Постанова

від 22.06.2011 по справі 16/252-10

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУ Д УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" червня 2011 р. Справа № 16/252-10

Вищий господарський суд Ук раїни у складі колегії судді в:

головуючого судді Гончарука П.А.,

судді Кондратової І.Д.,

судді Стратієнко Л.В.,

за участю представників ст орін

від позивача не з'явились;

від відповідача ОСОБА_1. - пред. за дов. № 02-04/ 950 від 28.12.2010 р.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Публічного акціонер ного товариства "Укрсоцбанк" в особі Харківської обласно ї філії Публічного акціонерн ого товариства "Укрсоцбанк"

на рішення Господарського с уду Дніпропетровської облас ті від 23.12.2010 р. та постанову Дніп ропетровського апеляційног о господарського суду від 30.03.20 11 р.

у справі № 16/252-10

за позовом Приватного підприємства " Технолюкс"

до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в осо бі відокремленого підрозділ у Криворізького відділення Д ніпропетровської обласної ф ілії Публічного акціонерног о товариства "Укрсоцбанк"

про визнання недійсними підп унктів 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.3.16, 3.3.17, пункту 6.2. та частково недійсним підпункт у 3.2.4 договору кредиту від 03.04.2007р . №М120/091/07

ВСТАНОВИВ:

12.10.2010 Приватне підприєм ство "Технолюкс" звернулось д о Господарського суду Дніпро петровської області з позово м до Публічного акціонерного товариства "Укрсоцбанк" в осо бі відокремленого підрозділ у Криворізького відділення Д ніпропетровської обласної ф ілії Публічного акціонерног о товариства "Укрсоцбанк" про визнання недійсним договору кредиту № 120/091 від 03.04.2007 р.

До прийняття рішення у спра ві Приватне підприємство "Те хнолюкс" звернулося до суду з заявою про уточнення позовн их вимог (а.с. 73-77, т. 1), в якій проси ло замість вимоги про визнан ня недійсним кредитного дого вору в цілому, визнати недійс ними його окремі пункти, а сам е п.п. 2.10.3, 3.2.5, 3.2.6.2, 3.3.16, 3.3.17, 6.2 договору, а т акож частково недійсним підп ункт 3.2.4 у частині права кредит ора у разі неповернення пози чальником кредиту в строки з азначені у п. 3.3.16, 3.3.17 цього догов ору, несплати процентів, комі сій, неустойки (пені, штрафу) в строки, що передбачені у пп 2.4, 2.5, 2.6 договору, звернути стягн ення на засоби забезпечення виконання зобов' язань за ци м договором, оформлені відпо відно до договорів застави (і потеки) згідно з пунктом 1.3 цьо го договору.

Рішенням Господарського с уду Дніпропетровської облас ті від 23.12.2010р. (суддя Загинайко Т .В.), залишеним без змін постан овою Дніпропетровського апе ляційного господарського су ду від 30.03.2011 р. (колегія суддів у с кладі: Мороз В.Ф. - головуючий суддя, судді Науменко І.М., Гол яшкін О.В.) позов задоволено ча стково, визнано недійсними п ідпункт 2.10.3, підпункт 3.2.5, частко во недійсним підпункт 3.3.16 в час тині випадків, передбачених підпунктами 2.10.3, 3.2.5, та частково недійсним підпункт 3.2.4 у части ні того, що у разі неповерненн я позичальником кредиту в ст роки зазначені у п. 3.3.16 (стосовн о випадків, передбачених п. 2.10.3 та 3.2.5) договору кредиту № М120/091/07 з вернути стягнення на засоби забезпечення виконання зобо в' язань за цим договором, оф ормлені відповідно до догово рів застави (іпотеки) згідно з пунктом 1.3 цього договору.

Не погоджуючись з прийняти ми рішенням та постановою Пу блічне акціонерне товариств о "Укрсоцбанк" в особі Харківс ької обласної філії Публічно го акціонерного товариства " Укрсоцбанк" звернулося до Ви щого господарського суду Укр аїни з касаційною скаргою, в я кій просить скасувати рішен ня Господарського суду Дніпр опетровської області від 23.12.201 0 р. та постанову Дніпропетров ського апеляційного господа рського суду від 30.03.2011 р. в части ні визнання недійсним п. 3.2.5 дог овору; в частині порушення по зичальником зобов'язань, заз начених у п.п. 3.3.3 -3.3.18 договору кр едиту, визнання недійсним п. 3. 2.4 в частині того, що у разі непо вернення позичальником кред иту в строки зазначені у п. 3.3.16 (с тосовно випадків, передбачен их п. 2.10.3 та 3.2.5) договору кредиту №М120/091/07 звернути стягнення на з асоби забезпечення виконанн я зобов' язань за цим догово ром, оформлені відповідно до договорів застави (іпотеки) згідно з пунктом 1.3 цього дого вору.

Обґрунтовуючи підстави зв ернення з касаційною скаргою , відповідач посилається на п орушення судами попередніх і нстанцій норм матеріального права, зокрема, ст. ст. 592, 610-612, 651, 10 49, 1050, 1054 Цивільного кодексу Укра їни, ст. ст. 47 Закону України "Пр о банки і банківську діяльні сть".

Приватне підприємство "Тех нолюкс" надало відзив на каса ційну скаргу, в якому з нею не погоджується та просить каса ційну скаргу Публічного акці онерного товариства "Укрсоцб анк" в особі Харківської обла сної філії ПАТ "Укрсоцбанк" за лишити без задоволення, ріше ння Господарського суду Дніп ропетровської області від 23.12 .2010 р. та постанову Дніпропетро вського апеляційного господ арського суду від 30.03.2011 р. у спра ві № 16/252-10 залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповід ача, пояснення представника відповідача, перевіривши, зг ідно ч. 1 ст. 1117 ГПК України, наяв ні матеріали справи на предм ет правильності юридичної оц інки обставин справи та повн оти їх встановлення в судови х рішеннях, а також правильно сті застосування судами попе редніх інстанції норм матері ального та процесуального пр ава, судова колегія вважає, що рішення господарського суду першої інстанції та постано ва апеляційного господарськ ого суду не можуть залишатис ь без змін і підлягають скасу ванню, з огляду на наступне.

Господарськими судами пер шої та апеляційної інстанцій встановлено, що 03.04.2007 р. між Акці онерно-комерційним банком со ціального розвитку "Укрсоцба нк" (кредитор) та Приватним під приємством "Технолюкс" (боржн ик) укладено договір кредиту №М120/091/07, відповідно до умов яко го кредитор зобов' язуєтьс я надати позичальнику грошов і кошти на умовах забезпечен ості, повернення, строковост і, платності та цільового хар актеру використання у сумі 4950 00,00 дол. США зі сплатою 13% річних та комісій, в розмірі та поря дку, визначеними тарифами на послуги по наданню кредиту, я кі містяться в додатку №1 до ць ого договору, який є невід' є мною його частиною, та з кінце вим терміном погашення забо ргованості за кредитом не пі зніше 31.03.2017 р.

Пунктом 2.10 договору встано влено, що у разі зміни економі чної ситуації у кредитно-фін ансовій системі України, кон ' юнктури ринку грошових ре сурсів на Україні, у тому чис лі, але не обмежуючись, внаслі док прийняття органами держа вної влади України та/або орг анами місцевого самоврядува ння нормативно-правових акті в (рішень), що прямо або опосер едковано впливають на стан г рошового (кредитного) ринку У країни, а також за рішенням пр авління, комітету з питань уп равління активами та пасивам и, кредитно-інвестиційного к омітету чи іншого уповноваже ного колегіального органу АК Б "Укрсоцбанк", кредитор має пр аво ініціювати зміну розмір у процентів та/або комісій, за значених у п. 1.1 цього договору .

Одночасно підпунктом 2.10.3 пер едбачено, що у разі, якщо позич альник не погодиться з запро понованими кредитором зміна ми розмірів процентів та/або комісій і не укладе протягом строку, встановленого в п. 2.10.2 ц ього договору відповідної до даткової угоди (договору про внесення змін) до цього догов ору, кредитор має право в одн осторонньому порядку розір вати цей договір у порядку, пе редбаченому договором, та ви магати від позичальника дост рокового погашення ним у пов ному обсязі заборгованості з а кредитом, сплати процентів та комісій, а також можливої н еустойки (штрафу, пені) відпов ідно до умов даного договору . При цьому, вимога кредитора щ одо дострокового погашення й ого вимог за цим договором пі длягає задоволенню у тридця тиденний строк від дня її пре д' явлення.

Підпунктом 3.2.5 договору вста новлено, що у випадку, передб аченому у п.п. 2.10.3 цього договор у, у разі порушення позичальн иком зобов' язань, зазначени х у п. 3.3.3.-3.3.18 цього договору, а так ож, у разі порушення позичаль ником або третьою особою (май новим поручителем, поручител ем) обов' язків, встановлени х договорами, зазначеними у п .1.3 цього договору, за письмови м повідомленням кредитора до позичальника, в односторонн ьому порядку розірвати цей д оговір, що має наслідком дост рокове, протягом тридцяти ка лендарних днів від дня отрим ання позичальником відповід ної письмової вимоги кредито ра, виконання позичальником всіх своїх зобов' язань за д оговором, а саме: повернення к редиту, сплату процентів, ком ісій, а також сплату можливої неустойки (пені, штрафу) та ві дшкодування збитків, завдани х простроченням виконання. П ісля погашення зазначених в имог цей договір вважається розірваним.

Суд першої інстанції дійшо в висновку, що п. п. 2.10.3., 3.2.5 та п.п. 3.2.4 та 3.3.16 кредитного договору, як частково похідні від п.п. 2.10.3, 3.2.5 , є недійсними, оскільки встан овлюють право кредитора в од носторонньому порядку розір вати договір, а не право одно сторонньої відмови від догов ору, як це закріплено в статті 651 ЦК України.

Суд апеляційної інстанції , погоджуючись з даним виснов ком суду першої інстанції, ві дзначив, що положення пп. 2.10.3, та 3.2.5 договору суперечать загал ьним підставам і порядку змі ни та розірвання договорів, в становлених ст.ст. 651-654 ЦК Украї ни, якими передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щод о зміни або розірвання догов ору у зв' язку з істотною змі ною обставин, договір може бу ти розірваний (змінений) лише за рішенням суду на вимогу за цікавленої сторони, а також з агальним засадам цивільног о законодавства як справедли вість, розумність та добросо вісність (п. 6 ст. 3 ЦК України).

Однак, колегія суддів суду к асаційної інстанції не може погодитись з наведеними висн овками судів попередніх інст анцій, оскільки із змісту ст. 6 51 ЦК України вбачається, що до говір може бути розірваний, з окрема, у разі односторонньо ї відмови від договору у повн ому обсязі чи частково, як що таке право встановлено до говором або законом. Крі м того, ч. 1 ст. 181 ГК України також встановлює, що зміна та розір вання господарських договор ів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інш е не передбачено законом або договором. Тобто, дана но рма є диспозитивною, а відпов ідно, виходячи із принципу св ободи договору, сторони мают ь беззаперечне право самості йно за взаємною згодою наділ яти одну із сторін або обидві сторони правом на розірванн я господарських договорів в односторонньому порядку, при цьому, обмеження повноважен ь сторін у цьому питанні можл иве тільки у випадку, коли це п рямо встановлено законом.

В свою чергу, посилання суду апеляційної інстанції на За кон України "Про внесення змі н до деяких законодавчих акт ів України щодо заборони змі нювати умови договору банків ського вкладу та кредитного договору в односторонньому п орядку" № 661-VІ від 12.12.2008 р. та ст. 10561 Ц ивільного кодексу України, я кими закріплено пряму заборо ну банкам в односторонньому порядку змінювати умови укла дених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредит ними договорами, визнаються колегією суддів безпідставн ими та помилковими, оскільки відповідність чи невідповід ність правочину вимогам зако нодавства має оцінюватися су дом відповідно до законод авства, яке діяло на момент вч инення правочину (ч. 3 п. 2 пос танови Пленуму Верховного Су ду України від 06.11.2009 р. № 9 "Про суд ову практику розгляду цивіль них справ про визнання право чинів недійсними").

Крім того, суд апеляційної і нстанції, вказуючи на недійс ність п. 3.2.5 кредитного договор у, з посиланням на те, що розір вання договору у зв' язку з і стотною зміною обставин мож ливе лише за рішенням суду, бе зпідставно не врахував, що да ний пункт встановлює право к редитора розірвати договір в односторонньому порядку не лише у випадку непогодження позичальником з запропонов аними кредитором змінами роз мірів процентів та/або коміс ій та неукладання протягом с троку, встановленого в п. 2.10.2 ць ого договору відповідної дод аткової угоди (договору про в несення змін) до цього догово ру, але також у випадку пору шення позичальником зобов'яз ань, зазначених у пп. 3.3.3-3.3.18 кр едитного договору. При цьому , судом апеляційної інстанці ї проігноровано, що цивільне законодавство базується на принципі обов' язкового вик онання сторонами зобов' яза нь за договором, а п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України чітко регламентован о, що у разі порушення зобов'яз ання настають правові наслід ки, зокрема, припинення зобов 'язання внаслідок односторон ньої відмови від зобов'язанн я, якщо це встановлено догово ром або законом, або розірван ня договору.

Слід також зазначити, що суд апеляційної інстанції, вказ уючи на недійсність пп. 2.10.3 та 3.2 .5 договору з огляду на те, що ро зірвання договору можливе ли ше за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони, допус тив неправильне застосуванн я ст. 652 ЦК України, що регулює п орядок зміни та розірвання д оговору у зв'язку з істотною з міною обставин, оскільки змі на обставин є істотною, якщо в они змінилися настільки, що, я кби сторони могли це передба чити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умо вах. Разом з тим, сторони перед бачили настання певних обста вин та в договорі чітко встан овили порядок зміни та розір вання договору у випадку змі ни кредитором розмірів проце нтів та/або комісій при наста нні певних подій, тобто в дано му випадку не має місце істот на зміна обставин, а відповід но розірвання договору можли ве не лише за рішенням суду на вимогу зацікавленої сторони , а також в односторонньому по рядку за наявності певних об ставин, оскільки це передбач ено умовами договору.

Враховуючи наведене, колег ія суддів вважає, що місцевим та апеляційним господарськи ми судами були неправильно з астосовані норми матеріальн ого права.

Колегія суддів вважає за не обхідне додатково зазначити про порушення судом першої і нстанції при прийнятті оскар жуваного рішення норм процес уального права, а саме : ст. 84 ГП К України.

Так, відповідно до пункту 4 ч астини першої названої статт і, резолютивна частина рішен ня господарського суду має м істити висновок про задоволе ння позову або про відмову в п озові повністю чи частково п о кожній з заявлених вимог. В а бзаці другому пункту 9 роз'ясн ення президії Вищого арбітра жного суду України від 10.12.96 N 02-5/422 "Про судове рішення" зазначен о, що у резолютивній частині р ішення має бути остаточна ві дповідь щодо усіх вимог, які б ули предметом судового розгл яду.

Разом з тим, резолютивна час тина рішення не містить резу льтати розгляду позовної вим оги про визнання недійсними пп. 3.2.6.2, 3.3.17, 6.2 договору. Під час пер егляду рішення суду першої і нстанції в апеляційному поря дку, суд апеляційної інстанц ії на зазначене не звернув ув аги, та не усунув вказане пору шення.

Таким чином, перевіривши у в ідповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК Ук раїни юридичну оцінку обстав ин справи та повноту їх встан овлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарськими судами не було всебічно, повно та об' єктивно розглянуто в судовом у процесі всі обставини спра ви в їх сукупності; прийняті с удами рішення та постанова н е відповідають приписам ст.с т. 43, 84 та 105 ГПК України, вимогам щ одо законності та обґрунтова ності судового рішення.

Згідно вимог ст. 11110 ГПК Украї ни підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарськ ого суду або постанови апеля ційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріаль ного чи процесуального права .

Допущене судами порушення норм процесуального права є істотним та унеможливлює вс тановлення фактичних обстав ин, що мають істотне значення для справи.

З огляду на межі повноважен ь касаційної інстанції, визн ачені ст. 1117 ГПК України, постан ова апеляційної інстанції та рішення місцевого суду підл ягають скасуванню, а справа - н аправленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду спр ави господарському суду необ хідно врахувати викладене, в себічно повно з'ясувати пере вірити всі фактичні обставин и справи, об'єктивно оцінити д окази, що мають юридичне знач ення для вирішення спору по с уті. В залежності від встанов леного правильно визначити н орми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та пр ийняти обґрунтоване законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119 - 11112 Гос подарського процесуального кодексу України, Вищий госпо дарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публ ічного акціонерного товарис тва "Укрсоцбанк" в особі Харкі вської обласної філії ПАТ "Ук рсоцбанк" задовольнити частк ово.

Скасувати рішення Господа рського суду Дніпропетровсь кої області від 23.12.2010 р. та поста нову Дніпропетровського апе ляційного господарського су ду від 30.03.2011 р. у справі № 16/252-10.

Справу № 16/252-10 передати на н овий розгляд до Господарсько го суду Дніпропетровської об ласті в іншому складі суду.

Головуючий суддя Гончарук П.А.

Суддя Кондратова І.Д.

Суддя Стратієнко Л.В.