Постанова

від 12.01.2011 по справі 13/399/09

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

13/399/09

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

12.01.2011 р.           справа №13/399/09

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скакуна О.А.,

суддів Колядко Т.М., Ломовцевої Н.В.

за участю представників сторін:

від позивача:Єрещенко О.В. - представник за довіреністю,Горох Л.С. - представник за довіреністю,

від відповідача:Дашковський А.М. - представник за довіреністю, Кондрашова І.В. - представник за довіреністю,

розглянувши апеляційну скаргу Василівської міської ради Запорізької області, м.Василівка Запорізької області

на рішення   господарського судуЗапорізької області

від07.10.2009 року

у справі№13/399/09 (суддя Серкіз В.Г.)

за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю “Лідер Плюс” м.Василівка Запорізької області

до

Василівської міської ради Запорізької області м.Василівка Запорізької області

ростягнення 78 829,56 грн.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 07.10.2009 року у справі №13/399/09 позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер Плюс” м.Василівка Запорізької області (далі по тексту - ТОВ “Лідер Плюс”) до Василівської міської ради Запорізької області м.Василівка Запорізької області про стягнення 78 829,56 грн. - задоволено в повному обсязі.

    Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги законні, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи та доведені належним чином.

Відповідач з прийнятим рішенням суду першої інстанції не погодився і подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги заявник зазначає, що  надані позивачем  документи (листи узгодження, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, кошториси тощо), які долучені до матеріалів справи, на думку скаржника, не є належним письмовим узгодженням чи дозволом з боку відповідача на проведення поліпшень.

Крім того, за умовами спірного договору одним з обов'язків  ТОВ "Лідер Плюс" було проведення повної реконструкції ринку, що, в свою чергу, вже припускає здійснення певних  матеріальних вкладень та поліпшень.

Також в апеляційній скарзі наведені і інші заперечення, які на думку відповідача, є підставою для скасування оскарженого рішення.

Представники  позивача  під час судового засідання просили  оскаржуване рішення залишити без змін як законне та обґрунтоване, а апеляційну скаргу без задоволення як безпідставно заявлену, а також заявили клопотання  про  повернення позивачу первинних документів, які  були надані  для проведення судової експертизи.

Колегія суддів апеляційної інстанції задовольняє вищевказане клопотання позивача, у зв'язку з чим вищевказані документи підлягають поверненню заявникові.

Представники відповідача у судовому засідання свої  заперечення, які викладені в апеляційній скарзі, підтримали в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Донецький апеляційний господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Між Василівською міською радою (Орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Лідер Плюс»(Орендар), керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна»,  15 квітня 2004р. укладено договір оренди цілісного майнового комплексу «Василівський ринок», предметом якого  є передача в строкове платне володіння та користування цілісного майнового комплексу «Василівський ринок», розташованого за адресою: м. Василівка, вул. Леніна, 9 «а», вартість якого визначена в розмірі 79,1 тис. грн.

Договір діє з 15 квітня 2004р. до 15 квітня 2009р. (п.10.1 договору).

Вступ орендаря у володіння та користування  майном настає  одночасно з підписанням  сторонами договору  та акту прийому-передачі вказаного майна (п.2.1 договору).

Відповідно до п.п. 2.5 договору оренди, майно вважається поверненим Орендодавцеві з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі.

Відповідно до п.п. 6.4 договору, орендар має право за письмового дозволу орендодавця вносити зміни до складу орендованого майна, проводити його реконструкцію, технічне переозброєння та інші поліпшення орендованого майна.

Пунктом 10.5 договору визначено, що компенсацію поліпшень проведених Орендарем за рахунок власних коштів проводити в порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно п.п. 7.1 договору, передача в оренду цілісного майнового комплексу «Василівський ринок»від орендодавця в адресу орендаря відбулася на підставі акту прийому-передачі від 15 квітня 2004р.

На виконання умов договору оренди цілісного майнового комплексу «Василівський ринок» від 15.04.2004 року орендодавець передав, а орендар прийняв  майно, що підтверджується актом прийому-передачі від 15 квітня 2004р. (а.с.135, т.2).

На думку позивача, з урахуванням вимог та на підставі п.п.6.4, п.п.10.5 Договору, частини 2 ст. 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», він за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, за згодою Орендодавця.

Фактом підтвердження виконання невід'ємних поліпшень орендованого майна позивачем надано листи узгодження, договори, акти прийому-передачі виконаних робіт, кошториси, які теж було узгоджено з Василівською міською радою, та платіжні доручення, видаткові касові ордери, товарні чеки, накладні, на підставі яких були придбані будівельні матеріали, та здійснено розрахунок з виконавцями робіт.

За твердженням позивача, загальна сума невід'ємних поліпшень орендованого майна, які було узгоджено з Василівською міською радою, та сплачено за рахунок власних коштів ТОВ «ЛІДЕР ПЛЮС», складає 78 829,56 грн.

Відповідно до акту прийому-передачі майна від ТОВ «ЛІДЕР ПЛЮС»до Василівської міської ради Запорізької області від 01 червня 2009р. (а.с.148,т.2) було передано орендоване майно, де первісна вартість якого на 15.04.04р. складає 79117,00 грн., залишкова вартість на 15.04.04р. - 66430,03 грн., невід'ємні поліпшення основних фондів  - 98 213,56 грн., залишкова вартість на 01.05.09р. - 143248,81 грн. Цей акт підписаний  повноважними представниками сторін.

За таких обставин, позивач  звернувся до господарського суду Запорізької області з вимогами до відповідача про стягнення 78 829,56 грн., які рішенням від 07.10.2009 року у справі №13/399/09 задоволено повністю.

Відповідно до ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє оскаржене рішення у повному обсязі.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням пояснень представників сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню  з наступних підстав.

Предметом даного спору є стягнення з відповідача компенсації капітальних витрат на поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди,  в сумі 78 829,56 грн.

Відносини оренди майна, яке є комунальною власністю, врегульовані нормами Закону України "Про оренду державного та комунального майна", які є спеціальними по відношенню до норм ГК та ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст. 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»визначено, що умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору.

Частиною 1 статті 27 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»передбачено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії, орендар зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар має право за погодженням з орендодавцем, якщо інше не передбачено договором оренди, за рахунок власних коштів здійснювати реконструкцію, технічне переоснащення, поліпшення орендованого майна.

При цьому, згідно ч.2 ст.27 Закону, орендар вправі залишити за собою проведені ним поліпшення орендованого майна, здійснені за рахунок власних коштів, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без заподіяння йому шкоди; якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 778 ЦК України, наймач може поліпшити річ, яка є предметом договору найму, лише за згодою наймодавця; якщо поліпшення речі зроблено за згодою наймодавця, наймач має право на відшкодування вартості необхідних витрат або на зарахування їх вартості в рахунок плати за користування річчю.

В силу ч. 5 ст. 778 ЦК України, якщо наймач без згоди наймодавця зробив поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, він не має права на відшкодування їх вартості.

Отже, виходячи із змісту наведених норм, орендар має право на відшкодування, визначне вказаними нормами, лише у разі, якщо відповідні поліпшення, які не можна відокремити без шкоди для речі, здійснені за згодою орендодавця.

Звертаючись до суду з позовом у даній справі, позивач стверджує, що відповідно до умов договору, за погодженням з відповідачем, орендар за рахунок власних коштів здійснив поліпшення орендованого майна, яке неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди.

Загальна сума невід'ємних поліпшень орендованого майна –Василівський ринок, які було узгоджено з Василівською міською радою, та сплачено за рахунок власних коштів ТОВ «ЛІДЕР ПЛЮС», складає 78 829,56 грн., за стягненням яких позивач звернувся до господарського суду Запорізької області з відповідними вимогами до відповідача.  

Приймаючи рішення у даній справі про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідні поліпшення орендованого майна є узгодженими з відповідачем та не можуть бути відокремлені без шкоди для майна орендодавця, тобто є невід'ємними,  а тому ТОВ “Лідер Плюс”, в силу ст. 778 ЦК України, має право на відшкодування вартості необхідних витрат в розмірі 78 829,56 грн.

При цьому суд виходив з того, що актом прийому-передачі майна від ТОВ «ЛІДЕР ПЛЮС»до Василівської міської ради Запорізької області від 01 червня 2009р., встановлено, що орендоване приміщення разом з невід'ємними поліпшеннями  повернуто орендодавцю залишковою вартістю 143 248,81 грн., в тому числі, виконання узгоджених невід'ємних поліпшень складає 78829,56 грн., які виконані за рахунок власних коштів ТОВ «ЛІДЕР ПЛЮС», тобто узгоджено вартість таких поліпшень.

Однак апеляційний суд з таким висновком місцевого господарського суду щодо задоволення позову  не погоджується з огляду на таке.

Як було зазначено вище, ч.2 ст.27 Закону встановлено, що якщо орендар за рахунок власних коштів здійснив за згодою орендодавця поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від майна без заподіяння йому шкоди, орендодавець зобов'язаний компенсувати йому зазначені кошти в межах збільшення в результаті цих поліпшень вартості орендованого майна, визначеної в установленому законодавством порядку, яке відбулося в результаті таких поліпшень, якщо інше не визначено договором оренди.

Пунктом 10.5 спірного договору визначено, що компенсацію поліпшень проведених орендарем за рахунок власних коштів проводити в порядку, встановленому чинним законодавством.

Відповідно до ч.3  ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність  в Україні»проведення незалежної оцінки майна є обов'язковим у випадках застави державного та комунального майна, відчуження державного та комунального майна способами, що не передбачають  конкуренцію покупців у процесі продажу, або у разі продажу одному покупцю, визначення збитків або розміру відшкодування, під час вирішення спорів та в інших випадках, визначених законодавством або за згодою сторін.

Незалежною оцінкою майна вважається оцінка майна, що проведена суб'єктом оціночної діяльності –суб'єктом господарювання. У випадках проведення  незалежної оцінки майна складається звіт про оцінку майна (ст.3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність  в Україні»).

Статтею 5 цього Закону встановлено, що суб'єктами оціночної діяльності є:

-          суб'єкти господарювання –зареєстровані в установленому законодавством порядку  фізичні особи –суб'єкти підприємницької діяльності , а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону;

-          органи державної влади та місцевого самоврядування, які отримали повноваження на здійснення оціночної діяльності  в процесі виконання  функцій з управління  та розпорядження державним майном та (або) майном, що є у комунальній власності, та у складі яких працюють оцінювачі.

З матеріалів справи вбачається, що вартість невід'ємних  поліпшень орендованого майна встановлено позивачем в акті  прийому-передачі майна від 01 червня 2009р.,  що суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки ні позивач, ні відповідач не є суб'єктом оціночної діяльності, а по результатам незалежної оцінки майна, проведення якої в даному випадку є обов'язковим,  складається саме звіт  про оцінку майна, який в матеріалах справи відсутній.

Тому, виходячи з вищенаведеного, колегія суддів  апеляційної інстанції  не може прийняти акт прийому-передачі майна від 01 червня 2009р. в якості доказу незалежної оцінки майна, оскільки цей документ  не  відповідає нормам чинного законодавства  и не може бути покладений в основу судового рішення в якості доказу для стягнення невід'ємних поліпшень в розмірі  78 829,56 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційної інстанції скасовує рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2009 року у справі №13/399/09 за недоведеністю, оскільки воно винесене з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні істотних обставин справи.    

Що стосується доводів  представників позивача, викладених у судовому засіданні на підтримку винесеного рішення, то вони судовою колегією до уваги не приймаються, оскільки спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати за подання апеляційної скарги відносяться на позивача.

          Керуючись ст. ст. 43, 49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України,  Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Василівської міської ради Запорізької області, м.Василівка Запорізької області –задовольнити.

Рішення господарського суду Запорізької області від 07.10.2009 року у справі №13/399/09 - скасувати.

В позовних вимогах товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер Плюс” м.Василівка Запорізької області до Василівської міської ради Запорізької області м.Василівка Запорізької області про стягнення 78 829,56 грн. -  відмовити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Лідер Плюс” м.Василівка Запорізької області (вул. Леніна, 9-А, м.Василівка, Запорізька область, 71600, код ЄДРПОУ 32396202, п/р 26000060233713 в ЗРУ “Приватбанк”, МФО 313399) на користь Василівської міської ради Запорізької області м.Василівка Запорізької області (вул. Чекістів, 1, м. Василівка, Запорізька область, 71600, код ЄДРПОУ 24912088)  витрати по сплаті державного мита при поданні апеляційної скарги у розмірі 394,15 грн.

Господарському суду Запорізької області видати відповідний                                                наказ.

Головуючий          О.А.  Скакун

Судді:          Т.М.Колядко

          Н.В.Ломовцева            

 Надруковано: 5 прим.:

                                                                      1. позивачу; 2 . відповідачу; 3. у справу; 4 ДАГС; 5.ГСЗО.