Рішення

від 28.01.2008 по справі 4/486

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/486

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

 "28" січня 2008 р.Справа №  4/486

 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/486

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "молочний Світ", м. Київ,

до відповідача: приватного підприємства "Барім", м. Кіровоград,

про стягнення 70 144, 00 грн.

Представники сторін :

від позивача: участі не брали.

від відповідача: участі не брали.

Про час та місце розгляду справи сторони належним чином повідомлені у відповідності до вимог Інструкції з діловодства в господарських судах України (вих. № 36949 від 27.12.2007 року) поштове відправлення № 2533003 та № 2533011 вручені сторонам 08.01.2008 року (відповідачу) та 02.01.2008 року (позивачу). Господарським судом не визнавалась обов'язкова явка сторін в судове засідання не визнавалась, сторони не виявили бажання скористатись своїм процесуальним правом на участь у судовому засіданні.

Господарський суд визнає за можливе провести розгляд справи у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

СУТЬ СПОРУ:

Заявлено позов про стягнення з приватного підприємства “ Барім” м. Кіровоград на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "молочний Світ", м. Київ заборгованості за отриманий товар в розмірі 64 500, 00 грн., 1 600, 00 грн. транспортних послуг, пені 2 234, 00 грн., інфляційних                     1 810, 00 грн. та судових витрат.

Дослідивши матеріали справи та правовідносини між учасниками спору і надавши їм правову оцінку, господарський суд, -

                                                ВСТАНОВИВ :

Правовідносини між учасниками спору виникли на підставі укладеного договору № 23-07 від 23.07.2007 року ( в подальшому договір), предметом якого сторони визначили здійснення господарських операцій по поставці молочної продукції партіями. Кількість кожної партії, ціна, асортимент, строки, умови поставки, та момент переходу права власності на товар визначається у відповідних додатках до договору. За умовами договору згідно до п. 1.1 продавець (позивач) зобов'язався поставляти товари, а покупець (відповідач) приймати товар та своєчасно його оплачувати на умовах даного договору.

На виконання умов договору позивач, передав відповідачу рахунок-фактуру на поставку молока сухого незбираного в кількості 3 тонн на загальну суму 64 500, 00 грн., яка прийнята до оплати відповідачем та згідно до наданої відповідачем довіреності серії ЯНИ № 043222 за видатковою накладною № 148 від 25.07.2007 року через повноважного представника відповідача поставив відповідачу 3000 кг сухого молока незбираного на суму 64 500, 00 грн. включаючи ПДВ.

Однак, в порушення умов п. 4 договору відповідач не оплатив отриманий від позивача товар по факту поставки, в результаті невиконання відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого товару виникла заборгованість в розмірі 64 500, 00 грн.

Дослідивши матеріали справи та проаналізувавши правовідносини, що виникли між учасниками спору, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги підлягають до повного задоволення.

Таким чином, господарський суд вважає обґрунтованими вимоги про стягнення суми основного боргу в розмірі 64 500, 00 грн.

Такий висновок господарський суд зробив на підставі наступного.

Господарський суд вважає, що викладені умови договору, права та обов'язки сторін, порядок виконання договору, дають підстави вважати, що фактично сторонами укладено договір купівлі-продажу.

За приписом ст. 265 Господарського кодексу України до правовідносин поставки, які не врегульовані цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Таким чином, господарський суд вважає, що між сторонами виникли правовідносини, що підпадають під дію глави 54 Цивільного кодексу України.

Так, згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач прийняв товар повністю, але не виконав свої зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору, наявні договірні відносини у відповідності до вимог ст.ст. 11, 639, 655, 691 ЦК України підтверджують що це саме договір купівлі-продажу. Специфікація товару, ознаки, якість, ціна, вартість - визначені в видатковій накладній (а.с. 8).

На користь відносин купівлі-продажу свідчить і застереження в документах на отримання товару про ціну з ПДВ.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк. Саме невиконання умов договору з боку відповідача і стало причиною звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

У відповідності до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України одностороння відмова від  зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного  законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його  прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання..

Спір фактично виник через небажання відповідача провести оплату поставленого позивачем товару. Укладений між сторонами договір та норми діючого законодавства не містять підстав для звільнення відповідача від обов'язку виконати зобов'язання по оплаті поставленого товару.

Позивач правомірно просить стягнути наявний борг в розмірі 165 000, 00 грн. з відповідача на підставі ст. 526 ЦК України, зобов'язання має бути виконано в натурі.

Поряд з цим, господарський суд звертає увагу на ту обставину, що сторонами при здійсненні господарських операцій виконувались вимоги п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за № 293/1318 (надалі - інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності. Згідно п.п. 1 і 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, зареєстрованої в Міністерстві  юстиції України  12.06.1996 року за № 293/1318 (надалі - інструкція), сировина, матеріали паливо... та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Вимоги вказаної інструкції поширюються на підприємства, установи та організації, їхні відділення, філії, інші відособлені підрозділи та представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, договором, замовленням... або іншим документом, що його замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей (п. 6 Інструкції). Цим же пунктом встановлений порядок виписки довіреності.

Відповідно до вимог пунктів 12, 13 і 15 Інструкції забороняється відпускати цінності у випадках  подання довіреності, виданої з порушенням встановленого порядку заповнення або з незаповненими реквізитами.... Після закінчення відпуску цінностей служби, що здійснювали їх відпуск, здають довіреності разом з документами на відпуск останньої партії цінностей працівникам, на яких покладено обов'язки з ведення бухгалтерського обліку. Відповідальність за дотримання постачальником встановленого порядку відпуску за довіреністю цінностей покладається на посадових осіб підприємства-постачальника.

Товар отримано представником відповідача Степашко С.М. на підставі довіреності серії ЯНИ № 043222 від 24.07.2007 року з терміном дійсності до 04.08.2007 року.

Отримання товару відповідач не заперечив, на оглянутих в судовому засіданні копії видаткової накладної є підпис Степашко С.М. та відтиск печатки відповідача з зазначенням довіреності на підставі якої проведено передачу товару.

Проаналізувавши обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача пені, господарський суд вважає, що підставою для нарахування та стягнення пені є умови договору, викладені в п. 6.1 договору: в разі несвоєчасної оплати прийнятого товару покупець оплачує продавцю пеню  в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент виникнення заборгованості від вартості неоплаченого товару в визначені строки за кожен день до усунення порушеннязобов'язанняя.

Однак, господарський суд вважає, що розмір пені проведено невірно враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Цивільного кодексу України учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи).

Згідно ч. 2 ст. 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу (далі - закон).

Згідно ч. 6 ст. 4 Цивільного кодексу України цивільні відносини регулюються однаково на всій території України.

Статтею 1 Господарського кодексу України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб'єктів господарювання визначаються цим Кодексом. Отже, норми Господарського кодексу є спеціальними щодо встановлення відповідальності по грошових зобов'язаннях суб'єктів господарювання.

Частина 1 ст. 231 Господарського кодексу України має імперативний характер і встановлює, що законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Згідно ч. 2 ст. 343 цього ж кодексу платник грошових коштів сплачує на користь одержувача  цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Окрім того, згідно ст. 1 спеціального Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 року № 543/96-ВР (із змінами і доповненнями, внесеними Законом України від 10.01.2002 року № 9221-ІІІ), який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. В той же час, стаття 3 Закону, яка також носить імперативний характер, вводить певні обмеження щодо меж згоди сторін, а саме: розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За таких обставин, зміст пункту 6.1 договору № 23-07 від 23.07.2007 року, який передбачає наслідки несвоєчасної оплати продукції покупцем та встановлює пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, є таким, що суперечить чинному законодавству.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає що до стягнення підлягає пеня в розмірі 2 233, 64 грн. (64500 Х 16% : 365 Х 79 = 2 233, 64 грн.) за період з 26.07.2007 року по 12.10.2007 року включно, тобто за 79 днів.

Період за який нараховується пеня перебуває в межах передбаченого ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України 6- місячного строку припинення нарахування пені з часу, коли зобов'язання мало бути виконане.

Крім того, у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, втрати від інфляції та три проценти річних від простроченої суми, що складає згідно до розрахунку позивача втрати від інфляції на суму 1 810, 00 грн. та підлягає до стягнення повністю. При цьому господарським судом приймається до уваги, що позивачем неправильно визначено період за який підлягають до стягнення втрати від інфляції, оскільки індекс інфляції визначається за повен місяць і його застосування до частини днів місяця є безпідставним. Отже, втрати від інфляції за період з серпня по вересень 2007 року складають фактично 1 814, 00 грн., але до стягнення підлягають у визначеному позивачем розмірі, с саме 1 810, 00 грн., оскільки позивач не подавав заяву про збільшення позовних вимог, а суд в свою чергу не находить підстав для виходу за межі позовних вимог.

Суми, що підлягають до стягнення перебувають в межах позовних вимог.

Натомість, господарський суд не находить підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 1 600, 00 грн. за оплату наданих транспортних послуг по доставці товару з м. Ічня в м. Кіровоград, оскільки вказані вимоги не базуються на умовах укладеного між сторонами договору купівлі-продажу, а окремого договору про надання транспортних послуг позивач до суду не подав. Натомість, як вбачається з умов п. п. 1.1,6.2 договору саме позивач  взяв на себе зобов'язання по поставці товару та визнав свою відповідальність на випадок невиконання умов цього договору по строках поставки. Умови, за якими до вартості товару не включено вартість доставки, відсутні. Рахунок-фактура № 87 від 26.07.2007 року виписана в односторонньому порядку працівниками позивача, докази про погодження вказаних в цьому документі платежів з відповідачем до суду не надані. Крім того, позивачем не подано доказів приймання-передачі виконаних транспортних робіт саме на підставі цього рахунка-фактури.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати належить покласти на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, оскільки через невиконання ним зобов'язання позивач змушений був звертатись до суду за захистом своїх прав та поніс додаткові витрати.

Керуючись ст.ст. 34, 49, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                           В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства “ Барім” м. Кіровоград, вул. Героїв Сталінграда 20 А, р/р 2600704681129, МФО 321983, КОД 20635278, заборгованість за отриманий товар в розмірі 64 500, 00 грн., пеню в розмірі        2 233, 64 грн., втрати від інфляції в розмірі 1 810, 00 грн. на загальну суму         68 543, 64 грн., суму сплаченого державного мита в розмірі 685, 44 грн. та                  115, 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "молочний Світ", м. Київ вул. Сирецька 37-а, КОД  32852494, р/р 26004710592980, МФО 300937.

Наказ видати.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.

  Суддя                                     Ю.І. Хилько