Постанова

від 29.01.2008 по справі 48/299

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

48/299

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 29 січня 2008 р.                                                                                    № 48/299  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників

ДП"Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова"  

Дем'янюк Р.В. –(дор.№ 1 від 09.01.2008)

Київської обласної державної адміністраціїКопейчиков М.В. –(дор.№ 35/1742 від 19.03.2007)

розглянув касаційну скаргуКиївської обласної державної адміністрації

на рішеннягосподарського суду м. Києва від 18 жовтня 2007 року

у справі№ 48/299 господарського суду м. Києва

за позовомДержавного підприємства "Авіаційний науково-технічний комплекс ім. О.К.Антонова"  

доКиєво-Святошинської районної радиКиєво-Святошинської районної державної адміністрації

провизнання незаконними рішення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 18.10.2007 (суддя: В.Сулім) позов про визнання нечинним рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради від 11.02.92 № 29 "Про вилучення земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств до складу земель запасу" та рішення Києво-Святошинської ради народних депутатів від 09.04.92 "Про затвердження рішення   виконавчого комітету Києво-Святошинської районної ради від 11.02.92 № 29 "Про вилучення земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств до складу земель запасу" в частині вилучення земель структурного підрозділу ДП АНТК ім. О.К. Антонова –відгодівного господарства "Круглик" задоволено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що вилучення земель відбулося з порушенням визначеного ст. 27 Земельного кодексу України, чинного на момент прийняття оскаржуваних рішень, порядку, оскільки за приписами частини шостої ст. 27 Земельного кодексу України 1990 року припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

Київська обласна державна адміністрація в касаційній скарзі просить судове рішення скасувати, оскільки рішення стосується її прав та обов'язків, однак до участі у справі її залучено не було.

В обґрунтування своїх доводів скаржник посилається на те, що за приписаами п. 1 Розділу X Земельного кодексу України від 25.10.2001 рішення про надання в користування  земельних  ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Крім того, скаржник зазначає про неправильне застосування господарським судом норм матеріального права про позовну давність, а саме ст. 268 ЦК України.

Позивач у запереченні на касаційну скаргу вважає доводи скаржника такими, що не відповідають законодавству, просить скаргу відхилити, рішення господарського суду залишити без змін.

Позивач вважає, що оскаржуване судове рішення не стосується скаржника, оскільки останній не має відношення до рішень, які є предметом спору даної справи, положення Земельного кодексу України від 25.10.2001 не можуть застосовуватися, оскільки він набув чинності лише з 01.01.2002, предметом спору є встановлення відповідності оскаржуваних рішень вимогам законодавства, чинного на момент їх прийняття, а не спору щодо їх виконання.

Відповідно до ухвали Вищого господарського суду України від 22.01.2008 розгляд справи відкладено до 29.01.2008.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін,  вважає, що скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є визнання нечинними рішення Києво-Святошинської ради народних депутатів від 09.04.1992 "Про затвердження рішення виконавчого комітету районної ради народних депутатів від 11.02.1992 № 29 "Про вилучення земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств до складу земель запасу" та рішення виконавчого комітету Києво-Святошинської райионної ради від 11.02.1992 № 29 "Про вилучення земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств до складу земель запасу" в частині вилучення земель структурного підрозділу ДП АНТК ім. О.К. Антонова - відгодівного господарства "Круглик", правонаступником якого є філія "Антонов-Агро" ДП "АНТК ім. О.К.Антонова".

Акт державного органу - це юридична форма рішень цього органу, які спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, породжують певні правові наслідки і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації -позивача у справі.

В даному випадку суду належить перевірити відповідність оскаржуваного акту законодавству на момент його прийняття, а також з'ясувати обставини щодо порушення оскаржуваними актами права або охоронюваного законом інтересу позивача.

Судом встановлено, що у 1989 Києво-Святошинською районною радою депутатів трудящих Київському механічному заводу ім. О.К. Антонова, правонаступником якого є позивач, видано державний акт на право користування земельною ділянкою.

Оскаржуваними позивачем рішеннями з його користування було вилучено земельну ділянку, площею 9га, тобто, порушено права позивача щодо користування земельною ділянкою і звернувшись з позовом, позивач фактично здійснює захист права на землю.

Відповідно до п. 9 частини першої ст. 27 Земельного кодексу України, чинного на час прийняття оскаржуваних рішень, право користування земельною ділянкою чи її частиною припиняється у разі:вилучення земель у випадках, передбачених статтями 31 і 32 цього Кодексу.

Згідно приписів частини шостої цієї ж статті припинення права користування землею у випадках, передбачених пунктами 5-9 частини першої цієї статті, а саме щодо розглядуваного випадку вилучення за приписами ст.ст. 31, 32 кодексу, в разі незгоди землекористувача провадиться у судовому порядку.

Судом встановлено, що доказів надання позивачем згоди на вилучення з його користування частини земельної ділянки відповідачами не надано, а відтак, рішення про вилучення земельної ділянки поза встановленим законом судовим порядком не відповідає зазначеним приписам Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 107 ГПК України сторони у справі мають право подати касаційну скаргу, а прокурор касаційне подання на рішення місцевого господарського суду, що набрало законної сили, та постанову апеляційного суду. Касаційну скаргу мають право подати також особи, яких не було залучено до участі у справі, якщо суд прийняв рішення чи постанову, що стосується їх прав і обов'язків.

Тобто, відповідно до вимог статті 107 ГПК України особи, яких не було залучено до участі у справі звертаючись до касаційної інстанції повинні довести які саме їх права та обов'язки порушені судом при прийнятті судового рішення.

Рішення, оскаржене такою особою, повинно безпосередньо стосуватись прав та обов'язків цієї особи, тобто в рішенні суду безпосередньо розглянуто і вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення слід вважати таким, що прийнято про права та обов'язки осіб, яких не було залучено до участі у справі, якщо в описовій чи мотивувальній частині рішення містяться висновки або судження суду про права та обов'язки цих осіб. Таке рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їхнє право на судовий захист, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов'язки цих осіб.

Обґрунтовуючи своє право на звернення з касаційною скаргою на рішення, постановлене у даній справі, скаржник посилається на процесуальне право на участь у судовому процесі під час розгляду справи, оскільки судовим рішенням порушуються його прав на земельну ділянку, по відношенню до якої йому належить право розпорядження, виходячи з приписів Земельного кодексу України від 25.10.2001.

Касаційна інстанція зазначає, що скаржник учасником спірних правовідносин,    що виникли на підставі оскаржуваних рішень не був, як суб'єкт повноважень на момент прийняття цих рішень не існував, правонаступником суб'єктів, які приймали оскаржувані рішення, не виступає.

Обставини виконання оскаржуваних позивачем рішень та вилучення спірної  земельної ділянки в даному спорі судом не встановлювалися. Доводи скаржника про здійснення ним прав щодо розпорядження спірними земельними ділянками, виходячи з приписів Розділу X Земельного кодексу України від 25.10.2001, зводиться до обставин щодо вилучення земельної ділянки, які не відносяться до предмету доказування в даному спорі про визнання рішень незаконними.

Оскільки скаржник не є особою, яка вправі ініціювати перегляд судового рішення, тому аналіз заперечень щодо неправильного застосування норм матеріального права про позовну давність не може бути здійснено касаційною інстанцією, оскілки суперечитиме принципам судочинства щодо змагальності процесу.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду м. Києва від 18.10.2007 у справі № 48/299 господарського суду м. Києва залишити без зміни, а касаційну скаргу –без  задоволення.

Головуючий                                                                                             В. Овечкін          

судді                                                                                                         Є. Чернов

                                               В. Цвігун