Постанова

від 12.06.2008 по справі 2/287-06

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

2/287-06

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

12.06.08                                                                                       Справа №2/287-06

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Мірошниченко М.В. судді  Мірошниченко М.В.    , Кагітіна Л.П.  , Кричмаржевський В.А.

при секретарі Шерник О.В.

за участю представників:

позивача:          Ніколащенко С.О., довіреність від 20.02.2008р.;

відповідача:      Брагіна К.І., довіреність № 1633/07 від 17.09.2007р.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу      Відкритого акціонерного товариства «Херсонський

                                       комбінат хлібопродуктів», м. Херсон

на рішення                   господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р.

у справі                         № 2/287-06

за позовом                    Державного підприємства «Одеська залізниця», м. Одеса

до відповідача             Відкритого акціонерного товариства «Херсонський

                                       комбінат хлібопродуктів», м. Херсон

про                                 стягнення 17.679,12 грн.

ВСТАНОВИВ:

Державним підприємством «Одеська залізниця» було подано позов до Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів», м. Херсон про стягнення суми 17.679,12 грн. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах в очікуванні вивантаження у березні 2006р.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на п.46 Статуту залізниць України та пункти 5 і 8 Правил зберігання вантажів, якими передбачено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у встановлені терміни, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, при цьому збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).

Справа розглядалась судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі № 2/287-06 (суддя Гридасов Ю.В.) позов задоволений: стягнуто з відповідача на користь позивача суму 17.679,12 грн. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах у березні 2006р.

Рішення суду мотивовано тим, що зазначені у позовній заяві вагони були затримані на станції Херсон-Порт Одеської залізниці з причини відсутності заявки на подачу вагонів з боку відповідача та через невиконання технологічної норми вивантаження (акти загальної форми № 304 від 07.03.2006р., № 296 від 05.03.2006р., № 311 від 10.03.2006р.), а отже понаднормативна затримка вагонів сталася з причин, які залежать від вантажоодержувача, тобто з вини відповідача.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008р. вищевказане рішення суду першої інстанції скасовано і прийнято нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що матеріали справи не містять доказів повідомлення одержувача вантажу залізницею про прибуття вантажу, а оскільки плата за зберігання вантажу залізницею має нараховуватися після закінчення 24-ї години з моменту повідомлення одержувача про прибуття вантажу, то позивачем не доведені обставини, пов'язані із затримкою вагонів на станції.

Постановою Вищого господарського суду України від 17.04.2008р. скасовано постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008р. у справі № 2/287-06 і справа направлена на розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.

В постанові суду касаційної інстанції зазначено, що Запорізьким апеляційним господарським судом не надано правової оцінки наданим позивачем до матеріалів справи доказам, а саме: виписки з книги повідомлень, виписки з книги прибуття вагонів.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.05.2008р. порушено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів».

В обґрунтування вимог по апеляційній скарзі відповідач вказує на те, що рішення суду від 18.09.2007р. прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає зокрема, що судом не прийняті до уваги посилання відповідача на ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт», в якій йдеться про зберігання вантажу, а не його збереження. Чинним законодавством не передбачена окрема плата за зберігання вантажу у вагонах за період тимчасової затримки, навіть з вини одержувача вантажу цих вагонів на станції в очікуванні подання їх під вивантаження. Договором № 130 від 23.05.2003р. сторонами також не узгоджена окрема плата за зберігання вантажу у вагонах і контейнерах. До фактичної видачі вантажу, тобто до подавання вагонів на під'їзну колію і засвідчення дати подачі підписами представників сторін в пам'ятці про користування вагонами, залізниця несе відповідальність за його зберігання відповідно до ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» без додаткових оплат. Положення ст.46 Статуту залізниць, які регулюють порядок зберігання вантажів, поширюється на вантажі, вивантажені на місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача; вказана норма не регулює правовідносини по зберіганню вантажу у вагонах за час затримки цих вагонів на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження. Окремого договору між сторонами про зберігання вантажу у вагонах, передбаченого пунктом 7 Правил зберігання вантажів, не існує. Неправомірність дій залізниці щодо стягнення окремої плати за зберігання вантажу у вагонах, які затримуються на станції в очікуванні подачі їх під вивантаження при наявності вини одержувача, встановлена рішеннями господарських судів. Відповідач просить рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі № 2/287-06 скасувати і відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Від ДП «Одеська залізниця», позивача у справі, письмового відзиву на апеляційну скаргу за станом на час проведення судового засідання до суду не надходило. В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів, викладених в апеляційній скарзі та просив оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 1164 від 11.06.2008р. справу призначено до розгляду у складі колегії – Мірошниченка М.В. (головуючий), суддів Кагітіної Л.П., Кричмаржевського В.А.

В судовому засіданні 12.06.2008р. за згодою представників сторін оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду апеляційної інстанції.

За клопотанням учасників судового процесу розгляд справи вівся без застосування засобів технічного забезпечення фіксації судового процесу.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як випливає з матеріалів справи, між сторонами 23.05.2003р. укладено договір № 130 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» терміном на 5 років, до 31.05.2008р. Договір підписано з протоколом розбіжностей, які сторонами не врегульовані по пунктах 13, 14, 16 і ці пункти не передані на розгляд господарського суду. Таким чином, пунктом 14 договору плата, яку повинен сплачувати відповідач позивачу за зберігання вантажів у вагонах після закінчення терміну безоплатного зберігання, сторонами не узгоджена.

У березні 2006р. на станцію Херсон-порт Одеської залізниці на адресу ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» прибули вагони №№ 50207760, 50196724, 51215275, 50625367, 51078806, 51078814, 51078574, 51078624, 51078715, 51078632, 50661636, 50276328, 51078780, 51078855, 50625037, 51078780 з вантажем – олією, які простояли на станції в очікуванні подачі під вивантаження більше терміну безоплатного зберігання. В підтвердження затримки вагонів складено акти загальної форми № 304 від 07.03.2006р., № 311 від 10.03.2006р., накопичувальну картку № 100377 форми ФДУ-92 додаткових зборів, від підпису яких представник відповідача відмовився, про що зроблено відповідні відмітки у актах та складено акт загальної форми про відмову від підпису накопичувальної картки.

В акті № 304 від 07.03.2006р. зазначено, що внаслідок відсутності заявки на подачу вагонів під вивантаження, перелічені вагони простоювали на коліях станції в очікуванні вивантаження з 16-40 год. 05.03.2006р. по 10.30 год. 07.03.2006р.

В акті № 311 від 10.03.2006р. зазначено, що перелічені вагони простоювали на коліях станції в очікуванні вивантаження з 10-00 год. 07.03.2006р. до 05-00 год. 08.03.2006р., знімаються з простою у зв'язку з поданням в новий формат вивантаження більш пізнього прибуття.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності зі ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є зокрема договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про залізничний транспорт», законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту  залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Статтею 908 ЦК України визначено, що загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Частиною 5 ст.307 ГК України також передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.  

Таким чином, права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Відповідно до ст.46 Статуту залізниць України, затвердженого постановою КМУ від 06.04.1998р. № 457, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Пунктом 5 «Правил зберігання вантажів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 закріплено, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.

Пунктом 8 «Правил зберігання вантажів» встановлено, що збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо). При цьому, термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), затверджений Наказом Мінтрансу України від 15.11.1999р. № 551 в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за зберігання вантажів. Таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Підпункт 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ї години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Оскільки ст.908 ЦК України, ст.307 ГК України визначили, що умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами (статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то у судів нема правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1, які видані і зареєстровані у встановленому порядку, і не скасовані, не визнані нечинними та не зняті з державної реєстрації.

Норми пункту 46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають обов'язкового укладання окремого договору на зберігання вантажу до його фактичної видачі одержувачу, який перевозиться за договором перевезення (накладної), як і не передбачають винятку щодо плати за зберігання вантажів у вагонах, які належать іншим країнам, або належать вантажовласникам на праві власності (приватні вагони).

Згідно з пунктом 42 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Пунктом 4 «Правил видачі вантажів», затверджених Наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000р. № 644 встановлено, що якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, то одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

У разі неможливості повідомити одержувача про прибуття вантажу з причин, які залежать від нього, плата за користування вагонами (контейнерами) нараховується після закінчення 2 годин з моменту фактичної подачі вагонів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином повідомив відповідача про прибуття вантажу, що підтверджується витягом з книги повідомлень та витягом з книги прибуття (а.с. 28 – 30, Т.2). Повідомлення було зроблено 05.03.2006р., час подачі повідомлення – 14 год. 40 хв. Повідомлення про прибуття вантажу отримано представником відповідача, про що свідчить його підпис в книзі повідомлень.

Відповідач, в порушення ст.46 Статуту залізниць України і п.5 «Правил зберігання вантажів», у встановлений строк не вивіз зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. При цьому, вагони були затримані на станції Херсон-Порт Одеської залізниці з причини відсутності заявки на подачу вагонів з боку ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» та через невиконання технологічної норми вивантаження, що підтверджено вищевказаними актами загальної форми.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що понаднормативна затримка вагонів сталася внаслідок обставин, які залежать від вантажоодержувача, тобто з вини відповідача, у зв'язку з чим на нього повинен бути покладений обов'язок по сплаті позивачу збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах в очікуванні вивантаження у березні 2006р.

Статтею 614 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем, як того вимагають приписи ст.33 ГПК України, не було доведено відсутності своєї вини у порушенні зобов'язання та не доведено, що ним вживались всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання.

Розрахунок суми позовних вимог перевірений судом та є вірним. Позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

З огляду на викладене, місцевий господарський суд дійшов до обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача на користь позивача суму 17.679,12 грн. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах в очікуванні вивантаження у березні 2006р.

Доводи зазначені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими і спростовуються вищевикладеним. Підстави для зміни або скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Запорізький апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів», м. Херсон залишити без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007р. у справі № 2/287-06 – без змін.

Головуючий суддя Мірошниченко М.В.

 судді  Мірошниченко М.В.  

 Кагітіна Л.П.  Кричмаржевський В.А.