Рішення

від 13.12.2010 по справі 29/38

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29/38

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

13.12.10 р.                                                                                    Справа № 29/38                               

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Риженко Т.М.

при секретарі Петрушенко А.О., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой”, м.Донецьк

до Відповідача: Відкритого акціонерного товариства „Завод Коксохімобладнання”, м.Донецьк

про: стягнення заборгованості у розмірі 23 854,14грн., інфляційних витрат у сумі 1264,27грн., пені у сумі 352,91грн.

за участю:

представника Позивача – не з'явився;

представника Відповідача  – Цукур А.С. (за довіреністю від 18.12.2010р.)

СУТЬ СПРАВИ:

         Товариство з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой”, м.Донецьк (далі – Позивач) звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства „Завод Коксохімобладнання”, м.Донецьк (далі – Відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 23 854,14грн., інфляційних витрат у сумі 1264,27грн., пені у сумі 352,91грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем  зобов'язань за договором купівлі-продажу №84-ос від 02.01.2007р., щодо оплати за поставлену продукцію.

На  підтвердження вказаних обставин Позивач надав належним чином засвідчені копії наступних документів: договору купівлі-продажу №84-ос від 02.01.2007р., накладної №1131 від 10.11.2009р., довіреності на отримання матеріальних цінностей від 10.11.2009р., податкової накладної, акту звіряння взаємних розрахунків підписаний та завірений печаткою з боку Позивача, правоустановчих документів Товариства з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой”,

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 188, 193, 216 Господарського кодексу України, ст. ст. 15, 22, 28, 49 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 611, 625, 651, 653 Цивільного кодексу України.

27.09.2010р. ліквідатором ВАТ „Завод коксохімобладнання” через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому просять відмовити у позові вказують, що ухвалою Господарського суду Донецької обл. від 16.03.2009р. порушено провадження по справі №27/20Б про банкрутство Відповідача та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Зазначають, що між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір купівлі-продажу №84-ос від 02.01.2007 року (тобто до дня порушення провадження у справі про банкрутство) згідно з яким має місце заборгованість в сумі 25 471,32грн. (з урахуванням індексу інфляції в розмірі 1 264,27грн. та 3% річних в розмірі 352,91грн.), а Позивач не заявив свої грошові вимоги на цю суму до боржника до 14 червня 2009 року, про що у визначений строк ст.14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” з письмовими заявами з вимогами до боржника звернулися вісімнадцять кредиторів.  Цією ж ухвалою суд затвердив вимоги 18-ти кредиторів та включив їх до реєстру, серед зазначених кредиторів немає Позивача, тому вимоги ТОВ „ПрофСтрой” щодо стягнення заборгованості з Відповідача в розмірі 25 471,32грн. вважаються погашеними.   Крім того ліквідатором надані належним чином засвідчені копії наступних документів: ухвали від 16.03.2009р. по справі №27/20Б за заявою кредитора Товариства з обмеженою відповідальністю „Бриз Інвест”, м. Донецьк до боржника Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання”, м.Донецьк про порушення справи про банкрутство, оголошення від 15.05.2009р., ухвали від 26.08.2009р. по справі №27/20Б про затвердження реєстру кредиторів, постанови від 29.10.2009р. по справі №27/20Б про визнання боржника – Відкритого акціонерного товариства „Завод коксохімобладнання” банкрутом.

26.10.2010р. Позивачем через канцелярію суду надано довідку яка свідчить про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой” здійснювало господарську діяльність з Відкритим акціонерним товариством „Завод Коксохімобладнання” відповідно договору №84-ОС від 08 січня 2007р.

01.12.2010р. ліквідатором ВАТ „Завод коксохімобладнання” через канцелярію суду надані доповнення до відзиву, у яких зазначає, що згідно з п.10.2 Договору №84-ОС від 02.01.2007р., за яким Позивач просить стягнути суму боргу, договір вступив в силу з моменту його підписання і діяв до 31.12.2007р. Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору. Строк дії договору №84-ОС від 02.01.2007р. закінчився 31.12.2007р. В позовній заяві про стягнення заборгованості за Договором Позивач просить стягнути суму боргу в розмірі 23 854,14грн. на підставі накладної №1131 від 10.11.2009р. та податкової накладної №1131 від 10.11.2009р. Слід зауважити, що в накладних від 10.11.2009р. немає посилання на підстави продажу товару (дошки необрізаної), а саме: відсутні посилання на зазначений спірний договір, а також будь-який інший документ, більш того, в Накладній №1131 від 10.11.2009р. відсутня печать ВАТ „Завод коксохімобладнання”, що може свідчити про те, що Відповідач взагалі не отримував цей товар.

Представник Позивача у судове засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином.

Представник Відповідача у судове засідання з'явився, проти позову заперечив.

До початку судового засідання надано до суду клопотання про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дане клопотання не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані сторонами докази,  суд

ВСТАНОВИВ:

02 січня 2007р. між Відкритим акціонерним товариством  „Завод Коксохімобладнання” (Покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой” (Постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №84-ос, відповідно п.1.1 договору Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити Продукцію (Товар) виробничо-технічного призначення, сортименту, кількість та ціну якого вказані у рахунках та за необхідністю узгоджуються у Специфікаціях, оформлених у виді Додатків до даного Договору,  які є невід'ємною частиною.

Кількість кожної партії Товару встановлюється у рахунках та Додатках до даного Договору (п.2.1 Договору).

У розділі 3 договору сторони дійшли згоди щодо ціни товару та загальної суми договору:

- ціна кожної партії Товару за одиницю та за позиціями встановлюється у рахунках та за необхідністю у Додатках до даного Договору, виставлених Покупцю (п.3.1 Договору);

- ціна продукції фіксується на момент оплати (передоплати) партії Продукції та подальшим змінам не підлягають (п.3.3 Договору);

- загальна сума Договору та сума кожної конкретної поставки встановлюється рахунками та Додатками до даного Договору (п.3.4 Договору);

За продукцію на суму більш десяти тисяч гривень здійснюється передоплата у розмірі 50% від загальної вартості Товару, а інші 50% оплачуються протягом п'яти банківських днів з дати отримання Товару на склад та підписання видаткової накладної (п.5.2 Договору).

Даний договір вступає в дію з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2007р. або його розірвання у встановленому порядку.

За твердженням Позивача, останнім на виконання умов договору було здійснено поставку Відповідачу  на суму 23 854,14грн., що підтверджується накладною №1131 від 10.11.2009р., Відповідачем вказаний товар прийнято, що підтверджується довіреністю на отримання матеріальних цінностей №10/11/09-7 від 10.11.2009р. Факт поставки також підтверджується податковою накладною №1131, вказані документи надані Позивачем та містяться в матеріалах справи.

Відповідачем не була здійснена оплата за поставлений товар, у зв'язку з чим  Позивач звернувся до суду з позовом.

Дослідивши матеріали справи, керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору.

Оцінивши зміст договору, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором купівлі - продажу, який підпадає під правове регулювання норм статті 655-697 Цивільного кодексу України.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму п.1 ст.655 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається, що ним саме на виконання умов договору купівлі-продажу №84-ос від 02.01.2007р. було здійснено поставку продукції. Пунктом 10.2 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2007р.   На підтвердження факту поставки за договором Позивачем було надано накладну №1131 від 10.11.2009р. на суму 23 854,14грн., отже як вбачається з вказаної накладної вона не може прийматись судом до уваги як доказ поставки продукції саме за договором купівлі-продажу №84-ос., оскільки накладна від 10.11.2009р. а вказаний договір діє до 31.12.2007р.  Доказів щодо продовження строку дії договору Позивачем не надано.

Частина 2 ст.193 Господарського кодексу України регламентує, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно п.7 ст.180 строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання,  що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільнює сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Відповідно до ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

          Стаття 530 Цивільного кодексу України передбачає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, приймаючи до уваги зазначене та положення п.10.2 договору договір діє до 31.12.2007р.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Дана норма закону вказує на те, що виконання обов'язку зобов'язаною стороною відбувається на умовах договору та в межах строку його дії.

          Відтак суд дійшов висновку, що вказана поставка не була здійснена у межах договору купівлі-продажу №84-ос від 02.01.2007р., оскільки накладна №1131 від 10.11.2009р., крім того Позивачем було надано до матеріалів справи довідку за підписом директора та головного бухгалтеру, з якої вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой” здійснювало господарську діяльність з Відкритим акціонерним товариством „Завод Коксохімобладнання” відповідно до умов договору №84-ОС від 08.01.2007р., іншого договору з Відкритим акціонерним товариством „Завод Коксохімобладнання” не укладалось.

Суд вважає за необхідне зазначити, наступне.

Відповідно до статті 9 Закону України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, накладні являються первісними звітними документами, на підставі яких проводиться звіт господарської діяльності.

Системний аналіз Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та інших підзаконних нормативних актів, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах свідчить про те, що у бухгалтерському обліку повинні відображатися господарські операції, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів на підставі первинних документів. Останні для надання їм юридичної сили доказовості в розумінні статті 34 ГПК України повинні мати крім обов'язкових реквізитів додаткові в залежності від характеру операції, зокрема підставу для здійснення господарських операцій. Тобто, в якості доказу первинні документи мають містити повні дані про конкретні господарські операції та підставу їх здійснення.

В якості доказів передачі товару Відповідачу за спірним договором і виникнення у останнього обов'язку здійснити оплату за отриманий товар суду надано накладну №1131 від 10.11.2009р.

Разом з тим, суд вважає, що зазначені первинні документи не можуть розглядатися як докази передачі товару Відповідачу в межах умов укладеного спірного правочину, оскільки в них не міститься посилання на вищезазначений визначений в якості правової підстави заявлених позовних вимог договір, що суперечить вимогам, встановленим Законом України „Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні”, Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 та іншими підзаконними нормативними актами, які регулюють порядок ведення бухгалтерського обліку на підприємствах, стосовно порядку відображення господарської операції. За викладених обставин, враховуючи відсутність посилання на спірний договір, вказана накладна не може виступати доказом постачання у межах договору купівлі-продажу №84-ос від 02.01.2007р. та розглядатись у якості підтвердження правової підстави виникнення зобов'язань Відповідача щодо оплати товару за цим правочином, тобто у якості доказів підтвердження заявлених позовних вимог.  

Так само не надає можливості встановити факт поставки товару в межах договору купівлі-продажу №84-ос від 02.01.20067р. представлена суду податкова накладна, оскільки в якості підстав виникнення зобов'язань зазначено у графі „умови поставки” лише „рахунок №115 від 10.11.2009р” без будь-яких інших визначень. Одночасно, жодних посилань саме на спірний договір не має.  Позивачем рахунку №115 від 10.11.2009р. не надано.

Статті 4-2, 4-3 ГПК України передбачають, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та на засадах змагальності.

Відповідно до вимог статті 33 ГПК України,  кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Судовими доказами за визначенням статей 32-36 ГПК України слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Однак, всупереч наведеним вимогам закону, Позивач не надав жодного доказу в обґрунтування своїх вимог, здійснення поставки Відкритому акціонерному товариству „Завод Коксохімобладнання” саме у межах договору купівлі-продажу №84-ос від 02.01.2007р.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність заявлених вимог Позивача, щодо стягнення заборгованості у розмірі 23 854,14грн.

З огляду не це, відсутнє правопорушення з боку Відповідача, а також правові підстави для нарахування інфляційних витрат у сумі 1264,27грн., пені у сумі 352,91грн.

Розподіл судових витрат здійснюється у відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається з позовної заяви, заявлені вимоги майнового характеру у розмірі 25 471,32грн.

Згідно підпунктів "а", "б" п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" розмір державного мита із заяв, що подаються до господарських судів: майнового характеру становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 6 неоподаткованих мінімумів доходів громадян і не більше 1500 неоподаткованих мінімумів доходів громадян; із позовних заяв немайнового характеру - 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Оскільки судом встановлено, що Позивачем згідно платіжного доручення №169 грн. від 13.09.2010р. державне мито сплачено у розмірі 254,32грн., що є менш ніж 1% від ціни позову (254,71грн.) стягненню підлягає сума недоплаченого державного мита у розмірі: 0,39грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. У позові Товариству з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой”, м.Донецьк до Відкритого акціонерного товариства „Завод Коксохімобладнання”, м.Донецьк про стягнення заборгованості у розмірі 23 854,14грн., інфляційних витрат у сумі 1264,27грн., пені у сумі 352,91грн.  відмовити повністю.

2. Стягнути з Товариству з обмеженою відповідальністю „ПрофСтрой”, м.Донецьк  (ЄДРПОУ 31301099) в доход Державного бюджету  державне мито у розмірі 0,39грн.

У судовому засідання 13.12.10р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги – після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

Суддя                                                               Риженко Т.М.                               

                                                                  Повний текст рішення складено та підписано 20.12.10р.