Ухвала

від 17.12.2010 по справі 14/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/184

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

 33023 , м. Рівне,  вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 РІШЕННЯ  

"17" грудня 2010 р.                                                                            Справа  № 14/184

за позовом         Приватне підприємство Виробничо-транспортне підприємство "Харчовик"  

до відповідача    Товариство з обмеженою відповідальністю фірма "Літа - Плюс"        

про стягнення заборгованості в сумі 20 792 грн. 66 коп.

                                                                                                               Суддя  Марач В.В.

Представники:

Від позивача  :    не з'явився    

Від відповідача : не з'явився   

СУТЬ СПОРУ :Приватне підприємство "Виробничо-транспортне підприємство "Харчовик" звернулося в господарський суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА-ПЛЮС" в якому просить стягнути з останнього   заборгованість в сумі 15 193 грн.  94 коп. за поставлену на підставі договору поставки №14/05-08 від 14.05.2008 року продукцію, 1 485 грн. 95 коп. інфляційних, 498 грн. 98 коп. 3% річних та пеню в сумі 3 613  грн. 79 коп. за несвоєчасну оплату її вартості.

Представник Позивача в судове засідання не з'явився, хоч про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що стверджується підписом представника Горохівського А.М. на ухвалі господарського суду Рівненської області.  

Відповідач відзиву на позов суду не надав, представник його повторно в судове засідання не з"явився. Ухвала суду від 02 грудня 2010 року про відкладення розгляду справи була направлена відповідачу за адресою, яка зазначена у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АД №973038, що знаходиться у матеріалах справи (33024, м. Рівне, вул. Степова, будинок 16). За зазначеною адресою конверт, направлений відповідачу повернувся до господарського суду Рівненської області по закінченню терміну зберігання.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Таким чином, суд вважає, що відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача та відзиву з його боку за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представника Позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких грунтуються його вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

При цьому суд керувався наступним.

На підставі укладеного між Позивачем та Відповідачем Договору поставки № 14/05-08 від 14.05.2008р. (з наступною його пролонгацією згідно п.11.2 Договору) Позивачем поставлялись Відповідачу товари в асортименті згідно замовлень.

Згідно п. 4.6 Договору відповідач зобов'язувався проводити оплату продукції з відстрочкою платежу 31 календарний день з моменту передачі її по відповідних накладних.

За період з січня 2008 року по березень 2009 року відповідачу було поставлено товари в асортименті на загальну суму 26 780, 00 грн. згідно накладних:

- видаткова накладна № 40109 від 05.01.2008р. на суму 3 484,00 грн.

- видаткова накладна № РН-660608 від 25.06.2008р. на суму 864,00 грн.

- видаткова накладна № РН-850708 від 24.07.2008р. на суму 1188, 00 грн.

- видаткова накладна № РН-400908 від 18.09.2008р. на суму 4986,00 грн.

- видаткова накладна № РН-951008 від 30.10.2008р. на суму 864,00 грн.

- видаткова накладна № РН-961008 від 30.10.2008р. на суму 4685,00 грн.

- видаткова накладна № РН-521108 від 14.11.2008р. на суму 2800,00 грн.

- видаткова накладна № 630209 від 16.02.2008р. на суму 216,00 грн.

- видаткова накладна № 640209 від 16.02.2008р. на суму 5259,00 грн.

- видаткова накладна № 1240309 від 19.03.2009р. на суму 648,00 грн.

- видаткова накладна № 1250309 від 19.03.2009р. на суму 770,00 грн.

- видаткова накладна № 1800309 від 26.03.2009р. на суму 800,00 грн.

- видаткова накладна № 1790309 від 27.03.2009р. на суму 216,00 грн.

Вказані вище накладні підписані уповноваженими представниками сторін і скріплені печатками. Приймання продукції здійснювалося уповноваженими представниками Відповідача, згідно довіреностей №935327 від 26.12.2008р., №925024 від 16.06.2008р., №925423 від 16.07.2008р., №925991 від 10.09.2008р., №933552 від 21.10.2008р., №933633 від 06.11.2008р., №935434 від 09.02.2009р., №68 від 11.03.2009р., №98 від 16.03.2009р.

Незважаючи на взяте Відповідачем зобов'язання по оплаті, на сьогоднішній день Відповідач не провів оплати поставленої продукції у сумі 15 193 грн. 94 коп.

Станом на 31.10.2010 р. між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт звіряння розрахунків, що підтвердив суму боргу за поставлений товар –15 193 грн. 94 коп.

Позивач направив Відповідачеві Лист-вимогу №1/04-09 від 15.04.2009р. про оплату поставлених товарів із пропозицією погасити свої зобов'язання. Дана вимога залишена Відповідачем без відповіді та задоволення.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України, встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно частин 1 та 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 статті 691 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з Відповідача основного боргу в сумі 15 193, 94 грн. є обгрунтованими та правомірними.

Згідно п.8.3 Договору за прострочення строків оплати поставленої продукції покупець сплачує пеню за кожен день прострочки оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої продукції.

Позивач у позовній заяві просить стягнути з Відповідача пеню в розмірі 3 613 грн. 79 коп. за період з 15.04.2009 року по 28.05.2010 року.

Проте, вивому про стягнення пені необхідно залишити без розгляду з наступних мотивів.

Неустойкою (штрафом, пенею), згідно ст.549 ЦК України, –є грошова сума або інше майно, які боржник повинен  передати  кредиторові  в  разі  порушення  боржником  зобов'язання.  Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені)

Відповідно до п.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано,

Згідно п. 4.6 Договору відповідач зобов'язувався проводити оплату продукції з відстрочкою платежу 31 календарний день з моменту передачі її по відповідних накладних.

Ухвалами господарського суду Рівненської області, суд зобов'язав позивавча надати  обгрунтований розрахунок пені відповідно до п.6 ст. 232 ГПУ, оскільки пеню позивачем нараховано за межами шестимісячного строку від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивач витребуваний розрахунок пені не подав, в судове засідання не  з'явився, а з наявних в матеріалах справи доказів, суд не має можливості самостійно перерахувати пеню.

Крім того у поданому розрахунку пені Позивач не зазначив за якими накладними проводив нарахування пені.   

Неподання Позивачем витребуваних господарським судом доказів, необхідних для вирішення спору, згідно з пунктом 5 частини першої статті 81 ГПК є підставою для залишення позову в частині стягнення пені без розгляду.

За таких обставин, в частині стягнення пені в сумі 3 613 грн. 79 коп. позовні вимоги слід залишити без розгляду.

Крім того, керуючись статтею 625 ЦК України відповідачу на суму боргу нараховано інфляційні за період з 15.04.2009р. по 30.04.2010р., що становлять 1485 грн. 95 коп., а також 3% річних за період з 15.04.2009р. по 28.05.2010р., що становить 498 грн. 98 коп.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На основі вищенаведеного вимоги Позивача в частині стягнення основного боргу, інфляційних та 3% річних грунтуються на договорі та законі, є правомірними, а відтак підлягають задоволенню.

Cудові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог на підставі статті 49 Господарського процесуального кодексу України.   

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 81, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

  1. Позов задоволити частково.

 2.Стягнути з рахунку  Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІТА-ПЛЮС" (вул. Степова 16, Рівне, 33016 р/р 26008739000001  РОФ АКБ "Укрсоцбанк", МФО 333012 ЗКПО 31894679) на користь Приватного підприємства "Виробничо-транспортне підприємство "Харчовик"" (47708, Тернопільська область, Тернопільський район, с. Довжанка, вул. Містечко, 13, код ЄДРПОУ 31490657),   заборгованість в сумі 15193 грн. 94 коп. за поставлену на підставі договору поставки №14/05-08 від 14.05.2008 року продукцію, 1 485 грн. 95 коп. інфляційних за період з 15.04.2009р. по 30.04.2010р., 498 грн. 98 коп. 3% річних, 171 грн. 78 коп. витрат по держмиту та 194 грн. 95 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. 

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 3 613 грн. 79 коп. пені. позов залишити без розгляду.

Суддя                                                           Марач В.В.

підписано "22" грудня 2010 р.