Рішення

від 23.12.2010 по справі 14/45пд

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАР СЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Д онецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.12.10 р. Справа № 14/45пд

за позовом Товариства з об меженою відповідальністю „Т оніка”, ЄДРПОУ 20395986,

м.Харциз ьк

до відповідача Публічно го акціонерного товариств а „Акціонерний комерційний

промислово-і нвестиційний банк”, ЄДРПОУ 0003 9002, м.Київ в

особі філії „ Відділення ПАТ Промінвестба нк в м.Харцизьк Донецької

області”, ЄДР ПОУ 09334346, м.Харцизьк

про визнання договору №13 ві д 18.09.2008р. недійсним

Головуючий суддя Левшина Г .В.

Суддя Марченк о О.А.

Суддя Лейба М.О .

Представники:

від позивача: не з' явився

від відповідача: Матвієн ко О.В.-гол. юрисконсульт

В засіданні суду брали учас ть:

Згідно із ст.77 ГПК Ук раїни в засіданні суду

оголошувалась пер ерва з 15.04. по 26.04.2010р.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою від повідальністю „Тоніка”, м.Ха рцизьк, позивач, звернувся до господарського суду з позов ною заявою до відповідача, Пу блічне акціонерне товариств о „Акціонерний комерційний п ромислово-інвестиційний бан к”, м.Київ в особі філії „Відд ілення ПАТ Промінвестбанк в м.Харцизьк Донецької області ”, м.Харцизьк, про визнання нед ійсним договору №13 від 18.09.2008р.

В обгрунтування своїх вимо г позивач посилається на нев ідповідність оспорюваного п равочину вимогам ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України „Про систему валютного регул ювання і валютного контролю” , а також порушення сторонами вимог закону щодо обов' язк ової реєстрації кредитного д оговору Національним банком України.

Відповідач надав відзив на позовну заяву від 18.03.2010р. №143, в як ому проти позовних вимог зап еречує. В обгрунтування свої х заперечень проти позову ві дповідач посилається на повн у відповідність оспорюваног о правочину вимогам закону.

Розглянувши матеріали спр ави, заслухавши пояснення ст орін, господарський суд вста новив:

18.09.2008р. між сторонами був підп исаний кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 13.

Відповідно до п.2.1 вказаного договору банк зобов' язався за умови наявності вільних в ласних кредитних ресурсів на дати позивачу кредит шляхом відкриття відновлюваної кре дитної лінії, яка не може пере вищувати 700000,00 доларів США, а поз ивач зобов' язується поверн ути кошти та сплатити процен ти, встановлені цим договоро м.

Виходячи зі змісту позовно ї заяви, кредитний договір ві д 18.09.2008р. №13 не відповідає вимога м закону.

Зокрема, в ч.2 ст.198 Господарсь кого кодексу України передба чено, що грошові зобов' язан ня учасників господарських в ідносин повинні бути виражен і і підлягають оплаті у гривн ях. Грошові зобов'язання можу ть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо с уб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства . Виконання зобов'язань, вираж ених в іноземній валюті, здій снюється відповідно до закон у.

Як вказує позивач, із цієї н орми Господарського кодексу України вбачається, що здійс нення грошових операцій, до я ких у контексті положень ст.345 Господарського кодексу Укра їни відносяться і кредитні о перації банків, в іноземній в алюті може здійснюватися вик лючно у випадках і в порядку, п рямо передбаченому чинним за конодавством.

Відповідно до ч.2 ст.2 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993р. №15-93 „Про систему вал ютного регулювання і валютно го контролю”, резиденти і нер езиденти мають право здійсн ювати валютні операції з ура хуванням обмежень, встановле них цим Декретом та іншими ак тами валютного законодавств а України.

Згідно ст.5 вказаного Декрет у індивідуальні ліцензії вид аються резидентам і нерезиде нтам на здійснення разової в алютної операції на період, н еобхідний для здійснення так ої операції. За приписом п.”в” ч.4 ст.5 Декрету індивідуально ї ліцензії потребує в тому чи слі надання і одержання рези дентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми та ких кредитів перевищують вст ановлені законодавством меж і.

За твердженням позивача, ос кільки кредитний договір №13 в ід 18.09.2008р. передбачав надання по зивачу кредиту у доларах США , остільки на даний кредитний договір мають розповсюджува тися приписи ст.5 вказаного ви ще Декрету відносно необхідн ості попереднього отримання індивідуальної ліцензії Нац іонального банку України.

Проте, як вказує позивач, ві дповідач не мав індивідуальн ої ліцензії Національного ба нку України на вчинення цієї банківської кредитної опера ції в іноземній валюті, внасл ідок чого кредитний договір вчинено з порушенням вимог с т.5 Декрету Кабінету Міністрі в України від 19.02.1993р. №15-93 „Про сис тему валютного регулювання і валютного контролю”.

Крім цього, відповідно до п. 1.7 Постанови Правління Націон ального банку України від 17.06.20 04р. №270 „Про затвердження Полож ення про порядок отримання р езидентами кредитів, позик в іноземній валюті від нерези дентів і надання резидентами позик в іноземній валюті нер езидентам”, договори, які пер едбачають виконання резиден тами-позичальниками боргови х зобов'язань в іноземній вал юті перед нерезидентами за з алученими від них кредитами підлягають обов'язковій реєс трації Національним банком У країни відповідно до Указу П резидента України від 27.06.1999р. №7 34 „Про врегулювання порядку о держання резидентами кредит ів, позик в іноземній валюті в ід нерезидентів та застосува ння штрафних санкцій за пору шення валютного законодавст ва”.

Пункт 1 Указу Президента Укр аїни встановлює, що договори , які передбачають виконання резидентами боргових зобов' язань перед нерезидентами за запозиченими у них кредитам и, позиками в іноземній валют і, підлягають реєстрації Нац іональним банком України.

Проте, кредитний договір ві д 18.09.2008р. №13 не було зареєстрован о Національним банком Україн и.

З урахуванням викладеного , позивачем заявлені вимоги п ро визнання недійсним кредит ного договору №13 від 18.09.2008р.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав, ви кладених у відзиві на позов в ід 18.03.2010р. №143.

Виходячи з принципу повног о, всебічного та об' єктивно го розгляду всіх обставин сп рави, суд приймає до уваги зап еречення відповідача та вваж ає позовні вимоги неправомір ними, такими, що підлягають за лишенню без задоволення, вра ховуючи наступне:

Відповідно до ст.626 Цивільно го кодексу України договором є домовленість двох або біль ше сторін, спрямована на вста новлення, зміну або припинен ня цивільних прав та обов'язк ів. Сторони є вільними в уклад енні договору, виборі контра гента та визначенні умов дог овору з урахуванням вимог ць ого кодексу, інших актів циві льного законодавства, звичаї в ділового обороту, вимог роз умності та справедливості (с т.627 Цивільного кодексу Україн и).

За своєю правовою природою договір є правочином. Водноч ас, договір є й основною підст авою виникнення цивільних пр ав та обов' язків (ст.11 Цивіль ного кодексу України).

Правочином є дія особи, спря мована на набуття, зміну або п рипинення цивільних прав та обов' язків. Правочини можут ь бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (дого вори) (ст.202 Цивільного кодексу України).

Заявляючи позов про визнан ня недійсним кредитного дого вору, позивач має довести ная вність тих обставин, з якими з акон пов'язує визнання угод н едійсними і настанням відпов ідних наслідків.

Відповідно до ст.215 Цивільно го кодексу України підставою недійсності правочину є нед одержання в момент вчинення правочину стороною (сторонам и) вимог, які встановлені част инами першою - третьою, п' я тою та шостою ст.203 Цивільного кодексу України, а саме: 1)зміс т правочину не може суперечи ти цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам сус пільства; 2)особа, яка вчиняє п равочин, повинна мати необхі дний обсяг цивільної дієздат ності; 3)волевиявлення учасни ка правочину має бути вільни м і відповідати його внутріш ній волі; 4)правочин має бути с прямований на реальне настан ня правових наслідків, що обу мовлені ним.

Недійсним є правочин, якщо й ого недійсність встановлена законом (нікчемний правочин ). У цьому разі визнання таког о правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочин у прямо не встановлена закон ом, але одна із сторін або інша заінтересована особа запере чує його дійсність на підста вах, встановлених законом, та кий правочин може бути визна ний судом недійсним (оспорюв аний правочин).

Правочин є правомірним, якщ о його недійсність прямо не в становлена законом або якщо він не визнаний судом недійс ним (ст.204 Цивільного кодексу У країни).

За приписами ст.345 Господарс ького кодексу України кредит ні відносини здійснюються на підставі кредитного договор у, що укладається між кредито ром і позичальником у письмо вій формі. У кредитному догов орі передбачається мета, сум а і строк кредиту, умови і поря док його видачі і погашення, в иди забезпечення зобов' яза нь позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кред ит, обов”язки, права і відпові дальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Кредитний договір укладає ться у письмовій формі. Креди тний договір, укладений з нед одержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 Цивільного к одексу України).

За кредитним договором бан к або інша фінансова установ а (кредитодавець) зобов'язуєт ься надати грошові кошти (кре дит) позичальникові у розмір і та на умовах, встановлених д оговором, а позичальник зобо в'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відн осин за кредитним договором застосовуються положення па раграфа 1 “Позика” глави "Пози ка, кредит, банківський вклад ", якщо інше не встановлено пар аграфом 2 “Кредит” і не виплив ає із суті кредитного догово ру. Викладене міститься у ст.10 54 Цивільного кодексу України .

Згідно з ст.3 Декрету Кабіне ту Міністрів України №15-93 від 19 .02.1993р. “Про систему валютного р егулювання і валютного контр олю” валюта України є єдиним законним засобом платежу на території України, який прий мається без обмежень для опл ати будь-яких вимог та зобов'я зань, якщо інше не передбачен о цим декретом, іншими актами валютного законодавства Укр аїни.

Використання іноземної ва люти, а також платіжних докум ентів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на т ериторії України за зобов'яз аннями допускається у випадк ах, порядку та на умовах, встан овлених законом, що встановл ено ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України.

Визначення терміну “інозе мна валюта” як “валютної цін ності” містить ст.1 Декрету Ка бінету Міністрів України №15-93 від 19.02.1993р. “Про систему валютн ого регулювання і валютного контролю”, зокрема, ст.1 Декрет у визначає, що іноземна валют а - це іноземні грошові знак и у вигляді банкнотів, казнач ейських білетів, монет, що пер ебувають в обігу та є законни м платіжним засобом на терит орії відповідної іноземної д ержави, а також вилучені з обі гу або такі, що вилучаються з н ього, але підлягають обмінов і на грошові знаки, які перебу вають в обігу, кошти у грошови х одиницях іноземних держав і міжнародних розрахункових (клірингових) одиницях, що пер ебувають на рахунках або вно сяться до банківських та інш их фінансових установ за меж ами України.

Як встановлено ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України “ Про систему валютного регулю вання і валютного контролю”:

- Національний банк України видає індивідуальні та гене ральні ліцензії на здійсненн я валютних операцій, які підп адають під режим ліцензуванн я згідно з цим Декретом;

- генеральні ліцензії видаю ться комерційним банкам та і ншим фінансовим установам Ук раїни, національному операто ру поштового зв'язку на здійс нення валютних операцій, що н е потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії р ежиму валютного регулювання ;

- індивідуальні ліцензії ви даються резидентам і нерезид ентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення т акої операції;

- порядок і терміни видачі л іцензій, перелік документів, необхідних для одержання лі цензій, а також підстави для в ідмови у видачі ліцензій виз начаються Національним банк ом України.

За наявності банківської л іцензії та за умови отриманн я письмового дозволу Націона льного банку України банки м ають право здійснювати опера ції з валютними цінностями, з азначеними у п.2.3 Положення пр о порядок видачі банкам банк івських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на вико нання окремих операцій, затв ердженого постановою Націон ального банку України №275 від 17.07.2001р.

Стаття 49 Закону України “Пр о банки і банківську діяльні сть” відносить до кредитних операції, зазначені у п.3 ч.1 та у п.п.3-7 ч.2 ст.47 цього Закону, зокре ма, розміщення залучених кош тів від свого імені, на власни х умовах та на власний ризик.

Виходячи з викладеного, бан к як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютну операцію, при наявно сті банківської ліцензії та письмового дозволу Націонал ьного банку України.

Як встановлено судом, відпо відач станом на час укладанн я кредитного договору, мав ви дані Національним банком Укр аїни банківську ліцензію №1 в ід 31.10.2001р. на право здійснювати банківські операції, визначе ні ч.1 та п.п.5-11 ч.2 ст.47 Закону Укра їни “Про банки і банківську д іяльність”, дозвіл №1-3 від 20.01.2006р . на право здійснення операці й, визначених п.п.1-4 ч.ч.2 та 4 ст.47 З акону України „Про банки і ба нківську діяльність”.

Отже, відповідач має право з дійснювати операції з валютн ими цінностями із розміщення м залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, тобто кредиту вання в іноземній валюті на п ідставі банківської ліцензі ї та дозволу на здійснення ві дповідних операцій.

Крім того, ч.4 ст.5 Декрету Каб інету Міністрів України №15-93 в становлено, що індивідуально ї ліцензії потребують операц ії з надання і одержання рези дентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми та ких кредитів перевищують вст ановлені законодавством меж і. Однак, до цього часу ці межі законодавчо не встановлені. Отже, будь-які операції з нада ння і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті (незалежно від строків та сум ) отримання індивідуальної л іцензії не потребують.

Відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Націонал ьним банком України індивіду альних ліцензій на використа ння іноземної валюти на тери торії України як засобу плат ежу, затвердженого постаново ю правління Національного ба нку України №483 від 14.10.2004р., викор истання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензі ї дозволяється: якщо ініціат ором або отримувачем за валю тною операцією є уповноважен ий банк (ця норма стосується л ише тих операцій уповноважен ого банку, на здійснення яких Національний банк видав йом у банківську ліцензію та пис ьмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінност ями); у випадках, передбачених законами України. У всіх інши х випадках використання іноз емної валюти як засобу плате жу можливе лише за наявності ліцензії.

Отримувачем відсотків, ком ісій за кредитним договором є відповідач (банк), таким чино м, посилання позивача на обов ' язкове одержання індивіду альної ліцензії на використа ння іноземної валюти на тери торії України, як засобу плат ежу, є помилковим.

Посилання позивача на п.1.7 по станови Правління Національ ного банку України від 17.06.2004р. № 270 „Про затвердження Положенн я про порядок отримання рези дентами кредитів, позик в іно земній валюті від нерезидент ів і надання резидентами поз ик в іноземній валюті нерези дентам”, згідно з якою, догово ри, що передбачають виконанн я резидентами-позичальникам и боргових зобов' язань в ін оземній валюті перед нерезид ентами за залученими від них кредитами підлягають обов' язковій реєстрації Націонал ьним банком відповідно до Ук азу Президента України від 27.0 6.1999р. №734, судом до уваги не прийм аються.

Зокрема, згідно п.1.15 ст.1 Закон у України „Про оподаткування прибутку підприємств” рези дентами є юридичні особи та с уб'єкти господарської діяльн ості України, що не мають стат усу юридичної особи (філії, пр едставництва тощо), які створ ені та здійснюють свою діяль ність відповідно до законода вства України з місцезнаходж енням на її території. Нерези денти це юридичні особи та су б'єкти господарської діяльно сті, що не мають статусу юриди чної особи (філії, представни цтва тощо) з місцезнаходженн ям за межами України, які ство рені та здійснюють свою діял ьність відповідно до законод авства іншої держави.

Як встановлено судом, як поз ивач так й відповідач є юриди чними особами, які створені т а здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням на її території, тобто, є рези дентами. Викладене підтвердж ується наданими до матеріалі в справи свідоцтвами про дер жавну реєстрацію, довідками з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, статутами тощо.

Одночасно, постановою Прав ління Національного банку Ук раїни від 17.06.2004р. №270 „Про затверд ження Положення про порядок отримання резидентами креди тів, позик в іноземній валюті від нерезидентів і надання р езидентами позик в іноземній валюті нерезидентам” встано влено порядок отримання рез идентами кредитів, позик в ін оземній валюті, у тому числі п оворотної фінансової допомо ги, від нерезидентів, а також п орядок надання резидентами п озик в іноземній валюті нере зидентам.

Як наслідок, за висновками с уду, дія положення не розповс юджується на правовідносини сторін, що виникли за кредитн им договором від 18.09.2008р. №13.

Статтями 4-3, 33 Господарськог о процесуального кодексу Укр аїни встановлений принцип го сподарського судочинства, зг ідно з яким кожна сторона пов инна довести ті обставини, на які вона посилається як на пі дставу своїх вимог і запереч ень.

Всупереч вимог ст.ст.4-3, 33 Госп одарського процесуального к одексу України позивачем не доведено ані незаконність зм істу правочину, ані недотрим ання форми, ані невідповідні сть волі та волевиявлення, ан і наявність дефектів суб' єк тного складу.

За таких обставин, враховую чи викладене, виходячи з того , що позивачем не доведено ная вності підстав для визнання спірного правочину недійсни м, позовні вимоги про визнанн я недійсним кредитного догов ору від 23.12.2010р. №13 підлягають зал ишенню без задоволення.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача повн істю.

На підставі викладеного, ке руючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарсь кого процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задов оленні позовних вимог Товари ства з обмеженою відповідаль ністю „Тоніка”, м.Харцизьк до Публічного акціонерног о товариства „Акціонерний ко мерційний промислово-інвест иційний банк”, м.Київ в особі філії „Відділення ПАТ Промі нвестбанк в м.Харцизьк Донец ької області”, м.Харцизьк про визнання недійсним договору №13 від 18.09.2008р.

В судовому засіданні 23.12.2010р. о голошено повний текст рішенн я.

Головуючий суддя Ле вшина Г.В.

Суддя Марченко О.А.

Суддя Ле йба М.О.