Рішення

від 23.12.2010 по справі 16/252-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/252-10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

       23.12.10р.

Справа № 16/252-10

За позовом  Приватного підприємства "Технолюкс", м. Кривий Ріг                Дніпропетровської області 

до  Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області 

        про визнання недійсними підпунктів 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.3.16, 3.3.17, пункту 6.2. та частково недійсним підпункту 3.2.4 договору кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07

                                                                                                                 Суддя  ЗАГИНАЙКО Т.В.

Представники:

         від позивача: Рисін О.О. - представник, дов. від 23.07.2009 року (був присутній у судових засіданнях 02.12.2010р.та 10.12.2010р.);

         від відповідача: Іванченко О.П. - головний юрисконсульт, дов. від 09.12.2009р.             №02-04/648 (був присутній у судових засіданнях 10.11.2010р. та 02.12.2010р.);

                                          Степанов Є.В. –начальник відділу, дов. від 12.11.2010р. №02-04/719.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить визнати недійсним договір кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07, що укладений між сторонами.

Відповідач у відзиві (вх. № 21309 від 08.11.2010р.) на позовну заяву просить у позові відмовити, оскільки: - банк не нав'язував позивачу валюту кредиту, а лише ознайомив  з відсотковою ставкою за кредитами в різних валютах; - сторони в момент укладення договору кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07 досягли взаємної згоди щодо усіх його істотних умов, тому вказаний договір був укладений у повній відповідності із вимогами законодавства; - спеціальне законодавство у сфері банківської діяльності не містить приписів, які б заборонили банкам надавати кредити в іноземній валюті або регламентували умови кредитування в іноземній валюті; - за відсутності нормативних умов застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю" від 19.02.1993р. №15-93 є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманих у встановленому порядку; - відповідач на момент укладення кредитного договору мав право здійснювати операції з валютними цінностями у вигляді залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України; - на час укладення спірного договору у відповідача наявні Банківські ліцензії від 29.12.2010р. №5, видана Національним банком України на здійснення операцій, визначених частиною 1 та пунктами 5-11 частини 2 статті 47 Закону України  "Про банки і банківську діяльність", в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик, Дозвіл від 29.12.2001р. №5-1, виданий Національним банком України на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини 2 та частиною 4 статті 47   Закону України  "Про банки і банківську діяльність"; -  банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті, а відтак, вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за кредитним договором не суперечить вимогам закону; - позовна заява містить неправильне застосування норм матеріального права України, а саме статті 3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і контролю " та категорії "засіб платежу" до банківського кредиту в іноземній валюті; - при наданні банківського кредиту в іноземній валюті позичальнику на умовах строковості , поверненості і платності не відбувається розрахунків за товари чи послуги, як помилково вказує позивач; - позивач на час отримання кредиту надав всі необхідні для отримання кредиту документи, з яких випливає, що позивач просив надати йому кредит саме в іноземній валюті.

Позивач у заяві (вх. № 22978 від 30.11.2010р.) про уточнення позовних вимог просить визнати недійсним підпункт 2.10.3, підпункт 3.2.5, підпункт 3.2.6.2, підпункт 3.3.16, підпункт 3.3.17, пункт 6.2. договору кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07, що укладений між сторонами, визнати частково недійсним підпункт 3.2.4. договору кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07 в частині права кредитора в разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у підпункті 3.3.16, 3.3.17 цього договору, несплати процентів, комісії, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у підпунктах 2.4, 2.5, 2.6 цього договору, та звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язання за цим договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з пунктом 1.3 цього договору.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що укладений договір кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07 є договором приєднання, оскільки відповідач при його укладенні відмовлявся вносити в нього будь-які корективи, посилаючись на те, що дана форма кредитного договору затверджена головним офісом банку і не підлягає зміні, а також на те, що оспорювані пункти договору кредиту суперечать загальним засадам цивільного законодавства,  сааме справедливості, добросовісності та розумності.

Відповідач у відзиві (вх. №24322 від 17.12.2010р.) на уточнену позовну заяву зазначає про те, що договір укладався на основі примірного договору, але сторони мали право за взаємною згодою змінювати окремі умови або доповнювати його зміст, тому договір, укладений між сторонами, не є договором приєднання в розумінні статті 179 Господарського кодексу України.

Оригінали документів, оглянуті в судових засіданнях, відповідають копіям, залученим до матеріалів справи.

Клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу представниками сторін заявлено не було.

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

- 03.04.2007р. між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку „Укрсоцбанк” (кредитором) та відповідачем –Приватним підприємством „Технолюкс” (позичальником) було укладено Договір кредиту №М120/091/07 (надалі - Договір кредиту), відповідно до пункту 1.1 якого кредитор зобов'язується надати позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання у сумі 495 000,00 дол. США (далі - кредит), зі сплатою 13 процентів річних та комісій, в розмірі та порядку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в додатку №1 до цього Договору, що є невід'ємною складовою частиною цього Договору (далі - тарифи) та порядком погашення суми основної заборгованості згідно з графіком, що міститься в Додатку 2 до цього Договору, який є невід'ємною частиною цього Договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за кредитом не пізніше 31 березня 2017 року, на умовах, визначених цим Договором;

- відповідно до абзацу 5 статті 1.2 Статуту відповідача –Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" він є правонаступником Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку „Укрсоцбанк” створеного в організаційно-правовій формі відкритого акціонерного товариства; Банку належать всі права та обов'язки, все рухоме та нерухоме майно, які належали Акціонерно-комерційному банку соціального розвитку „Укрсоцбанк”;

- відповідно до пункту 2.10 Договору кредиту у разі зміни економічної ситуації у кредитно-фінансовій системі України, кон'юнктури ринку грошових ресурсів на Україні, в тому числі, але не обмежуючись, внаслідок прийняття органами державної влади України  та/або органами місцевого самоврядування нормативно-правових актів (рішень), що прямо або опосередковано впливають на стан грошового (кредитного) ринку України, а також за рішенням Правління, Комітету з питань управління активами та пасивами, кредитно-інвестиційного комітету чи іншого повноважного колегіального органу АКБ «Укрсоцбанк», Кредитор має право ініціювати зміну розміру процентів та/або комісій, визначених у пункті 1.1 цього Договору;

- у разі, якщо позичальник не погодиться із запропонованими кредитором змінами розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в підпункті 2.10.2 цього Договору, відповідної додаткової угоди (договору про внесення змін) до цього Договору, кредитор має право в односторонньому порядку  розірвати цей Договір у порядку, передбаченому Договором, та вимагати від позичальника дострокового погашення ним у повному обсязі заборгованості за кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої неустойки (штрафу, пені) відповідно до умов даного Договору; при цьому вимога кредитора щодо дострокового погашення його вимог за цим Договором підлягає задоволенню у тридцяти денний строк від дня її пред'явлення (підпункт 2.10.3 Договору кредиту);

- кредитор має право у разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у підпунктах 1.1, 3.3.16, 3.3.17 цього Договору, несплати процентів, комісій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у пунктах 2.4, 2.5, 2.6 цього Договору, звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з пунктом 1.3 цього Договору (підпункт 3.2.4 Договору кредиту);

- кредитор має право у випадку, передбаченому у підпункті 2.10.3 цього Договору, у разі порушення позичальником зобов'язань, зазначених у підпунктах 3.3.3-3.3.18 цього Договору, а також у разі порушення позичальником або третьою особою (майновим поручителем, поручителем) обов'язків, встановлених договорами, зазначеними в пункті 1.3 цього Договору, за письмовим повідомленням кредитора до позичальника, в односторонньому порядку розірвати цей Договір, що має наслідком дострокове, протягом 30-ти календарних днів від дня отримання позичальником відповідної письмової вимоги кредитора, виконання позичальником всіх своїх зобов'язань за Договором, а саме: повернення кредиту, сплату процентів, комісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та відшкодування збитків, завданих простроченням виконання; після погашення зазначених вимог цей Договір вважається розірваним; в той же час, у разі усунення з боку позичальника всіх порушень умов цього Договору, положення про  його розірвання втрачає чинність (підпункт 3.2.5 Договору кредиту);

- кредитор має право у разі невиконання позичальником своїх обов'язків за цим Договором, погіршення фінансового стану позичальника за звітний період, зокрема, появи збитків, зменшення виручки (доходу) від реалізації та/або збільшення дефіциту робочого капіталу за звітний період в порівнянні з аналогічним періодом минулого року на свій вибір вимагати від позичальника дострокового виконання ним всіх своїх зобов'язань за цим Договором протягом 30-ти календарних днів від дня отримання позичальником письмової вимоги про повернення кредиту, сплати процентів, комісій, а також можливої неустойки (пені, штрафу) (підпункт 3.2.6.2 підпункту 3.2.6 Договору кредиту);

- позичальник зобов'язаний на вимогу кредитора у випадках, передбачених у підпунктах 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.2.7 цього Договору, достроково протягом 30-ти календарних днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора, повернути кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки, що передбачені в пункті 5.4 цього Договору (підпункт 3.3.16 Договору кредиту);

- позичальник зобов'язаний достроково, протягом 5-ти робочих днів після отримання позичальником письмової вимоги кредитора виконати всі свої зобов'язання за цим Договором у випадках ліквідації чи реорганізації (підпункт 3.3.17 Договору кредиту);

- відповідно до пункту 6.2 Договору кредиту у випадку неможливості вирішення спору шляхом переговорів сторони, керуючись статтею 5 Закону України «Про третейські суди»домовляються про те, що спір розглядається одноособово третейським суддею Мороз Оленою Анатоліївною Постійно діючого Третейського суду при асоціації українських банків, що знаходиться за адресою: 02002, м. Київ, вул. М. Расової,15; у випадку неможливості розгляду спору вказаним третейським суддею спір розглядається третейським суддею Ярошевцем Василем Миколайовичем, або Білоконем Юрієм Миколайовичем у порядку черговості, вказаному в даному пункті; у разі, якщо спір не може бути розглянутий визначеними в даному пункті суддями, суддя призначається Головою Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків у відповідності до чинного Регламенту Постійно діючого Третейського суду при Асоціації Українських банків;

- відповідно до частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору;

- пунктом 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту;

- пунктом 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України встановлено, що загальними засадам цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність

- позивач вважає, що зазначені вище положення Договору кредиту, а саме підпункти 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.3.16, 3.3.17, пункт 6.2. та частково підпункт 3.2.4 договору кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07 є недійсними, оскільки не відповідають таким засадам цивільного законодавства, як справедливість, розумність та добросовісність; відповідач проти цього заперечує.

Враховуючи викладене суд доходить висновку про часткове задоволення вимог позивача, виходячи з наступного:

- згідно статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу;

- частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, що вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх та непрацездатних дітей;

- господарське   зобов'язання,   що  не  відповідає  вимогам закону,  або вчинено з метою, яка завідомо  суперечить  інтересам держави  і  суспільства,  або  укладено  учасниками  господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної  правосуб'єктності),  може  бути  на вимогу однієї із сторін,  або відповідного органу  державної  влади  визнано  судом недійсним повністю або в частині (частина 1 статті 207 Господарського кодексу України);

- статтею 345 Господарського кодексу України передбачено, що кредитні операції полягають у розміщенні банками від свого імені,  на  власних  умовах  та  на власний ризик залучених коштів юридичних осіб (позичальників) та громадян;  кредитними визнаються  банківські  операції,  визначені  як  такі  законом  про  банки  і банківську діяльність; кредитні відносини  здійснюються  на  підставі кредитного договору, що  укладається  між  кредитором  і  позичальником  у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту,  умови  і  порядок  його видачі та погашення,  види забезпечення зобов'язань позичальника,  відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки,  права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту;

- відповідно до листа від 11.01.2007р. №50-16/30-89 головного офісу Акціонерного комерційного банку «Укрсоцбанк»«Щодо пакету стандартних форм кредитних договорів та договорів забезпечення за кредитними операціями з клієнтами роздрібного (середнього та малого) бізнесу»підпорядкованим філіям було направлено для практичного використання в роботі пакет стандартних форм кредитних договорів та договорів застави і поруки для проведення кредитних операцій з клієнтами роздрібного (середнього та малого) бізнесу; при цьому звернено увагу, що кредитні договори та договори застави і поруки застосовуються в лише редакції, доведеній Головним офісом Банку, а також зазначено, що зміни до змісту окремих пунктів стандартних форм кредитних договорів та договорів застави і поруки для конкретного позичальника можуть бути внесені лише за письмовим погодженням з Юридичним управлінням Головного офісу Банку та/або Управління по роботі з малим та середнім бізнесом, крім випадків, якщо ці зміни сприяють додатковому захисту інтересів Банку та зменшенню кредитного ризику заходу, що кредитується;

- як вбачається відповідачем надано стандартну форму Договору кредиту, яку було розроблено головним офісом і який містить такі самі умови щодо спірних положень;

- проте, одночасно супровідний лист від 11.01.2007р. №50-16/30-89 передбачає можливість внесення змін до окремих пунктів стандартних форм;

- відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень;

- позивачем не доведено, що ним було запропоновано відповідачу інші умови щодо спірних пунктів Договору кредиту, а останнім було відмовлено через неможливість відступлення від стандартної форми; при цьому також не вбачається, що позивач не мав права наполягати на зміні змісту Договору кредиту;

- тому суд не вбачає в укладеному між сторонами Договору кредиту ознак договору приєднання.

Проте підпункти 2.10.3 та 3.2.5 не відповідають вимогам закону, а тому є недійсними, виходячи з наступного:

-  зазначені підпункти Договору кредиту передбачають можливість кредитора в односторонньому порядку розірвати Договір кредиту;

- відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим;

- отже, умовами договору може бути встановлено право односторонньої відмови від договору, а не право одностороннього розірвання договору, як встановлено підпунктами   2.10.3 та 3.2.5.

Частково недійсними також є підпункти 3.2.4 та 3.3.16, як частково похідні від підпунктів 2.10.3 та 3.2.5, а саме:

- підпункт 3.3.16 у частині випадків, передбачених підпунктами 2.10.3 та 3.2.5, що є недійсними;

- підпункт 3.2.4 у частині  того, що у разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у підпункті 3.3.16 (стосовно випадків, передбачених підпунктами 2.10.3 та 3.2.5, що є недійсними) Договору кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07 звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з пунктом 1.3 цього Договору.

В решті заявлених позовних вимог позов слід відхилити, оскільки:

- статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

- тобто свобода договору означає можливість сторін вільно визначати умови (зміст) договору, який вони укладають; утім, слід враховувати, що свобода договору у всіх її аспектах не може мати абсолютного характеру і може підлягати тим чи іншим обмеженням, встановлених у публічних інтересах;

- договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди; договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною;

- отже, Договір кредиту було укладено шляхом пропозиції банку (відповідача) щодо укладення такого договору і прийняття пропозиції позичальником (позивачем);

- будь-яких заперечень та наявності будь-яких розбіжностей щодо умов Договору кредиту з боку позивача відповідачу не надавалося, доказів не надано.

З урахуванням викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати у справі слід розподілити між сторонами у рівних сумах.

Керуючись статтями 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України господарський суд,  -  

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсними підпункт 2.10.3, підпункт 3.2.5, частково недійсним підпункт 3.3.16 у частині випадків, передбачених підпунктами 2.10.3, 3.2.5, та частково недійсним підпункт 3.2.4 у частині того, що у разі неповернення позичальником кредиту в строки, зазначені у підпункті 3.3.16 (стосовно випадків, передбачених підпунктами 2.10.3 та 3.2.5) Договору кредиту від 03.04.2007р. №М120/091/07 звернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобов'язань за цим Договором, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з пунктом 1.3 цього Договору.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (03150, м. Київ,           вул. Ковпака, 29; ідентифікаційний код 00039019; б/р 32008152402 в Головному управлінні НБУ по м. Києву та Київської області, МФО 321024) в особі відокремленого підрозділу Криворізького відділення Дніпропетровської обласної філії Публічного акціонерного товариства „Укрсоцбанк” (50000, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області,                          вул. Землячки, 1-А; ідентифікаційний код 09305014) на користь Приватного підприємства „Технолюкс” (50029, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, вул. Шевська,8, прим. 40; ідентифікаційний код 31735937; б/р 26004900696711 у Криворізькому відділенні ДОФ АКБ „Укрсоцбанк”, м. Кривий Ріг, МФО 305813) 42 грн. 50 коп. –витрати по сплаті державного мита та 118 грн. 00 коп. –витрати по на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня  його підписання.

СУДДЯ                                                                        Т.В. ЗАГИНАЙКО

Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до статті 84 ГПК України,

„28„ грудня  2010р.