Постанова

від 24.01.2008 по справі 2/287-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/287-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.01.08                                                                                               Справа №2/287-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Антонік С.Г. судді  Колодій Н.А.    , Юхименко О.В.

при секретарі Соколові А.А.

за участю представників сторін

від позивача – Ніколащенко С.О.., довіреність  № 39  від 02.01.2008р. –  юрисконсульт

від відповідача -  Брагіна К.І., довіреність №1633/07 від 17.09.2007р. – юрисконсульт

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 2/287-06 та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів», м. Херсон

на рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі                         № 2/287-06

за позовом Одеської залізниці, м. Одеса

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів», м. Херсон (далі за текстом ВАТ «ХБК»)

про стягнення суми.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.09.2006р. у справі №2/287-06 (суддя Гридасов Ю.В.) позовні вимоги задоволено, з відповідача на користь Одеської залізниці стягнуто 17 679,12 грн. – заборгованості за зберігання вантажу у вагонах. Судові витрати покладено на відповідача. Рішення суду прийнято з посиланням на положення ст. 46 Статут залізниць, ст. 20, 173 Господарського кодексу України, п.5, 8 Правил зберігання  вантажів і вмотивовано тим, що за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів встановлюється Правилами зберігання вантажів. У березні 2006р. на станцію Херсон Порт Одеської залізниці прибули вагони, вантажоотримувачем яких було підприємство відповідача, вказані вагони простояли в очікуванні вивантаження більше терміну безоплатного зберігання, у зв'язку з чим позивач нарахував відповідачу плату  за зберігання вантажу у вагонах і пред'явив її до стягнення.

Не погодившись з прийнятим у справі судовим рішенням ВАТ «ХБК» подало апеляційну скаргу до Запорізького апеляційного господарського суду, в якій просить рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі №2/287-06 скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Заявник апеляційної скарги зазначає, що окрема плата за зберігання вантажу у вагонах, які стоять на станції в очікуванні подання їх під вивантаження, не передбачена ні договором,  ні чинним законодавством. При винесені рішення, місцевий господарський суд керувався підзаконними актами, не даючи правового аналізу тому факту, наскільки положення підзаконних актів відповідають вимогам чинного законодавства. Судом першої інстанції не було враховано вимоги ст.23 Закону України “Про залізничний транспорт”. Стаття 46 Статуту залізниць, на  думку  заявника апеляційної  скарги,  поширюється  лише на   вантажі, вивантажені  на місцях загального користування і не регулює правовідносини по зберіганню вантажу у вагонах за час затримки цих вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження. Окрема угода, що передбачена п.7 Правил зберігання вантажів, між сторонами не укладена.  Існуючими  договорами   плата  за  зберігання   вантажу   у  вагонах  не передбачена.  Зазначає,   що ні  закон України  «Про залізничний  транспорт»   ні  Статут   залізниць України   не передбачають   окрему  плату   за   зберігання   вантажу  у  вагонах за час затримки  цих  вагонів на  станції чи на підходах  до неї  в очікуванні  подачі їх   під вивантаження   на під'їзну  колію   одержувача.

Представник у судовому засіданні підтримав вимоги, викладені у апеляційній скарзі.

Позивач відзиву на апеляційну скаргу не надав,  у судовому засіданні  представник  позивача зазначив, що  вважає рішення суду першої інстанції обґрунтованим та законним,  просить  відмовити в  задоволенні  апеляційної  скарги.   

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 31.10.2007р. апеляційна скарга ВАТ «ХБК» прийнята та призначена до розгляду на 12.12.2007р. У судовому   засіданні  оголошувалася  перерва  до 24.01.2008р.   Даною колегією прийнято постанову  та  оголошено її в повному  обсязі  в  судовому  засіданні  24.01.2007р.

За клопотанням представників сторін, судовий процес вівся без застосування засобів технічної фіксації.

Відповідно до статті 99 ГПК України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі статтею 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з наступних підстав.

Відносини залізниці з відправниками  та  одержувачами  вантажів, багажу, вантажобагажу і пошти з урахуванням специфіки функціонування цього виду транспорту  як єдиного виробничо-технологічного комплексу регулюються Законом України “ Про залізничний транспорт”.

Згідно ст. ст. 2, 8 цього Закону  умови та порядок  організації  перевезень за участю залізниць, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників  і одержувачів       вантажів  визначаються  Статутом  залізниць  України, який затверджується  Кабінетом  Міністрів  України,   Правилами  перевезень вантажів  залізничним транспортом України  та   іншими актами законодавства України.

Спірні правовідносини сторін  за своєю правовою природою є правовідносинами  з надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею та їх  зберіганням.          

Матеріалами справи встановлено, що між сторонами у справі укладено договір №130 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» від 23 травня 2003р. Даним договором врегульовані господарські відносини між Одеською залізницею та ВАТ «ХБК», в тому числі щодо порядку і умов експлуатації   під'їзної колії та надання послуг, пов'язаних з перевезенням вантажів. Вказаний договір укладено терміном на 5 років з 01.06.2003р. до 31.05.2008р. і підписано зі сторони відповідача з протоколом розбіжностей від 29.05.2003р.

В свою чергу зі сторони Одеської залізниці протокол розбіжностей від 29.05.2003р. підписано з протоколом узгодження від 16.07.2003р., з якого вбачається, що сторони за договором, при розгляді протоколу узгодження, не дійшли згоди щодо укладення пунктів 13, 14, 16 договору №130 від 23.05.2003р. Таким чином, пунктом 14 договору плата, яку повинен сплачувати відповідач Одеській залізниці за зберігання вантажів у вагонах після закінчення терміну безоплатного зберігання, сторонами не узгоджена.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на те, що жовтні 2006р. на станцію Херсон Порт Одеської залізниці на адресу відповідача прибули вагони, які простояли  в очікуванні  вивантаження більше терміну безоплатного  зберігання. Факт затримки вагонів  позивач підтверджує Актами загальної форми № 304   від 07.07.2006р.  та № 311  від 10.03.2006р.

Позивач зазначає, що згідно положень п.46 Статуту залізниць, пунктів 5, 8 Правил зберігання вантажів відповідач повинен сплатити  залізниці плату за  зберігання вантажу на станції понад встановлений термін безкоштовного зберігання.

Відповідно  до вимог  ст.. 46 Статуту  залізниць  України  одержувач  зобов'язаний  прийняти  і  вивезти  зі  станції вантаж, що  надійшов на його  адресу. Терміни  вивезення і порядок  зберігання  вантажів  встановлюються  Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються   на  станції безкоштовно   протягом  доби. Цей  термін    обчислюється з  24-ої  години дати  вивантаження вантажу (контейнера)  засобами залізниці  або з  24 –ої   години    дати подачі   вагонів  під  вивантаження  засобами одержувача.  За  зберігання  вантажу  на  станції  понад зазначений  термін  справляється  плата, встановлена  тарифом.

Норми  ст. 46 Статуту  залізниць України,  Правил зберігання  вантажів  та  Тарифного  керівництва № 1    не передбачають   укладання  окремого  договору   на   зберігання  вантажу, який  перевозиться  за  договором перевезення  (накладною).  Збірник  тарифів  на перевезення  вантажів залізничним  транспортом  України   Тарифне керівництво № 1  ( з наступними змінами та  доповненнями  в  пункті 2  розділу 2  встановлює  розміри  зборів  за  зберігання  вантажів, таким    чином   є  регульованим  тарифом  і  не потребує  додаткового погодження  сторонами. З цих  підстав  колегія  суддів  не приймає  до  уваги  доводи  апеляційної  скарги  з приводу  безпідставності  стягнення  плати за понаднормативне  зберігання  вантажу  у  зв'язку  з    відсутністю  між  сторонами   врегульованих  договором   правовідносин.

Колегія  суддів  також  не приймає  до уваги  доводи  апелянта   з приводу  суперечливості  законних та  підзаконних  актів,  на  які  посилається позивач  в обґрунтування   своїх  позовних  вимог.  Оскільки  усі  зазначені  акти   пройшли  державну  реєстрацію  у  Міністерстві    юстиції   України,   не визнані  судом  недійсними або нечинними, а  відтак   мають застосовуватися  судом.

Скасовуючи  рішення  господарського суду  Херсонської  області по даній  справі  апеляційна  інстанція  виходить  з  наступного.   

За своєю правовою природою заявлена  до стягнення  сума є платою за надання залізницею додаткової послуги із зберігання вантажу на станції призначення, де закінчується процес перевезення вантажу.

Тобто, по закінченні процесу перевезення, при настанні обставин, визначених у статті 46 Статуту, залізниця зобов'язана надавати одержувачу додаткову послугу із збереження вантажу до часу його прийняття (одержання одержувачем), а у одержувача  виникає зобов'язання оплатити цю послугу.

            Відповідно до вимог частини першої статті 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Частиною другою статті 129 Статуту, визначено вичерпний  перелік  обставин, для  засвідчення  яких  складається  комерційний акт. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми (частина 4  ст. 129 Статуту).

Виходячи з пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25 лютого 1999 року № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15 березня 1999 р. за № 165/3458 (далі - «Правила користування») у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, (форми «ГУ-23» - Додаток № 6 до Правил користування) який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери. При цьому в даному пункті приписи про те, що такий акт має складатися при затриманні вагонів лише на станції призначення, відсутні. Тобто, передбачений пунктом 8 Правил користування акт загальної форми за підписами представників станції та вантажовласника має складатися як при затриманні вагонів на станції призначення, так і на підходах до неї.

Аналогічні  вимоги  містять  також  Правила  складання  актів, затверджені  Наказом   Міністерства   транспорту  України  від 28 05.2002р.  №  334, зареєстровані  в  Міністерстві   юстиції України  08.07.2002р. за № 567/6855.   Відповідно до    п. 3   зазначених Правил,   акти загальної   форми    складаються для  засвідчення  обставин,  що   виникли  в процесі   перевезення вантажу, багажу  та вантажобагажу  і  можуть  бути   підставою  для  матеріальної  відповідальності , зокрема, у разі   затримки  вагонів  на  станції призначення  в  очікуванні  подачі  під  вивантаження  з причин,  що  залежать  від  одержувача, власника   залізничної    під'їзної  колії, порту  підприємства.  Акт  загальної  форми  підписується   особами, які   беруть участь  у  засвідченні  обставин,  що  стали    підставою   для  складання акту, але не менше   як  двома  особами.

Таким  чином,  відповідно до вищезазначених  норм  чинного       законодавства   належним  і  допустимим  доказом  посвідчення обставин, що є підставою  для нарахування  плати за  понаднормативне  зберігання  вантажу  є  Акт  загальної  форми.

До  матеріалів  справи  у  якості  доказів  затримки  вагонів залучено  два  Акти  загальної  форми № 304  від 07.03.2006р.  та   №  311  від  10.03. 2006р.

В  Акті  № 304  від 07.03.2006р.  зазначено,   що   внаслідок   відсутності  заявки  на   подачу  вагонів   під  вигрузку, перелічені  вагони простоювали на  коліях станції  в  очікуванні  вигрузки  з     16-40 год.    05.03. 2006р.  по  10-30 год.  07.03.2006р.

В  Акті  №  311   від 10.03.2006р. зазначено, що  перелічені  вагони простоювали  на  коліях  станції   в  очікуванні  вигрузки  з 10-00 год. 07.03.2006р. до  5-00 год   08.03.2006р.  Знімаються з простою  у  зв'язку з  поданням в новий формат вигризки більш  пізнього прибуття.

Представники  відповідача  від  підписів  зазначених  актів  відмовилися,  про  що  зроблені  відповідні  відмітки  в  Актах.

Пунктом 5  Правил  зберігання   вантажу  встановлено, що у  випадках коли  одержувач  не вивіз   вантаж  з місця  загального  користування у терміни, встановлені     статтею 46 Статуту, з нього  стягується   плата  за  зберігання  вантажу, встановлена  тарифом, незалежно    від того  чиїми  засобами здійснюється  охорона.

При  цьому  залізниця  повинна  довести, що  одержувач  вантажу був  повідомлений  належним  чином про прибуття   вантажу  на його адресу.

Відповідно до  п. 4   Правил  видачі  вантажів, затверджених  Міністерством  транспорту України  від 21.11.2000р. № 644, зареєстрованих   в  Міністерстві  юстиції  України  24.11.2000р. за  №  862/5083,   якщо  залізниця  не повідомить    про прибуття    вантажу, то   одержувач  звільняється     від внесення   плати за   користування  вагонами  і  за  зберігання   вантажу  до того часу,   як  буде  надіслано повідомлення.

Матеріали  справи  не  містять  доказів   повідомлення  одержувача  вантажу  про  його прибуття. Не   надані  такі  докази і суду апеляційної  інстанції.

Оскільки   плата  за  зберігання  вантажу  залізницею  має  нараховуватися  після закінчення  24-ої години  з  моменту   повідомлення  одержувача про прибуття вантажу, колегія  суддів   дійшла висновку, що  позивач  не  довів   обставини,  пов'язані  з  затримкою  вагонів  на станції.

Відповідно до ст.  33  ГПК  України, кожна сторона  повинна  довести   ті  обставини, на  які  вона    посилається    як  на  підставу  своїх  вимог     та  заперечень.

Враховуючи  вищевикладене, колегія суддів в  задоволенні  позову  залізниці про стягнення плати за  зберігання вантажу   в сумі  17  679, 12 грн   відмовляє.

У зв'язку з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що рішення господарського суду Херсонської області слід скасувати, а апеляційну скаргу задовольнити.

Судові витрати, за розгляд справи як у місцевому господарському суді так і у суді апеляційній інстанції, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід віднести на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів», м. Херсон задовольнити.

Рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі              № 2/287-06 скасувати.

Прийняти  нове  рішення,  яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

        Стягнути з Одеської залізниці, ( м. Одеса  вул. Пантелеймонівська,19 ЄДРПОУ 01071315 р/р  № 26003000001 в  Одеській  філії  комерційного  банку «Експрес-Банк» МФО 328801)  на користь Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів», (м. Херсон  вул.. Порт-Елеватор,5 ЄДРПОУ 00952367, р/р  260044870815141 в ХФ  АКБ «Укрсоцбанк»  МФО 352350)  88,40 грн. – державного мита за розгляд справи у Запорізькому апеляційному господарському суді.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя Антонік С.Г.

 судді  Колодій Н.А.  

 Юхименко О.В.