Рішення

від 20.12.2010 по справі 15/237

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/237

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.12.10 р.                                                                                    Справа № 15/237                               

Господарський суд Донецької області у складі колегії суддів:

головуючого судді Богатиря К.В.

суддя          Левшиної Г.В.

судді Татенка В.М.

при секретарі судового засідання Щитовій Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом приватного підприємства “Сакура-Іст” м. Донецьк (код ЄДРПОУ 23783921)

до відповідача відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ (код ЄДРПОУ 00210692)

про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 12414,30 грн., пені в сумі 2979,43 грн., інфляції в сумі 542,83 грн., 3% річних у розмірі 157,55 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Котелевська Ю.А. за довіреністю б/н від 22.11.2010 р.

від відповідача: не з'явився

До господарського суду Донецької області надійшла позовна заява приватного підприємства “Сакура-Іст” м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” м. Краматорськ про стягнення заборгованості за поставлену продукцію в сумі 12414,30 грн., пені в сумі 2979,43 грн., інфляції в сумі 542,83 грн., 3% річних у розмірі 157,55 грн.

Ухвалою суду від 11.09.2009 р. позовна заява була прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 15/237, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Ухвалою суду від 04.11.2009 р. провадження по справі № 15/237 зупинено у зв'язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею справи № 39/287пд, що розглядається господарським судом Донецької області в іншому складі суддів.  

Розпорядженням заступника голови господарського суду Донецької області від 03.11.2010 року призначена колегія суддів для розгляду справи № 15/237 у складі: головуючий суддя Богатир К.В., суддя Татенко В.М., суддя Левшина Г.В.

Ухвалою від 03.11.2010 р. провадження у справі № 15/237 поновлено та призначено до розгляду в судовому засіданні, сторони зобов'язані надати документи та виконати певні дії.

Судом, відповідно до вимог статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази та заслухавши в судових засіданнях пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2008 р. сторони уклали договір № 15/1564 поставки, згідно якого постачальник (позивач) зобов'язався передати в установлений строк продукцію (товар) у власність покупця, а покупець (відповідач) зобов'язався у відповідності з умовами даного договору прийняти вказану продукцію та оплатити її вартість.

Пунктом 1.2 договору передбачено, що найменування, номенклатура (асортимент), кількість, якісні та інші характеристики продукції (товару), її ціна, строки та умови поставки вказуються в специфікаціях, які є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 9.3 договору умови оплати погоджуються сторонами на кожну партію продукції та вказуються в специфікаціях до договору.

До спірного договору сторони підписали специфікацію № 1 від 02.09.2008 р., якою передбачили найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також поставку протягом 1–2 днів після отримання заявки. Оплата товару за цією специфікацією здійснюється протягом 10 банківських днів після поставки.

Крім того, позивач надав до суду специфікацію № 2 від 13.11.2008 р., якою сторони також передбачили найменування товару, його кількість, одиницю вимірювання, ціну за одиницю та загальну вартість товару, а також поставку протягом 1 дня після отримання заявки. Оплата товару за цією специфікацією здійснюється протягом 30 календарних днів після поставки.

Пунктом 13.3 договору передбачено, що він вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діяв до 31.12.2009 р.

Спірний договір та специфікації до нього підписані представниками обох сторін та скріплені печатками, завірені копії додані до позову.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № 15/1564 від 02.09.2008 р. ним було поставлено відповідачу товар по специфікації № 1 від 02.09.2008 р. за видатковою накладною № 212 від 30.10.2008 р. на суму 6564,30 грн.; по специфікації № 2 від 13.11.2008 р. – за видатковою накладеною № 218 від 18.11.2008 р. на суму 5850,00 грн. Факт отримання відповідачем вказаного товару за цими видатковими накладними підтверджується підписами уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на видаткових накладних в графі „Отримав”, а також довіреностями на отримання товарно–матеріальних цінностей № 1507 від 28.10.2008 р., № 1676 від 18.11.2008 р., податковими накладними № 217 від 30.10.2008 р., № 222 від 18.11.2008 р., рахунками на оплату № 255 від 02.09.2008 р., № 320 від 13.11.2008 р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.

Відповідач отриманий товар не оплатив, в результаті чого станом на день подачі позову до суду заборгованість відповідача на користь позивача склала 12414,30 грн.

Позивач, вважаючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором (повністю та своєчасно не оплатив отриманий товар), звернувся з позовом до суду за захистом порушеного права.

Суд, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, дійшов наступних висновків:

Предметом даного позову є вимога позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості, яка виникла згідно договору № 15/1564 від 02.09.2008 р. Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона – постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні – покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.

Згідно ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідач надав до суду відзив № 17/1326–5872 від 22.11.2010 р. на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечує наступним:

В спірних видаткових накладних відсутнє посилання на договір, рахунки на оплату та довіреність. За вказаних обставин відповідач вважає поставки здійснені поза межами договору № 15/1564 від 02.09.2008 р., у зв'язку з чим стверджує, що строк оплати для нього не наступив, оскільки він не отримував від позивача жодних вимог на оплату.

Позивач надав до суду заперечення (вх. № 02–41/53068 від 07.12.2010 р.) проти відзиву, в яких посилається на безпідставність доводів відповідача.  

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 того ж Кодексу  господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Заперечення відповідача не приймається судом до уваги, тому що не відповідає вимогам діючого законодавства та фактичним обставинам справи.

Висновок стосовно того, що товар за спірними видатковими накладними був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № 15/1564 від 02.09.2008 р. суд робить виходячи з того, що характеристики товару, зазначеного у накладних, повністю відповідають тим, що вказані у специфікаціях до договору. При цьому сам відповідач в довіреностях підставою отримання товарно–матеріальних цінностей вказує саме договір № 15/1564 від 02.09.2008 р. Крім того, в письмових поясненнях позивач вказує, що будь-яких інших договорів або домовленостей, позадоговірних відносин у спірний період між сторонами не існувало. Тобто, товар за видатковими накладними № 212 від 30.10.2008 р. та № 218 від 18.11.2008 р. був поставлений позивачем та отриманий відповідачем саме на виконання договору № 15/1564 від 02.09.2008 р., тому згідно умов договору до правовідносин сторін в даному випадку застосовується порядок оплати отриманого товару, погоджений сторонами в специфікаціях № 1 від 02.09.2008 р. та № 2 від 13.11.2008 р. до спірного договору. Сама тільки невідповідність документів первинного бухгалтерського обліку вимогам чинного законодавства не звільняє відповідача від виконання грошового зобов'язання в разі придбання та фактичного одержання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Виходячи з того, що товар за видатковою накладною № 212 від 30.10.2008 р. був отриманий по специфікації № 1 від 02.09.2008 р., строк оплати протягом 10 банківських днів для відповідача наступив у період з 31.10.2008 р. по 13.11.2008 р. включно, а вже з 14.11.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару. Товар за видатковою накладною № 218 від 18.11.2008 р. був отриманий по специфікації № 2 від 13.11.2008 р., тридцятиденний строк оплати для відповідача наступив у період з 19.11.2008 р. по 18.12.2008 р. включно, а вже з 19.12.2008 р. почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконав зобов'язання оплатити в установлений специфікаціями до договору строк вартість отриманого від позивача товару на суму 12414,30 грн., тому позовні вимоги щодо стягнення основного боргу підлягають задоволенню.

23.11.2010 року від позивача надійшла заява про зміну розміру позовних вимог, якою сума позову збільшилася в частині стягнення інфляції та 3% річних, загалом збільшені позовні вимоги становлять 16248,93 грн. Факт направлення заяви про зміну розміру позовних вимог відповідачу підтверджується фіскальним чеком № 1831 від 30.11.2010 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи. Вказану заяву суд згідно ст. 22 ГПК України прийняв до розгляду та в подальшому розглядав збільшені позовні вимоги.

На підставі п. 10.4 договору позивач за прострочення виконання грошового зобов'язання нарахував відповідачу окремо по кожній спірній видатковій накладній за загальний період з 13.11.2008 р. по 01.06.2009 р. пеню в сумі 2979,43 грн., а також, керуючись ст. 625 ЦК України, нарахував за той же період інфляцію в сумі 673,73 грн., 3% річних в розмірі 181,47 (розрахунки містяться в матеріалах справи).

Відповідно до п. 10.4 договору у випадку прострочення оплати товару покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 2% від вартості неоплаченої продукції за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення.

Позивач здійснив розрахунок пені з урахуванням положень Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 р. в частині того, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Законом або договором не встановлено іншого строку для нарахування пені. Пункт 10.4 договору не передбачає вказівки на незастосування норми ст. 232 ч. 6 ГК України або умови нарахування пені до дати фактичного виконання зобов'язання за договором. Нарахування пені за кожний день прострочення означає встановлений порядок такого нарахування, а не період нарахування.

Перевіркою розрахунку пені судом встановлено, що при нарахуванні пені за прострочення оплати товару, отриманого за спірними видатковими накладними позивач, не  дотримувався вищевказаних вимог чинного законодавства щодо застосування обмеження періоду нарахування пені шестимісячним строком, у зв'язку з чим розрахунок позивача є цілком невірним та судом до уваги не приймається.

За власними розрахунками суду сума пені нараховується за видатковою накладною № 212 від 30.10.2008 р. за період з 14.11.2008 р. (початок прострочення оплати) по 14.05.2009 р. (кінець періоду нарахування пені згідно ч. 6 ст. 232 ГК України); за видатковою накладною № 218 від 18.11.2008 р. – за період з 31.12.2008 р. по 01.06.2009 р. (початок та кінець прострочення, визначений самим позивачем, який не виходить за межі 6–місячного періоду нарахування пені від дати початку прострочення оплати) та складає: (6564,30 грн. х 24% х 48 днів : 366 днів) + (6564,30 грн. х 24% х 134 дні : 365 днів) + (5850,00 грн. х 24% х 1 день : 366 днів) + (5850,00 грн. х 24% х 152 дні : 365 днів) = 1356,52 грн. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 2979,43 грн. підлягають частковому задоволенню на суму 1356,52 грн. В частині стягнення пені на суму 1622,91 грн. позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Перевіркою нового розрахунку суми інфляції та 3% річних судом встановлено, що даний розрахунок позивача відповідає вимогам чинного законодавства та фактичним обставинам справи, тому приймається судом як належний доказ у даній справі.

Враховуючи викладене суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача інфляції в розмірі 673,73 грн., 3% річних в сумі 181,47 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно: в частині задоволених позовних вимог – на відповідача, в частині відмови в задоволенні позову – на позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 22; 32-34; 36; 43; 46; 49; 82-85; 115; 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Енергомашспецсталь” (юридична адреса: 84306, Донецька область, м. Краматорськ; код ЄДРПОУ 00210602; рахунок 26005301510738 в філії Промінвестбанку м. Краматорськ, МФО 334141) на користь приватного підприємства “Сакура-Іст” (юридична адреса: 83012, м. Донецьк, вул. Куйбишева, буд. 209, кв. 106; код ЄДРПОУ 23783921; рахунок 2600430195 в Куйбишевському відділенні ООБ № 5403, МФО 394040) суму 14626,02 грн. (а саме основний борг на суму 12414,30 грн., пеню в розмірі 1356,52 грн., інфляцію в сумі 673,73 грн., 3% річні в розмірі 181,47 грн.), витрати на оплату державного мита в сумі 146,26 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 212,43 грн.

Відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені на суму 1622,91 грн.

У судовому засіданні 20.12.2010 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 22.12.2010 р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі  подання  апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано,  набирає  законної  сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя                                                               Богатир К.В.                               

Суддя                                                                                          В.М.Татенко

Суддя                                                                                          Г.В.Левшина