Рішення

від 13.01.2011 по справі 27/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

27/52

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

        13.01.2011 р.                                                                                        Справа №27/52

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Стягувач", адреса: 36000,м.Полтава, вул.Фрунзе,6

                До Госпрозрахункова житлово-експлуатаційна дільниця №6" Полтавської міської ради, адреса: 36000, м.Полтава, вул. Пушкіна,133-А

    Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Управління житлово-комунального господарства, м. Полтава, адреса: 36000, м. Полтава,вул. Жовтнева,36

           про зобов'язання виконання умов договору

                 Суддя:  Солодюк О.В.

                Представники сторін:

                від позивача: не з"явився

                від відповідача:  не з"явився            

від третьої особи: Лобач Ю.О., в протоколі

СУТЬ СПРАВИ: Розглядається позовна заява про зобов'язання виконати в натурі умови п. 2.2.4. Агентського договору № 51-01/090609 від 09.06.2009 р., а саме надати в паперовому й електронному вигляді звіти про платежі, які надійшли від боржників відповідачу протягом липня-грудня місяців 2009 р. за формою Додатку № 3 до вказаного агентського договору.

          Відповідач проти заявлених позовних вимог заперечує в повному обсязі з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (вхід. № 09277д від 17.08.2010 р. канцелярії суду).

Представники сторін в судове засідання не з"явились, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином (поштові повідомлення в мат.справи).

Представник третьої особи в судовому засіданні проти позовних вимог заперечує

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

          З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представника третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, суд встановив, що 09 червня 2009 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Колекторське агентство "Стягувач", м. Полтава (надалі Позивач) та Госпрозрахунковою житлово-експлуатаційною дільницею № 6, м. Полтава (надалі Відповідач) було укладено Агентський договір № 51-01/090609 (надалі Договір).

          Відповідно до п. 1.1. вказаного Договору Комерційне посередництво за даним договором полягає в наданні Комерційним агентом (Позивач у справі) послуг з повернення заборгованості боржниками (згідно реєстру за Додатком № 2 до цього Договору) Замовнику (Відповідач у справі) в досудовому порядку за надані ним послуги шляхом здійснення посередництва від його імені, в його інтересах та під його контролем за сплачену ним агентську винагороду (у відповідності з Додатковою угодою № 1 від _._..2009 р. до даного Договору).

          Згідно із п. 1.2. Договору Замовник доручає, а Комерційний агент зобов'язується за дорученням, від імені та за агентську винагороду здійснити фактичні і юридичні дії по стягненню заборгованості в досудовому порядку в інтересах та на розрахунковий рахунок Замовника. Агентська винагорода регулюється Додатковою угодою № 1, що є невід'ємною частиною даного Договору і обов'язковою до виконання обома сторонами.

          Сторони в Договорі визначили, що підставою прийняття здійснених Комерційним агентом дій є Акт прийому-передачі виконаних робіт.

          На підставі п. 2.2.1. вищевказаного Договору Позивачу було видано доручення від 09.06.2009 р.

Відповідно до змісту Доручення Відповідача від 09.06.2009 р. останній уповноважив Позивача на представництво інтересів Довірителя (Відповідача) та вчинення наступних дій: - надсилати на адреси письмові повідомлення боржникам відповідно до наданого реєстру; проводити телефонні переговори з боржниками; проводити особисті зустрічі вповноважених представників Комерційного агента з Боржником і застосовувати інші методи впливу на боржника в рамках Договору і чинного законодавства України.

Перелік юридичних та фактичних дій також визначено п. 2.1.6 Договору, а саме: уточнення контактних телефонів боржників; проведення телефонних переговорів з боржниками; отримання, обробка та відправлення відповідей консультативного характеру; особисте вручення листів повідомлень про наявний борг.

          Відповідно до п. 5.1. Договору даний Договір набуває чинності з моменту його підписання та діє до 1 липня 2010 р. Договір вважається пролонгований на наступні півроку/рік, якщо жодна із сторін не попередила іншу сторону письмовим повідомленням про свій намір розірвати даний Договір, не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну його дії.

          31.08.2009 р. між сторонами був підписаний Акт приймання-передачі виконаних згідно Договору і додаткової угоди № 1 робіт за період з 01.07.2009 р. по 01.08.2009 р.(а.с.12).

          Відповідно до ч. 1 ст. 295 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) комерційне посередництво (агентська діяльність) є підприємницькою діяльністю, що полягає в наданні комерційним агентом послуг суб'єктам господарювання при здійсненні ними господарської діяльності шляхом посередництва від імені, в інтересах, під контролем і за рахунок суб'єкта, якого він представляє.

          Згідно із ч. 1 ст. 297 ГК України за агентським договором одна сторона (комерційний агент) зобов'язується надати послуги другій стороні (суб'єкту, якого представляє агент) в укладенні угод чи сприяти їх укладенню (надання фактичних послуг) від імені цього суб'єкта і за його рахунок. Частиною 2 цієї ж статті визначено, що агентський договір повинен визначати сферу, характер і порядок виконання комерційним агентом посередницьких послуг, права та обов'язки сторін, умови і розмір винагороди комерційному агентові, строк дії договору, санкції у разі порушення сторонами умов договору, інші необхідні умови, визначені сторонами.

          Частиною 1 та 2 ст. 304 ГК України визначено, що агентський договір припиняється за угодою сторін, а також у разі: відкликання повноважень комерційного агента суб'єктом, якого він представляє, або відмови комерційного агента від подальшого здійснення комерційного посередництва за договором, укладеним сторонами без визначення строку його дії; вибуття однієї із сторін договору внаслідок її припинення або смерті; виникнення інших обставин, що припиняють повноваження комерційного агента або суб'єкта, якого він представляє. У разі відкликання повноважень комерційного агента суб'єкт, якого представляє комерційний агент, повинен сповістити його про припинення договору не менш як за один місяць, якщо більш тривалий строк не передбачений договором.

          Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у т.ч. іноземні), громадяни… мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних інтересів.

          Відповідно до ст. 82 ГК України установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, склад і компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень.

          За приписом ст. 4 Закону України "Про господарські товариства" товариство з обмеженою відповідальністю створюється і діє на підставі статуту, який містить відомості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхідна кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства.

          Діяльність Позивача не відповідає вимогам статті 4 Закону України "Про господарські товариства".

          Зміст пунктів 1.2 та 2.1.6. Договору та Доручення вказує на те, що сторона договору -  Позивач в даних правовідносинах не є комерційним агентом Госпрозрахункової житлово-експлуатаційної дільниці №6". Діяльність Позивача відповідно до Договору не спрямована на укладання від імені відповідача угод чи сприяти їх укладенню.

          Пунктом 2.1.3. Договору передбачено обов'язок Позивача інформувати Замовника про хід виконання доручення та надавати змістовну інформацію отриману шляхом переписки, усних звернень боржників у паперових та електронному вигляді щомісячно протягом 10 днів  з дня отримання від Замовника звіту про платежі боржників у формі Додатку № 3 до цього Договору.

          Зі змісту позовної заяви та доданих документів вбачається, що замовником належним чином  було виконано зобов'язання визначені п. 2.2.4 Договору за період договірних зобов'язань –за липень місяць, а саме Позивачу було в належній формі надано звіт про платежі боржників у формі Додатку № 3 до договору.

          Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

          Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

          Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов  договору  та  вимог  цього  Кодексу,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог -  відповідно до   звичаїв   ділового  обороту  або  інших  вимог,  що  звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти  виконання  особисто,  якщо інше не встановлено договором або законом,  не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням   умов,   визначених  змістом  зобов'язання  (неналежне виконання).

          Позивачем не надано жодних належних доказів виконання дій, визначених розділом 1 Договору та доказів їх виконання відповідно до вимог п. 2.1.3. Договору і ст. 8  та ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" № 996-XIV від 16.07.1999 р. (із змінами та доповненнями).

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна  довести  ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами  та  іншими  учасниками судового процесу.

                 Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які  відповідно до законодавства повинні бути підтверджені  певними  засобами  доказування,   не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

                  Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або  в  належним  чином засвідченій копії. Якщо для  вирішення  спору  має  значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів  подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути  засвідчені  тільки  такими документами,  а  також  в  інших випадках на вимогу господарського суду.

          Відповідно до п. 2.2. Роз'яснень ВАСУ від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" вирішуючи питання щодо доказів господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Згідно із п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

          На підставі вищенаведеного суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.          

          Враховуючи викладене, матеріали справи та керуючись статтями 27, 32-34, 36, 38, 43, 44 - 45, 471 , 75, 82 - 85  ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          Відмовити в позові повністю.

          Суддя                                                                                                     О.В. Солодюк