Ухвала

від 24.11.2010 по справі 22/298

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

22/298

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                            У  Х  В  А  Л  А  

24.11.10 р.                                                                                               Справа № 22/298           

Господарський суд Донецької області у складі судді Іванченкової О.М., при секретарі судового засідання Бондар В.В., розглянув заяву про забезпечення позову Приватного підприємства „Зевс”, м.Донецьк,

до відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, та

відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк,

про стягнення 321 367,75 грн.,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Лазарева Л.Л. – за довіреністю,

від відповідача 1: не з'явився;

від відповідача 2: Попруга О.І. – за довіреністю, -

                                                   ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне підприємство „Зевс”, м.Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відповідача 1, Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, та Відповідача 2, Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум”, м.Донецьк, про стягнення суми основного боргу у розмірі 321 367,75 грн. за договором переведення боргу від 27.07.2010р.

18.11.2010р. дана заява прийнята до розгляду господарським судом та порушено провадження по справі.

22.11.2010р. через канцелярію господарського суду Донецької області представником Позивача надано заяву №09/7-964 від 10.02.2010р. про забезпечення позову шляхом:

- накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, у загальній сумі 324 849,56 грн. (у тому числі 321 367,75 грн. основного боргу, 3 245,81 грн. сплаченого державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що знаходяться на його поточних рахунках №260036575 у ВОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Луцьк, МФО 303569; №260047137 у АТ „Ерсте Банк”, МФО 380009;

- заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продажу, дарування тощо) належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: транспортні засоби моделі ГАЗ-33021 реєстраційні номери: АН 7330 АХ – 2000 року випуску, АС 7028 АХ – 2001 року випуску, АС 6623 АХ – 2004 року випуску, АС 1821 АТ – 2005 року випуску, вантажний автомобіль JAC виробництво Китай реєстраційний номер АС 2131 ВА – 2007 року випуску.

Відповідно до ст.66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

За приписами ст. 67 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується, зокрема, накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві.

Умовою застосування заходів до забезпечення позову, враховуючи приписи роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову”, є достатньо обґрунтоване припущення, що ці дії  призведуть до зникнення, зменшення за кількістю або погіршення за якістю предмета позову на момент виконання рішення та дійсно спричинять ускладнення виконання рішення суду. При цьому, судом повинні бути точно визначені дії, які саме забороняється вчиняти.

Одночасно, при вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінює мотивованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог щодо забезпечення позову; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

Пунктом 1.1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.12.2006року №01-8/2776 „Про деякі питання практики забезпечення позову” передбачено, що заявник повинен обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. Тягар доведення наявності зазначених обставин, згідно з вимогами статті 33 Господарського процесуального кодексу України, покладено на позивача. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Судовими доказами, за визначенням ст.ст.32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення  спору.

Виходячи з аналізу наведених норм та обставин, суд дійшов висновку, що заява Приватного підприємства „Зевс” про забезпечення позову є такою, що підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як було зазначено вище, відповідно до вимог ст. 66, 67 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Позов забезпечується, у тому числі, шляхом:

- накладанням арешту на майно або  грошові  суми,  що  належать відповідачеві;

-          забороною відповідачеві вчиняти певні дії;

-          забороною  іншим   особам  вчиняти   дії,   що     стосуються предмета спору;

-          зупиненням стягнення на підставі  виконавчого  документа  або іншого документа, за яким  стягнення  здійснюється  у  безспірному порядку.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд оцінив обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:

- розумності та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову;

- наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, що такий захід може забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову;

- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

В обгрунтування свого клопотання №09/7-964 від 10.02.2010р. заявник посилається на неналежне виконання Товариством з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” своїх зобов'язань за договором про переведення боргу від 27.07.2010р., а також на невиконання зобов'язань з оплати вартості поставленого товару на умовах договору поставки №010609-13/1п від 01.06.2009р., значну суму заборгованості, а також наявність несплаченої заборгованості за договором переведення боргу від 06.09.2010р. у сумі 409 965,37 грн., що з урахуванням спірної суми у межах розгляду справи №22/298 становить без урахування судових витрат 1 083 093,68 грн.

Предметом позовних вимог є стягнення з Відповідача 1 (Боржника) та Відповідача 2 (Поручитель) солідарно заборгованості в сумі 321 367,75 грн., що утворилася внаслідок неналежного виконання останнім умов договору переведення боргу №б/н від 27.07.2010р.

Державне мито сплачене у розмірі 3 245,81 грн., що підтверджується платіжним дорученням №17я057 від 11.11.2010р., та Позивачем понесені витрати зі сплати інформаційно-технічного забезпечення судового процесу з розгляду справи №22/298 у розмірі 236,00 грн. (платіжне доручення №17я055 від 11.11.2010р.), що разом із сумою позовних вимог складає загальну суму стягнення по дані справі у розмірі 324 849,56 грн.

Як вбачається з копії рішення господарського суду Харківської області від 30.11.2009р. у справі №53/289-09 на користь ПП „Зевс” з Товариства з обмеженою відповідальністю „Збутова мережа п'ятий елемент” стягнуто 506 620,37 грн. заборгованості за договором поставки №ХА-8 від 01.01.2008р., 5 066,21 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За змістом договору переведення боргу від 06.09.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю „Збутова мережа п'ятий елемент” (Первісний боржник) передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, а останнім прийнято зобов'язання сплатити на користь Позивача борг за договором №ХА-8 від 01.01.2008р. у сумі 409 965,37 грн.  

Виходячи з рішення господарського суду Волинської області від 14.06.2010р. у справі №07/83-38, на користь ПП „Зевс” з Товариства з обмеженою відповідальністю „СТМ-Сучасні торгівельні мережі” стягнуто 422 033,56 грн. заборгованості за договором №040109-01/1 від 04.01.2009р., 4 220,34 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

За змістом договору переведення боргу від 27.07.2010р. Товариством з обмеженою відповідальністю „СТМ-Сучасні торгівельні мережі” (Первісний боржник) передано Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, а останнім прийнято зобов'язання сплатити на користь Позивача борг за договором №40109-01/1 від 04.01.2009р. у сумі 369 860,80 грн.  

Відповідно до банківських виписок, що є наявними у матеріалах справи, Відповідачем 1 сплачена частково сума за договором переведення боргу від 27.07.2010р.

При цьому сума у розмірі 321 367,75 грн. та 409 965,37 грн. (за договором переведення боргу від 06.09.2010р.), приймаючи до уваги довідку Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Український фінансовий світ”, довідку Позивача та твердження Приватного підприємства „Зевс”, що не спростовані у порядку, передбаченому процесуальним законодавством, не сплачені.

Одночасно, як вбачається з пояснень Позивача, а також ухвали господарського суду Донецької області від 18.11.2010р. по справі №22/299 на розгляді суду перебуває справа Приватного підприємства „Зевс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” та Товариства з обмеженою відповідальністю „Центрум” щодо стягнення заборгованості у розмірі 351 760,56 грн.

Отже, викладені обставини вказують на умисне ухилення Відповідача 1 від виконання прийнятих на себе у добровільному порядку зобов'язань за наведеним правочинам переведення боргу від 27.07.2010р., а також на наявність грошового зобов'язання на суму 351 760,56 грн. у зв'язку з неналежним виконанням договірних відносин з постачання товару.

Таким чином, доводи Приватного підприємства „Зевс” щодо наявності значної суми заборгованості у розмірі 1 083 093,68 грн. лише перед ним обґрунтовані та підтвердженні у розумінні Господарського процесуального кодексу України.

Разом з цим, слід врахувати, що першочерговим боржником у спірних правовідносинах є Відповідач 1.

Як зазначалось вище, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Положення частини 1 ст. 319 ЦК України надають власникові майна право розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, у тому числі здійснювати його відчуження на користь третіх осіб, тощо.

Враховуючи твердження позивача щодо невиконання відповідачем своїх обов'язків за договором переведення боргу від 27.07.2010р., приймаючи до уваги велику суму заборгованості за договорами переведення боргу від 06.09.2010р., невиконання прийнятих на себе зобов'язань зі сплати визначених вище сум, а також приписи ст.319 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що існує реальна загроза того, що невжиття заходів до забезпечення позову може дійсно утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На думку суду, наведене свідчить про обґрунтованість припущень позивача щодо намагання Відповідача 1 ухилитися від сплати заборгованості, а тому про ускладнення та унеможливлення виконання рішення суду в подальшому.

Крім того, у відповідності до п.6.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України №02-5/611 від 23.08.1994р. „Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову” та п.1.1 Інформаційного листа №01-8/2776 від 12.12.2006р. „Про деякі питання практики забезпечення позову” суд також враховує розумність та обґрунтованість вимог заявника, наявність зв'язку між накладанням арешту на грошові кошти відповідача  та предметом спору по справі і розміром судових витрат позивача.

Дослідивши викладені критерії застосування заходів до забезпечення позову, вбачається існування прямого зв'язку між вибраним заходом забезпечення позовом (арештом грошових коштів на рахунках Відповідача 1) і предметом позову (стягнення заборгованості, штрафних санкцій та витрат, які понесені позивачем з вини контрагента), оскільки такий захід спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Таким чином, до вирішення спору по суті, з огляду на наявні сприятливі обставини, коли Відповідач 1 вправі до моменту винесення/виконання рішення розпорядитися належним йому майном (грошовими коштами) на власний розсуд, що в свою чергу, з огляду на значний розмір простроченої заборгованості може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки грошові кошти, які є у Відповідача 1 на момент прийняття такого рішення, можуть зменшитись за кількістю або взагалі вибути з розпорядження Відповідача 1 на момент його виконання, суд вважає можливим вирішити питання про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю “Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савура, 21а; код ЄДРПОУ 34928470), які знаходяться на рахунках №260036575 у ВОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Луцьк, МФО 303569; №260047137 у АТ „Ерсте Банк”, МФО 380009 в розмірі заявлених позовних вимог і сплаченого державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Крім того, Позивач з метою забезпечення виконання рішення просить суд заборонити Відповідачу 1 вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продажу, дарування тощо) належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: транспортні засоби, перелік яких наведений вище.

Необхідність вжиття заходів забезпечення позову в цій частині Позивач обґрунтовує тим, що на теперішній час Відповідачем 1 приймаються заходи щодо відчуження належних йому автотранспортних засобів, на підтвердження чого посилається на Інтернет-оголошення.  

Так, згідно представленого суду вилучення з інформаційно-пошукової системи Інтернет на сайті „auto.ria.ua Автобазар №1: грузовики продажа г.Луцк: грузовики и тягачи ГАЗ 330210 (GAZ) грузовики и тягачи 2000 года выпуска ....” є наявним повідомлення про терміновий продаж вантажних автомобілів, що були у використанні моделі: ГАЗ-33021 реєстраційні номери: АН 7330 АХ – 2000 року випуску, АС 7028 АХ – 2001 року випуску, АС 6623 АХ – 2004 року випуску, АС 1821 АТ – 2005 року випуску, вантажний автомобіль JAC виробництво Китай реєстраційний номер АС 2131 ВА – 2007 року випуску.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Зважаючи на ті обставини, що арешт майна не у повному обсязі може виконати функції забезпечення позову враховуючи, що відчуження спричиняє перехід права власності до інших осіб, які набувають у цьому випадку право розпорядження, використання та володіння, приймаючи до уваги пов'язаність вище визначених дій з можливими наслідками виконання рішення суду, заборона Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продажу, дарування тощо) належне йому на праві власності рухоме майно, є доцільною.

Тому суд, враховуючи обставини справи та об'єктивну можливість відчуження належного Відповідачеві 1 рухомого майна у терміновому порядку, з метою захисту майнових прав Позивача,  вважає за необхідне  в цій частині забезпечити позов по справі шляхом заборони Відповідачеві 1 вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продажу, дарування, тощо) належного йому на праві власності рухомого майна, у тому числі, транспортних засобів.

Також, на думку суду, вимоги до Відповідача 1, як першочергового боржника у спірних правовідносинах, щодо вжиття заходів забезпечення позову є розумними, обґрунтованими та адекватними.

Дослідив матеріали справи, суд дійшов висновку, що застосування зазначених  заходів забезпечить збалансованість інтересів сторін.

При цьому, судом враховано, що вказані заходи до забезпечення позову безпосередньо пов'язані з предметом спору та не призведуть до фактичної неможливості Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” здійснювати господарську діяльність, а тому не можуть розцінюватися як протиправне втручання  в діяльність підприємства.

Про забезпечення позову виноситься ухвала суду, яка є виконавчим документом у розумінні ст. 3 Закону України “Про виконавче провадження”.

За таких обставин, керуючись ст.ст.66, 67, Господарського процесуального кодексу України, суд,-

                                                               УХВАЛИВ:

Заяву №09/7-964 від 10.02.2010р. про забезпечення позову шляхом накладання арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг”, м.Луцьк, у загальній сумі 324 849,56 грн. (у тому числі 321 367,75 грн. основний борг, 3 245,81 грн. сплачене державне мито та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що знаходяться на його поточних рахунках №260036575 у ВОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Луцьк, МФО 303569; №260047137 у АТ „Ерсте Банк”, МФО 380009; заборони Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продажу, дарування тощо) належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: транспортні засоби моделі ГАЗ-33021 реєстраційні номери: АН 7330 АХ – 2000 року випуску, АС 7028 АХ – 2001 року випуску, АС 6623 АХ – 2004 року випуску, АС 1821 АТ – 2005 року випуску, вантажний автомобіль JAC виробництво Китай реєстраційний номер АС 2131 ВА – 2007 року випуску задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савура, 21а; код ЄДРПОУ 34928470) у загальній сумі 324 849,56 грн. (у тому числі 321 367,75 грн. основний борг, 3 245,81 грн. сплачене державне мито та 236,00 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу), що знаходяться на його поточних рахунках №260036575 у ВОД АТ „Райффайзен Банк Аваль”, м.Луцьк, МФО 303569; №260047137 у АТ „Ерсте Банк”, МФО 380009.

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю „Пакко Холдинг” (43005, м.Луцьк, вул.Клима Савура, 21а; код ЄДРПОУ 34928470) вчиняти будь-які дії спрямовані на передачу в користування, відчуження на користь третіх осіб (у тому числі шляхом передачі в оренду, заставу, продажу, дарування тощо) належне йому на праві власності рухоме майно, а саме: транспортні засоби моделі ГАЗ-33021 реєстраційні номери: АН 7330 АХ – 2000 року випуску, АС 7028 АХ – 2001 року випуску, АС 6623 АХ – 2004 року випуску, АС 1821 АТ – 2005 року випуску, вантажний автомобіль JAC виробництво Китай реєстраційний номер АС 2131 ВА – 2007 року випуску.

Ухвала набирає законної сили 24.11.2010р. та є виконавчим документом у розумінні ст.ст. 3, 19 Закону України „Про виконавче провадження”, який  може бути пред'явлений до примусового виконання в порядку, передбаченому  зазначеним Законом протягом 3 (трьох) років з наступного дня після його прийняття.

Умисне невиконання цієї ухвали або перешкоджання її виконанню утворює склад злочину, передбачений ст.382 Кримінального кодексу України.

Ухвала може бути скасована Господарським судом Донецької області в порядку ст.68 Господарського процесуального кодексу України, або оскаржена через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня її винесення.

Заходи забезпечення позову, запроваджені цієї ухвалою, діють до вирішення господарським судом Донецької області питання про скасування забезпечення позову, або до скасування ухвали про забезпечення позову у встановленому законом порядку вищими судовими інстанціями.

                 Суддя                                                                                          Іванченкова О.М.