Рішення

від 04.11.2010 по справі 29/35пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/35пд

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

04.11.10 р.                                                                                    Справа № 29/35пд                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Риженко Т.М.,

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну”, м.Дніпропетровськ

до Відповідача: Приватного акціонерного товариства „Ілліч-Сталь”, м.Маріуполь, Донецька область

про: визнання недійсним контракту №442/20/09 від 03 вересня 2009р.

за участю:

представника Позивача – не з'явився;

представника Відповідача  – Петренко В.С. (за довіреністю від 12.07.2010р.)

У судовому засіданні відповідно ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва з 19.10.2010р. по 04.11.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

         Публічне акціонерне товариство „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну”, м.Дніпропетровськ (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства „Ілліч-Сталь”, м.Маріуполь, Донецька область (далі – Відповідач) про визнання недійсним контракту №442/20/09 від 03 вересня 2009р.

В обґрунтування своїх вимог Позивач посилається на неузгодження сторонами суттєвих умов правочину.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: контракту №442/20/09 від 03.09.2009р., правоустановчих документів, специфікацій до договору №442/20/09 від 03.09.2009р.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст.ст. 16, 22, 215, 661 Цивільного кодексу України, ст.ст. 180, 181, 224 Господарського кодексу України, Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, ст.ст. 1, 2, 12, 22 Господарського процесуального Кодексу України.

29.09.2010р. Відповідачем через канцелярію суду було надано відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись, що твердження Позивача є необґрунтованими та безпідставними, оскільки відповідно до п.3 ч.1 ст.3 Цивільного кодексу України однією із засад судочинства є свобода договору. Стаття 627 Цивільного кодексу України чітко визначає, що відповідно статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог даного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Частина 3 статті 6 ЦК України, визначає, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати відносини на власний розсуд. Також Відповідачем були надані належним чином засвідчені копії наступних документів:  правоустановчих документів, контракту №442/20/09 від 03.09.2009р., специфікацій,  листа від 03/10 від 02.10.09р., додаткових угод до договору, актів звірянь взаємних розрахунків.

19.10.2010р. Відповідач через канцелярію суду надав належним чином засвідчені копії наступних документів: рішення  господарського суду суду від 23.09.2010р. по справі №34/196пд за позовом „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну”, м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства „Ілліч-Сталь”, м.Маріуполь про визнання недійним договору №16/20-10 від 17.12.2009р. яким у позові відмовлено повністю, рішення господарського суду від 23.09.2010р. по справі №10/225-10 по справі за позовом Приватного акціонерного товариства „Ілліч-сталь”, м.Маріуполь до Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод ім..Комінтерну” м.Дніпропетровськ про стягнення 61 143 918,33грн., яким задоволені позовні вимоги, реєстру проплачених документів терміном з 01.09.2009р. по 20.08.2010р. по контракту №442/20/09 від 03.09.2009р., позовної заяви за позовом ВАТ „Дніпропетровський металургійний завод ім.Комінтерну” до ПАТ „Ілліч-Сталь” про зобов'язання Відповідача виконати зобов'язання за контрактом №442/20/09 від 03.09.2009р. перед Позивачем в частині передачі сталі.

19.10.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано копії наступних документів:  статуту Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод імені комінтерну”, статуту Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну”, довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод імені комінтерну”,  свідоцтва про державну реєстрацію Публічного акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну”.

Як вбачається з наданих Позивачем правоустановчих документів, назву Відкритого акціонерного товариства „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну” було змінено на Публічне акціонерне товариство „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну”.             

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив.

До початку судового засідання надано клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

                                                                   ВСТАНОВИВ:

03 вересня 2009р. між Відкритим акціонерним товариством „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну” (Покупець) та Приватним акціонерним товариством „Ілліч-Сталь” (Постачальник) було укладено контракт №442/20/09. Відповідно п.1.1 контракту Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити продукцію, кількість, асортимент, ціна та технічні умови на яку вказані у доданих специфікаціях, які є невід'ємними частинами даного Контракту.

Ціна на товар встановлюється на умовах EXW, вказується в специфікаціях та встановлюється у гривнях за метричну тону/штуку. Поставка продукції здійснюється по цінам, діючим у Постачальника на момент відвантаження. Зміна ціни здійснюється шляхом підписання додаткових угод до договору. Відвантаження продукції за новими цінами здійснюється тільки при наявності письмової угоди Покупця (п.4.1 Контракту).

У розділі 7 договору сторони дійшли згоди щодо відповідальності:

- у випадку несплати товару, або прострочення оплати товару у строк, вказаний у Контракті, Покупець відшкодовує Постачальнику усі збитки, пов'язані з невиконанням зобов'язань по даному Контракту, а також виплачує пеню у розмірі 0,3% від вартості несплаченого товару за кожен день прострочення платежу (п. 7.1 Контракту);

- ні за якими обставин Постачальник не несе відповідальність за непрямі збитки (п.7.5 Контракту);

Постачальник не несе відповідальність по зобов'язанням Покупця перед третіми особами (п.9.2 Контракту).

Позивач посилається, що сторонами не була узгоджена істотна умова, встановлена законом, а саме ціна товару, оскільки неможливо встановити загальну суму специфікації №1, також вказує, що п.7.1, 7.5, 9.2 Контракту, суперечать нормам Цивільного та Господарського кодексу України.

Відповідач проти позовних вимог заперечив, про що виклав свою позицію у відзиві. Також зазначив, що Відповідач в період з жовтня 2009 року по грудень 2009 року, у відповідності до умов Контракту №442/20/09 від 03.09.2009р., відвантажив Позивачу сталь тонколистову гарячекатану в кількості та за ціною, що визначена сторонами у Специфікаціях. Проте, Позивач свої обов'язки по Контракту з оплати вказаного товару не виконав, а саме – на сьогоднішній день Позивачем оплачено лише 63 448 372,64грн. з загальної вартості продукції.

Крім того в матеріалах справи, міститься акт звіряння взаємних розрахунків підписаний та посвідчений печатками з боку обох сторін (а.с.74).

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Як вбачається з приписів ст.180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 2 даної норми матеріального права встановлено, що господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Враховуючи наведені норми Цивільного кодексу України та ст.180 Господарського кодексу України, істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення, якісні показники та кількість товару, що постачається.

Відповідно до ч.4 ст.180 Господарського кодексу України, умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості.

Згідно із ч.5 ст.180 Господарського кодексу України, ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

За змістом ст.632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін та зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. При цьому, якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається, виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Відповідно до ч.7 ст.180 Господарського кодексу України, строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.

 Згідно з пунктом 1 статті 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно п.3 ст.6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до ст.207 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, а також якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Приймаючи до уваги, що відповідно п.4.2 контракту визначено, що загальна сума контракту складає загальну суму всіх специфікацій до даного контракту. Кожні із специфікацій містить відомості про марку сталі, яка підлягає поставці, вартість за одиницю  продукції та загальну кількість, яка підлягає поставці.

Також слід зауважити, що спірний договір підписаний обома сторонами і скріплений оригінальними печатками їх підприємств.

При цьому, стосовно дійсності підпису та факту підписання зазначених документів уповноваженою особою з боку Позивача зауважень не надано.

Враховуючи наведені норми закону та викладені обставини, вбачається вільне врегулювання відносин між Відповідачем та Позивачем щодо господарських операцій, які між ними повинні відбутись.

Одночасно, суд встановив, що контракт №442/20/09 від 03.09.2009р., який за своєю правовою природою є договором поставки, разом із додатками до нього схвалений позивачем. Це підтверджується листом Позивача №03/10 від 02.10.2009р., що міститься в матеріалах справи, у якому просять узгодити графік погашення заборгованості; визнанням Позивачем факту наявності заборгованості за даним договором, про що свідчить підпис його уповноваженої особи на акті звірки взаємних розрахунків, а також неодноразовим укладанням додаткових угод та специфікацій до спірного договору.

Викладене вказує на те, що між Позивачем та Відповідачем відбувались господарські операції з постачання продукції та її часткової оплати у межах спірного договору.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно із ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та  обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства та скріплюється печаткою.

Приписи частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлюють, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203  Цивільного кодексу.

Враховуючи наведені норми матеріального права та обставини справи, суд дійшов висновку, що контракт №442/20/09 від 03.09.2009р. містить суттєві умови правочину, є укладеним з дотриманням вимог діючого законодавства України та таким, що породжує права та обов'язки сторін і тому вимога Позивача про визнання даної угоди недійсною з мотивів не урегулювання сторонами ії суттєвих умов не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються судом на Позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Публічному акціонерному товариству „Дніпропетровський металургійний завод імені Комінтерну”, м.Дніпропетровськ до Приватного акціонерного товариства „Ілліч-Сталь”, м.Маріуполь, Донецька область про визнання недійсним контракту №442/20/09 від 03 вересня 2009р. відмовити.

У судовому засідання 04.11.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.                               

  Повний текст рішення складено та підписано 05.11.10р.