Рішення

від 20.12.2010 по справі 7/214

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

7/214

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

20.12.10 р.                                                                                    Справа № 7/214                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Е.В. Сгара

При секретарі судового засідання Х.Р.Тайлієвій  

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу:

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „ИСА-2000” м.Донецьк

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” м.Макіївка

Предмет спору: стягнення 182 341, 61 грн.

За участю представників:

від позивача: Чудненко О.М. - директор, (протокол №2, від 01.05.01р.), Каримов А.А. - дов.

від відповідача: Завацька В.С., Іванова Г.О. -дов.

У судовому засіданні 07.12.2010р. та 17.12.2010р. в порядку ст.77 ГПК України оголошувалась перерва до 17.12.2010р. та до 20.12.2010р. відповідно.

СУТЬ СПОРУ:    

Товариство з обмеженою відповідальністю „ИСА-2000” м.Донецьк звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” м.Макіївка про стягнення 201 217, 86 грн.  

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на той факт, що відповідач по справі є правонаступником прав та обов'язків за спірними зобов'язаннями основного боржника – ДП „Макіїввантажтранс”, зокрема, за спірним Договором №118 від 10.06.2008р. (том 1 а.с.7-10), по якому у боржника перед позивачем по справі значиться заборгованість на спірну суму.

Позивач надав клопотання від 29.10.2010р. №10293 про зміну суми позову з 201 217, 86 грн. на суму 182 341, 61 грн. У судових засіданнях позивач пояснив, що дане клопотання подано ним в порядку ст.22 ГПК України та фактично є клопотанням про зменшення суми позову, просить стягнути з відповідача 182 341, 61 грн. Клопотання розглянуто та прийнято судом.

Згідно пояснень та розрахунків позивача, спірна сума – 182 341, 61 грн. складається із заборгованості – 155 136, 00 грн., 3% річних – 8 084, 73 грн., інфляційних – 19 120, 88 грн.

Відповідач у письмових та усних поясненнях проти позовних вимог заперечив, посилаючись на той факт, що основний боржник за спірними правовідносинами – ДП „Макіїввантажтранс” на час розгляду спору по суті не є виключеним з державного реєстру.

У судових засіданнях відповідач також повідомив, що між ним та основним боржником – ДП „Макіїввантажтранс” укладений договір оренди цілісного майнового комплексу №7/2009 від 30.03.2009р. (том 4 а.с.84-88), але вважає, що ДП „Макіїввантажтранс” повинно самостійно відповідати за своїми боргами.

Стосовно заперечень відповідача, позивач пояснив, що відповідачу по справі було передано цілісний майновий комплекс основного боржника – ДП „Макіїввантажтранс”, що у свою чергу не потребує обов'язкового виключення його з держреєстру для того, щоб правонаступник – відповідач по справі здійснив виконання договірних зобов'язань. Повідомив, що факт правонаступництва за спірним договором  №118 від 10.06.2008р. також підтверджено безпосередньо відповідачем по справі шляхом укладення відповідної додаткової угоди від 01.07.2009р. до договору №118 від 09.07.2008р. (том 1 а.с.11, том 3 а.с.144) та повідомлення про правонаступництво у листі від 02.07.2009р. (том 3 а.с.145).

За клопотаннями сторін у справу залучені додаткові документи, у тому числі акт прийому-передачі державного майна – цілісного майнового комплексу „Макіїввантажтранс” від 30.03.2009р. (том 4 а.с.90), укладеного до договору №7/2009 від 30.03.2009р.

Процесуальний строк розгляду спору продовжувався в порядку ст.69 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін суд ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів; підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Між позивачем та ДП „Макіїввантажтранс” укладено договір №118 від 09.07.2008р. про закупівлю товарів на підставі тендеру від 10.06.2008р.  (далі по тексту Договір).

З матеріалів справи та пояснень представників сторін вбачається, що у спірний період договір був дійсним.

Згідно п.1 Договору, постачальник (позивач) зобов'язується передати у встановлений строк у власність покупця (ДП „Макіїввантажтранс”) товар: бензин – А-80, паливо дизельне 3-0,2-(-25); паливо дизельне Л-0,2-62; масло дизельне М14В2 в асортименті, кількості та за цінами, що встановлені в додатку №1 „Специфікації”, який надається до цього договору і є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти цей товар та оплатити його.

Строки оплати товару визначені у пункті 1.2 та пункті 3.1 Договору.

Загальна вартість Договору складає 23 029 821, 03 грн. (п.2.1 Договору).

Розрахунки за поставлений товар здійснюються за фактом постачання, протягом 30 календарних днів з моменту постачання (п.3.6 Договору).

30.03.2009р. між Регіональним відділенням фонду державного майна України по Донецькій області та ДП „Макіїввантажтранс” укладено договір оренди №7/2009 цілісного майнового комплексу ДП „Макіїввантажтранс” (далі по тексту Договір оренди).

Відповідно до п.1.1 Договору оренди, орендодавець (Регіональне відділення фонду державного майна України по Донецькій області) передає, а орендар (ДП „Макіїввантажтранс”) приймає в строкове платне користування майно, що належить до державної власності, цілісний майновий комплекс ДП „Макіїввантажтранс”, розташований за адресою: 86104, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Панченко, 27-а (надалі підприємство), склад і вартість якого визначено у відповідності до передавального балансу, акта оцінки підприємства, складених станом на 31.05.2008р., що є додатками до цього договору, та становить 63 879 846, 58 грн.

З матеріалів справи, у тому числі з листа від 02.07.2009р. (том 2 а.с.145), акта прийому-передачі державного майна – цілісного майнового комплексу ДП „Макіїввантажтранс” від 30.03.2009р. (том 4 а.с.90), складеного у виконання умов договору №7/2009 від 30.03.2009р., додаткової угоди від 01.07.2009р. до договору №118 від 09.07.2008р. (том 1 а.с.11, том 3 а.с.144), вбачається, що відповідач по справі прийняв від ДП „Макіїввантажтранс” цілісний майновий комплекс та є правонаступником ДП „Макіїввантажтранс”, у тому числі по спірним зобов'язанням.

Заперечення відповідача по справі стосовно того, що він не повинен відповідати за зобов'язаннями ДП „Макіїввантажтранс” по спірному Договору №418 із посиланням на те, що це підприємство не виключено з державного реєстру, судом до уваги не приймаються у зв'язку з вищевикладеним та з огляду на те, що:

- Згідно ст.15 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” (в редакції, що діяла у спірний період), орендар стає правонаступником прав та обов'язків підприємства відповідно до договору оренди, а у разі оренди цілісного майнового комплексу структурного підрозділу - також правонаступником прав та обов'язків підприємства, пов'язаних з діяльністю цього структурного підрозділу.

Тобто, для встановлення правонаступництва достатньо наявності факту передачі цілісного майнового комплексу від ДП „Макіїввантажтранс” – відповідачу по справі (незалежно від наявності/відсутності даних про виключення ДП „Макіїввантажтранс” з державного реєстру).

- Відповідач своїми конклюдентними діями, у тому числі підписанням додаткової угоди від 01.07.2009р. до Договору, фактично визнав своє правонаступництво за таким Договором.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.  

Відповідно до ст.ст. 526, 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок та зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

У виконання умов Договору позивачем було поставлено паливо протягом липня 2008р. – вересня 2010р. на загальну суму 16 501 634, 46 грн., в підтвердження чого у справі містяться відповідні видаткові накладні та акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (том 1 а.с.19-150, том 2 а.с.1-150, том 3 а.с.1-26), довіреності (том 3 а.с.27-38).

Відповідач покупець за договором свої зобов'язання щодо оплати отриманого товару належним чином не виконав, отримане паливо сплатив частково, в підтвердження чого у справі містяться відповідні виписки банку – реєстрові документи (том 5 а.с.2-150, том 6 а.с.1-137).

У зв'язку з наведеним, позивач звертався до відповідача, як до правонаступника покупця за Договором, із листами №05281 від 28.05.2010р., №04201 від 20.04.2010р., №07301 від 30.07.2009р., №07082 від 08.07.2009р. з вимогою сплатити суму заборгованості. В підтвердження факту отримання відповідачем вказаних листів, на них міститься відповідна відмітка про отримання.

На підставі вищевикладеного, з огляду на несплату відповідачем по справі суми боргу, позивач звернувся до суду та просить стягнути 155 136, 00 грн. в примусовому порядку.

Шляхом оцінки всіх матеріалів справи, заслухавши пояснення представників обох сторін, суд дійшов висновку, що у відповідача наявна заборгованість перед позивачем у розмірі 155 136, 00 грн. за спірним Договором і іншого відповідачем не доведено.

Таким чином, вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі наведеної норми права, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних – 8 084, 73 грн. та інфляційні – 19 120, 88 грн. з 30.11.2008р. по 17.09.2008р.

Розрахунок 3% річних та інфляційних перевірено судом, який здійснено позивачем у відповідності до приписів діючого законодавства, арифметично вірно.

Таким чином, вимоги про стягнення вказаних сум підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.  

З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач довів ті обставини, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог належними доказами, а позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати розподіляються відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України.

На підставі ст.ст. 526, 527, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 67, 193 Господарського кодексу України, Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 34, 43, 49, 69, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України,  господарський суд

В И Р I Ш И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „ИСА-2000” м.Донецьк до Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” м.Макіївка про стягнення 182 341,61 грн. задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Макіївпромтранс” (86104, Донецька обл.., м.Макіївка, вул.Панченка, 27-а, р/р 26008301534266 у філії ЦМВ ПІБ м.Макіївки, МФО 334516, ЄДРПОУ 34516410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ИСА-2000” (83086, м.Донецьк, вул.Первомайська, 12, ЗКПО 30341979) заборгованість – 155 136, 00 грн., суму 3% річних – 8 084, 73 грн., інфляційні – 19 120, 88 грн., державне мито у сумі 1 823, 42 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 213, 86 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному та касаційному порядку відповідно до приписів діючого законодавства.

Повний текст рішення підписано 27.12.2010р.

Суддя                                                               Сгара Е.В.