Рішення

від 09.12.2010 по справі 4/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/258

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.12.10                                                                                 Справа № 4/258

Розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства "Югполіграфматеріали",  м. Херсон

до Відкритого акціонерного товариства " Рубіжанський картонно–тарний комбінат",  м. Рубіжне Луганської області

3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Нічний експрес", м. Київ

про стягнення 4 747 грн. 60 коп.,

Суддя: Батюк Г.М.

за участю секретаря судового засідання: Макаренко В.А.

у присутності представників сторін:

від позивача - не прибув;

від відповідача - не прибув;

від 3-ї особи - не прибув.

Розпорядженням голови господарського суду Луганської області Зубової Л.В. від 10.11.2010 справу № 4/258, що призначена до розгляду суддею Фоновою О.С., передано на розгляд судді Батюк Г.М., у зв'язку з її виходом з відпустки.

Суть спору: позивачем подано позов про стягнення з відповідача 4 747 грн. 60 коп., в т.ч. пені –214 грн. 76 коп., індексу інфляції –176 грн. 30 коп., 3% річних –56 грн. 54 коп.

Представник позивача у дане судове засідання не прибув не виконав вимоги ухвал господарського суду від 19.10.2010, 11.11.2010, 20.11.2010, справа розглядається за наявним у ній матеріалами.

Представник відповідача у засідання суду не прибув не виконав вимоги ухвали суду щодо  надання витребуваних ухвалою суду документів, жодних клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи до  суду надіслав заяву від 06.12.2010 № 2326 у якій просить суд розглянути справу без участі їх представника.

Листом від 22.11.2010 № 397 позивач пояснив, що суму основного боргу у розмірі 4300,00 грн. відповідач сплатив після подання позову.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору,  суд –

в с т а н о в и в:

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до телефонного замовлення та за видатковою накладною № -0000299 від 09.06.2010 відповідачу поставлено чохли термоусадочні № 100 у кількості 20 шт. на суму 4 300,00 гривень згідно декларації № ХЕ-612090 від 09.06.2010 вагою 2 кг. Товар відправлено перевізником —Приватним підприємством '' Нічний експрес" з м. Херсона до м. Сєвєродонецьк Луганської області  ( філія перевізника).

Позивач зазначив, що залучення перевізника до розгляду цієї справи, у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне підприємство "Нічний експрес", м. Київ обумовлена тим, що вказана обставина пов'язана з тим, що відповідач не повернув належним чином оформлені документи - видаткову накладну № РН-0000299 від 09.06.2010 та податкову накладну № 292 від 09.06.2010.

Як зазначив у позові позивач, що одержання товару відповідачем за декларацією № ХЕ-612090  від 09.06.2010 за підписом відповідальної особи відповідача є доказом одержання продукції Відкритим акціонерним товариством "Рубіжанський картонно-тарний комбінат»(відповідачем)". Перевізник( третя особа) надав позивачу  ксерокопію вантажної декларації про видачу вантажу від 10.06.2010 з підписом одержувача.

Позивачем на  оплату відповідачу виставлено рахунок-фактуру № СФ-0000288 від 09.06.2010 року на суму 4 300,00 гривень, яку боржник повинен був сплатити, як а зазначено в рахунку до 09.06.2010.

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов‘язання, на вимогу кредитора зобов‘язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків, які відповідно склали 3% річних за період з 10.06.2010 по 15.11.2010 в сумі 56 грн. 54 коп., інфляційні нарахування за період з серпень, вересень  2010 року в сумі 176 грн. 30 коп.

Крім того, відповідно до вимог Закону України "Про несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", відповідач повинен сплатити пеню в розмірі .подвійної облікової ставки Національного банку України, що з даного позову складає -214 грн. 76 коп. за період  прострочки оплати з 10.06.2010 по 15.11.2010 .

Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України,  направлена вимога від 27.09.2010 № 318 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 4300 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 51,60 грн. та 3% річних у сумі 44,88 грн., відповідач відповідь на вимогу  не надав, оплату за поставлений товар не провів

У зв'язку з тим, що відповідач не провів оплату за поставлений товар, тому позивач звернувся до господарського суду з даною позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар в сумі 4300 грн. 00 коп., пені у сумі 214 грн. 76 коп., індексу інфляції –176 грн. 30 коп., 3% річних –56 грн. 54 коп.

Відповідач відзив на позовну заяву не надав у засідання суду не прибув, справа розглядається за наявними матеріалами.

Оцінивши за матеріалами справи доводи представника позивача та третьої особи у їх сукупності, суд вважає позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Так, між сторонами, за відсутності письмового договору, склалися відносини купівлі-продажу згідно ст.655 ЦК України за якими договір є оплатним - при придбанні речі у власність, покупець платить продавцю вартість речі. Купівля-продаж є договором двостороннім, зобов'язальним, який обумовлює взаємне виникнення у будь-якої сторони прав та зобов'язань: продавець зобов'язаний передати покупцю обумовлену річ, але при цьому продавець може вимагати оплати, в свою чергу покупець зобов'язаний сплатити вартість і вимагати від покупця передати річ. Договір є консенсуальним, бо права та обов'язки виникають вже в момент досягнення згоди за усіма істотними умовами.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах  звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 173 Господарського кодексу України один суб'єкт господарського зобов'язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб'єкта, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, а саме: виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо.

Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог —відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 цього ж кодексу передбачено, що одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами статті 530 згаданого кодексу, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 509 ЦК України (ст. 173 ГК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України (ст. 174 ГК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання (майнової) матеріальної та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець  зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або  прийняття  товаророзпорядчих  документів   на   нього,   якщо договором  або  актами  цивільного  законодавства  не встановлений інший строк оплати товару.

Разом з цим, відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Суд вважає, домовленість між (позивачем) та (відповідачем), за якою позивачем  відповідачу був поставлений товар на загальну суму 4300 грн. 00 коп., за своєю правовою природою слід вважати договорами купівлі -продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як свідчать матеріали справи, позивач, згідно з усною домовленістю між позивачем та відповідачем, відповідачу був поставлений товар - чохли термоусадочні №100 у кількості 20 шт. на суму 4 300,00 грн., згідно декларації № ХЕ-612090 від 09.06.2010  вагою 2 кг.

У ході розгляду справи, позивач  листом від 22.11.2010 № 397  пояснив, що суму основного боргу у розмірі 4300,00 грн. відповідач сплатив після подання позову та долучив до листа копію платіжного доручення № 16010 від 29.102010 (а.с.47).

Позивач повідомив, що відповідач своє зобов'язання за домовленістю виконав частково, а саме: провів оплату за поставлений товар у сумі 4300,00 грн, що підтверджується наданою до матеріалів справи копією платіжного доручення № 16010 від 29.10.2010( а.с. 47), тому заборгованість відповідача перед позивачем складає: 3% річних за період з 10.06.2010 по 15.11.2010 в сумі 56 грн. 54 коп., інфляційні нарахування за період з серпень, вересень  2010 року в сумі 176 грн. 30 коп. та пені за період  з 10.06.2010 по 15.11.2010 у сумі 214 грн. 76 коп.

Зазначене платіжне доручення № 16010 від 29.10.2010( а.с. 47) суд не приймає у якості належного документального доказу оплати відповідачем суми боргу за поставлений товар у розмірі 4300,00 грн, оскільки вказане платіжне доручення є копією у якій відсутній відтиск печатки банку. Тому, факт оплати відповідача за поставлений товар позивачем документально не підтверджений.

Факт поставки товару відповідачу позивач обґрунтовує долученою до матеріалів справи копією видаткової накладної № РН –0000299 від 09.06.2010 на суму 4300,00 грн.

Вищезазначена накладна не приймається судом  у якості належного документального доказу, оскільки у графі «отримав», відсутній підпис особи, яка ніби –то отримала товар, також відсутні відомості про особу на отримання товару, а саме довіреність .

Надана позивачем податкова накладна від 09.06.2010 немає для господарського суду юридичного значення, оскільки у ній відсутній будь –який підпис та печатки податкового органу(а.с.23).

Що стосується наданої третьою особою копії вантажної декларації № 612090 товарно –транспортної накладної  від 10.06.2010 то вона також не є належним доказом отримання відповідачем товару, оскільки у ній відсутні будь –які відомості про товар ( назва, кількість, тощо) та відомості щодо  одержувача спірного товару(а.с.28) .

Відповідно до п. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати  покупцеві товар, визначений договором купівлі- продажу.

Як вбачається, факт передачі товару позивачем відповідачу підтверджений видатковою накладною, яка підписана сторонами у справі без доповнень та  зауважень, скріплена печатками їх підприємств (а.с.15).

Згідно п.1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцю або надання товару в розпорядження покупця.

Відповідно до п.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь- який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку з тим, що сторонами не обумовлено строк оплати, позивачем на адресу відповідача була направлена Позивачем на адресу відповідача, відповідно до вимог ч.2 ст.530 ЦК України,  направлена вимога від 27.09.2010 № 318 про сплату суми боргу за поставлений товар у розмірі 4300 грн. 00 коп., інфляційних нарахувань у сумі 51,60 грн. та 3% річних у сумі 44,88 грн., відповідач відповідь на вимогу  не надав, оплату за поставлений товар не провів (а.с.24).

Щодо відповідальності відповідача  за несвоєчасне проведення розрахунків відповідно до видаткової накладної № РН –0000299 від 09.06.2010 на суму 4300,00 грн. з ПДВ слід зазначити.

Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України  передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі викладеного, суд вважає, що з наданих позивачем доказів не вбачається, що позивач здійснив  відповідачу поставку товару згідно видаткової накладної № РН –0000299 від 09.06.2010 на суму 4300,00 грн., оскільки на вказаній накладній відсутня печатка підприємства відповідача відносно отриманні спірного товару, також в матеріалах справи відсутня довіреність відповідача на отримання вказаної кількості товару, який зазначений  у видаткової накладної № РН –0000299 від 09.06.2010 на суму 4300,00 грн., тобто будь –які відомості про підприємство - отримувача товару, тому нарахування відповідачу заборгованості  за поставлений товар за вказаній накладній є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано належних доказів поставки відповідачу товару за видатковій накладній № РН –0000299 від 09.06.2010 на суму 4300,00 грн. (а.с.22)

Надані позивачем докази- податкові накладні та податкова декларація (копії) щодо підтвердження поставки відповідачу спірного товару не приймаються  судом до уваги, оскільки до суду надані копії вказаних документів та відсутність на вказаних документів штампу податкової інспекції про отримання вказаних документів, копії вантажної декларації № 612090 товарно –транспортної накладної  від 10.06.2010 то вона також не є належним доказом отримання відповідачем товару, оскільки у ній відсутні будь –які відомості про товар ( назва, кількість, тощо) та відомостей про отримувача спірного товару.

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, відповідно до  видатковій накладній № РН-0000299 від 09.06.2010 на суму 4300,00 грн. такими, що не підлягають до задоволення, оскільки вони спростовуються матеріалами справи, тому у задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар  в сумі 4300грн. 00коп. слід відмовити.               

Суд вважає, вимоги позову про стягнення з відповідача заборгованості  за поставлений товар в сумі 4300 грн. 00 коп., пені в сумі 214 грн. 76 коп., інфляційні нарахування в сумі 176 грн. 30 коп., 3% річних в сумі 56 грн. 54 коп. спростовуються матеріалами справи , тому у задоволені позовних вимог слід відмовити.

У судовому засіданні 09.12.2010 була оголошена лише  вступна  та резолютивна частина рішення.

Повернути позивачу платіжне доручення від 14.10.2010 № 808 на суму 236 грн. 00 коп. –витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України витрати по держмиту та судові витрати  покладаються на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11,509,525, 526, п.2 ст.530, 629,655,625,692 ЦК України, ст. ст.173,193 ГК України , ст.ст. 22, 44, 49, 75,82, 84, 85 ГПК України, суд ,-

                                                                  в и р і ш и в:

1.У задоволенні позовних вимог відмовити.

           2.Судові витрати покласти на позивача.

3.Повернути Приватному підприємству "Югполіграфматеріали", вул. 40 річчя Жовтня,31, м. Херсон, код ЄДРПОУ 33930159 з державного бюджету України невірно сплачені витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 236 грн. 00 коп. за платіжним дорученням від 14.10.2010 № 808.

Підставою для повернення є дане рішення засвідчене гербовою печаткою суду.  

Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Дата підписання рішення –13.12.2010

Суддя                                                                                                             Г.М.Батюк

Помічник судді                                                                                           Ю. А. Зайцева.