Рішення

від 06.02.2008 по справі 21/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

21/318

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

                                                                                06.02.08                                                                                                         Справа № 21/318

За позовною заявою: державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат”, м. Львів,

до відповідача–1: відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, м. Львів,

відповідача –2: Львівської міської ради, м. Львів,

відповідача –3: виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів,

про визнання права державної власності

                                                                                         Суддя Масловська Л.З.

Представники:

від позивача           - н/з

від відповідача - 1–Мудрікува Л.В. –представник

від відповідача - 2–не з'явився

від відповідача - 3–н/з

Суть спору: Позовну заяву подано державним підприємством Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат”, м. Львів, до відповідача –1 –відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, м. Львів, відповідача –2 –Львівської міської ради, м. Львів, відповідача –3 –виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів, про визнання права державної власності на нежитлові будівлі: літ. “Б-1” –дільницю упаковки меблів загальною площею 265,5 кв.м.; “М-1” –дільницю приготування лаку загальною площею 24,2 кв.м.; “Х-1” –компресорну загальною площею 115,5 кв.м.; “А-4” –адміністративну будівлю комбінату загальною площею 1714,5 кв.м.; “Ж-1” –матеріальний склад загальною площею 679,9 кв.м.; “Н-1” –дільницю ширвжитку загальною площею 146,2 кв.м.; “А-2” –побутове приміщення автогаражу загальною площею 192,3 кв.м.; “Л-1” –дільницю столярних плит будівлю №2 загальною площею 848 кв.м.; “С-1” –ангар загальною площею 245,1 кв.м.; “А-1” –механічну майстерню загальною площею 424,8 кв.м.; “Б-1” –деревообробну майстерню загальною площею 782,2 кв.м.; “В-2” –центральний матеріальний склад загальною площею  665,2 кв.м.; “Г-1” –склад сипучих матеріалів загальною площею 300,2 кв.м.; “Ж-1” –гараж загальною площею  336 кв.м.; “З-1” –збірне металеве сховище загальною площею 337,6 кв.м.; “К-1” –прохідну загальною площею 4,8 кв.м.; “Л-1” –трансформаторну підстанцію загальною площею 7,1 кв.м.; “М-1” –автозаправку загальною площею 10,5 кв.м.; “Н-2” –розчинно-бетонний вузол загальною площею 319,7 кв.м., розташовані у м. Львові по вул. Луганській, 3.

          09.11.2007 р. ухвалою господарського суду Львівської області порушено провадження у справі та призначено розгляд на 06.12.2007 р.. Розгляд справи неодноразово відкладався з мотивів, зазначених в ухвалах суду від 06.12.2007 р., 10.01.2008 р.. Представникам роз'яснено їх права згідно зі ст. 22 ГПК України. У відповідності до ст. 75 ГПК України справа слухається за наявними у ній доказами.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав з мотивів, зазначених у позовній заяві. Ствердив, зокрема, що на підставі рішення виконкому Львівської міської ради №433 від 10.04.1957 р. щодо розширення земельної ділянки ПрикВО при ст. Персенківка з правом забудови та переносу деревообробних цехів, по вул. Луганській, 3 були збудовані за рахунок державних коштів зазначені будівлі, які перебувають на балансі позивача. Звернувшись до відповідача –1 за оформленням права державної власності на вказані будівлі, позивач отримав відмову з мотивів недостатності правовстановлюючих документів. Просить позов задоволити.

У судових засіданнях представник відповідача –1 позов заперечив з мотивів, зазначених у відзиві. Ствердив, зокрема, що оформлення права власності на такі об'єкти нерухомого майна  проводиться хоча і районними відділами приватизації державного житлового фонду, але на підставі рішення виконавчого комітету Львівської міської ради. Підготовлений відповідачем –1 проект рішення виконавчого комітету був повернутий відповідачем –3 із зауваженнями щодо недостатності правовстановлюючих документів. Вважає себе неналежним відповідачем по даній справі.

У судових засіданнях представники відповідачів –2, 3 позов заперечили з мотивів, недостатності правовстановлюючих документів на спірне майно, відзиву по справі, однак, не надали.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив.

Державне підприємство Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат” засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству оборони України зареєстроване за адресою м. Львів, вул. Луганська, 3, що підтверджується статутом, зареєстрованим 07.08.1996 р.. У відповідності до п. п. 11, 12 статуту, майно підприємства становлять, зокрема, основні фонди, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. При цьому, майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання. У відповідності до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ГК України, право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником, з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у встановлених випадках. Щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради депутатів трудящих №433 від 10.04.1957 р. “Про розширення приколійової площадки ПрикВо при ст. Персенківка”, вирішено розширити належну ПрикВО приколійову площадку при ст. Персенківка до 12 га за рахунок прирізки земельної ділянки площею 5,63 га, з правом забудови. Наказом начальника Львівського гарнізону ЗОК №79 від 25.12.2001 р. “Про закріплення земельних ділянок за землекористувачами 288 військового містечка по вул. Луганській, 3” за позивачем закріплено 2,97 га вказаної земельної ділянки. Доказів отримання документів, передбачених у ст. ст. 125, 126 ЗК України суду не надано. Однак, з матеріалів справи вбачається, що на вказаній земельній ділянці протягом 1966 –1989 р.р. були збудовані будівлі, що підтверджується відповідною довідкою. Актів прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів суду не надано. Проте, листом №12/5-126 від 23.03.1999 р. Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України роз'яснено, що прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів було передбачено постановою Кабінету Міністрів України №449 від 05.08.1992 р.. По об'єктах, що збудовані до 05.08.1992 р., тобто до прийняття урядом України документу, яким встановлено порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, при їх реєстрації для оформлення права власності наявність акту прийняття в експлуатацію не вимагається. Належних доказів завершення будівництва спірних будівель після 05.08.1992 р. суду не надано.

З матеріалів справи, зокрема, технічних паспортів, інвентаризаційних справ, довідок про приналежність, технічний стан житлового будинку та площу земельної ділянки вбачається, що за адресою м. Львів, вул. Луганська, 3 розташовані, зокрема, нежитлові будівлі літ. “Б-1” –дільниця упаковки меблів загальною площею 265,5 кв.м.; “М-1” –дільниця приготування лаку загальною площею 24,2 кв.м.; “Х-1” –компресорна загальною площею 115,5 кв.м.; “А-4” –адміністративна будівля комбінату загальною площею 1714,5 кв.м.; “Ж-1” –матеріальний склад загальною площею 679,9 кв.м.; “Н-1” –дільниця ширвжитку загальною площею 146,2 кв.м.; “А-2” –побутове приміщення автогаражу загальною площею 192,3 кв.м.; “Л-1” –дільниця столярних плит будівлю №2 загальною площею 848 кв.м.; “С-1” –ангар загальною площею 245,1 кв.м.; “А-1” –механічна майстерня загальною площею 424,8 кв.м.; “Б-1” –деревообробна майстерня загальною площею 782,2 кв.м.; “В-2” –центральний матеріальний склад загальною площею 665,2 кв.м.; “Г-1” –склад сипучих матеріалів загальною площею 300,2 кв.м.; “Ж-1” –гараж загальною площею  336 кв.м.; “З-1” –збірне металеве сховище загальною площею 337,6 кв.м.; “К-1” –прохідна загальною площею 4,8 кв.м.; “Л-1” –трансформаторна підстанція загальною площею 7,1 кв.м.; “М-1” –автозаправка загальною площею 10,5 кв.м.; “Н-2” –розчинно-бетонний вузол загальною площею 319,7 кв.м., які збудовані на фундаментах.

Як випливає з довідок, виданих Львівським обласним державним комунальним бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, реєстрація права власності на вказані будівлі не проводилась. Зазначені будівлі перебувають на балансі позивача, що підтверджується інвентаризаційним описом основних засобів.

У відповідності до п. 7 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України №02-5/225 від 02.04.1994 р. “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з судовим захистом права державної власності”, вирішуючи спори, пов'язані з визнанням права власності, слід виходити з того, що знаходження майна на балансі підприємства (організації) ще не є безспірною ознакою його права власності. Баланс підприємства (організації) є формою бухгалтерського обліку, визначення складу і вартості майна та обсягу фінансових зобов'язань на конкретну дату. Баланс не визначає підстав знаходження майна у власності (володінні) підприємства. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння державним майном і відображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача підприємству у володіння майна безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання.

З матеріалів справи випливає факт спорудження спірних будівель за рахунок державних коштів та їх подальше утримання і обслуговування державним підприємством Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат”. Жодних доказів зворотнього чи належності спірних будівель іншим суб'єктам, суду не надано. Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи, зокрема, листів відповідача –1, пояснень сторін випливає, що єдиною причиною відмови в оформленні права державної власності на вказані будівлі є недостатність на думку відповідачів правовстановлюючих документів. У відповідності до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності не тільки якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, але й у разі втрати документа, який засвідчує його право власності.

У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. При цьому, у відповідності до ст. 329 ЦК України, юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених законом. Згідно із ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Посилання відповідачів на рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 р. “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг” та рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №186 від 30.03.2007 р. “Про внесення змін і доповнень у додаток до рішення виконавчого комітету від 23.03.2006 р. №394 “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна”, у відповідності до яких оформлення права власності на такі об'єкти нерухомого майна проводиться районними відділами приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкта нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету, проект якого готує районний відділ приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об'єкту та який підлягає візуванню відповідними особами, не заслуговує на увагу та не стосується суті спору, оскільки вимог про визнання неправомірними дій (бездіяльності) відповідачів суду не заявлялось. Позовні вимоги заявлені про визнання права власності, що тягне за собою подальше оформлення цього права. При цьому, у відповідності до п. 16 рішення виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 р. “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг”, в оформленні права власності  на об'єкт нерухомого майна може бути відмовлено, якщо заявником не подано документів, які достатньо підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна. Але при відсутності документів, які достатньо підтверджують право власності на об'єкт нерухомого майна, таке право встановлюється на підставі рішення суду.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд не зв'язаний переліками документів, зазначених в рішенні виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 р. “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг”. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Водночас, суд звертає увагу відповідачів на те, що у відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України. Відповідно, встановлення в рішеннях виконавчого комітету Львівської міської ради №394 від 23.03.2006 р. “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна і затвердження вартості цих послуг” та №186 від 30.03.2007 р. “Про внесення змін і доповнень у додаток до рішення виконавчого комітету від 23.03.2006 р. №394 “Про порядок оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна” вимог, які прямо не передбачені в Конституції та законах України, у тому числі передбачене в п. 8 зазначеного положення право вимагати будь-які інші документи, які підтверджують право власності, є незаконним. У відповідності до п. 10 ст. 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, виконавчі комітети наділені повноваженням здійснювати облік та реєстрацію об'єктів нерухомого майна незалежно від форм власності, але виключно відповідно до закону.

З врахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що заявлені до відповідача - 1 позовні вимоги підлягають задоволенню. Вимог до відповідачів-2, 3 позивач не заявляв, а тому у відповідності до п. 1-1 ч. 1 ст.80 ГПК України, провадження у справі щодо цих відповідачів підлягає припиненню у зв'язку із відсутністю предмету спору. Судові витрати у відповідності до ч. 2 ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача - 1.

Керуючись ст.19 Конституції України, ст.136 ГК України, ст.ст.321,328,329,392 ЦК України, ст.ст.24, 30 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”, ст.ст. 33, 41, 42 43, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити повністю.

2.          Визнати право державної власності в особі Міністерства оборони України з правом повного господарського відання державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат” (м. Львів, вул. Луганська, 3, код ЄДРПОУ 07361304) на нежитлові будівлі, розташовані у м. Львові по вул. Луганській, 3, а саме: літ. “Б-1” –дільницю упаковки меблів загальною площею 265,5 кв.м.; “М-1” –дільницю приготування лаку загальною площею 24,2 кв.м.; “Х-1” –компресорну загальною площею 115,5 кв.м.; “А-4” –адміністративну будівлю комбінату загальною площею 1714,5 кв.м.; “Ж-1” –матеріальний склад загальною площею 679,9 кв.м.; “Н-1” –дільницю ширвжитку загальною площею 146,2 кв.м.; “А-2” –побутове приміщення автогаражу загальною площею 192,3 кв.м.; “Л-1” –дільницю столярних плит будівлю №2 загальною площею 848 кв.м.; “С-1” –ангар загальною площею 245,1 кв.м.; “А-1” –механічну майстерню загальною площею 424,8 кв.м.; “Б-1” –деревообробну майстерню загальною площею 782,2 кв.м.; “В-2” –центральний матеріальний склад загальною площею  665,2 кв.м.; “Г-1” –склад сипучих матеріалів загальною площею 300,2 кв.м.; “Ж-1” –гараж загальною площею  336 кв.м.; “З-1” –збірне металеве сховище загальною площею 337,6 кв.м.; “К-1” –прохідну загальною площею 4,8 кв.м.; “Л-1” – трансформаторну підстанцію загальною площею 7,1 кв.м.; “М-1” – автозаправку загальною площею 10,5 кв.м.; “Н-2” –розчинно-бетонний вузол загальною площею 319,7 кв.м..

3.          Стягнути з Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району (м. Львів, вул. Грушевського, 16, код ЄДРПОУ 20818949) на користь державного підприємства Міністерства оборони України “Львівський лісокомбінат” (м. Львів, вул. Луганська, 3, код ЄДРПОУ 07361304)- 85 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Щодо вимог до Львівської міської ради та виконавчого комітету Львівської міської ради провадження у справі припинити.

Накази видати у відповідності до ст. 116 ГПК України.

Суддя                                                                                             Масловська Л.З.