Постанова

від 09.06.2009 по справі 29/35пд

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

29/35пд

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 09 червня 2009 р.                                                                                    № 29/35пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Головуючого:Мирошниченка С.В.,

Суддів: Барицької Т.Л.,Демидової А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  касаційну скаргу

Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем."

на  постановуДонецького апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року

у справі№ 29/35пд господарського суду Донецької області

за позовомВАТ "Родовід Банк"

дотретя особаТОВ "Мобінет"ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем."

провизнання недійсним договору

за  участю представників  сторін:

позивача Жадан К.М.,

відповідача третьої особине з'явились,Алдошин Н.О., Князєв Г.М., Савченко А.В., Чернець І.А.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2009 р. ВАТ "Родовід Банк" звернулось до господарського суду з позовом до ТОВ "Мобінет", третя особа: ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем." про визнання недійсним договору.

Рішенням господарського суду Донецької області від 04.03.2009 р. (суддя Джарти В.В.) позов задоволено частково. Визнано недійсним договір №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р. про надання гарантії (з урахуванням положень додаткової угоди № 1 від 20.05.2008 р.), укладений сторонами. Визнано  недійсною банківську гарантію №2008-025 ГВЗ від 26.03.2008 р.,  видану позивачем  на користь третьої особи. В задоволенні решти позову відмовлено.

В обґрунтування рішення зазначив, що положення договору №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р. суперечать вимогам ст.ст. 560, 563, 566 ЦК України.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2009 р. (судді: Волков Р.В., Запорощенко М.Д., Старовойтова Г.Я.) рішення господарського суду Донецької області від 04.03.2009 р. у даній справі залишено без змін з тих же підстав.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, третя особа звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила постанову скасувати як таку, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, перевіривши матеріали справи, доводи касаційної скарги та правильність застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.1 ст.1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого господарського суду або постанова апеляційного господарського суду прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.

Як встановив господарський суд, 26.03.2008 р. позивач та  відповідач уклали договір №2008-025 ГТЗ про надання гарантії, до п.1.1 якого позивач (банк) надає за відповідача (принципала) гарантію №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р. на суму 4000000 грн. строком дії з 26.03.2008 р. до 02.03.2009 р. включно на користь третьої особи: ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" на забезпечення виконання зобов'язань принципала  перед бенефіціаром згідно з договором №181/2008 від 01.02.2008 р. по поставці стартових пакетів послуг мобільного стільникового зв'язку передплаченого обслуговування "Kysvtar", "Ace&Base", "Djuise", "Мобілич", скретч-картки, що надають абоненту  право на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв'язку у телекомунікаційній мережі Київстар та у телекомунікаційних мережах роумінг партнерів Київстар.

Позивач надав відповідачу банківську гарантію №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р., з якої вбачається, що позивача повідомлено про укладення 01.02.2008 р. між відповідачем та третьою особою договору №181/2008 на поставку стартових послуг мобільного стільникового зв'язку, передплаченого обслуговування "Kysvstar", "Ace&Base", "Djuice", "Мобілич", скретч-картки, що надають абоненту право на тимчасове користування послугами стільникового мобільного зв'язку у телекомунікаційній мережі Київстар та у телекомуніка-ційних мережах роумінг партнерів Київстар.

На підставі  вказаної гарантії, позивач  зобов'язався сплатити третій особі будь-яку суму, загальний розмір якої не перевищує 4000000 грн. протягом п'яти банківських днів після одержання відповідних документів.

Згідно ст. 560 ЦК України за  гарантією  банк,  інша  фінансова  установа,  страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає  перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Враховуючи вимоги ЦК України, Положення "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", гарантія є одним із способів забезпечення виконання зобов'язань, який має за мету залучення до зобов'язання інших осіб, майно яких поряд із майном боржника теж могло б слугувати  для задоволення вимог кредитора  за основним зобов'язанням. За своєю юридичною природою гарантія являє закріплене в письмовій формі одностороннє зобов'язання, відповідно до якого гарант зобов'язується виконати бенефіціару - кредитору забезпечене банківською гарантією зобов'язання у разі його порушення принципалом - боржником.

Надання банком гарантії є підставою виникнення у кредитора, у разі порушення основного зобов'язання боржником, права вимагати у гаранта виплати грошової суми, обумовленої умовами гарантії та як наслідок, обов'язок гаранта нести відповідальність згідно з умовами наданої гарантії. Тобто, внаслідок видачі гарантії правовідносини виникають між банком та бенефіціаром.

Разом з тим, відповідно до п.1.2 договору №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008р. про надання гарантії, у випадку пред'явлення обґрунтованої вимоги платежу з боку третьої особи, позивач зобов'язується видати відповідачу кредитні кошти відповідно до кредитного договору №2008-058 ГТЗ від 26.03.2008 р. для погашення заборгованості перед третьою особою, що виникла в результаті невиконання відповідачем зобов'язань перед третьою особою, згідно з умовами Тендерної документації. Строк видачі кредиту відповідачу становить 3 робочих дні з моменту пред'явлення вимоги третьою особою згідно з умовами гарантії (п. 1.3 Договору).

Надання банком принципалу кредиту в межах суми, зазначеної в п.1.1 договору, для задоволення вимог бенефіціара за договором постачання, є прямим обов'язком банку, встановленим п.2.2.1 договору№2008-025 ГТЗ від 26.03.2008р.

Таким чином, невиконання принципалом-боржником своїх зобов'язань  за договором поставки №181/2008 від 01.02.2008 р. є підставою для виникнення у позивача обов'язку виконати певні дії по відношенню до відповідача: видати останньому кредитні кошти для погашення заборгованості перед третьою особою - ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем".

Разом з тим, зазначеним договором не передбачено вчинення позивачем будь-яких дій на користь третьої особи у разі порушення відповідачем умов договору поставки.

Виходячи зі змісту ст. ст. 1, 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (далі - Закон) фінансові послуги –це операції з  фінансовими  активами,  що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за  рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів. Одним із видів фінансових послуг є надання гарантії.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону, з урахування змісту Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, гарантія, як фінансова послуга, надається суб'єктами підприємницької діяльності на підставі договору.

При цьому, в п.1 гл. 2 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, передбачено,  що заява про надання гарантії має силу договору про надання гарантії, у випадку, коли: в заяві про надання гарантії передбачені всі  умови, за якими надається гарантія,  ця заява погоджена з банком - гарантом (погодження здійснюється шляхом підписання керівником чи уповноваженою особою банку-гаранта, яка має право підпису таких документів, з проставленням відбитка печатки) та вказано, що дана заява має силу договору, то договір про надання гарантії може не складатися.

Відповідно до положень Закону, наданню банком відповідної гарантії обов'язково передує укладення між банком та заінтересованою собою відповідного договору, за винятком вищевикладеного випадку.

Зі змісту  п.1, п.2 гл. 1 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах  вбачається, що для  отримання  гарантії  принципал подає до банку - гаранта заяву про надання гарантії, яка  складається  за   довільною формою, але із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктом 4 цієї глави.

Виходячи з того, що 18.03.2008р. відповідач звернувся до позивача з заявою №39 про надання гарантії, яка сама по собі (заява) не має сили договору щодо  надання позивачем відповідачу гарантії, то укладання між сторонами договору про надання гарантії є обов'язковим.

Відповідно до  ч.1 ст. 6 Закону договір, якщо інше не передбачено законом, повинен містити: назву документа; назву, адресу та реквізити суб'єкта підприємницької діяльності; прізвище, ім'я і по батькові фізичної особи, яка отримує фінансові послуги, та її адресу; найменування, місцезнаходження юридичної особи; найменування фінансової операції; розмір фінансового активу, зазначений у грошовому виразі, строки його внесення та умови взаєморозрахунків; строк дії договору;  порядок зміни і припинення дії договору; права та обов'язки сторін, відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов договору; інші умови за згодою сторін; підписи сторін.

За висновками суду, встановлені в договорі №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 року, умови надання гарантії, в частині виникнення у позивача обов'язку надати кредит відповідачу, у разі невиконання останнім положень договору поставки, не відповідають приписам ст.ст. 560, 563 ЦК України та суперечать правовій природі гарантії, в частині відповідальності гаранта саме перед кредитором.

Як вбачається зі змісту договору, порушення зобов'язання відповідачем  перед третьою особою не тягне відповідальності банку як гаранта. Відсутність відповідальності гаранта перед кредитором також суперечить правовій природі гарантії та положенням зазначених нормативно-правових актів.

Відповідно до ч.1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є  недодержання  в  момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 203 ЦК України зміст  правочину  не може суперечити цьому Кодексу,  іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Враховуючи те, що положення договору №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008р. суперечать ст. ст. 560, 563, 566 ЦК України та не відповідають правовій природі гарантії, господарські суди дійшли до обгрунтованого висновку про задоволення позову про визнання недійсним договору №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 року  про надання гарантії, укладеного між позивачем та відповідачем.

Крім того, виходячи з того, що видача гарантії №2008-025 ГВЗ від 26.03.2008 р. є наслідком укладання між сторонами договору№2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р. про надання гарантії та безпосередньо пов'язана з цим договором і залежить від факту його укладання, то  визнання недійсним договору, на підставі якого була надана гарантія, тягне за собою недійсність банківської гарантії №№2008-025 ГВЗ від 26.03.2008 р.

Водночас, суд правомірно відмовив у задоволенні позову в частині визнання банківської гарантії №2008-025 ГВЗ від 26.03.2008 р., виданої ВАТ "Родовід Банк"  на користь ЗАТ "Київстар Дж.Ес.Ем" такою, що втратила чинність, оскільки ст. 16 ЦК України не передбачено такого способу захисту  як визнання нечинним правочину.

Посилання відповідача на те, що Банківська гарантія №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р. видавалася саме на підставі Договору про надання гарантії №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р. та те, що правовідносини між позивачем та відповідачем за Договором про надання гарантії №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008р. є самостійними, та не залежать від правовідносин між позивачем та третьою особою за Банківською гарантією№2008-025 ГВЗ від 26.03.2008 р. апеляційний господарським судом відхилено, враховуючи наступне.

Згідно вимог п.1, 2 гл. 2 Положенням "Про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах", затвердженим Постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 639 встановлено механізм надання банківськими установами банківських гарантій. Так, відповідно до цього положення,  банком-гарантом спочатку приймається рішення про надання гарантії, потім складається, узгоджується та підписується з Принципалом (Відповідачем) договір про надання гарантії, і лише після цього "працівник банку-гаранта складає проект гарантії та погоджує її з Принципалом".

Вказане свідчить, що  Положенням передбачено, як попереднє укладання ВАТ "РОДОВІД БАНК" з ТОВ "Мобінет" договору банківської гарантії, так і те, що укладення договору про надання банківської гарантії є підставою для видачі банківської гарантії Бенефіціару (третій особі), а відповідно, узгоджений між позивачем та відповідачем текст договору про надання банківської гарантії має бути тотожним  тексту банківської гарантії, яка в підсумку надається.

Матеріали справи свідчать про те, що апеляційний господарський суд в порядку ст. 43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно дослідив матеріали справи в їх сукупності та прийняв постанову, яка відповідає обставинам справи та вимогам закону.

Скаржник у судовому засіданні наголошував на тому, що договір №2008-025 ГТЗ від 26.03.2008 р. про надання гарантії є договором про надання фінансових послуг. Проте, даний довід заявника касаційної скарги не приймається до уваги, оскільки у вказаному договорі чітко зазначено, що даний є договором про надання гарантії, а відтак апеляційний суд правомірно застосував положення ст. 560 ЦК України, якою передбачено поняття гарантії.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на недоведеність певних обставин справи, суд касаційної інстанції не приймає до уваги, оскільки згідно вимог ст.ст. 1115 , 1117  ГПК України касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє рішення місцевого господарського суду чи постанову апеляційного суду виключно на предмет правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права,  тобто в межах юридичної оцінки фактичних обставин справи.

З урахуванням викладеного, підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу  Закритого акціонерного товариства "Київстар Дж.Ес.Ем." залишити без задоволення.

Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 24.03.2009 року у справі № 29/35 пд залишити без змін.

Головуючий С. Мирошниченко

СуддіТ. Барицька

А. Демидова