Ухвала

від 29.07.2010 по справі 11-463/2010

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11 463/2010 року Головуючий суду першої

Категорія: ст. 175 ч.1 КК України інстанції Козаченко Р.В.

Доповідач апел. інстан.Кателін В.П.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2010 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Хоміка І.М.,

суддів Кателіна В.П., Івченко О.М.,

за участю прокурора Максимишина О.О.,

засудженого ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2010 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с.м.т. Підгородня, Первомайського району Миколаївської області, громадянин України, освіта вища, одруженого, працюючого головою правління відкритого акціонерного товариства «Автотранс Голта», житель АДРЕСА_1, не судимого,

засуджений за ст. 175 ч. 1 КК України на 2 роки позбавлення волі, з позбавленням права обіймати посади, які повязані з виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій строком на один рік.

На підставі ст. 75 КК України, засуджений ОСОБА_3 звільнений від відбування основного призначеного покарання з випробовуванням с іспитовим строком один рік, з покладеними на нього відповідно до ст. 76 КК України обовязками;

- не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально виконавчої інспекції;

- повідомляти кримінальну виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання:

- періодично зявлятися для реєстрації до кримінально виконавчої інспекції.

Як зазначено у вироку суду, ОСОБА_3 визнано винним в тому, що відповідно до своїх посадових обовязків, як голова правління ВАТ «Автотранс Голта», згідно чинного законодавства, виробничо господарської і фінансово економічної діяльності підприємства, ніс повну відповідальність за наслідки прийнятих рішень, зберігання і ефективного використання майна підприємства, забезпечення виконання підприємством усього зобовязання перед регіональними і місцевими бюджетами, державними позабюджетними соціальними фондами, постачальниками, замовниками, кредиторами, включаючи установи банку, господарських і трудових договорів, забезпечував виплату заробітної плати працівникам підприємства у встановлені терміни.

ОСОБА_3, достовірно знаючи про те, що відповідно до ст.ст. 21,97,115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці», несе персональну відповідальність за виплату заробітної плати найманим працівникам, яка здійснюється в першочерговому порядку, регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, укладеного між ним та головою профспілки ВАТ «Автотранс Голта» ОСОБА_4, ухваленого на загальних зборах 27 травня 2008 року та зареєстрованого в Управлінні праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради 30 липня 2008 року за № 24, безпідставно не виплачував заробітну плату 46 робітникам ВАТ «Автотранс Голта» більш як за один місяць.

Наявні кошти, які знаходилися на рахунках підприємства, ОСОБА_3 направляв на інші виплати, а не на виплату заробітної плати робітникам, водячи їх в оману, розяснюючи, що заборгованість з виплати заробітної плати склалася через несвоєчасне перерахування з державного бюджету компенсації у виді субсидій за перевезення пільгових пасажирів.

Так за період з 1 січня 2008 року по 1 жовтня 2009 року, в касу підприємства надійшло коштів на суму 4337992, 13 грн., однак на виплату заробітної плати робітникам витрачено тільки 562264, 40 грн.

В апеляції ОСОБА_3, не оспорюючи обставин скоєного ним злочину і вірність кваліфікації, просить суд апеляційної інстанції змінити вирок суду першої інстанції, застосувавши до нього більш мякше покарання. Вказує, що він визнав свою вину, суд не врахував обставини які помякшують покарання це часткове погашення заборгованості по виплаті заробітної плати особистими коштами, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання. Також вважає безпідставним застосуванням до нього вимог ст.76 КК України і стягнення витрат на користь Миколаївського НДІ СЕ за проведення судово-економічних експертиз.

В запереченнях прокурор, який приймав участь у справі просить вирок суду першої інстанції залишити без зміни, а апеляцію без задоволення.

Заслухавши суддю доповідача, пояснення засудженого ОСОБА_3, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який просив вирок суду першої інстанції залишити без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про винність ОСОБА_3 в скоєні злочину за вказаними у вироку обставинами, підтверджена дослідженими в судовому засіданні доказами, яким надана належна правова оцінка і правильна кваліфікація скоєному злочину.

Оцінив і перевірив дії засудженого, колегія суддів вважає, що його дії вірно кваліфіковані за ст. 175 ч. 1 КК України, як безпідставна невиплата заробітної плати більш як за один місяць, вчинена керівником підприємства, установи або організації незалежно від форм власності.

При визначені ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65-67 КК України врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особу, обставин які обтяжують покарання - вчинення злочину щодо осіб, які перебувають в матеріальній, службовій чи іншій залежності від винного, не знайшовши обставин які помякшують покарання.

Доводи апелянта в тому, що суд незаконно застосував до нього вимоги ст.. 76 КК України і незаконно стягнув судові витрати на користь Миколаївського НДІ СЕ за проведення судово-економічних експертиз є безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 76 КК України у разі звільнення від відбування покарання з випробовуванням суд може покласти на засудженого такі обовязки, які зазначені у вироку суду. Що стосується стягнення судових витрат, повязані з проведенням судово-економічних експертиз, які були покладені на ОСОБА_3, колегія судів вважає, що суд першої інстанції вірно визначився в тому, що зазначені у вироку судові витрати стягнув із засудженого тому, що згідно ст. 93 КПК України судові витрати, до яких і відносяться проведення експертиз, покладаються на засудженого.

Непогодження апелянта в тому, що суд не врахував як обставину яка помякшує покарання часткове відшкодування заробітної плати, не є слушним. Суд у своєму вирокуі зазначив, що часткове погашення заробітної плати декілька працівникам підприємства особистими коштами, не можуть враховуватися як обставина, яка помякшує покарання, оскільки це була надана матеріальна допомога працівникам, яка в подальшому підлягає поверненню підприємству.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду першої інстанції, з застосуванням до призначеного покарання вимог ст. 69 КК України, як просить засуджений в своїй апеляції. Призначене покарання є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст. 365-366 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляцію ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 25 травня 2010 року відносно ОСОБА_3 - без зміни.

Головуючий:

Судді: