ і організацій із

статусом юридичної особи,  заснування

підприємств  в порядку, встановленому законодавством.

Суд

визнав, що пункт 4.1 договору №НОМЕР_1від 19.07.2001 в частині зобов'язання

орендаря користуватися об'єктом оренди відповідно до його призначення і умов

договору, а саме для організації тимчасового дрібнооптового ринку з метою

забезпечення фінансування міської футбольної команди не відповідає

вищенаведеній нормі Закону України „Про об'єднання громадян” та зазначив, що

вбачає безпосередній обов'язок орендаря особисто здійснювати з використанням

орендованого майна підприємницьку діяльність та отримувати прибуток, що не

відповідає статутній меті діяльності об'єднання, визначеній пунктом 3.1 його

Статуту.

Як

свідчать матеріали справи, позивач та третя особа обґрунтували заявлені вимоги

посиланням на статті 16, 215, 216 Цивільного кодексу України.

Однак

підставою для задоволення позовних вимог суд визнав статті 48, 50 Цивільного

кодексу України.

Пунктом

4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що

Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після

набрання ним чинності.

Оскільки

договори укладенні до набрання чинності Цивільним кодексом України,

відповідність їх законодавству має перевірятись з урахуванням діючих на момент

їх  укладення норм, але щодо прав і

обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності

застосовуються положення Цивільного кодексу України.

За

таких обставин, посилання позивача та третьої особи на Цивільний кодекс

України, який набрав чинності з 01.01.2004 та застосування зазначеного акту до

угоди, яка була укладена 19.07.2001, безпідставне, а суд у порушення статті 83

Господарського процесуального кодексу України вийшов за межі позивних вимог.

Отже,

оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм процесуального права.

Згідно

зі статтею 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не

відповідає вимогам закону, в тому числі порушує особисті або майнові права

неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна з сторін зобов'язана повернути

другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в

натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності

угоди не передбачені законом.

Угода,

визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення. Проте, якщо з

самого змісту угоди випливає, що вона може бути припинена лише на майбутнє, дія

угоди визнається недійсною і припиняється на майбутнє.

Крім

того, судом допущені порушення та неправильне застосування норм матеріального

парва.

У

відповідності з пунктом 12 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №

02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними” у вирішенні спорів   господарським  судам 

слід  враховувати,  що 

під  цілями юридичної  особи   

треба  розуміти не  лише її основні виробничо-господарські,

соціальні та інші завдання, але також і не заборонені законом допоміжні

операції, необхідні для досягнення основних цілей, що стоять перед юридичною

особою. Коло угод,  які вправі укладати

господарюючі суб'єкти, не визначається якимось вичерпним переліком і не

обмежується лише тими угодами, що випливають з основного змісту їх діяльності.

Як

свідчать матеріали справи, мета договору оренди змінена додатковими угодами і

не суперечить Статуту Громадського об'єднання "Футбольный клуб

"Чайка".

Отже,

висновок суду повністю суперечить вказівкам Вищого арбітражного суду України

виходити з „широкого розуміння” мети, переслідуваної суб'єктами договорів, і не

вважати коло правочинів юридичної  особи

обмеженим  сформульованими  статутними 

напрямами  його діяльності.

Слід

зазначити, що договір оренди також не суперечить і положенням   Закону  

України   «Про об'єднання   громадян».   

Стаття   24   даного  

Закону      не встановлює заборони

господарської діяльності об'єднань, і тому не може  вважатися правовою підставою для

визнання незаконної господарської і іншої 

діяльність об'єднань, а також придбання в оренду майна. Із змісту

договору оренди не впливає, що його сторони домовилися здійснювати у виконання

договору будь-яку заборонену законом діяльність, або здійснювати її

будь-яким  забороненим законом способом.

Згідно

зі статтею 20 Закону України „Про об'єднання громадян” для здійснення цілей і

завдань, визначених  у  статутних документах, зареєстровані

об'єднання громадян користуються правом виступати учасником

цивільно-правових  відносин, набувати

майнові і немайнові права.

Отже,

оспорювані угоди укладені відповідачами у повній відповідності з зазначеною

нормою.

Крім

того, вимагаючи визнати договір оренди №НОМЕР_1від 19.07.2001 недійсним,

позивач посилався на недійсність тільки частини договору, а саме положення

пункту 4.1 договору про неналежне використання орендарем предмету оренди.        

Недійсність

частини договору, згідно пункту 15 постанови Пленуму Верховного Суду України №

3 від 28.07.1978, не може служити підставою для визнання договору недійсним

повністю. Відповідно до пункту 16 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України №

02-5/111 від 12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів,

пов'язаних з визнанням угод недійсними” за загальним правилом статті 60

Цивільного кодексу Української РСР угода не може бути визнана повністю

недійсною, якщо не відповідають законові лише 

окремі  її частини і обставини

справи свідчать про те, що  угода  була б укладена і без включення до неї

недійсної її частини.

Таким

чином, визнання судом договору недійсним повністю при встановленні ним

недійсності тільки його частини і за відсутності обставин, що свідчать

про неможливість укладення договору на інших умовах - було безумовною підставою

для відмови у визнанні договору недійсним повністю.

При

тлумаченні оспорюваного договору оренди суд дійшов висновку, що договір оренди

передбачає використання орендованого майна шляхом створення орендарем юридичної

особи, яка, як суб'єкт господарювання, буде здійснювати господарську

діяльність. Але саме такий спосіб використання орендованого майна повністю

відповідає статті 24 Закону України  

„Про   об'єднання   громадян», 

невідповідність   якої є єдиною

підставою недійсності договору оренди. Таким чином, тлумачення судом

змісту  договору в частині використання

орендованого майна для організації ринку виключає визнання договору

невідповідним законодавству.

Також

хибним судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про те, що умовами

пункту 4.1 договору оренди обумовлено отримання прибутку безпосередньо

Громадським об'єднанням "Футбольный клуб "Чайка". Ні даним

пунктом договору, ні іншими його положеннями не встановлюється як обов'язок

орендаря отримання прибутку, так і здійснення підприємницької діяльності з

метою отримання прибутку.

Відповідно

до статтей 2, 3 Закону України „Про оподаткування   прибутку підприємств” суб'єктами

оподаткування - одержувачами прибутку  -

є суб'єкти, які здійснюють господарську діяльність і одержують дохід від

продажу товарів (робіт, послуг) і інших операцій. Таким чином, особа, що не

здійснює продаж товарів (робіт, послуг) і інших операцій - не є одержувачем

прибутку від даних видів діяльності.

Вказівка

у договорі на мету оренди „забезпечення фінансування футбольної команди” також,

на думку колегії, не має на увазі підприємницьку діяльність орендаря і

отримання ним особисто прибутку, оскільки договором не встановлюється

конкретний суб'єкт і джерело фінансування та не передбачено, що фінансування

повинне здійснюватися за рахунок 

прибутку, отриманого   особисто

орендарем  від  його підприємницької діяльності.

Таким

чином, висновок суду про те, що змістом договору оренди державного майна

№НОМЕР_1 прямо передбачалось здійснення безпосередньо орендарем господарської

діяльності, направленої на одержання особисто ним прибутку і що подібні

положення договору оренди  суперечать

вимогам статті 24 Закону України „Про об'єднання громадян” і положенням Статуту

позивача - не відповідає обставинам, встановленим по справі.

Крім

того, суд визнав договір №НОМЕР_1від 19.07.2001 недійсним на майбутнє.

Отже,

до набрання чинності рішення про визнання договору недійсним на майбутнє угода

такою не вважається і наслідки визнання її недійсною не можуть бути поширені на

правовідносини сторін, які передували судовому рішенню.

Відповідно

до пункту 3.2 Роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від

12.03.1999 „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням

угод недійсними” якщо угода визнається  

недійсною лише на майбутнє, господарським  судам 

слід  виходити  з 

того,  що  у 

відповідних випадках порушені (оспорювані)  права 

і  охоронювані  законом інтереси  сторони за угодою, які виникли до визнання її

недійсною, підлягають  судовому  захистові на загальних підставах.

Таким

чином, і заява позивача про передачу йому в оренду спірного майна, і відмова у

такій передачі мали місце до вступу до набрання чинності рішення про визнання

договору №НОМЕР_1від 19.07.2001 недійсним на майбутнє.                                        

За

таких обставин визнання його недійсності не може мати зворотної сили, тому

позивач - товариство з обмеженою відповідальністю "Фаворит" не мало

права на отримання спірного майна в оренду, а відповідач - Регіональне

відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю не може бути

зобов'язаний задовольнити заяву останнього про укладення договору оренди.

За

наявності договору про співпрацю і розмежування повноважень на території ринку

«Чайка»від 01.02.2003, укладеного між Громадським об'єднанням "Футбольный

клуб "Чайка" та товариством з обмеженою відповідальністю

"СФЕД" і розпорядження Ленінської районної державної адміністрації

міста Севастополя № 287-р від 27.05.2003, використання державного майна

стадіону «Чайка»на умовах оренди Громадським об'єднанням "Футбольный клуб

"Чайка" відповідає наступним нормам чинного законодавства:

-  статті 

2 Закону  України  "Про оренду  державного 

і комунального майна", згідно з якою орендою є засноване на

договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для  здійснення підприємницької та іншої

діяльності.

-

статті 20 Закону України „Про об'єднання громадян”, згідно з якою для  здійснення 

цілей  і  завдань, 

визначених у статутних документах, зареєстровані об'єднання громадян

користуються правом  виступати  учасником 

цивільно-правових  відносин,   набувати майнові і немайнові права;

         - 

статті 24 Закону України „Про об'єднання громадян»”, згідно з якою з

метою виконання статутних  завдань і

цілей  зареєстровані об'єднання громадян

можуть здійснювати необхідну 

господарську  та іншу  комерційну 

діяльність  шляхом  створення 

госпрозрахункових установ і організацій 

із  статусом  юридичної особи, заснування підприємств в

порядку, встановленому законодавством.

Також

необґрунтованими є доводи позивача про 

те, що договір оренди №НОМЕР_1від 19.07.2001, укладений між Громадським

об'єднанням "Футбольный клуб "Чайка" та Регіональним відділенням

Фонду державного майна України по місту Севастополю у якості об'єкту оренди має

групу інвентарних об'єктів державної власності, об'єднану в комплекс майна

стадіону. За своєю належністю цілісним майновим комплексом державного

підприємства не є а ні стадіон, а ні група інвентарних об'єктів.

Таким

чином,  при укладенні спірних договори

оренди та договору про розмежування повноважень частина 1 статті 22 Закону

України „Про оренду   державного і

комунального майна”, що забороняє 

передачу в суборенду 

цілісних  майнових комплексів, не

порушена.

Також

не вбачається, що при укладенні договорів мало місце порушення частини 3 статті

125 Земельного кодексу України, оскільки відповідно до частини 1 статті 9

Закону України „Про оренду державного та комунального майна” і наказу Фонду

державного майна України від 19.04.1996 № 458, зареєстрованим у Міністерстві

юстиції України 30.05.1996 під № 260/1285 визначений вичерпний перелік

документів, що надаються орендодавцю при укладенні договору оренди. У цей

перелік документи по землекористуванню або згода власника земельної ділянки на

укладення договору оренди майна не входять

Відповідно

до статті 125 Земельного кодексу України право власності  та право постійного користування  на земельну 

ділянку виникає після 

одержання  її   власником  

або користувачем  документа,  що 

посвідчує  право  власності чи право постійного користування

земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної

ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Розпочинати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі

(на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної

реєстрації забороняється.

Згідно

зі статтею 126 Земельного кодексу України право власності  на 

земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою

посвідчується  державними  актами. Форми державних актів затверджуються

Кабінетом Міністрів України. Право оренди 

землі   оформляється  договором,  

який реєструється відповідно до закону.

Наведенні

статті 125 та 126 Земельного кодексу України не містять ні імперативних, ні

диспозитивних норм, що вимагають або припускають  узгодження орендатором і орендодавцем своїх

договорів по використовуванню майна з власником земельної ділянки.

Крім

того, правом постійного користування земельною ділянкою по      вул. 

Адмірала Октябрьського, 20 володіє Громадське об'єднання

"Футбольный клуб "Чайка", яке є орендарем по спірному договору

оренди на підставі       державного акту

від 22.10.1993.

Також

рішенням господарського суду м. Севастополя від 15.05.2006 у справі № 20-5/075

за позовом Громадського об'єднання "Футбольный клуб "Чайка" до

Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю

про визнання права власності, яке набрало чинності, за Громадським об'єднанням

"Футбольный клуб "Чайка" визнане право власності на частку у 3/100

у спільній частковій власності майнового комплексу стадіону „Чайка”.

Оцінивши

надані сторонами докази в їх сукупності, судова колегія не вбачає правових

підстав для задоволення позовних вимог, оскільки товариство з обмеженою

відповідальністю "Фаворит" та третя особа - суб'єкт підприємницької

діяльності ОСОБА_1 є неналежними позивачами відповідно до статті 2

Господарського процесуального кодексу України та не надали суду доказів

порушення їх прав і інтересів, що охороняються законом.

На

підставі вищенаведеного, керуючись статтями 101, 103, пунктом 3 частини 1

статті 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                        ПОСТАНОВИВ:         

           1. Апеляційні скарги Громадського

об'єднання  "Футбольный клуб

"Чайка" та товариства з обмеженою відповідальністю Професійний

футбольний клуб "Севастополь" задовольнити.

            2. Рішення господарського суду

міста Севастополя від 27.06.2006 у справі № 20-5/326-4/343-7/095-11/116

скасувати.

     3. У позовах товариства з обмеженою

відповідальністю "Фаворит" до Регіонального відділення Фонду

державного майна України по місту Севастополю, Громадського об'єднання  "Футбольный клуб "Чайка",

товариства з обмеженою відповідальністю "Професійний футбольний клуб

"Севастополь" про визнання недійсними договорів №НОМЕР_1від

19.07.2001; від 01.02.2003; 19.05.2004; зобов'язання передати державне майно;

зобов'язання укласти договір оренди майнового комплексу стадіону

"Чайка" та суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 до Регіонального

відділення Фонду державного майна України по місту Севастополю, Громадського

об'єднання  "Футбольный клуб

"Чайка" про визнання недійсним договору оренди та спонукання передати

майно відмовити.

Головуючий

суддя                                                  Г.К. Прокопанич

Судді                                                                               

Ю.В. Борисова

В.М. Плут