Рішення

від 20.12.2007 по справі 11/461

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

11/461

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  11/461

20.12.07

За позовомУкраїнсько-німецького племінного підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Генетик»

до  Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес»

провизнання договору недійсним

Суддя  Євсіков О.О.

Представники

від позивача       Прокопчук П.Ф.(директор), Томас Рибка (представник за дов.);

від відповідача  Ольховська В.В. (представник за дов.)

У судовому засіданні 20.12.2007 за згодою представників сторін на підставі ст. 85  ГПК  України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати договір про сумісну діяльність від 20.02.2003 № СД-1, укладений між ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»та ТОВ «Грантес», недійсним.

Ухвалою від 30.10.2007 порушено провадження у справі, призначено судове засідання на 11.12.2007.

Ухвалою від 11.12.2007 відкладено розгляд справи на 20.12.2007.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір укладено директором ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»з порушенням його компетенції, визначеної статутом ТОВ УНПП «Асканія-Генетик», а  тому позивач просить визнати вказаний договір недійсним з підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні позовних вимог не визнали, мотивуючи свої заперечення тим, що судовими, що набрали законної сили, (копії долучено справи) встановлено преюдиціальні факти щодо дійсності спірного договору № СД-1, його виконання та наявності заборгованості у позивача перед відповідачем за ним, тому вимоги позивача про визнання договору про сумісну діяльність №СД-1 недійсним не мають правових підстав.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши  пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, 20.02.2003 позивач уклав з відповідачем Договір № СД-1 про сумісну діяльність (далі - Договір СД-1).

В подальшому 01.03.2005 між позивачем та відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за Договором СД-1 за період ведення сумісної діяльності з 01.01.2004 по 01.01.2005.

Згідно з вказаним актом звірки у позивача перед відповідачем виникла заборгованість.

Відповідач звернувся до Господарського суду Херсонської області для стягнення з позивача вказаної заборгованості.

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2006 у справі № 13/260-ПН-05 позовні вимоги ТОВ «Грантес»були залишені без задоволення через недодержання ним положень ст. 530 Цивільного кодексу України щодо звернення до боржника із вимогою про виконання зобов'язання (рішення набрало законної сили 27.08.2006).

Вказаним рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2006 було встановлено наступні обставини.

Заборгованість ТОВ УНПП «Асканія-Генетик» перед ТОВ «Грантес»за Договором № СД-1 від 20.02.2003 про сумісну діяльність  складає станом на 1 грудня 2005 року 97.554,56 грн. На виконання умов договору ТОВ «Грантес»протягом його дії здійснювало внески в сумісну діяльність, а саме протягом 2003-2005 років ним передано, що слідує зі складеного реєстру та доданих до нього первинних бухгалтерських документів, ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»до спільної діяльності в 2003-2004 роках 263.627, 85 грн., а в 2005 році 30.729,50 грн. В свою чергу ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»передано ТОВ «Грантес»за накладними МВН-000002 від 04.12.2003, № 427 від 20.07.2004 та № 425 від 20.08.2004 продукції на загальну суму 196.802,56 грн.

Таким чином рішенням Господарського суду Херсонської області від 15.08.2006 у справі № 13/260-ПН-05 встановлено обставини, які свідчать про реальність і дійсність договору по сумісну діяльність №СД-1 та виконання сторонами його умов.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Грантес»звернулось вдруге до Господарського суду Херсонської області, за результатами чого Господарським судом Херсонської області 31.10.2006 було прийняте рішення у справі № 4/296-06, яким позовні вимоги ТОВ «Грантес»до ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»було задоволено в повному обсязі (рішення набрало законної сили 31.07.2007 відповідно до постанови Вищого господарського суду України у справі № 4/296-06 від 31.07.2007).

Зазначеним рішенням Господарського суду Херсонської області встановлено та постановою Вищого господарського суду України у справі № 4/296-06 підтверджено факти щодо дійсності договору № СД-1, його виконання та існування заборгованості ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»перед ТОВ «Грантес»в сумі 95.507,72 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України та п. 2.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України N 02-5/289 від 18.09.1997 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»не потребують доказування факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони.

Отже, відповідно до вищезазначених рішень судами було встановлено факти щодо реальності та дійсності договору № СД-1, його виконання сторонами та наявності заборгованості у позивача перед відповідачем за договором. Крім того, встановлені факти є обов'язковими для застосування судом при винесенні рішення у даній справі.

Суд також враховує, що позивач за весь час розгляду справ № 13/260-ПН-05 та №4/296-06 не зазначав про недійсність даного договору та заперечував існування заборгованості за ним перед відповідачем, про що і зазначено в рішенні Господарського суду Херсонської області та постанові Вищого господарського суду України у справі № 4/296-06.

Позивач у своїй позовній заяві зазначає як підставу недійсності договору № СД-1 ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме відсутність (згідно з п. 10.4. Статуту ТОВ УНПП «Асканія-Генетик») у директора Антонюка М.В. необхідного обсягу дієздатності для укладення договору № СД-1.

Розглядаючи спір по суті, суд відзначає, що аналіз викладених правовідносин між сторонами вказує на те, що за своєю правовою природою відносини сторін носять характер сумісної діяльності, у зв'язку з чим в момент їх виникнення вони підлягали регулюванню главою 38 ЦК УРСР. За змістом статті 430 того ж Кодексу за договором про сумісну діяльність сторони зобов'язуються сумісно діяти для досягнення спільної мети. За статтею 432 ЦК УРСР для досягнення мети учасники договору роблять внески грошима чи іншим майно або трудовою участю. Гроші та інші майнові внески учасників договору, а також; майно, створене або придбане в результаті спільної діяльності, є їх спільною власністю. Статтею 433 цього ж Кодексу передбачено, що порядок покриття витрат, передбачених договором про сумісну діяльність і збитків, що виникли в результаті сумісної визначається договором.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Відповідно до перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу незалежно від дати їх укладення.

Оскільки договір сторонами укладений 20.02.2003, а з урахуванням додаткових угод № 2 від 25.12.2003 та № 3 від 25.12.2004 термін дії договору сторонами визначено додатково на 2004 та 2005 роки, то на взаємовідносини сторін, що виникли та продовжували існувати у 2004-2005 роках, розповсюджуються положення глави 77 ЦК України та інші норми цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Згідно з п. «ж»ст. 10.4 Статуту ТОВ УНПП «Асканія-Генетик», зареєстрованого Районною радою народних депутатів Чаплинського району Херсонської області 14 вересня 1994 року за № 21299765, питання про відкриття представництв, створення філій та дочірніх підприємств, їх реорганізація та затвердження положень про них або їх статутів, призначення їх керівників, участі Підприємства в інших підприємствах та договірних об'єднаннях, в тому числі делегування останнім будь-яких з передбачених предметом діяльності Підприємства функцій, відноситься до виключної компетенції вищого органу управління підприємством - загальних зборів учасників. При цьому відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства»питання, віднесені до виключної компетенції  загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу.

Позивач помилкового вважає, що результатом укладення вказаного договору № СД-1 про сумісну діяльність стало створення спільного простого товариства.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про  спільну  діяльність  сторони  (учасники) зобов'язуються  спільно  діяти  без  створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові. Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів  учасників  (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

Крім того створення товариства (юридичної особи) не передбачено і самим договором № СД-1. Матеріали справи свідчать, що сторонами не створювались та не реєструвались юридичні особи на підставі спільного договору.

Відтак, директор позивача Антонюк М.В., укладаючи спірний договір, на приймав рішень щодо відкриття представництв, створення філій та дочірніх підприємств, їх реорганізації та затвердження положень про них або їх статутів, призначення їх керівників, участі підприємства в інших підприємствах та договірних об'єднаннях, в тому числі делегування останнім будь-яких з передбачених предметом діяльності підприємства функцій.

Таким чином, директор позивача Антонюк М.В., укладаючи спірний договір діяв у межах наданих йому повноважень.

Також суд бере до уваги і те, що відповідно до ст.  63 ЦК УРСР, ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного  схвалення правочину  цією особою. Правочин  вважається схваленим зокрема у разі,  якщо особа, яку він представляє,  вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює  і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Відповідно до ст. 1131 ЦК України договір про спільну діяльність укладається  у  письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій  учасників  або  ведення  їхніх  спільних справ,  правовий  статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків  учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше  не  встановлено  законом  про  окремі  види   спільної діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього кодексу.

Відповідно до положень Закону України «Про господарські товариства»питання, віднесені до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, не можуть бути передані ними для вирішення виконавчому органу.

Позивачем не надано суду доказів того, що питання про укладення ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»договорів про спільну діяльність віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників цього товариства. Подібних обмежень вищевказаним статутом позивача не встановлено.

Суд також відзначає, що відповідно до ч. 3 ст. 92 Цивільного кодексу України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Крім того, в пункті Статуту, на який посилається позивач, йдеться про участь у договірних об'єднаннях, що в даному випадку жодним чином не вливає на право директора на укладання договору про сумісну діяльність.

Згідно зі статтею 12 Статуту ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»ревізію та контроль за фінансовою та господарського діяльністю ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»здійснює Ревізійна комісія. Ревізія фінансової та господарської діяльності здійснюється не рідше одного разу на рік. Ревізійна комісія доповідає про здійснені перевірки зборам учасників, складає звіти по річних звітах та балансу підприємства. Ревізійна комісія зобов'язана вимагати скликання зборів учасників підприємства, якщо нею виявлені факти грубих порушень законодавства, установчих документів підприємства, рішень зборів учасників або інших службових зловживань з боку членів Дирекції, що загрожують суттєвим інтересам підприємства.

Позивачем не надано доказів того, що починаючи з 2003 року (коли було укладено спірний договір) Ревізійною комісією ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»було виявлено порушення при укладенні спільного договору або відповідне питання виносилось на збори учасників, які, відповідно до ст.  10 Статуту, визначають основні напрямки діяльності підприємства, визначають порядок формування та розподілу коштів спеціальних фондів, розподілу прибутку та визначають порядок покриття збитків..

Суд також відхиляє посилання позивача на п. 6.1 спірного договору, яким встановлено, що спільне майно та всі доходи, отримані сторонами за даним договором у результаті сумісної діяльності, використовуються в першу чергу для повного відшкодування внесків ТОВ «Грантес». Позивач стверджує, що даний пункт позбавляє ТОВ УНПП «Асканія-Генетик»права на частину прибутку і суперечить принципам спільної діяльності.

Однак вказані твердження не відповідають пунктам 6.2 –6.6 спірного Договору, якими передбачено розподіл отриманого від спільної діяльності прибутку між обома сторонами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Інших доказів в обґрунтування своїх вимог, ніж ті, що наведені позивачем у позовній заяві, позивач суду не надав.

З урахуванням викладених обставин позовні вимоги визнаються судом такими, що не ґрунтуються на чинному законодавстві та задоволенню не підлягають.

Судом також встановлено, що у зв'язку із зверненням позивача до суду відповідачу довелось звернутись для захисту своїх прав за правовою допомогою до Адвокатського об'єднання «Адвокатська компанія «Соколовський і партнери», що було засвідчено договором № 44 від 01 листопада 2007 року (копія - в справі).

Відповідно до п. 4.1.1. цього договору відповідач сплатив адвокатському об'єднанню «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери»грошові кошти за надання правової допомоги в розмірі 4.963,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 186 від 04.12.2007 та № 168 від 15.12.2007 та проміжним актом про надання правової допомоги від 07.12.2007.

Згідно з пунктом 1 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/78 від 04.03.98 „Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" судові витрати це пов'язані з розглядом справи в господарському суді витрати, які складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення експертизи (аудиту), призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, сплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

У зв'язку з викладеним вище, керуючись ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив покласти судові витрати зі сплати ТОВ «Грантес»Адвокатському об'єднанню «Адвокатська компанія «Соколовський і Партнери»суми у розмірі 4.963,00 грн. за надання адвокатських послуг на Українсько-німецьке племінне підприємство "Асканія-Генетик".

Керуючись  ст.ст. 33, 49,  82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Стягнути з Українсько-німецького племінного підприємства з іноземними   інвестиціями в формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Асканія-Генетик»(адреса:   75230, Херсонська обл., Чаплинський район, смт. Асканія-Нова, вул. Степова, 7; п/р № 2600410226 в обласній дирекції «Райфайзен банк Аваль»м. Херсон, МФО 352093, код ЄДРПОУ 21299765) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Грантес»(03680, м. Київ, вул. Предславинська, 28, п/р 26000100870101   в  ЗАТ "ТАС-ІНВЕСТБАНК" м. Києва, МФО 320650, код ЗКПО 32071397) судові витрати у розмірі 4.963,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку від дати його підписання як такого, що оформлене згідно зі ст. 84 ГПК України.

СуддяО.О. Євсіков

Дата підписання рішення –25.12.2007.