Постанова

від 30.10.2008 по справі 2/287-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

2/287-06

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 30 жовтня 2008 р.                                                                                    № 2/287-06  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя:Першиков Є.В.

суддіДанилова Т.Б., Ходаківська І.П.

розглянувши  матеріали касаційної скаргивідкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 12.06.2008.

у справігосподарського суду № 2/287-06Херсонської області

за позовомдержавного підприємства "Одеська залізниця"

довідкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів"

проза участю представників сторін                                                 позивача -                                    відповідача -

стягнення 17679,12грн.

Литвіненко Т.О. дов. № 368 від 20.02.2008Брагіна К.І. дов. № 1420/07 від 03.09.2008

Розпорядженням № 02-12.2/352 від 17.09.2008р. у зв'язку з відпусткою судді Ходаківської І.П. змінено склад  колегії суддів у справі № 2/428-07 призначеної до розгляду у складі - головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П., утворено колегію суддів в наступному складі: головуючий суддя –Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В.

Ухвалою від 18.09.2008 за клопотанням ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" розгляд справи відкладено на 30.10.2008., Заступником Голови Вищого господарського суду України продовжено термін розгляду справи.

Розпорядженням № 02-12.2/495 від 29.10.2008 у зв'язку з виходом з відпустки судді Ходаківської І.П. змінено склад колегії суддів у справі № 2/428-07, відкладеної до розгляду у складі: Головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Муравйов О.В., утворено колегію у постійному складі: Головуючий суддя Першиков Є.В., судді Данилова Т.Б., Ходаківська І.П.

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2006 року державне підприємство Одеська залізниця звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовом до Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" про стягнення  17679,12 грн. збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах в очікуванні вивантаження  у березні 2006 року.

Справа розглядалась господарськими судами неодноразово.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 11.10.2006  позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 07.02.2007 рішення суду першої інстанції скасоване, у задоволенні позову відмовлено.

За касаційною скаргою державного підприємства Одеська залізниця  Постановою Вищого господарського суду України від 19.07.2007 судові  рішення скасовані та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Херсонської області, оскільки при розгляді справи по суті неправильно застосоване законодавство та не було встановлено всі фактичні обставини справи, чим  порушено  вимоги ст.43 Господарського процесуального кодексу України в частині всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин.

           При новому розгляді справи рішенням господарського суду Херсонської області від 18.09.2007 (суддя Гридасов Ю.В.)  позовні вимоги Одеської залізниці задоволені в повному обсязі – стягнуто з відповідача 17679,12 грн. збору за зберігання вантажів у вагонах у березні 2006 року та судові витрати.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008 рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007 скасоване та прийнято нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовлено через недоведеність залізницею позовних вимог належними доказами у відповідності із ст. 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України.

За касаційними скаргами Відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів", яке не погодилось із мотивувальною частиною Постанови апеляційного суду, та касаційною скаргою Одеської залізниці, яка не була згодна  із відмовою апеляційним судом  в задоволенні позовних вимог, Постановою Вищого господарського суду України  від 17.04.2008 постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 21.01.2008 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Запорізького апеляційного господарського суду.

         Постанова Вищого господарського суду від 17.04.2008 вмотивована тим, що відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд виходив із недоведеності залізницею позовних вимог належними доказами, а саме, що матеріали справи не містять доказів повідомлення одержувача вантажу про його прибуття. Однак, в матеріалах справи знаходяться виписки з книги повідомлень, виписки з книги прибуття вагонів, витребувані ухвалою суду, і яким апеляційний суд не надав ніякої оцінки, а касаційний суд позбавлений права надавати оцінку доказам по справі.

          При новому перегляді справи в апеляційному порядку Запорізький апеляційний господарський суд виконав вимоги ст.111-12 Господарського процесуального кодексу України, надав оцінку всім наявним у справі доказам, встановив всі обставини справи  та з урахуванням встановленого Постановою від 12.06.2008 ( головуючий суддя Мірошніченко М.В., судді Кагітіна Л.П., Кричмаржевський В.А.) апеляційну скаргу ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" залишив без задоволення, а рішення господарського суду Херсонської області від 18.09.2007 в силі.

          Не погоджуючись із Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.06.2008, Відкрите акціонерне товариство "Херсонський комбінат хлібопродуктів" звернувся до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій посилається на порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення по справі та прийняти нове рішення, яким відмовити Одеській залізниці в задоволенні позовних вимог.

         ВАТ " Херсонський комбінат хлібопродуктів" мотивує касаційну скаргу тим, що Закон "Про залізничний транспорт" і Статут залізниць України не передбачають окрему плату за зберігання вантажів у вагонах за час затримки цих вагонів на станції чи на підходах до неї в очікуванні подачі їх під вивантаження на під'їзну колію одержувача, а ст.46 Статуту залізниць поширюється лише на вантажі, вивантажені на місцях загального користування засобами залізниці або засобами одержувача. Існуючими договорами також плата за зберігання вантажу у вагонах не передбачена, і окремого договору між сторонами про зберігання вантажу у вагонах, передбаченого ст.22 Статуту залізниць та пунктом 7 Правил зберігання вантажів, сторони не укладали. Крім того, заявник посилається на ст.23 Закону України "Про залізничний транспорт", згідно з якою підприємства транспорту несуть відповідальність за збереження вантажу з моменту прийняття його до перевезення і до видачі вантажу одержувачу.

         Одеська залізниця направила до Вищого господарського суду України клопотання про залучення до матеріалів справи копії подання Херсонського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, однак, це подання не може розглядатись та враховуватись колегією Вищого господарського суду України, оскільки воно не було предметом розгляду в суді першої інстанції та не має для суду преюдиційного  значення у розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши присутніх представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові і доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами та вбачається з матеріалів справи, предметом спору є стягнення додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням вантажів залізницею.

Судами попередніх інстанцій встановлено і це підтверджується наявними у справі матеріалами, що між сторонами  23.05.2003. укладено договір № 130 про експлуатацію залізничної під'їзної колії ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів"  терміном на 5 років до 31.05.2008. Договір підписано з протоколом розбіжностей, які сторонами не врегульовані по пунктах 13, 14, 16 і ці пункти не передані на розгляд господарського суду, на підставі чого суди  обґрунтовано дійшли висновку про неузгодженість пункту 14 договору, який передбачав плату за зберігання вантажів у вагонах.

У березні 2006 року на станцію Херсон-порт Одеської залізниці на адресу ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" прибували вагони №№50207760, 50196724, 51215275, 50625367, 51078806, 51078814, 51078574, 51078624, 51078715, 51078632, 50661636, 50276328, 51078780, 51078855, 50625037, 51078780 з вантажем –олією, які простояли на станції в очікуванні подачі під вивантаження більше терміну безоплатного зберігання. В підтвердження затримки вагонів складено акти загальної форми № 304  від 07.03.2006р., №, 311 від 10.03.2006р., накопичувальну картку №100377 форми ФДУ-92 додаткових зборів, від підпису яких представник відповідача відмовився, про що зроблено відповідні відмітки у актах та складено акт загальної форми про відмову від підпису накопичувальної картки.

Судами встановлено, що в Акті загальної форми № 304 від 07.03.2006 зазначено, що внаслідок відсутності заявки на подачу вагонів під вивантаження перелічені вагони простоювали на коліях станції в очікуванні вивантаження с 16-40год. 05.03.2006 по 10-30 год. 07.03.2006.

В Акті загальної форми № 311 від 10.03.2006 зазначено, що перелічені вагони простоювали на коліях станції в очікуванні вивантаження з 10-00 год. 07.03.2006 до 05-00 год. 08.03.2006, знімаються з простою у зв'язку з поданням в новий формат вигрузки більш пізнього прибуття.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що Акти загальної форми є належними і допустимими доказами посвідчення обставин, що є підставою для нарахування плати за зберігання вантажу понад строк безоплатного зберігання, згідно із нормами ст. 129 Статуту залізниць та Правил складання актів ( розділ 28 Правил перевезень вантажів).

Щодо застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права до спірних правовідносин, то колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що стаття 11 Цивільного кодексу України як підстави для виникнення цивільних прав і обов'язків передбачає, зокрема, як договори та інші правочини, так і те, що цивільні права і обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Колегією суддів Запорізького апеляційного господарського суду на підставі ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", ст. 908 Цивільного кодексу та ст.307 Господарського кодексу України правильно визначено, що права і обов'язки сторін виникають не лише з умов укладеного сторонами договору, а і на підставі норм, встановлених актами законодавства, в тому числі нормативно-правових актів, які регулюють взаємовідносини в певних випадках.

Ст.46 Статуту залізниць встановлює, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок  зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Правила зберігання вантажів ( розділ 7 Правил перевезень ) встановлюють, що якщо одержувач не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту, з нього стягується плата за зберігання вантажу, встановлена тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу. Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки ( на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо), при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.

Збірник тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом  України ( Тарифне керівництво № 1) в пункті 2 розділу 2 встановлює розміри зборів за  зберігання вантажів, таким чином, збір за зберігання вантажів є регульованим тарифом і не потребує додаткового погодження сторонами.

Підпункт 2.3 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання.

Суди попередніх інстанцій правильно виходили з того, що оскільки ст.908 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України визначили, що  умови перевезень вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються не лише транспортними кодексами ( статутами), а й іншими нормативно-правовими актами, то нема правових підстав не застосовувати норми Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1, які видані і зареєстровані у встановленому порядку, і не скасовані, не визнані нечинними та не зняті з державної реєстрації.

Норми ст.46 Статуту залізниць України, Правил зберігання вантажів та Тарифного керівництва № 1 не передбачають обов'язкового укладання окремого договору на зберігання вантажу, який перевозиться за договором перевезення ( накладної), як і не передбачають винятку щодо зберігання  вантажів у вагонах, які належать іншим країнам.

Пункт 7 Правил зберігання вантажів встановлює, що на прохання вантажовласників залізниця може надавати їм місця в смузі відведення, на відкритих майданчиках та складах станцій для зберігання вантажів на строк, більший граничного терміну зберігання. Умови такого зберігання вантажів і плата за нього визначаються окремою угодою між залізницею і вантажовласником. За умовами такої самої угоди можуть зберігатись вантажі  у вагонах і контейнерах. В цих випадках плата за зберігання визначається за вільними тарифами на умовах цієї окремої угоди.

Судами встановлено, що така угода на зберігання сторонами не укладалась, тому суди обґрунтовано застосували норми регульованого тарифу, встановленого  розділом 2 Тарифного керівництва № 1.

Нарахування плати за користування вагонами не виключає одночасно і стягнення збору за зберігання вантажів у вагонах, про що у підпункті 2.8 пункту 2 розділу 2 Тарифного керівництва № 1 прямо зазначено, що збір за зберігання справляється незалежно від плати за користування вагонами (контейнерами).

Ст.42 Статуту залізниць України встановлює, що залізниця зобов'язана повідомити одержувача в день прибуття вантажу або до 12 години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення.

Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Пунктом 4 Правил видачі вантажів ( розділ 8 Правил перевезень) теж встановлено, що якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, то одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення.

Пункт 2.3 розділу 2 Тарифного керівництва № 1  також встановлює, що за зберігання у вагонах вантажів, що мають вивантажуватись на місцях загального і незагального користування, але не подані під вивантаження з вини одержувача, збір справляється після закінчення терміну безоплатного зберігання, що визначається з 24-ої години дати повідомлення одержувача про прибуття вантажу.

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду встановила, що залізниця належним чином повідомила відповідача при прибуття вантажу, що підтверджується витягом з книги повідомлень та витягом з книги прибуття. Повідомлення було зроблено 05.03.2006 час подачі повідомлення 14 год. 40 хв.

Відповідач в порушення ст.46 Статуту залізниць і п.5 Правил зберігання вантажів у встановлений термін безоплатного зберігання не вивіз  зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. При цьому вагони були затримані на станції Херсон-порт Одеської залізниці з причини відсутності заявки на подачу вагонів з боку ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів" та через невиконання технологічної норми вивантаження, що підтверджено актами загальної форми.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що понаднормативна затримка вагонів сталася внаслідок обставин, які залежать від вантажоодержувача, у зв'язку з чим на нього покладений обов'язок по сплаті позивачу збору за понаднормативне зберігання вантажів у вагонах в очікуванні подачі під вивантаження.

У відповідності із ст.614 Цивільного кодексу України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання. Відповідачем, як того вимагають приписи ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не було доведено відсутності своєї вини в порушенні зобов'язання та не доведено, що ним вживались всі залежні від нього заходи щодо належного виконання зобов'язання.

Розрахунок суми позовних вимог перевірений апеляційним судом та визнаний вірним.

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ВАТ "Херсонський комбінат хлібопродуктів", оскільки судом апеляційної інстанції повно досліджені всі обставини даної справи , правильно застосовані норми матеріального права та прийнято обґрунтоване і правомірне судове рішення.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Херсонський комбінат хлібопродуктів" залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.06.2008р. у справі № 2/287-06 господарського суду Херсонської області залишити без змін.

Головуючий                                                             Є. Першиков

Судді                                                                                  Т. Данилова

                                                                                              І.Ходаківська