Рішення

від 27.12.2010 по справі 11/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/96

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ  

27.12.2010                                                             Справа  № 11/96

 За позовом  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нумінатор",

  м. Берегово

 до відповідача: Дийдянської сільської ради, с. Дийда Берегівського району

 про: визнання незаконним та скасування рішення Дийдянської сільської ради Берегівського району та зобов"язання відповідача дотримуватися умов договору оренди

          Представники:

від позивача - Гарапко М.П. - юрисконсульт, довіреність  від 27.12.2010

від відповідача - Ергеші С.З. - сільський голова.

        Суть спору:  Товариство з обмеженою відповідальністю „Нумінатор”, м.Берегово звернулося з позовом до суду до Дийдянської сільської ради Берегівського району про визнання незаконним та скасування рішення Дийдянської сільської ради від 26 листопада 2010 року №10 „Про збільшення розміру орендної плати по договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТзОВ „Нумінатор”", посилаючись на те, що  положення ст.21 Закону України „Про оренду землі”, відповідно до якого  орендна плата за земельні ділянки несільськогосподарського призначення,  які перебувають  у державній або комунальній власності, не може бути меншою трикратного земельного податку, може застосовуватися лише до тих договорів, які укладатимуться після набрання  чинності даної норми закону, тобто після 03.06.2008 –часу набрання чинності Закону України від 03.06.2008 № 309-УІ „Про внесення змін в деякі законодавчі акти України”, яким були внесені зміни в Закон України „Про оренду землі” в частині мінімального розміру орендної плати.  Землекористувачі, які користувалися земельними ділянками на умовах оренди до набрання чинності зазначеним Законом можуть сплачувати орендну плату за землю виходячи з цього  закону за умови внесення змін до договорів оренди за їх згодою.

    Позивач посилається також на  ст.ст.21, 23, 30 Закону України „Про оренду землі”, ст.19 Закону України „Про плату за землю” згідно яких розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Зміна умов договору оренди здійснюється за взаємною згодою сторін. Частиною 1 ст.651, ст.525 Цивільного кодексу  України та ч.1 ст.181 Господарського кодексу України передбачено, що не допускається одностороння зміна умов зобов'язання, якщо інше не встановлено договором чи законом,  зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено  законом або договором. Відповідно до пункту 4 договору зміна умов договору можлива за взаємною  згодою сторін.

     Відповідач письмовий відзив на позов суду не подав, але у судовому засіданні проти позову не заперечував.

     Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, суд

                                            В С Т А Н О В И В:

    Між сторонами у спорі 04 липня 2003 року укладено договір оренди  земельної ділянки на підставі рішення 8 сесії 4 скликання  Дийдянської сільської ради від 02.04.2003, відповідно до якого позивачу передано в довгострокову оренду на 50 років земельну ділянку (землі водного фонду), розміщену на території Дийдянської сільської ради в межах населеного пункту с.Дийда Берегівського району, площею 54,6000 га з метою несільськогосподарського виробництва для ведення спортивного рибальства та для культурно-оздоровчих потреб. Кадастровий номер земельної ділянки –2120483600:02:000:0010.

    Розділом 5 договору встановлено орендну плату у розмірі ставки земельного податку –1295 грн.11 коп.

    Відповідач 24 листопада 2010 року   на другій сесії УІ скликання   прийняв рішення №10 „Про збільшення розміру орендної плати по договору оренди земельної ділянки, укладеного з ТзОВ „Нумінатор”", яким збільшив  орендну плату до трикратного розміру  земельного податку, починаючи з 01 січня 2011 року.

          Вказаному рішенню передував лист, надісланий відповідачем позивачу від 01.09.2010 №126, в якому відповідач просив позивача погодитись на  збільшення  орендної плати за договором ,  з метою приведення її у відповідність до вимог ст. 21 Закону України „Про оренду землі”, згідно якої річна орендна плата за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які перебувають у державній або комунальній власності,  не може бути меншою трикратного земельного податку.

          Позивач у відповіді на зазначену пропозицію сільської ради (вих.№331 від 29.09.2010)  відмовився від перегляду розміру орендної плати,  відповідно обґрунтувавши свою позицію. Не дивлячись на це відповідач прийняв оспорюване рішення.

          Проаналізувавши законодавство, яке регулює дані правовідносини, суд приходить до висновку про задоволення позову в частині визнання незаконним та скасування вказаного рішення  Дийдянської сільської ради з огляду на наступне.

          Закон України ”Про оренду землі”, в редакції чинній на час укладення договору оренди земельної ділянки від 04.07.2003, передбачав, що річна орендна плата за земельні ділянки несільськогосподарського призначення, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки   (грошова оцінка земельної ділянки зазначена у договорі становить 582904,96 грн.). Сторони у договорі визначили, що орендна плата сплачуватиметься позивачем у розмірі ставки земельного податку –1295 грн. 11 коп., тобто в межах допустимого розміру, передбаченого чинною на той час редакцією Закону України „Про оренду землі”.

          Статтею 93 Земельного кодексу України визначено, що право оренди земельної ділянки –це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької  та іншої діяльності.

          Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

          Згідно ст.13 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі –це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

          Статтею 15 вказаного закону визначено істотні умови договору оренди, серед яких вказана і орендна плата та умови її перегляду.

          У статті 21  згаданого закону визначено, що орендна плата за землю –це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

          Розмір орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди.

          Аналогічний порядок передбачений також і ст..19 Закону України „Про плату за землю”.

          Відповідно до ст.23 Закону України „Про оренду землі”, якою врегульовано порядок та умови зміни орендної плати,  орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності, які передані в оренду для сільськогосподарського використання, переглядаються один раз на три роки в порядку встановленому законом або договором оренди. Орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

          Орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.

          Статтею 30  Закону України „Про оренду землі” передбачено, що зміна  умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується  в судовому порядку. Зазначене кореспондується з  ч.1 ст.651 Цивільного кодексу України та пунктом 4 договору.

          Частиною  першою статті 188 Господарського кодексу України встановлено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона,  яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну договору, у дватцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк, з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Вказане кореспондується зі ст.525 Цивільного кодексу України  та пунктом 4 договору, в якому зазначено, що  у разі відсутності взаємної згоди сторін щодо змін умов договору, це питання вирішується у судовому порядку.

Отже, ні законом, ні договором зміна договору в односторонньому порядку не передбачена.

Така позиція викладена також у листі  Державного комітету  України з питань регуляторної політики та підприємництва від 25.09.2008 №8163 та листі Державного комітету України  із земельних ресурсів від 25.05.2008 №14-22-12/5126.

Не дивлячись на зазначені норми закону та положення умов договору оренди земельної ділянки, відповідач прийняв оспорюване рішення, яким збільшив розмір орендної плати по договору оренди земельної ділянки від 04.07.2003 до трикратного розміру земельного податку, починаючи з 01 січня 2011 року, в односторонньому порядку, порушивши порядок встановлений законодавством.                                                                                                              

Відповідно до   статті   20  Господарського  кодексу  України  кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що  кожна  особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено , що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами  доказування.

Статтею 6 Конституції України встановлено обов'язок органів законодавчої, виконавчої та судової влади здійснювати свої повноваження у встановлених нормами Конституції межах і відповідно до законів України.

      Аналогічне положення закріплено в ст.24 Закону України „Про місцеве самоврядування”, яким встановлено обов'язок органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, передбачених Конституцією і Законами України, та керуватися у своїй діяльності Конституцією і Законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, прийнятих в межах їхньої компетенції.

        У відповідності до ст.77 Закону України „Про місцеве самоврядування” спори про поновлення порушених прав юридичних та фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

       Згідно із ч.1 ст.21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий, зокрема, органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Суд вважає, що позивач  довів належними доказами порушення відповідачем його прав і законних інтересів, прийнявши оспорюване рішення, натомість відповідач не спростував обставини , викладені позивачем у позовній заяві щодо даної вимоги, тому порушене право позивача підлягає захисту шляхом визнання незаконним та скасування оспорюваного ним рішення.

          Позивач, крім того, просить зобов"язати відповідача дотримуватись умов договору оренди земельної ділянки протягом терміну дії договору. Однак, у цій частині позову належить відмовити, оскільки, відповідно до ст.1 ГПК України до господарського суду мають право звертатись підприємства, установи, організації, інші юридичні особи за захистом  своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

     З огляду на викладене,  позов належить задоволити частково.

    Керуючись ст.ст.32, 33, 34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

                                                       В И Р І Ш И В :

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення другої сесії шостого скликання Дийдянської сільської ради Берегівського району №10 від 26.11.2010 "Про збільшення розміру  орендної плати по договору оренди  земельної ділянки, укладеного з  ТзОВ "Нумінатор"".

3. Стягнути з  Дийдянської сільської ради  Берегівського району Закарпатської області (с.Дийда Берегівського району,  вул.Спортивна, 1, код 04348958) на користь  Товариства з обмеженою відповідальністю "Нумінатор" (м.Берегово, вул.Проектна, 6а, код 20436722) суму 42,50грн. у відшкодування витрат по оплаті державного мита та 118грн. у відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

4. В іншій частині позову відмовити, судові витрати в цій частині покласти на позивача.

5. Рішення набирає законної сили в порядку статті 85 ГПК України.

Суддя                                                                                           Л.М.Якимчук

          Повний текст рішення, у відповідності до ст.84 ГПК України, виготовлено та підписано 30.12.2010.