Постанова

від 12.01.2011 по справі 16/330

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГО СПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.01.2011 № 16/330

Київський апеляційний гос подарський суд у складі коле гії суддів:

головуючого: Алданов ої С.О.

суддів:

при секретарі:

За участю представників:

від позивача -Дерлюк В.Д. (довіреність б/н від 10.01.2011 р.)

від відповідача - не з' яви вся

розглянувши у відкритом у судовому засіданні апеляці йну скаргу Фізична особа - під приємець ОСОБА_2

на рішення Господарського суду м.Києва від 20.08.2010

у справі № 16/330 ( .....)

за позовом Товарис тво з обмеженою відповідальн істю "Бісан-Інвест"

до Фізична особа - підп риємець ОСОБА_2

третя особа позивача

третя особа відповідача

про стягнення 37809,03 грн.

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою ві дповідальністю «Бісан-Інвес т» (далі - позивач) звернулос ь до Господарського суду м. К иєва з позовом до Фізичної ос оби-підприємця ОСОБА_2 пр о стягнення 31524,12 грн. основного боргу, 3229,49 грн. пені, 2328,72 грн. інфл яційних втрат та 726,70 грн. трьох відсотків річних.

Рішенням Господарського с уду м. Києва від 20.08.2010 р. по справі №16/330 позов задоволено повніст ю. Стягнуто з відповідача 31524,12 г рн. основного боргу, 3229,49 грн. пен і, 2328,72 грн. інфляційних втрат та 726,70 грн. трьох відсотків річни х, 378,09 грн. державного мита, 236 грн . витрат на інформаційно-техн ічне забезпечення судового п роцесу.

Рішення мотивовано тим, що о скільки відповідачем були по рушені умови договору, то вим оги позивача про стягнення с ум основного боргу, пені, інфл яційних втрат та 3% річних є об ґрунтованими.

Не погоджуючись з прийняти м рішенням, відповідач зверн увся до Київського апеляційн ого господарського суду з ап еляційною скаргою, в якій про сить вказане рішення скасува ти та прийняти нове рішення, я ким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу мотивов ано тим, що судом першої інста нції при прийнятті рішення б уло неповно з' ясовано обста вини, що мають значення для сп рави та неправильно застосов ано норми матеріального та п роцесуального права.

Представник позивача в суд овому засіданні проти доводі в апеляційної скарги запереч ував, просив залишити скаргу без задоволення, а оскаржува не рішення - без змін.

Представник відповідача в судове засідання не з' явив ся, але через відділ інформац ійного забезпечення суду над ійшло клопотання від останнь ого про перенесення розгляду справи.

Враховуючи обмежені строк и розгляду справи апеляційни м господарським судом, встан овлені ст. 102 ГПК України, колег ія суддів, вислухавши думку п редставника позивача, не вба чає підстав для задоволення клопотання представника від повідача про перенесення роз гляду справи відповідно до с т.ст. 28, 102 ГПК України. Господарс ький процесуальний кодекс Ук раїни не обмежує суб' єкта г осподарювання у можливості з алучення декількох осіб для участі у справі в якості пред ставника. Відповідачем не на дано доказів неможливості пр едставництва його інтересів у суді іншими особами..

Враховуючи те, що в матеріал ах справи містяться докази н алежного повідомлення всіх у часників судового процесу пр о час та місце проведення суд ового засідання по розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає можливим здійс нити перевірку рішення суду першої інстанції у даній спр аві в апеляційному порядку з а наявними матеріалами справ и та без участі представника відповідача.

Розглянувши доводи апеляц ійної скарги, перевіривши ма теріали справи,заслухавши по яснення представника позива ча, дослідивши докази, проана лізувавши на підставі встано влених фактичних обставин сп рави правильність застосува ння судом першої інстанції н орм законодавства, Київський апеляційний господарський с уд вважає, що апеляційна скар га не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

01.01.2009 р. між позивачем - ТОВ «Бі сан-Інвест» та відповідачем - Фізичною особою-підприємце м ОСОБА_2 було укладено до говір суборенди нежилого при міщенняА№9-34.

Згідно п.п. 1.1, 1.2 вищезазначено го договору позивачем було п ередано, а відповідачем прий нято в суборенду нежиле прим іщення по АДРЕСА_1 в місті Києві, загальною площею 86,70 кв. м, для використання під офісн і приміщення, строком з 01.01.2009 р. п о 31.12.2009 р.

Відповідно до п. 3.1 договору, місячний розмір орендної пла ти становить 5254,02 грн.

Пунктом 3.2 договору передба чено, що орендар перераховує орендну плату, а також ПДВ, на розрахунковий рахунок оренд одавця, не пізніше 5-го числа к ожного місяця.

В матеріалах справи містит ься Актом приймання-передачі нерухомого майна від 01.12.2009р., зг ідно якого позивач надав у ко ристування відповідачу орен доване приміщення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач свої зобо в`язання по договору не викон ав належним чином, а саме спла тив орендну плату та комунал ьні платежі частково, у зв' я зку з чим у нього виникла забо ргованість за період з червн я по листопад 2009 р. включно у ро змірі 31 524,12 грн.

Статтею 193 ГК України передб ачено, що суб' єкти господар ювання та інші учасники госп одарських відносин повинні в иконувати господарські зобо в' язання належним чином ві дповідно до закону, інших пра вових актів, договору, а за від сутності конкретних вимог що до виконання зобов' язання - відповідно до вимог, що у певн их умовах звичайно ставлятьс я.

Відповідно до ст. 526 ЦК Україн и, зобов' язання має виконув атися належним чином відпові дно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів ци вільного законодавства, а за відсутності таких умов та ви мог - відповідно до звичаїв ді лового обороту або інших вим ог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 ЦК України, одно стороння відмова від зобов' язання або одностороння змін а його умов не допускається, я кщо інше не встановлено дого вором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК Укра їни, якщо у зобов'язанні встан овлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає в иконанню у цей строк (термін).

Доказів здійснення оплати суми 31524,12 грн., в тому числі в ус тановлені строки, суду не над ано.

З огляду на вищезазначене, к олегія суддів погоджується з висновком суду першої інста нції про те, що позовні вимоги в частині стягнення заборго ваності в розмірі 31524,12 грн. є обг рунтованими та підлягають за доволенню.

Крім того, позивачем було за явлено вимогу про стягнення з відповідача 2328,72 грн. інфляці йних втрат та 726,70 грн. трьох від сотків річних.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України пе редбачено, що боржник, який пр острочив виконання грошовог о зобов'язання, на вимогу кред итора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням вст ановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а та кож три проценти річних від п ростроченої суми, якщо інший розмір процентів не встанов лений договором або законом.

Перевіривши розрахунок, ко легія суддів погоджується з висновком суду першої інстан ції про стягнення з відповід ача 2328,72 грн. інфляційних втрат та 726,70 грн. трьох відсотків річ них.

Позивачем також заявлено в имогу про стягнення 3229,49 грн. пе ні.

Відповідно до ст. 549 ЦК Україн и, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно , які боржник повинен передат и кредиторові у разі порушен ня боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчисл юється у відсотках від суми н есвоєчасно виконаного грошо вого зобов'язання за кожен де нь прострочення виконання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України вс тановлено, що у разі якщо розм ір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застос овуються в розмірі, передбач еному договором. При цьому ро змір санкцій може бути встан овлено договором у відсотков ому відношенні до суми невик онаної частини зобов' язанн я або у певній, визначеній гро шовій сумі, або у відсотковом у відношенні до суми зобов' язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратном у розмірі до вартості товарі в (робіт, послуг).

Відповідно до ст. 1 Закону Ук раїни «Про відповідальність за несвоєчасне виконання гр ошових зобов' язань», за про строчку платежу, платники гр ошових коштів сплачують на к ористь одержувачів цих кошті в пеню в розмірі, що встановлю ється за згодою сторін. Розмі р пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національн ого банку України, що діяла у п еріод, за який сплачується пе ня.

Пунктом 4.2. договору встанов лено, що у разі порушення орен дарем строків сплати суборен дної плати нараховується пен я у розмірі подвійної обліко вої ставки НБУ, що діяла за пер іод, за який сплачується пеня , від простроченої суми за кож ен день прострочки.

Перевіривши розрахунок, ко легія суддів погоджується з висновком суду першої інстан ції про те, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 3229,49 грн. є обгрунтованою та під лягає задоволенню.

Щодо посилання відповідач а на те, що судом першої інстан ції не було встановлено та не надано оцінки в рішенні чи ма в право позивач передавати в суборенду нежитлові приміще ння, що стали предметом догов ору суборенди, слід зазначит и наступне.

Статтею 204 ЦК України встано влено, що правочин є правомір ним, якщо його недійсність пр ямо не встановлена законом а бо якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 2 ст. 207 ЦК України, пр авочин вважається таким, що в чинений у письмовій формі, як що він підписаний його сторо ною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підпи сується особами уповноважен ими на це її установчими доку ментами, довіреністю, закона ми, іншими актами цивільного законодавства, та скріплюєт ься печаткою.

Враховуючи, те, що відповіда чем було підписано вказаний договір, схвалено його, шляхо м часткової оплати оренди та відсутність доказів визнанн я даного договору недійсним у встановленому законодавс твом порядку, колегія суддів виходить з того, що Договір є дійсним, а тому підлягає вико нанню належним чином відпові дно до його умов та вимог чинн ого законодавства України.

Крім того, в матеріалах спра ви є договір оренди нерухомо го майна №1444 від 10.12.2007 р. між Відкр итим акціонерним товариство м «Південтеплоенергомонтаж » та Товариством з обмеженою відповідальністю «Бісан-Інв ест», пунктом 3.4.1. якого передба чено, що орендар має право пер едавати будівлю і її окремі ч астини в суборенду.

Частина 1 статті 33 ГПК Україн и передбачає, що кожна сторон а повинна довести ті обстави ни, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і зап еречень.

Відповідач в порушення заз наченої норми належним чином апеляційну скаргу не обґрун тував, доказів або підстав дл я скасування рішення суду пе ршої інстанції апеляційному суду не навів.

Тому колегія суддів вважає , що рішення Господарського с уду міста Києва від 20.08.2010 р. у дан ій справі є таким, що відповід ає нормам матеріального та п роцесуального права, фактичн им обставинам та матеріалам справи, у зв' язку з чим підст ави для його скасування та за доволення апеляційної скарг и відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст . 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський с уд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізично ї особи-підприємця ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Господарського су ду міста Києва від 20.08.2010 р. у спра ві №16/330 залишити без змін.

Справу №16/330 повернути до Гос подарського суду міста Києва .

Постанова набирає законно ї сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищо го господарського суду Украї ни протягом двадцяти днів з д ня її прийняття.

Головуючий суддя

Судді