Рішення

від 12.09.2006 по справі 5/120-10/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/120-10/77

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 2-57-62

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2006 р.   Справа № 5/120-10/77   

За  позовом:         Релігійної громади УГКЦ с. Делева Тлумацького району   

до відповідача:    Релігійної громади УАПЦ  с. Делева Тлумацького району

                                                                                                       Суддя    Шелест С.Б.

При секретарі    Кузишин У.Б.

Представники:

Від позивача:      Сліпко В.М. - адвокат, (довіреність від 24.02.06р.);

                              Ковбас Г.І. - представник, (довіреність від 24.02.06р.);

                              отець Богдан Морикот, (посвідчення № 75 від 25.04.05р.);

                              Шмегельський В.М. - представник, (довіреність від 24.02.06р.);

                              Грицак М.М. - представник, (довіреність від 24.02.06р.);

                              Кандюк М.В. - представник, (довіреність від 24.02.06р.);

Від  відповідача:Оспап”юк Н.О. - адвокат, (довіреність від 16.05.06р.);

                              Мандар Г.Є. - представник, (довіреність від 16.05.06р.);

                              Стефанишин Г.П. - представник, (довіреність від 16.05.06р.);

                              Шовгенюк Д.В. - представник, (довіреність від 16.05.06р.);

                              Шовгенюк І.Д. - представник, (довіреність від 16.05.06р.);

В судовому засіданні приймає участь:  Путько М.А. - начальник управління у справах національностей, міграції та релігій обласної державної адміністрації (дор. № 29/01-129/183 від 17.01.06р.

          Суть справи :  заявлений позов та уточнення до нього (заява від 09.08.05р) про визнання права спільної сумісної власності на недобудоване нерухоме майно (культову споруду) - церкву  Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева, Тлумацького району.

          Заявами від 30.08.06р. та від 11.09.06р. позивач змінив позовні вимоги та просить суд визнати за релігійною громадою УГКЦ с.Делева  право спільної сумісної власності із релігійною громадою УАПЦ на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва церкви  Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева, Тлумацького району.

          Позивач в судовому засіданні підтримує змінені та зазначені вище позовні вимоги, мотивуючи їх тим, що у зв”язку з прийняттям 29.01.98р. Делівською сільською радою рішення, яким надано дозвіл  релігійній громаді с.Делева на будівництво церкви на старому місці, силами  обидвох громад с.Делева –УГКЦ та УАПЦ, без залучення будівельних організацій, були розпочаті та проведені будівельні роботи по спорудженню нової церкви на місці старої церкви Введення Пресвятої Діви Марії, яка згідно архівних даних була власністю греко-католицької громади, збудована  ще в 1853р. та перебувала в аварійному стані. Будівельні роботи проводились господарським способом та  з будівельних  матеріалів, обладнання, що придбавались за кошти членів цих  громад  з метою користуватись та розпоряджатись новозбудованою церквою, оскільки іншої церкви в с.Делева немає.                         

          З посиланням на ст.331 ЦК України в новій редакції Закону України від 15.12.05р., а також на те, що в даний час церква є недобудованою, готовність церкви згідно довідки Коломийської МБТІ № 3443  від 01.08.05р. становить 88%, а також на те, що основним критерієм володіння майном є джерела фінансування, участь у витратах зі створення майна, позивач просить суд визнати за ним право спільної  сумісної власності разом із  релігійною громадою УАПЦ на  будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва церкви  Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева, Тлумацького району.

          Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач просить суд також врахувати, що за результатами голосування зборів парафіян села Делева, проведених 19.04.05р. за участі представників обидвох громад, а також посадових осіб органів місцевого самоврядування, більшість жителів села проголосували за спільне використання церкви.

          Відповідач проти позову заперечує, вказуючи на безпідставність вимог позивача, а також на те, що згідно рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 170 від 17.09.91р. релігійній громаді УАПЦ було передано в безоплатне користування культову споруду в с.Делева, а  відповідно до рішення виконавчого комітету обласної ради № 234 від 20.11.90р., а також рішення XI сесії Делівської сільради від 29.01.98р. релігійній громаді УАПЦ  було надано дозвіл на будівництво на місці старої, нової церкви; згодом релігійна громада УАПЦ отримала дозвіл на виконання будівельних робіт № 45 від 16.05.05р.; будівництво проводилось силами релігійної громади  УАПЦ та на пожертвування парафіян, а також інших осіб, що, на думку відповідача, унеможливлює визначення частки у затратах  на будівництво, а отже у визначенні частки у спільній сумісній власності. Крім того, зазначає відповідач, внески парафіян греко-католицького віросповідання не є внесками юридичної особи –громади УГКЦ.

          Заперечуючи доводи позивача, відповідач наполягає на тому,  що Делівська сільська рада своїм рішенням від 29.01.98р  надала дозвіл на будівництво нової церкви саме громаді УАПЦ с.Делева; рішення про надання такого дозволу релігійній громаді УГКЦ не приймалось, про що свідчать: довідка статуправління від 26.07.06р.  № 16-03/2/396 , згідно якої позивач, як юридична особа,  зареєстрований в державному реєстрі  31.01.2000р.; заява осіб, які на час прийняття зазначеного рішення були депутатами сільради від 25.06.06р., протокол зборів жителів с.Делева від 23.12.90р., звернення  голови церковного комітету про надання дозволу на будівництво  нової церкви, відповідь сільського голови від 04.01.98р. щодо такого звернення.

          В судове засідання, згідно ухвали суду від 25.07.06р., було викликано для дачі пояснень по суті спору  представника Управління у справах національностей, міграції та релігій обласної державної адміністрації /далі –Управління/.

          Уповноважений облдержадміністрацією начальник Управління пояснив суду, що   володіє інформацією щодо конфлікту, з приводу якого виник спір між сторонами, начальник  Управління приймав безпосередню участь у  зборах парафіян  села обох  конфесій 19.04.05р., за результатами яких більшість жителів села проголосувала за  спільне використання церкви двома релігійними громадами.

          По суті спору представник Управління пояснив, що будівництво нової церкви в с.Делева було розпочате у 1998 році без відповідних експертиз, погоджень, без належного дозволу на  будівництво та затвердженого проекту, і таке будівництво, на думку Управління, було самочинним в розумінні закону. Проте, з урахуванням того факту, що  будівництво є практично завершеним, а церква готовою для використання та проведення богослужінь, іншої церкви в с.Делева немає, будівництво церкви здійснювалось спільно жителями села Делева, які належали до обох конфесій,  представник Управління вважає, що вимоги позивача обгрунтовані та відповідають принципу соціальної справедливості,  що закріплений в Законі України “ Про свободу совісті та релігійні організації».    

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи та заперечення сторін, пояснення представника Управління у справах релігій Івано-Франківської облдержадміністрації, суд

в с т а н о в и в :

          рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради № 169 від 17.09.1991р. ,  зареєстрований  статут релігійної громади УАПЦ с.Делева, а рішенням виконкому облради № 170 від 17.09.1991р. відповідачу передано в безоплатне користування культову споруду в с.Делева  Тлумацького району.

          Згідно архівної довідки № 317 від 12.05.2005р. (а.с.18 том 1)  зазначена культова споруда  - дерев”яна церква Введення Пресвятої Діви Марії, збудована в 1853р. та була власністю греко-католицької громади.

          Статут релігійної громади УГКЦ с.Делева було зареєстровано рішенням Івано-Франківського облвиконкому № 10 від 28.01.92р., про що свідчать оглянуті в судовому засіданні оригінал статуту, свідоцтво про реєстрацію статуту релігійної громади УГКЦ.

          Відповідно до  ст.13 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації» від  23.04.1991 року N 987-XII,  релігійна організація визнається юридичною особою  з  моменту реєстрації її статуту (положення).

             Таким чином, доводи відповідача про те, що релігійна громада УГКЦ  набуває право- та дієздатності юридичної особи з моменту реєстрації в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України не заслуговують на увагу.

          Рішенням XI сесії Делівської сільської ради  “Про надання дозволу на будівництво церкви на старому місці церковній громаді “Введенської” церкви с.Делева” від 29.01.98р. надано дозвіл релігійній громаді с.Делева на будівництво  церкви на старому місці.  (а.с.28 т. 1).

          Представник Управління у справах релігій в судовому засіданні пояснив, що зазначене рішення прийняте щодо культової споруди  церкви Введення Пресвятої Діви Марії, а найменування “Введенська церква” є довільним та не відповідає архівним даним.

          Зазначене вище рішення від 29.01.98р, як вбачається з його тексту,  було прийняте сільрадою щодо релігійної громади села, без вказівки щодо конфесійної приналежності громади, якій сільрада вирішила надати  дозвіл на будівництво нової церкви. З огляду на це, та  приймаючи  до уваги той факт, що на час прийняття сільрадою  рішення як позивач, так і відповідач мали статус юридичної особи, згідно пояснень представників сторін до початку будівництва стару церкву відвідували представники обох конфесій,  іншої церкви в с.Делева не було, у суду відсутні підстави вважати, що дане рішення стосується виключно релігійної громади УАПЦ.  

          Заява відповідача про надання дозволу на будівництво нової церкви (а.с.88 том 1), на яку посилається відповідач обґрунтовуючи свої заперечення, не містить дати її вчинення, крім того вона адресована Головному управлінню містобудування і архітектури облдержадміністрації, а тому доводи відповідача про те, що така заява була підставою для прийняття сільрадою рішення від 29.01.98р  не заслуговують на увагу. Лист-відповідь сільського голови від 04.01.98р. (а.с.89 т.1), адресований релігійній громаді УАПЦ,  не може бути переконливим доказом того, що  сільрада своїм рішенням надала дозвіл на будівництво саме релігійній громаді УАПЦ, оскільки, як зазначалось вище такої вказівки рішення сільради не містить. Не містить такої вказівки і протокол № 11 сесії Делівської сільської ради від 29.01.98р., в якому зафіксовані порядок денний та рішення сесії (а.с.132 т.3).

          Заяву від 25.06.06р.  колишніх депутатів сільради, які приймали участь у засіданні сесії 29.01.98р  про  те, що дозвіл на будівництво церкви надавався саме громаді УАПЦ (а.с.89 т.3), суд також не розцінює як переконливий доказ у спірних правовідносинах, оскільки інші колишні депутати, які згідно списку, завіреного сільським головою , були присутні на сесії при розгляді даного питання (а.с. 131 т.3), своєю заявою від 09.09.06р. (а.с.134 т.3)  ствердили , що дозвіл на будівництво згідно рішення від 29.01.98р стосувався  обидвох громад с.Делева –УГКЦ та УАПЦ.

          Рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради  від 20.11.1990р.   № 234 (а.с. 47-51 том 1), пунктом 3 якого дозволено релігійним громадам УАПЦ будівництво культових споруд, в тому числі в с.Делева,  не підлягає застосуванню до правовідносин при вирішенні даного спору,  оскільки    із   зазначеного  рішення  не  вбачається,    що облрада  дозволила    будівництво культової споруди саме на місці дерев”яної церкви Пресвятої Діви Марії, яка була пам”яткою архітектури (охоронний № 190-М).

          Відповідно до ч.2 ст. 44 Положення про релігійні об”єднання в Українській РСР  в редакції змін, внесених Указом Президії Верховної ради Української РСР від26.09.90р. № 320-XII (чинного на час прийняття облрадою рішення)  будівництво молитовних  споруд  в  зонах  історичної забудови (зонах охорони пам'яток історії та  культури)  може  здійснюватися лише  за  проектами,  які  погоджено  з  спеціально уповноваженими державними органами охорони пам'яток історії та культури. Таких погоджень, висновків уповноважених державних органів  матеріали справи не містять, а тому  у суду відсутні підстави вважати, що рішення обласної ради  від 20.11.1990р.  було правовою підставою для здійснення УАПЦ будівництва саме на місці старої культової споруди.

          Крім того, обставини справи свідчать про те, що будівництво було розпочато  в 1998р., без відведення земельної ділянки, без відповідних  експертиз, погоджень та отримання дозволів,  без затвердженого проекту на  таке будівництво, що підтверджується поясненнями представників сторін, представника Управління у справах національностей, міграції та релігій обласної державної адміністрації;  висновками  від 02.08.05р. комісії Тлумацької  райдержадміністрації Івано-Франківської області, створеної на виконання вимог суду для вивчення питання  проведення будівництва культової споруди в с.Делева  (а.с. 104 т.1), довідкою Делівської сільської ради № 58 від 01.08.05р. (а.с. 109 т.1), іншими матеріалами справи.

          З таких же наведених вище підстав не може бути належним та допустимим доказом в розумінні ст.34 ГПК України протокол зборів жителів с.Делева від 23.12.90р. (а.с.74 т.2), яким вирішено розпочати будівництво нової церкви силами громади УАПЦ, та на який посилається відповідач, як на  підставу своїх заперечень. Крім того, даний протокол  завірений гербовою печаткою Делівської сільської ради із зображенням тризуба,  тоді як згідно довідки Делівської сільради № 48 від 20.07.06р. (а.с.128 т.3) станом на 23.12.1990р.  гербова печатка була із зображенням серпа і молота і мінялась вона в серпні 1992р.,   після проголошення незалежності України відповідно до Акту від 24.08.1991р.

          Згідно висновку  від 02.08.05р. комісії Тлумацької  райдержадміністрації Івано-Франківської області (а.с. 104 т.1), пояснень  представника Управління у справах національностей, міграції та релігій обласної державної адміністрації будівельні роботи по спорудженню нової церкви  від початку проводились господарським способом, силами релігійних громад УАПЦ та УГКЦ без залучення будівельних організацій –підрядників.

          Про дані обставини свідчать також наявні в матеріалах справи розписки  віруючих обох релігійних громад про їх трудову та матеріальну участь у будівництві (том 2 справи).

          Так, матеріали справи містять списки вірних УГКЦ с.Делева, які протягом 1996-2005рр., здавали кошти на будівництво храму з метою набуття права власності на храм. (а.с.147-158 т.2).  Підписи членів громади УГКЦ, які зазначені у списках,  завірені депутатами сільради та на підставі довідки Делівської сільської ради від 29.07.05р. № 56 про те, що зазначені громадяни є жителями с.Делева (а.с.160 т.2). Згідно наявних у справі  списків вірних УГКЦ с.Делева, останні вносили кошти для придбання бляхи,вікон,цегли,цементу, а згідно з розписками вірних УГКЦ - брали трудову участь у будівництві (а.с.169-174; а.с.94-146 том 2).

          Приймаючи до уваги той факт, що будь-яка інша належна документація про фінансові витрати на проведення будівельних робіт відсутня, про що в тому числі констатує комісія  Тлумацької райдержадміністрації у своєму висновку від 02.08.05р.,  зазначені на наведені вище письмові докази суд вважає достатніми для висновку про те, що будівництво нової церкви здійснювалось парафіянами обох релігійних громад УАПЦ та УГКЦ .

          Доводи відповідача про те, що внески парафіян греко-католицького віросповідання не є внесками юридичної особи –громади УГКЦ спростовуються положеннями ст.8 Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації», згідно яких релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу,  віросповідання,  напряму,  течії або  толку,   які   добровільно   об'єдналися  з  метою  спільного  задоволення релігійних потреб.    Окрім того,  як зазначалось вище,   внески на будівництво нової  церкви з боку релігійної  громади УАПЦ також здійснювались парафіянами цієї громади, про що свідчать письмові заяви останніх (а.с.5-14; а.с. 55-76 т.2) .

          Статтею 331 Цивільного кодексу України врегульовані підстави набуття права власності на новостворене майно. Відповідно до ч.2 зазначеної норми право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту його прийняття до експлуатації. В силу ч.3 цієї ж норми до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

          Згідно ст.335 ЦК України майно може належати особам на праві спільної сумісної власності.

          Відповідно до довідки  Коломийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації  від 01.08.05р. № 3443А готовність культової споруди Церкви Введення Пресвятої Діви Марії в с.Делева становить 88%. На даний час будівельні роботи не проводяться, будівництво культової споруди  є незавершеним, отже не зданим в експлуатацію, про що також свідчить  довідка Делівської сільради № 48 від 20.07.06р.

          За наведених обставин та норм закону, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

          Доводи відповідача про неможливість визначення частки у спільній власності на будівельні матеріали з посиланням на те, що пожертвування коштів на будівництво здійснювались іншими, окрім парафіян села,  особами  не заслуговують на увагу, так як  за змістом ч.1 ст.368 ЦК України спільною сумісною власністю є та  спільна власність двох чи більше осіб, у яких завідомо не визначені частки кожної з них. Отже, вирішальною ознакою виділення сумісної власності як різновиду права спільної власності є факт відсутності існування в ньому ідеальних часток кожного із співвласників, які б давали можливість виявити обсяг їх прав за наявності бажання одержати конкретну частку у спільному майні та розпорядитись нею.

          Засади захисту права власності врегульовані ст.386 ЦК України, згідно якої  власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

          В даному випадку, у зв”язку з наданням  релігійній громаді УАПЦ  дозволу на виконання будівельних робіт № 45 від 16.05.05р., виготовленням УАПЦ проектної документації , позивач вправі вимагати захисту цивільного права у спосіб визнання права сумісної власності на будівельні матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва  церкви.   Наявність у відповідача дозволу на виконання будівельних робіт № 45 від 16.05.05р. не спростовує вимог позивача та не може бути підставою для відмови в позові, оскільки такий дозвіл виданий після того, як  будівництво нової церкви практично є завершеним.

          Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на обидві сторони порівну.

          Керуючись ст.124 Конституції України, Законом України “Про свободу совісті та релігійні організації”, ст.ст.328,331,355,368,386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 49,82-85 ГПК України, суд

в и р і ш и в :

позов задоволити.

Визнати право спільної сумісної власності релігійної громади УГКЦ с.Делева разом із громадою УАПЦ с.Делева на матеріали, обладнання тощо, які були використані в процесі будівництва церкви  Введення Пресвятої Діви Марії в селі Делева, Тлумацького району.

Стягнути з Релігійної громади УАПЦ с.Делева (код ЄДРПОУ 25570276)  на користь релігійної громади УГКЦ с.Делева (код ЄДРПОУ 26589800) судові витрати по сплаті держмита в сумі 42 грн.50 коп. та послуг інформаційно-технічного забезпечення в сумі 59 грн.  Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.           

          Рішення господарського  суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

                   Суддя                                                                                Шелест С.Б.

Рішення оформлене та підписане відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 20.09.06р.